Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 161/15485/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 грудня 2023 рокуЛьвівСправа № 161/15485/23 пров. № А/857/19520/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Коваля Р. Й., суддів Гуляка В. В., Ільчишин Н. В., з участю секретаря судового засідання Вовка А. Ю.., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у Тернопільській області Департаменту патрульної поліції на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 жовтня 2023 року (прийняте в м. Луцьку суддею Пушкарчук В. П.; складене в повному обсязі 11 жовтня 2023 року) в адміністративній справі № 161/15485/23 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення, В С Т А Н О В И В : У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Луцького міськрайонного суду Волинської області із вказаним позовом та просив: - скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі серії ЕАТ № 7597622 від 25.08.2023, винесену інспектором 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Тернопільській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Локайчуком В. Є.; - закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього за частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). Позовні вимоги обґрунтовував тим, що при розгляді справи не були встановлені і доведені обставини, які б свідчили про наявність в його діях ознак проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність. На ділянці дороги, де фіксувалася швидкість його руху, він їхав позаду іншого транспортного засобу білого кольору. Оскільки вказаний автомобіль обмежував огляд, тому й перевищення швидкості ймовірно зафіксоване саме цього транспортного засобу. Крім того, у постанові не надано жодних доказів щодо способу використання, закріплення приладу TruCAM, яким поліцейський здійснював вимірювання швидкості руху автомобіля; а утримання такого приладу в руці, з урахуванням вірогідної похибки, ставить під сумнів зафіксовану швидкість руху автомобіля. Також поліцейський Локайчук В. Є. не вносив відомості у постанову, це здійснювала інший працівник поліції за допомогою технічного засобу. Також у постанові зазначено, що він порушив обмеження, встановлені знаками 3.29, 3.31, 30.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР України), проте такі знаки на ділянці дороги не встановлені, а тому інспектор не мав права стверджувати, що ним порушено пункт 12.9 «б». Крім того, у постанові не вказано інформації, яка б підтверджувала обставини того, що працівник поліції здійснював контроль швидкості руху в межах дії дорожнього знаку 5.70 ПДР України; не зазначено, де був встановлений такий знак і протиправно був використаний вимірювальний засіб в місці, де відсутній такий знак, пристрій для вимірювання швидкості руху не був закріплений на одному з чітко визначених законодавством місць, а знаходився у руках інспектора. Не зазначено в постанові й відомості щодо місця знаходження дорожніх знаків 3.29, 3.31, 30.3 та зони їх дії, що дало б змогу встановити фактичні обставини щодо вчинення правопорушення. Тобто, докази не підтверджують обставини стосовно руху транспортного засобу під його керуванням саме в зоні дії вказаних дорожніх знаків. Вважає, що прилад TruCAM при проведенні фіксації швидкості транспортного засобу не може утримуватися інспектором поліції в руках, а повинен бути стаціонарно вмонтованим. А під час розгляду справи йому не було роз`яснено права, передбачені статтею 268 КУпАП; також було грубо порушено його право на захист, зокрема, не надано можливості запросити захисника, не забезпечено йому право на вторинну правову допомогу, хоча він мав намір скористатися правовою допомогою. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 жовтня 2023 року позов задоволено. Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржило Управління патрульної поліції у Тернопільській області Департаменту патрульної поліції, яке вважає, що суд першої інстанції припустився неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи; не надав оцінку доказам, долученим відповідачем до відзиву, та визнав встановленими недоведені позивачем обставини. Тому просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що позивач перевищив допустиму швидкість в межах населеного пункту, який починається після дорожнього знаку 5.49, відтак ключовим для встановлення місця вчинення правопорушення є відповідні географічні координати. На підтвердження факту допущення позивачем перевищення встановленої в межах населеного пункту швидкості представник відповідача долучив до відзиву на позов фотознімок з приладу TruCAM. Так, на фотокартці, здійсненій вказаним приладом, відображені дата, час її створення, реєстраційний номер автомобіля, швидкість, з якою рухався транспортний засіб, максимально допустима швидкість, вимірювальна дистанція та відображені географічні координати, які при переведенні на карту місцевості показують точку, що знаходиться саме в населеному пункті Товсте. Так, з картографічного сервісу «Google» видно, що за вказаними на фотокартці координатами розташоване смт. Товсте Тернопільської області. Із відеозапису з нагрудного відеореєстратора поліцейського, наданого відповідачем, також встановлено, що після зупинки транспортного засобу під керуванням позивача поліцейський повідомив про перевищення швидкості руху в населеному пункті більше аніж на 20 км/год, на що позивач зауважив, що на його думку швидкість перевищив інший транспортний засіб, який також зафіксований на фотознімку. Наголошує, що при фіксації перевищення встановленої швидкості руху прилад TruCAM здійснює фотографування транспортного засобу порушника. Відтак саме фотознімок, де зафіксовано цільову позначку саме на транспортному засобі, яким керував ОСОБА_1 , є належним, допустимим, достатнім доказом у справі, який підтверджує, що автомобіль позивача рухався зі швидкістю 86 км/год у смт Товсте Тернопільської області, тобто у населеному пункті, де рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год. Суд першої інстанції не надав жодної оцінки фотознімку з приладу TruCAM як доказу, що мало наслідком неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Позивач подав відзив на вказану апеляційну скаргу, вважаючи, що доводи, викладені в апеляційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими. Доводи відзиву обґрунтовував загалом тими ж доводами, що й вимоги позовної заяви. Тому просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Крім того, вважає безпідставними покликання апелянта на те, що суд першої інстанції не надав оцінку долученому до відзиву на позовну заяву фотознімку, на підтвердження чого зазначив висновки суду першої інстанції з цього питання. Просить урахувати, що розгляд справи про вчинення адміністративного правопорушення та винесення постанови здійснювалося інспекторами патрульної поліції, а не судом, тому доводи відповідача про те, що суд повинен був взяти до уваги фотографії, є незаконним, адже на час притягнення його до відповідальності такого доказу не існувало; жодні фотографії під час розгляду справи про адміністративне правопорушення для ознайомлення йому не надавалися; така виготовлена після притягнення його до відповідальності. Вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що відсутність відеозапису з апарату TruCAM позбавляє суд беззаперечно встановити факт порушення ним вимог пункту 12.9 «б» ПДР України. Вважає, що наданий суду електронний фотознімок з приладу TruCAM не є допустимим доказом в розумінні статті 74 КАС України, позаяк до матеріалів справи не надано носій, на який безпосередньо здійснений запис правопорушення (прилад TruCAM чи його носій даних), який відповідно до вимог законодавства є оригіналом такого електронного доказу. А інших належних та допустимих доказів вчинення адміністративного правопорушення відповідач не надав та матеріали справи таких не містять. Вважає, що дані з картографічного сервісу «Google» є недопустими, позаяк відповідач не надав суду електронних доказів із бази даних «Google maps», тому твердження про те, що координати, зазначені в апеляційній скарзі, підтверджують певні обставини є необґрунтованими і безпідставними. Також відповідач не спростував викладені в позовній заяві його доводи про те, що: фіксація швидкості здійснена білого автомобіля, який рухався перед ним; фіксація на TruCAM здійснювалася інспектором під час руху назустріч йому; інспектор не роз`яснив йому його права та обов`язки; не надав можливості надати письмові пояснення, залучити адвоката, усні пояснення жодним чином не відображено; у постанові не надано жодних доказів щодо способу використання, закріплення приладу TruCAM, яким поліцейський здійснював вимірювання швидкості руху автомобіля. Утримання такого приладу поліцейським у руці, з урахуванням вірогідної похибки, ставить під сумнів зафіксовану швидкість руху автомобіля; поліцейський Локайчук В. Є. не вносив відомості у постанову, це здійснювала інший працівник поліції за допомогою технічного засобу. У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) не здійснювалося. Також за приписами частини другої статті 313 КАС України неявка сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав. Як встановлено судом, 25 серпня 2023 року інспектор роти № 4 БУПП у Тернопільській обл. ДПП лейтенант поліції Локайчук В. Є. виніс постанову про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі, ЕАТ № 7597622 про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП. Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_1 25 серпня 2023 року о 12:19, на 422 км а/д М-19, у смт. Товсте, керуючи транспортним засобом Audi A4, д.н.з. НОМЕР_1 , рухався зі швидкість 86 км/год. при дозволеній 50 км/год, чим порушив вимоги пункту 12.9 «б» ПДР України. Швидкість руху вимірювалася лазерним вимірювачем швидкості TruCAM LTI 20/20 серійний номер ТС000532 (а. с. 11). Вважаючи зазначену постанову неправомірною, ОСОБА_1 оскаржив її до суду. Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції мотивував його тим, заперечення ОСОБА_1 щодо перевищення швидкості стороною відповідача в порушення вимог частини другої статті 77 КАС України в жодній мірі не спростовані. Зокрема, до відзиву УПП у Тернопільській обл. ДПП не долучило відеозапис із лазерного вимірювача швидкості TruСАМ LTI 20/20 серійний номер ТС000532, на якому достовірно було б зафіксовано, що в момент фіксації вимірювання швидкості руху було здійснено саме відносно автомобіля Audi A4, д.н.з. НОМЕР_1 , тобто, що центр об`єктиву приладу був зафіксований на державному номерному знаку транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 . Інші доводи сторін жодним чином не впливають на висновки суду, оскільки відсутність відеозапису із лазерного вимірювача швидкості TruCАМ LTI 20/20 серійний номер ТС000532, з огляду на встановлені в ході розгляду справи обставини, є самостійною та достатньою підставою для скасування оскаржуваної постанови. Враховуючи, що будь-які докази, що підтверджують вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення за частиною першою статті 122 КУпАП суду не надані, суд вважав за необхідне оскаржувану постанову скасувати, справу про адміністративне правопорушення закрити у зв`язку з відсутністю в діях останнього події та складу інкримінованого правопорушення. Проте, колегія суддів апеляційного суду вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими, виходячи з таких підстав. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. За змістом пунктів 8, 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Згідно з пунктом 9 частини першої статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Відповідно до частини першої статті 40 вказаного Закону поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення, зокрема: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель. Також відповідно до приписів частин першої, другої статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема: про порушення правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (частини перша, друга, третя, п`ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша і друга статті 121-3, частини перша, друга, третя, четверта, шоста і сьома статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, стаття 127-3, частини перша і друга статті 127-4, статті 128 - 129...). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначає Закон України «Про дорожній рух». Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до цього Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 р. (далі ПДР України). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (статті 41, 53 цього Закону). Також частиною п`ятою статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасників дорожнього руху зобов`язано знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Пунктом 12.9 «б» ПДР України визначено, що водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4 - 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил. Відповідно до пункту 12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год. Дорожній знак 5.45 «Початок населеного пункту» визначає найменування та початок забудови населеного пункту, в якому діють вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах. Частиною першою статті 122 КУпАП передбачено, зокрема, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до статті 222 КУпАП розгляд справ про правопорушення, передбачені частиною першою статті 122 цього Кодексу, покладено на органи Національної поліції. Відповідно до статті 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, що притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше. За вимогами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Також, відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. За приписами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Як видно з матеріалів справи, фіксування швидкості здійснювалося лазерним вимірювачем швидкості TruCАМ LTI 20/20 серійний номер ТС000532, на якому зафіксовано транспортний засіб Audi A4, д.н.з. НОМЕР_1 ; вимірювання швидкості здійснювалося не в автоматичному режимі, про що зазначено в заголовку постанови. На доданих до відзиву фотознімку, зробленому вказаним приладом, а також даних Google Maps зазначено дату вчинення правопорушення, серійний номер приладу, швидкість транспортного засобу позивача, вимірювальна дистанція - 250,9 м, місце вчинення правопорушення, географічні координати (48° 51' 24.88'' N, 25° 43' 57.78" Е), які автоматично визначені лазерним вимірювачем швидкості, що вказують про його місцезнаходження у населеному пункті - смт Товсте) тощо; надалі автомобіль було зупинено і встановлено, що ним керував ОСОБА_1 . Як видно із вказаного фотознімка, об`єктив приладу був націлений на автомобіль позивача, про що свідчить зафіксована цільова позначка саме на цьому транспортному засобі; відтак, його доводи про відсутність доказів вчинення правопорушення та доказів того, що саме він вчинив правопорушення, є безпідставними. При цьому колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції належним чином не обґрунтував, з яких підстав він не взяв до уваги вказаний доказ. Також варто зауважити, що правомірність використання вказаного вище приладу підтверджена долученими відповідачем доказами, зокрема, свідоцтвом про його повірку № 22-01/27783, чинне до 13 червня 2024 р.; сертифікатом затвердження типу засобів вимірювальної техніки № UА-МІ/1-2903-2012, виданим 29 серпня 2012 р. Із листа Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України від 16 червня 2010 року № 4/1-2327 на ім`я заступника начальника Департаменту ДАІ МВС України видно, що виробник приладу TruCАМ (LTI, США) застосував алгоритм шифрування AES з метою посилення достовірності доказової бази дорожньої поліції в суді в разі оскарження факту порушення. Правильність реалізації у приладі TruCАМ зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації. Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCАМ, але, також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії. Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCАМ. Тому, достовірність інформації про порушення правил дорожнього руху може бути перевірена в будь-який момент після її фіксації приладом TruCАМ, у тому числі під час її пред`явлення в якості речового доказу в адміністративному судовому процесі. Враховуючи викладене, впровадження додаткових заходів для забезпечення достовірності інформації про порушення правил дорожнього руху та проведення їх експертиз є не обов`язковим. А відповідно до листа ДП «Укрметртестстандарт» від 01.10.2019 № 22-38/49 на ім`я першого заступника Департаменту патрульної поліції України лазерний вимірювач TruСАМ відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму роботи, вимірювач TruСАМ також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху транспортних засобів в автоматичному режимі. В автоматичному режимі без участі оператора забезпечується циклічне виконання послідовності дій: вибір цільового транспортного засобу, вимірювання швидкості, руху транспортного засобу, документування результатів вимірювання та фотофіксація належної до цих результатів дорожньої ситуації. Алгоритми обробки вимірювальної інформації забезпечують отримання результатів вимірювань швидкості руху транспортних засобів в межах максимально допустимої похибки, як в ручному так і в автоматичному режимах: - ± 2 км/год. в діапазоні від 2 до 200 км/год.; - ± 1 % в діапазоні від 201 до 320 км/год. Отже, лазерний вимірювач швидкості TruCАМ здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів. Вказане спростовує доводи позивача про те, що вимірювання неправомірно здійснювалося не стаціонарним приладом, позаяк основним режимом роботи приладу є ручним, а додатковим - встановлення на триногу для вимірювання швидкості в автоматичному режимі. Позаяк вимірювання швидкості здійснювалося в ручному режимі, безпідставними є й покликання апелянта щодо можливості здійснювати вимірювання швидкості лише на ділянці дороги, позначеній знаком 5.76 «Автоматична відеофіксація порушень Правил дорожнього руху», при тому, що жодним нормативним актом не встановлено жодних обмежень щодо використання засобів фото- відеофіксації лише в межах дії цього знака, який відноситься до інформаційно-вказівних знаків. Також, як видно із відеозапису з нагрудної камери працівника поліції, працівник поліції роз`яснив позивачу суть допущеного порушення, показав відеозапис із зафіксованим порушенням - перевищенням швидкості, роз`яснив позивачу його права, передбачені статтею 268 КУпАП та статтею 63 Конституції України; при цьому позивач не заявляв жодних клопотань і не зазначав про це у графі 8 постанови. З приводу покликань позивача, що на ділянці дороги не були встановлені жодні знаки, які б обмежували швидкість, колегія суддів зазначає, що в постанові про накладення адміністративного стягнення вказано про порушення позивачем приписів пункту 12.9 «б» ПДР України, яка вказує, зокрема, що водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пункті 12.4, за змістом якого у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год. При цьому колегія суддів враховує те, що позивач не заявляв клопотання про те, що він бажає скористатися правовою допомогою, письмових пояснень позивач не побажав надати, а місце для зазначення пояснень в постанові про накладення адміністративного стягнення не передбачено. Решта доводів позивача, як-от: дані в проєкт постанови вносив інший працівник поліції, на законність вказаної постанови не впливають, позаяк постанова винесена від імені інспектора Локайчука В. Є., який здійснював вимірювання швидкості та підписав вказану постанову. З приводу покликань позивача на те, що наданий суду електронний фотознімок з приладу TruCAM не є допустимим доказом в розумінні статті 74 КАС України, позаяк до матеріалів справи не надано носій, на який безпосередньо здійснений запис правопорушення (прилад TruCAM чи його носій даних), який відповідно до вимог законодавства є оригіналом такого електронного доказу, колегія зазначає таке. Відповідно до частин першої, другої статті 99 КАС України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Відповідно до статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» у випадку зберігання інформації на кількох електронних носіях кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа. Матеріальний носій - лише спосіб збереження інформації, який має значення тільки коли електронний документ виступає речовим доказом. Головною особливістю електронного документа є відсутність жорсткої прив`язки до конкретного матеріального носія. Один і той же електронний документ (відеозапис) може існувати на різних носіях. Всі ідентичні за своїм змістом примірники електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом та датою створення. Тобто, знімок з відеофайлу приладу TruCaM є оригіналом (відображенням) електронного документа, а тому такий не повинен був засвідчуватися електронним підписом відповідно до частини другої статті 99 КАС України. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 18 листопада 2021 р. у справі № 0540/7665/18-а та постанові від 10 вересня 2020 р. у справі № 751/6069/19. Додатково колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що з урахуванням приписів частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, при тому, що позивач не оскаржував рішення суду першої інстанції в частині мотивів задоволення позову. Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП підтверджується наявними доказами. Доказів, які б спростовували факт вчинення правопорушення, судом не здобуто і позивачем не надано. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позову. Згідно зі статтею 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, через що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову в задоволенні позову. Керуючись статтями 229, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у Тернопільській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України задовольнити. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 жовтня 2023 року в адміністративній справі № 161/15485/23 скасувати. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Тернопільській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин Постанова складена у повному обсязі 15 грудня 2023 року.