Постанова 4813 № 523/11949/22

Номер провадження: 22-ц/813/6798/23 Справа № 523/11949/22 Головуючий у першій інстанції Аліна С.С. Доповідач Громік Р. Д. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22.11.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Громіка Р.Д., суддів Сегеди С.М., Драгомерецького М.М., за участю секретаря Триколіч І.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 30 травня 2023 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Делі Наталії Георгіївни про встановлення факту, що має юридичне значення, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст заяви встановлення факту, що має юридичне значення. ОСОБА_1 звернувся із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, за участю заінтересованої особи Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Делі Наталії Георгіївни, в якій просить встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживав за адресою: АДРЕСА_1 , не є особою, щодо якої у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься інформація про накладення арешту на все майно на ім`я ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), підстава обтяження - постанова № АА802885, АА954295 від 05.10.2007 року, орган, який видав постанову - Державна виконавча служба (ДВС) у Балаклавському районі м. Севастополя, реєстраційний номер обтяження у ЄРЗВОНМ: 6211242, а запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо арешту на все майно ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) без зазначення дати народження, місця проживання або податкового номеру боржника, внесений до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 6211242, зареєстрований 12.12.2007 року, не стосується ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживав по день смерті за адресою: АДРЕСА_1 , та не відноситься до майна, яке йому належало. Свою заяву обґрунтовує тим, що у зв`язку із наявним арештом на майно ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 створює перешкоди заявнику для оформлення свідоцтва про право на спадщину. Дані обставини стали підставою для звернення до суду. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції. Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 30 травня 2023 року Провадження за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Делі Наталії Георгіївни про встановлення факту, що має юридичне значення закрито. Короткий зміст та доводи апеляційної скарги. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись при цьому на порушення норм процесуального права. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції зроблено помилкові висновки про те, що така заява не підлягає розгляду у суді. 2.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція апеляційного суду Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ч. 2,7 ст. 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження. Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Згідно з ч.1 ст.293 ЦПК окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Тлумачення ч.1 ст.293 ЦПК свідчить, що суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з метою підтвердження наявності або відсутності таких фактів. У постанові ВП ВС від 10.04.2019 в справі №320/948/18 зроблено висновок про те, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх установлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішення спору про право. Статтею 315 ЦПК визначено перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які підлягають розгляду судом у порядку окремого провадження. Даний перелік не є вичерпним, і у судовому порядку можуть бути встановлені й інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не передбачено іншого порядку їх встановлення. Відповідно до ч. 2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито закриває провадження у ній. Аналіз змісту заяви свідчить про те, що заявник просить встановити факт, що особа не є особою щодо якої у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься інформація про накладення арешту на все майно на ім`я ОСОБА_2 , що суперечить вимогам ст.315 ЦПК. Наведене виключає можливість розгляду заяви про встановлення вказаного факту, в порядку цивільного судочинства, що є підставою для закриття провадження в справі на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 28.11.2019 у справі №592/7612/17 зробив висновок про те, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в сукупності з положеннями ч.3 ст.124 Конституції та в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в судах. Згідно з п.1 ч.1 ст.255 ЦПК суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Із матеріалів справи вбачається про те, що приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Делі Н.Г. відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину (арк.сп.18). При таких обставинах, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що провадження по цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Делі Н.Г. про встановлення факту, що має юридичне значення підлягає закриттю з підстав, передбачених п.1 ч. 1 ст.255 ЦПК України. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення питання про залишення позовної заяви без розгляду. Скаржник не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав. Апеляційний суд звертає увагу, що заявником ОСОБА_1 вибрано неправильний захист своїх порушених прав, так як накладення арешту на майно не є перешкодою для видачі свідоцтва на спадщину та подальшого звернення із позовною заявою про зняття арешту на майно. Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Питання про закриття провадження розглянуто по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції немає. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, доводи апеляційної скарги його не спростовують, ухвала постановлена у відповідності до вимог процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду залишити без змін. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 30 травня 2023 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 04 грудня 2023 року. Головуючий Р.Д. Громік Судді: С.М. Сегеда М.М. Драгомерецький