Ухвала КАС ВС № 420/13347/23

УХВАЛА 15 грудня 2023 року м. Київ справа № 420/13347/23 адміністративне провадження № К/990/40472/23 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мельник-Томенко Ж.М., перевіривши касаційну скаргу Управління Служби безпеки України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 серпня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року у справі №420/13347/23 за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Служби безпеки України в Одеській області, в якому просив: - зобов`язати Управління Служби безпеки України у Одеській області нарахувати відповідно до вимог Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2021 року №159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходу грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 02 червня 2020 року, допомог на оздоровлення за 2019 та 2020 роки та матеріальних допомог для вирішення соціально-побутових питань за 2019 та 2020 роки; - визнати протиправною бездіяльність відповідальність, що виразилася у непроведенні компенсації податку з доходів фізичних осіб та військового збору, які були утримані з нарахованих: грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 02 червня 2020 року, допомог на оздоровлення за 2019 та 2020 роки та матеріальних допомог для вирішення соціально-побутових питань за 2019 та 2020 роки; з компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків їх виплати за періоди з 13 грудня 2015 року по 29 липня 2016 року та з 18 грудня 2017 року по 01 березня 2018 року; - зобов`язати Управління Служби безпеки України у Одеській області сплатити позивачу рівноцінну та повну компенсацію податку з доходів фізичних осіб та військового збору, які були утримані з нарахованих: грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 02 червня 2020 року; з допомог на оздоровлення за 2019 та 2020 роки та з матеріальних допомог для вирішення соціально-побутових питань за 2019 та 2020 роки; з компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків їх виплати за періоди з 13 грудня 2015 року по 29 липня 2016 року та з 18 грудня 2017 року по 01 березня 2018, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, та відповідно до підпункту 168.5 статті 168 Податкового Кодексу України, підпункту 1.7 пункту 161 підрозділу 10 Перехідних положень Податкового Кодексу України; - стягнути з відповідача на користь позивача 247 900 грн у відшкодування моральну шкоду, завдану протиправною бездіяльністю відповідача, що встановлено судовим рішенням від 20 вересня 2022 року у адміністративній справі №420/21515/21; - стягнути з Управління Служби безпеки України у Одеській області на користь позивача 130 650 грн у відшкодування моральної шкоди, завданої протиправною бездіяльністю відповідача, що полягає у несвоєчасному нарахуванні та виплаті йому належного йому грошового забезпечення та терміну на судове доказування та поновлення порушених прав з 02 вересня 2021 року по 20 квітня 2023 року. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2023 року закрито провадження у справі №420/13347/23 в частині позовних вимог щодо стягнення з Управління Служби безпеки України у Одеській області на користь ОСОБА_1 моральної шкоди. Роз`яснено позивачу, що позовна вимога щодо стягнення моральної шкоди, що не є похідною від позовних вимог, що підлягають розгляду в адміністративному судочинстві та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства місцевим судом загальної юрисдикції. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 серпня 2023 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2023 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Одеській області щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, який утримано з нарахованих: грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 02 червня 2020 року; з допомог на оздоровлення за 2019 та 2020 роки та з матеріальних допомог для вирішення соціально-побутових питань за 2019 та 2020 роки; з компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків їх виплати за періоди з 13 грудня 2015 року по 29 липня 2016 року та з 18 грудня 2017 року по 01 березня 2018 року. Зобов`язано Управління Служби безпеки України в Одеській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, який утримано з нарахованих: грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 02 червня 2020 року; з допомог на оздоровлення за 2019 та 2020 роки та з матеріальних допомог для вирішення соціально-побутових питань за 2019 та 2020 роки; з компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків їх виплати за періоди з 13 грудня 2015 року по 29 липня 2016 року та з 18 грудня 2017 року по 01 березня 2018 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено. 30 листопада 2023 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Управління Служби безпеки України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 серпня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року у справі №420/13347/23. Перевіривши матеріали касаційної скарги Суд зазначає таке. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Статтею 330 КАС України визначено обов`язкові вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги, серед яких відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. При цьому обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми. Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем). Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що заявник формально процитував пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, пославшись на нього як на підставу касаційного оскарження, а належного обґрунтування не навів. Крім того, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 19 червня 2023 року вирішено здійснювати розгляд справи №420/13347/23 у порядку спрощеного позовного провадження. Суд звертає увагу скаржника, що пункт 2 частини п`ятої статті 328 КАС України містить перелік виключних випадків, які допускають можливість касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у справах незначної складності та/або таких, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Посилання на кожен з підпунктів пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України повинно бути належним чином обґрунтовано. В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник указує, що підставою касаційного оскарження є підпункт «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Разом з тим, заявник жодним чином не обґрунтував в чому саме полягає винятковість саме цієї справи, із зазначенням новітніх, проблемних та раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права. Тому доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, не є достатніми для вирішення питання про відкриття касаційного провадження у цій справі. Верховний Суд звертає увагу, що на стадії відкриття касаційного провадження касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження. Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У контексті наведеного слід зауважити, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. При цьому такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За викладених обставин касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження з обґрунтуванням того, в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення (рішень). Одночасно Суд роз`яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо буде усунуто обставини, які зумовили її повернення. Керуючись статтями 248, 328, 330, 332, 341, 355, 359 КАС України, Суд УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Управління Служби безпеки України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 серпня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року у справі №420/13347/23 - повернути особі, яка її подала. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими матеріалами. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. Суддя Ж.М. Мельник-Томенко