Постанова Миколаївський апеляційний суд № 489/4843/23

11.12.23 33/812/491/23 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 грудня 2023 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі: головуючого судді Куценко О.В., за участю секретарів Пшеняк М.В., Козленко Ю. потерпілої ОСОБА_1 представника потерпілої адвоката Качана Р.Ю. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_1 на постанову судді Ленінського районного суду міста Миколаєва від 06 жовтня 2023 року, якою щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсіонерки, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 154 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. В С Т А Н О В И В : Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 821162 від 03.08.2023, 16.07.2023 приблизно о 07:00 год. біля буд. № 60 по пр. Миру в м. Миколаєві гр-ка ОСОБА_2 вигулювала свого незареєстрованого собаку, без породи, без повідка та намордника, в результаті чого собака вкусив ОСОБА_1 за ліву гомілку, тим самим спричинивши тілесні ушкодження, чим порушила правила утримання собак і котів. Постановою судді провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 154 КУпАП закрито у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Не погодившись із зазначеним рішенням суду потерпіла ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову судді. На думку апелянта, постанова суду є необґрунтованою. Зазначає, що судом першої інстанції не у повному обсязі вивчені відомості, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення, заяві ОСОБА_1 , поясненнях ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в копії довідки від 16.07.2023 року. Стверджує, що потерпілу не було належним чином повідомлено про розгляд справи і тому вона не змогла прийняті участь у розгляді справи, в зв`язку з чим судом не було досліджено наявний в ОСОБА_1 аудіозапис розмови з ОСОБА_2 , де остання повідомляє про те, що їй належить собака, яка вкусила ОСОБА_1 . Також зазначає, що потерпіла не мала змоги заявити клопотання про виклик свідка події, який підтвердив би факт визнання ОСОБА_2 себе власницею собаки. Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного. Відповідно до змісту ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. З аналізу ст. ст. 251, 252 КУпАП слідує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Апеляційний суд, проаналізувавши зміст оскарженої постанови, встановив, що висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на вимогах закону та не відповідають фактичним обставинам справи, що потягло неправильне застосування норм матеріального права і в даному випадку є підставою для скасування постанови суду першої інстанції. Приймаючи рішення про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 154 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_2 суддя зазначила, що в матеріалах справи не міститься належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_2 є власником собаки, яка вкусила потерпілу ОСОБА_1 . Проте, з такими висновками суду першої інстанції апеляційний суд не може погодитись з огляду на наступне. Так, як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 821162 від 03.08.2023, 16.07.2023 приблизно о 07:00 год. біля буд. АДРЕСА_2 гр-ка ОСОБА_2 вигулювала свого незареєстрованого собаку, без породи, без повідка та намордника, в результаті чого собака вкусив ОСОБА_1 за ліву гомілку, тим самим спричинивши тілесні ушкодження, чим порушила правила утримання собак і котів. Зазначена обставина підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 821162 від 03.08.2023, електронним рапортом працівника поліції, відповідно до якого року 16.07.2023 року надійшло повідомлення від ОСОБА_1 про те, що 16.07.2023 приблизно о 07:00 год. біля буд. АДРЕСА_2 собака покусала. Заявою та поясненнями ОСОБА_1 від 16.07.2023 року, в якій потерпіла просить вжити заходів стосовно ОСОБА_2 , яка проживає за адресою АДРЕСА_1 , яка вигулювала свого незареєстрованого собаку, без породи, без повідка та намордника, в результаті чого собака вкусила її за ліву гомілку, тим самим спричинивши тілесні ушкодження. Поясненнями ОСОБА_2 від 03.08.2023 року, яка зазначила, що 16.07.2023 року близько сьомої ранку вона йшла по поводу з дворовим собакою на прізвисько « ОСОБА_3 », та по дорозі зустріла ОСОБА_4 з якою вона розмовляла декілька хвилин, через декілька хвилин вона почула як ОСОБА_4 закричала, та взялась рукою за ногу, та почала казати, що моя собака на ім`я « ОСОБА_3 » вкусила її за ногу, але вона цього не бачила. Хто може підтвердити, що це не її собака вкусила за ногу ОСОБА_1 вона не знає. Копією довідки від 16.07.2023 року, яка підтверджує наявність у потерпілої ОСОБА_1 тілесного ушкодження у вигляді укушеного садна лівої гомілки. Крім того, в судовому засіданні апеляційного суду було допитано свідка ОСОБА_5 , яка показала, що до вказаної події протягом чотирьох місяців проживала за адресою АДРЕСА_3 та була сусідкою ОСОБА_2 , у квартирі якої проживає собака. ОСОБА_2 постійно здійснює вигул даної собаки без повідка, собака вільно заходить та виходить до під`їзду їхнього будинку. На зауваження сусідів, щодо необхідності вигулу собаки на повідку ОСОБА_2 відповідає, що є особою похилого віку та не може втримати свого собаку на повідку. Зазначені вище докази, є належними та допустимими в розумінні ст. 251 КУпАП, а з огляду на їх узгодженість, і достатніми для встановлення необхідних фактичних обставин справи та належного її розгляду. Частиною першою статті 154 КУпАП передбачено відповідальність за утримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, утримання незареєстрованих собак, приведення їх у громадські місця, вигул собак без пові дків та намордників (крім собак, породи яких не внесені до Переліку небезпечних порід собак) чи в не відведених для цього місцях, а також неприбирання власником тварини її екскрементів під час перебування тварини у громадському місці (крім вигулювання у спеціально відведених для цього місцях). Частиною третьою статті 154 КУпАП встановлено, що дії, передбачені частиною першою цієї статті, що спричинили заподіяння шкоди здоров`ю людини або її майну - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією тварин і на посадових осіб - від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією тварин. Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження» №3447-IV від 21 лютого 2006 року регулює відносини, що виникають у зв`язку з утриманням тварин та поводженням із ними фізичних та юридичних осіб, зокрема утримання домашніх тварин. Відповідно до ст. 9 цього Закону, особа, яка утримує домашню тварину, зобов`язана забезпечити безпеку оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною. При супроводженні домашніх тварин не допускається залишати їх без нагляду. Відповідно до ст. 22 вказаного закону при поводженні з домашньою твариною особа, яка її утримує, зобов`язана забезпечити наявність намордника, повідка, що необхідні для здійснення вигулу домашньої тварини поза місцем її постійного утримання. Правила утримання домашніх тварин установлюються органами місцевого самоврядування. Вищезазначені норми КУпАП та положень свідчать про те, що суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП є саме власник тварини. З матеріалів справи та досліджених апеляційним судом доказів вбачається, що власником вказаної собаки є ОСОБА_2 . Зважаючи на сукупність вказаних доказів, апеляційний суд приходить до висновку про порушення правил тримання собаки громадянкою ОСОБА_2 , що спричинили заподіяння шкоди здоров`ю потерпілої ОСОБА_1 . За такого, в діях ОСОБА_2 наявні ознаки адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП. За наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції, в порушення вимог ст. 280 КУпАП, не в повній мірі дослідив та проаналізував наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення докази, не надав їм належної оцінки, неповно з`ясував всі обставини справи, які мають суттєве значення для правильного її вирішення, що призвело до незаконного рішення. Оскільки оскаржуване судове рішення суперечить фактичним обставинам справи, постанова судді Ленінського районного суду міста Миколаєва від 06 жовтня 2023 року, згідно із п. 3 ч. 8 ст. 294 КУпАП, має бути скасована з прийняттям апеляційним судом нової постанови. При вирішення питання про вид та розмір адміністративного стягнення, апеляційний суд, враховує положення ч. 2 ст. 38 КУпАП, відповідно до яких, якщо справи про адміністративне правопорушення підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніше як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні не пізніш як через три місяці з дня його виявлення. Як встановлено апеляційним судом правопорушення ОСОБА_2 вчинено 16.07.2023 року, на день розгляду справи апеляційним судом та винесення постанови строк накладення адміністративного стягнення закінчився. Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю при закінченні на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП. Враховуючи вимоги ст. ст. 38, п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП адміністративне провадження стосовно ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 154 КУпАП підлягає закриттю, у зв`язку із закінченням на момент розгляду апеляційним судом справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП. Керуючись ст. 247, ст. 294 КУпАП, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову судді Ленінського районного суду міста Миколаєва від 06 жовтня 2023 року, якою щодо ОСОБА_2 , провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 154 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення - скасувати. Постановити нову, якою ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП. На підставі п.7 ст. 247 КУпАП провадження у справі закрити, у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст.38 КУпАП. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя Миколаївського апеляційного суду Куценко О.В.