Постанова 4808 № 350/1140/23

Справа № 350/1140/23 Провадження № 33/4808/681/23 Категорія ст.130 ч.1 КУпАП Головуючий у 1 інстанції Пулик М. В. Суддя-доповідач Васильєв П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 грудня 2023 року м. Івано-Франківськ Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П., за участю захисника Дроцюка В.Б. адвоката Ошуста С.Є. розглянувши матеріали за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 30 серпня 2023 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, також стягнуто судовий збір в розмірі 536 грн. 20 коп., в с т а н о в и в : Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 вчинив керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, за наступних обставин. Судом першої інстанції встановлено, що 10.07.2023, о 22 годині 47 хвилин, у сел.Перегінське по вул.Центральній, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Citroen Berlingo», д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд а стан сп`яніння у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу Драгер, проба позитивна 1,96 проміле. Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 , звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій вважає, що постанова суду незаконна, необґрунтована та підлягає скасуванню. Посилається на те, що він пояснив працівникам поліції, що алкогольних напоїв він не вживав, так як не вживає алкоголь взагалі, а тому не керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Вважає, що при продування алкотестера «Драгер» був зафіксований показник 1,96 проміле, внаслідок вживання ним газованих безалкогольних напоїв незадовго до цього. Вказує, що під час освідування він почувався недобре, йому паморочилося в голові і він не міг повністю усвідомлювати події та приймати правильні рішення. Стверджує, що без окулярів не мав можливості ознайомитись з результатом огляду та змістом протоколу про адміністративне правопорушення. Не пригадує, що йому пропонувалося пройти освідування на стан наявності алкогольного сп`яніння у медичному закладі Покликається на те, що судом першої інстанції не дотримано вимог закону, не з`ясовано всіх дійсних обставин справи, не перевірено термін придатності технічного засобу на встановлення стану сп`яніння особи, яка керує транспортним засобом. Справу розглянуто без його участі та встановлення причини його неявки в судове засідання без повторного виклику особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, тобто йому як ймовірному правопорушнику не було роз`яснено право на захист. Звертає увагу, що судом першої інстанції не було досліджено той факт що працівником патрульної поліції не було вжито заходів щодо направлення його до найближчого медичного закладу для проведення огляду на стан сп`яніння, тобто працівниками поліції порушено саму процедуру та порядок встановленого ст.266 КУпАП. Вважає, що твердження суду щодо наявності його вини у вчиненні адміністративного правопорушення є безпідставними, оскільки вказаний протокол про адміністративне правопорушення не може бути належним та допустимим доказом, так як в ньому не зазначено визначені законом ознаки алкогольного сп`яніння, технічний засіб відеофіксації правопорушення. Просить постанову суду скасувати та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. В судове засідання апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з`явився та подав клопотання в якому просив розглянути апеляційну скаргу без його участі. Зі змісту доводів захисника адвоката Ошуста С.Є. вбачається, що ОСОБА_1 знає про розгляд апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції, однак повністю довіряє йому представництво своїх інтересів в суді та не заперечує проти розгляду апеляційної скарги за його відсутності. Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, особиста присутність підсудного під час провадження в суді апеляційної інстанції не має такого ж вирішального значення, як в суді першої інстанції. Умови застосування статті 6 Конвенції стосовно провадження в суді апеляційної інстанції залежать від особливостей певного провадження; слід взяти до уваги загалом проведений судовий процес у національній правовій системі, а також роль, яку відіграє у ньому суд апеляційної інстанції (Ермі проти Італії ) При цьому, обвинувачений може відмовитися від свого права брати участь або бути заслуханим в апеляційному провадженні, або прямо, або своєю поведінкою (Кашлев проти Естонії, Хернандес Ройо проти Іспанії). Апеляційний суд приймає до уваги, що в апеляційній скарзі не ставиться питання про погіршення становища особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у зв`язку з чим участь цієї особи в суді апеляційної інстанції не є обов`язковою. Апеляційний суд, приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 знає про наявність відповідного провадження в суді апеляційної інстанції та свідомо відмовився від участі в суді апеляційної інстанції, враховуючи що участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не є обов`язковою під час розгляду справи в апеляційній інстанції, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності правопорушника. В судовому засіданні апеляційної інстанції захисник адвокат Ошуст С.Є. підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просив скасувати постанову суду та закрити провадження на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а постанову судді залишити без змін з наступних підстав. Апеляційний суд звертає увагу на те, що Європейський суд неодноразово вказував, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції (справа "Гурепка проти України"), а позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності. Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких право знати, у вчиненні якого правопорушення його підозрюють або обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомлена про свої права та обов`язки, мати захисника, оскаржувати судові рішення в апеляційному та касаційному порядку та інші. Згідно ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом. Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з`ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Апеляційний суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу на те, що судова практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справа "Гурепка проти України") При цьому, позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом як кримінально-правова санкція, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності.» Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення. Зокрема, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право на участь у судовому засіданні, право на захист своїх інтересів за допомогою професійного захисника, право на надання доказів та пояснень щодо висунутого обвинувачення, оскарження судових рішень в апеляційному та касаційному порядку. Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на недосконалість КУпАП, який було введено в дію Постановою Верховної Ради Української РСР №8074-10 від 07.12.1984 року та вказував на необхідність здійснення правосуддя, виходячи з загальних принципів здійснення судочинства, з метою забезпечення справедливої процедури і юридичної визначеності. Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що ЄСПЛ неодноразово зазначав, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. («Пономарьов проти України») Так, під час апеляційного розгляду справи, судом апеляційної інстанції у повному обсязі були реалізовані права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності щодо права скористуватись юридичною допомогою професійного захисника та були перевірені її доводи щодо невинуватості у вчиненні правопорушення, внаслідок чого було встановлено, що вони є безпідставними та повністю спростовуються сукупністю досліджених доказів. Апеляційний суд вважає, що допущені судом першої інстанції порушення процесуального закону не можуть бути безумовною підставою для скасування судового рішення та ухвалення іншого судового рішення аналогічного за своїм змістом. Апеляційний суд вважає, що підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції можуть бути тільки істотні порушення вимог процесуального законодавства, які перешкодили суду правильно встановити фактичні обставини та надати вірну оцінку сукупності досліджених доказів та прийти до обґрунтованого висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення. Так, діючий КУпАП не містить визначення правових підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції у зв`язку з чим при вирішанні цього питання необхідно виходити із загальних принципів здійснення судочинства. Апеляційний суд вважає, що судове рішення суду першої інстанції підлягає обов`язковому скасуванню у тому, випадку, коли за наявності підстав для закриття провадження суд не закрив провадження по справі, або коли рішення було ухвалено незаконним складом суду. Зокрема, підлягає обов`язковому скасуванню судове рішення у тому разі, коли вину обвинуваченого не доведено сукупністю належних та допустимих доказів по справі, коли відсутня подія правопорушення або коли в діях особи, яка притягається до відповідальності відсутній склад відповідного правопорушення. Так, враховуючи, що в апеляційній скарзі стверджується, що суд першої інстанції прийшов до безпідставного висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення та вказують на несправедливість призначеного стягнення, суд апеляційної інстанції вважав за необхідне у повному обсязі перевірити вищевказані доводи. Так, в своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно розглянув справу без його участі, чим порушив право на захист. Перевіряючи вищевказані доводи апеляційної скарги, апеляційний суд звертає увагу на те, що право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у розгляді справи є беззаперечним і випливає з вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Апеляційний суд звертає увагу на те, що право на участь в судовому засіданні суду першої інстанції особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, встановлено ст.268 КУпАП, відповідно до якої, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Враховуючи наведене, перевіряючи вищевказані доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить із сукупності обставин, які свідчать про наявність у особи, яка притягається до адміністративної відповідальності об`єктивної реальної можливості бути присутнім у суді під час розгляду справи та організувати ефективний захист своїх інтересів, які свідчать про прийняття судом першої інстанції необхідних заходів щодо повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності про розгляд справи та враховує характер процесуальної поведінки вищевказаної особи протягом розгляду справи у суді. Апеляційний суд вважає, що саме такий підхід зможе забезпечити рівновагу між інтересами особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та необхідністю підтримання ефективності системи судочинства. З мотивувальної частини постанови суду першої інстанції вбачається, що 30.08.2023 року ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, хоча про час розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. Оскільки, в матеріалах справи наявне підтвердження, щодо повідомлення ОСОБА_1 про необхідність прибути в судове засідання, то суд першої інстанції прийшов до переконання, що неявка правопорушника в судове засідання, направлена на затягування розгляду справи, з метою уникнення адміністративної відповідальності, та вважав за необхідне справу розглянути за відсутності ОСОБА_1 . Вказані обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 був належним чином проінформований, що в провадженні суду знаходиться справа про притягнення до відповідальності на ч.1 ст.130 КУпАП. . Апеляційний суд звертає увагу на те, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності повинна добросовісно використовувати надані їй процесуальні права, не зловживати ними та зобов`язана демонструвати готовність брати участь у судовому розгляді і утримуватися від використання методів, які пов`язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби, передбачені законом для прискорення процедури слухання. Апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції, розглянувши справу без його участі порушив право на захист та не надав можливості належним чином організувати захист своїх інтересів, не відповідають дійсності. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що розгляд справи судом першої інстанції за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не порушував права ОСОБА_1 на організацію ефективного захисту її інтересів і не може бути правовою підставою для скасування судового рішення . Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини адміністративних правопорушень, належним чином мотивував свої висновки щодо доведеності вини ОСОБА_1 та призначив йому справедливе стягнення в розмірі, який встановлено санкцією ч.1 ст.130 КУпАП, яке відповідає особі правопорушника та характеру вчиненого правопорушення. Постанова суду відповідає вимогам ст.283 КУпАП, і містить опис обставин, встановлених при розгляді справи, зазначення нормативного акту, який передбачає відповідність за дані правопорушення та прийняте по справі рішення. Апеляційний суд надає оцінку сукупності доказів, які містяться в матеріалах справи з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності для прийняття відповідного процесуального рішення. Відповідно до виписаних у ст. ст.254, 255, 256 КУпАП положень, протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, у якому крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Апеляційним судом не встановлено порушень вимог ст. ст.254, 255, 256 КУпАП. Суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів, які підтверджують, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та відмовився від проходження огляду на визначення стану сп`яніння за допомогою приладу Драгер та у медичному закладі, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Так, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП звинувачується у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння та порушенні вимог ст.2.9А Правил дорожнього руху України. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №252303 від 10.07.2023 року, ОСОБА_1 10.07.2023 року о 22.47 в смт. Перегінське, вул. Центральній водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Citroen Berlingo д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням технічного приладу газоаналізатора Alkotest 6810 Drager. Результат 1.96 проміле, чим порушив п.п. 2.9 а ПДР України. Вказаний протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою поліцейський КАлуського РВП ОСОБА_2 , з заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст.256 КУпАП та підписаний уповноваженою особою . Протокол про адміністративне правопорушення містить дані, які свідчать про те, що ОСОБА_1 були роз`яснені його права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, повідомлено про розгляд справи, про що свідчить його власноручний підпис. В графі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 зазначив, що пиво більше пити не буде. Апеляційний суд приймає до уваги, що матеріали адміністративного провадження не містять жодних відомостей щодо неправомірних дій працівників поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення. Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП звинувачується у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння та порушенні вимог ст.2.9А Правил дорожнього руху України. В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду. В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії" Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». До протоколу про адміністративне правопорушення було додано Акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого ОСОБА_1 пройшов огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння за допомогою приладу "Драгер", результат огляду 1,96 проміле, з результатами огляду водій згідний, що підтверджується його власноручним підписом.(а.с. 3) Матеріали справи про адміністративне правопорушення містять роздруківку приладу Drager Alcotest (а.с.2), в результаті огляду ОСОБА_1 поліцейським за допомогою технічного засобу було встановлено, що він перебуває у стані алкогольного сп`яніння, оскільки результат тесту показав 1,96 %. Вказаний результат складений із заповненням всіх необхідних реквізитів, не містить довільних висловлювань або помилок,з результатами тесту ОСОБА_1 згідний, про щор свідчить його власноручний підпис (а.с. 2). До матеріалів справи долучено направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, в КНП «Рожнятівська ЦРЛ» (а.с.4), складеного о 22 год..55 хв 10.07.2023 року у зв`язку з виявленими поліцейським у ОСОБА_1 ознаками алкогольного сп`яніння: а саме: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння рук, роширені зіниці очей(а.с.4) До матеріалів справи додано свідоцтво про повірку № 12-01.8326 чинне до 20.12.2023 року з якого вбачається, що газоаналізатор Alkotest 6810 відповідає вимогам ДСТУ 8950:2019. Апеляційний суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст.256 КУпАП і не містить недоліків, які свідчать про порушення права на захист особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів. Апеляційний суд вважає, що таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. В розумінні приписів статті 251 КУпАП, відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції. Судом апеляційної інстанції досліджено відеозаписи, які долучені працівниками поліції до протоколу про адміністративне правопорушення. Апеляційний суд вважає, що відеозапис є достатньо інформативним, належним та допустимим доказом, отриманим у встановленому законом порядку, дозволяє повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення. Зокрема, зі змісту відеозапису вбачається, що водія ОСОБА_1 було зупинено працівниками поліції під час керування транспортним засобом. Після перевірки документів працівники поліції висловили підозру щодо перебування останнього в стані алкогольного сп`яніння та запропонували пройти такий огляд на місці зупинки. Водій ОСОБА_1 зазначив, що він зараз вживає таблетки ,а алкоголь взагалі не вживає. Однак, в подальшому водій повідомив, що вживав пиво та висловив припущення, що прилад покаже, що він перебуває у стані сп`яніння. Погоджувався, що в нього є певні ознаки алкогольного сп`яніння у вигляді різкого запаху алкоголю. Стверджував, що в нього таке відбулось перший раз та просив по-людські поставитись до цього. На пропозицій поліцейських пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 погодився пройти такий огляд. Надалі після кількаразового продуву приладу «Драгер» показник становив 1.96 проміле. З вказаним результатом ОСОБА_1 повністю погодився. Працівниками поліції були роз`яснені права особи відповідно ст.268 КУпАП України і складено відносно протокол про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП. З вказаним протоколом його було ознайомлено та роз`яснені права, передбачені ст.268 КУпАП, ст.63 Конституції України. Відеозаписом зафіксовано, як в графі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 власноручно пише, що пиво більше пити не буде та отримує копію протоколу про адміністративне правопорушення. Вищевказані дані відеозапису повністю спростовують доводи апеляційної скарги щодо порушення порядку проведення огляду на стан сп`яніння та ознайомлення зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення. Дані відеозапису повністю узгоджуються з даними, що зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 (а.с.1), з роздруківкою результатів огляду (а.с. 2), з даними Акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, за результатами яких отримано позитивний результат 1.96% Апеляційний суд звертає увагу на те, що дані відеозапису свідчать про те, що ОСОБА_1 не заперечував факту керування транспортним засобом та по завершенню огляду на стан сп`яніння, який було проведено поліцейським із застосуванням спеціального технічного засобу, повністю погодився із позитивним результатом огляду, не бажав спростувати вказаний результат шляхом проведення відповідного огляду у медичному закладі Апеляційний суд вважає, що зафіксовані відеозаписом обставини надають можливість. повно та об`єктивно дослідити їх, конкретизувати поведінку поліцейських, які діяли в межах своєї компетенції та виконуючи свої професійні обов`язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію» та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , який надав добровільну згоду на огляд на стан алкогольного сп`яніння з допомогою газоаналізатора «Драгер», з позитивним результатом якого (1,96 проміле) добровільно погодився, про що ствердив повідомивши про це на відеозаписі. Таким чином, оглянуті відеозаписи повністю узгоджуються із сукупністю інших доказів по справі, які підтверджують вину у вчиненні правопорушення. Зі змісту відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 добровільно, як водій транспортного засобу, пройшов на місці відповідний огляд на стан сп`яніння, яким було встановлено, що він перебуває у стані алкогольного сп`яніння та погодився із позитивним результатом такого огляду. Відеозаписами зафіксовані реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, оскільки дозволяють встановити обставини, які прямо вказують на ОСОБА_1 , як на правопорушника. Апеляційним судом не встановлено істотних порушень Інструкції із застосуванням органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України №1026 від 18.12.2018р. які свідчать про те, що вказані відеозаписи необхідно визнати як недопустимі докази. Апеляційний суд звертає увагу на те, що у рішенні по справі "О`Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Апеляційний суд неодноразово наголошував на тому, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів і таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. Апеляційний суд вважає, що правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв`язку з обов`язком водія транспортного засобу пройти відповідний медичний огляд з метою встановлення стану сп`яніння. Апеляційний суд неодноразово вказував на те, що керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких непоправних наслідків. Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов`язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Так, відповідно до вимог ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Разом з тим, відмова водія транспортного засобу пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі свідчить про те, що він не бажає скористатися своїм правом на спростування отриманого результату шляхом проведення такого огляду професійним лікарем у закладі охорони здоров`я та фактично погоджується з отриманим позитивним результатом огляду на стан сп`яніння. Відмова водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння у медичному закладі, висловлена ним після отримання позитивного результату огляду поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу, свідчить про те, що він фактично погоджується з отриманим результатом огляду. Апеляційний суд вважає, що сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Апеляційний суд вважає, що обране судом адміністративне стягнення відповідає вимогам ст.23 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами. Суд першої інстанції, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, призначив ОСОБА_1 справедливе стягнення, яке відповідає вимогам закону. Разом з тим, вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та створює підвищену небезпеку для самого водія та інших учасників дорожнього руху і може призвести до тяжких непоправних наслідків. Апеляційний суд звертає увагу на те, що притягнення до адміністративної відповідальності водіїв, які керують транспортним засобом у стані сп`яніння пов`язано із необхідністю створення безпечних умов для учасників дорожнього руху, збереження життя і здоров`я громадян. При цьому, апеляційний суд виходить з того, що при визначенні стягнення необхідно враховувати його виховну дію, оскільки покарання, повинно бути направлено не тільки на забезпечення виправлення правопорушника та попередження вчинення ним нових правопорушень, а також повинно бути спрямовано на попередження вчинення правопорушень іншими особами. Застосовуючи справедливе стягнення за вчинене правопорушення, суд таким чином констатує, що відповідні діяння є суспільно небезпечними та за їх вчинення настають певні негативні наслідки. Керуючись ст. 294 КУпАП,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Постанову судді Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 30 серпня 2023 року щодо ОСОБА_1 за ст.130 ч.1 КУпАП залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення. Суддя Івано-Франківського апеляційного суду О.П. Васильєв