LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Постанова Миколаївський апеляційний суд490/9021/23

від 18.12.2023НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

18.12.23 33/812/561/23 Справа №490/9021/23 Провадження № 33/812/561/23 Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП П О С Т А Н О В А Іменем України 18 грудня 2023 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі: головуючого судді Базовкіної Т.М., із секретарем судового засідання Біляєвою В.М., за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , та його захисника адвоката Семененка В.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 адвоката Семененка Вадима Борисовича про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови, що ухвалив Центральний районний суд м. Миколаєва під головуванням судді Демінської О.І. у приміщенні цього суду 05 жовтня 2023 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючого, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 статті 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, у с т а н о в и в : Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №414666 від 10 вересня 2023 року, який був направлений на розгляд до Центрального районного суду м. Миколаєва, 10 вересня 2023 року о 12 год. 30 хв. водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Skoda Felicia», номерний знак НОМЕР_1 , рухався в м. Миколаєві по пр. Центральному, 193 з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: млява мова, неприродна блідість обличчя, поведінка, яка не відповідає обстановці. Водієві було запропоновано пройти у встановленому законом порядку медичний огляд для визначення стану сп`яніння у медичному закладі - МОЦПЗ, на що той відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху. Дії ОСОБА_1 кваліфіковані працівником поліції за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження у встановленому порядку огляду на стан сп`яніння. Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 05 жовтня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. 27 листопада 2023 року захисник ОСОБА_1 адвокат Семененко В.Б. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив про поновлення строку на апеляційне оскарження вищевказаної постанови, посилаючись на поважність причин його пропуску. В обґрунтування пропуску строку на апеляційне оскарження ОСОБА_2 зазначив, що ним копія постанови була отримана лише 15 листопада 2023 року. Заслухавши, особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 ,його захисника адвоката Семененка В.Б., які підтримали клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи, які містить клопотання про поновлення строку, апеляційний суд вважає, що відсутні підстави для поновлення цього строку. Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута. Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановленні державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року). Відповідно до положень ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Враховуючи, що діючим законодавством перебіг строку на апеляційне оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення пов`язаний не з моментом отримання її копії, а з днем винесення постанови суду, то причина пропуску процесуального строку на оскарження судового рішення, на які посилається захисник Семененко В.Б., - отримання копії оскаржуваної постанови судді 15 листопада 2023 року, сама по собі не може розцінюватись судом апеляційної інстанції як поважна, оскільки встановлені у даній справі обставини не є такими, що об`єктивно свідчать про пропуск цього строку з поважної причини. Так, 28 червня 2018 р. Європейський суд з прав людини ухвалив рішення у справі «Осовська та інші проти України», у якому встановив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у зв`язку з недотриманням принципу юридичної визначеності. При цьому у пунктах 26, 27 рішення суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права частиною спільної спадщини Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (див. рішення у справі «Брумареску проти Румунії» пункт 61). Юридична визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішень. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного розгляду справи та її нового вирішення. Повноваження судів вищих інстанцій щодо перегляду мають здійснюватись для виправлення судових помилок та недоліків правосуддя, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен розглядатись як прихований засіб оскарження, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для повторного розгляду. Відступ від цього принципу може бути виправданим лише коли він обумовлений особливими та непереборними обставинами (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» пункт 52). При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Дія 97» проти України» від 21 жовтня 2010 року). Хоча, перш за все, саме до повноважень національних судів належить вирішувати питання про будь-яке поновлення строку на апеляційне оскарження, такі повноваження не є необмеженими. Національні суди зобов`язані навести підстави. У кожній справі суди мають перевірити, чи можуть підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження виправдати втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує свободу розсуду судів щодо часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справах «Пономарьов проти України» пункт 41, та «Устименко проти України» пункт 47). З аналізу практики ЄСПЛ вбачається, що поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим та вважається співвідносним та виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, зазвичай, якщо: 1) пропуск строку є поважний, об`єктивно незалежний від волі та поведінки скаржника, а тим більше, якщо пропуск строку стався з вини судів попередніх інстанцій, зокрема, у зв`язку з несвоєчасним врученням повного тексту судового рішення при одночасній добросовісній поведінці скаржника та вчиненні останнім усіх залежних від нього дій з метою отримання такого рішення; 2) оскарження судового рішення здійснюється не з метою перегляду остаточного рішення, а обумовлене метою виправлення судової помилки, яка має суттєве значення для захисту прав та інтересів особи або становить значний суспільний або у, виняткових випадках, державний інтерес. Отже, відповідно до сталої практики ЄСПЛ, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Зокрема підставою для поновлення такого строку може бути неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., рішення у справах «Александр Шевченко проти України» п. 27, та «Трух проти України»). Постанова судді першої інстанції відносно ОСОБА_1 була винесена судом 05 жовтня 2023 року. Відповідно до вимог частини 1 статті 285 КУпАП копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Відповідно до супровідного листа (а.с. 29) копія постанови суду була направлена ОСОБА_1 10 жовтня 2023 року. Згідно відомостей, що містить конверт, у якому було надіслано апеляційну скаргу на вищевказану постанову, її було подано захисником адвокатом Семененком В.Б. до Центрального районного суду м. Миколаєва засобами поштового зв`язку 27 листопада 2023 року, тобто з пропуском строку на її подачу. З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що 05 жовтня 2023 року у судовому засіданні під час проголошення постанови Центрального районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 та його захисник Семененко В.Б. не були присутніми, від ОСОБА_1 до суду надійшли письмові заперечення на протокол про адміністративне правопорушення (а.с. 13-18). В матеріалах справи міститься заява від захисника Семененка В.Б. про розгляд справи з урахуванням заперечень на протокол без його участі та без участі ОСОБА_1 , що свідчить про їх обізнаність про розгляд справи в суді (а.с. 12). ОСОБА_1 копія оскаржуваної постанови була отримана 15 листопада 2023 року засобами поштового зв`язку (а.с.32), про що також зазначає його захисник в апеляційній скарзі. Проте апеляційна скарга була подана захисником Лушева В.О. лише 27 листопада 2023 року, на 54 день після її прийняття та на 13 день з дня отримання її копії, тобто із значним пропуском встановленого законом на оскарження постанови суду строку, останнім днем якого було 16 жовтня 2023 року. Апеляційний суд звертає увагу, що положеннями КУпАП (стаття 294) строк на апеляційне оскарження постанови суду розраховується саме від дня її прийняття, а не від дня її отримання. Тому обставини щодо дня отримання (вручення) копії постанови особою, якої вона стосується, можуть бути враховані судом при вирішенні питання про поновлення строку на оскарження постанови за умови, що ці обставини вплинули на об`єктивну можливість подання апеляційної скарги у передбачений законом строк. За такого помилковим є твердження захисника Семененка В.Б. про те, що граничним строком на оскарження постанови суду та подачу апеляційної скарги є 27 листопада 2023 року. Зокрема, десятим днем з дня отримання ОСОБА_1 копіє постанови було 24 листопада 2023 року п`ятниця. Враховуючи викладене, суд приходить до переконання, що захисником Семененком В.Б. не надано апеляційному суду доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, оскільки незважаючи на отримання ОСОБА_1 копії постанови суду пізніше за визначений частиною 1 статті 285 КУпАП строк, будь-яких інших обставин, які підтверджували б наявність об`єктивних, непереборних обставин, що перешкоджали ОСОБА_1 подати апеляційну скаргу раніше за 27 листопада 2023 року, без зайвого зволікання, в обґрунтування клопотання про поновлення строку на оскарження постанови не наведено. За таких обставин суд вважає, що строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції апелянтом був пропущений без поважних причин та не підлягає поновленню, оскілки таке призведе до порушення принципу res judicata без достатніх на це підстав. Керуючись статтею 294 КУпАП, суд п о с т а н о в и в : Відмовити захиснику особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 адвокату Семененку Вадиму Борисовичу в поновленні строку на апеляційне оскарження постанови Центрального районного суду м. Миколаєва від 05 жовтня 2023 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 статті 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Апеляційну скаргу разом з додатками повернути особі, яка її подала. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя Миколаївського апеляційного суду Т.М.Базовкіна

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»