Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/5429/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 грудня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/5429/23 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О., суддів Косцової І.П. та Осіпова Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 травня 2023 року (суддя Юхтенко Л.Р., м. Одеса, повний текст рішення складений 23.05.2023) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: 17 березня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до ГУ ПФУ в Херсонській області та ГУ ПФУ в Одеській області, в якому просив: - визнати неправомірним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Одеській області про відмову в призначенні пенсії №213050030674 від 02.02.2023 року; - визнати неправомірними дії ГУ ПФУ в Одеській області по неврахуванню до трудового стажу періоду: з 18.08.1989 по 11.09.1989 року, з 11.03.1997 по 08.12.2008 роки; - зобов`язати ГУ ПФУ в Херсонській області зарахувати до трудового стажу спірний період з 18.08.1989 по 11.09.1989 року, з 11.03.1997 по 08.12.2008 роки; - зобов`язати ГУ ПФУ в Херсонській області призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком з дати звернення, а саме 25.01.2023 року. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 травня 2023 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Одеській області №213050030674 від 02.02.2023 року про відмову у призначенні пенсії. Визнано неправомірними дії ГУ ПФУ в Одеській області по неврахуванню до трудового стажу ОСОБА_1 періоду: з 18.08.1989 по 11.09.1989 року, з 11.03.1997 по 08.12.2008 роки. Зобов`язано ГУ ПФУ в Херсонській області при призначенні пенсії ОСОБА_1 зарахувати до трудового стажу спірний період: з 18.08.1989 по 11.09.1989 рік, з 11.03.1997 по 08.12.2008 роки. Зобов`язано ГУ ПФУ в Херсонській області здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком з урахуванням записів у трудовій книжці НОМЕР_1 з 19.02.2023. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням ГУ ПФУ в Херсонській області подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог. На думку апелянта, оспорюване рішення від 02.02.2023 за №213050030674 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 прийнято ГУ ПФУ в Одеській області відповідно до Закону №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та до вимог чинного законодавства України, тому відсутні підстави для його скасування. Позивач надіслав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначив про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження. Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах поданої скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 25 січня 2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 через особистий кабінет на порталі пенсійного фонду подав заяву про призначення пенсії за віком. Рішенням ГУ ПФУ в Одеській області №213050030674 від 02.02.2023 у призначенні пенсії відмовлено, з посиланням на відсутність необхідного страхового стажу (а.с. 57). За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи: - з 18.08.1989 по 11.09.1989 згідно трудовій книжки НОМЕР_1 від 28.07.1980, оскільки запис про звільнення не завірено печаткою; - з 11.03.1997 по 08.12.2008 згідно трудовій книжки НОМЕР_1 від 28.07.1980, з травня 2002 року по грудень 2008 року згідно довідки про заробітну плату (дата номер довідки відсутні) виданої ООО "БАРС" (російською мовою), оскільки з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року. Наразі чинним законодавством не передбачено зарахування до страхового стажу періоду роботи в росїї починаючи з 01.01.1992 року. Листом від 18.02.2023 №2100-0304-8/3953 ГУ ПФУ в Херсонській області повідомила ОСОБА_1 , що за записами трудової книжки до страхового стажу не зараховано період роботи в кооперативі "Південний" з 18.08.1989 по 11.09.1989, оскільки в записі трудової книжки відсутні дати розпоряджень про прийняття на роботу та звільнення, підпис відповідальної особи та печатки організації при звільненні з роботи, що не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 20.06.1974 №162. Для зарахування даного періоду необхідно надати підтверджуючу довідку (а.с. 58,59). Крім того зазначено, що згідно із записами трудової книжки, з 07.05.1997 по 26.05.1999, з 26.05.1999 по 30.04.2001, з 01.05.2001 по 02.04.2002, з 03.04.2002 по 08.12.2008 він працював на підприємствах, які розташовані на території російської федерації. Пунктом 2 ст. 6 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка набула чинності з 13.03.1992 (далі - Угода), визначено, що для встановлення права на призначення пенсії враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Оскільки з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді, при призначенні пенсії до страхового стажу можливо зарахувати періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31.12.1991. Вважаючи рішення про відмову у призначені пенсії за віком протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним адміністративним позовом про його скасування. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції погодився з доводами позивача, що ГУ ПФУ в Одеській області безпідставно було прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії №213050030674 від 02.02.2023 року. Водночас суд дійшов висновку, що позовні вимоги про зобов`язання ГУ ПФУ в Херсонській області призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком з дати звернення, а саме з 25.01.2023 року, є частково обґрунтованими, та належать задоволенню в частині зобов`язання Головне управління призначити та виплатити пенсію за віком з 19.02.2023 року, оскільки станом на 25.01.2023 року у позивача ще не виникло право на призначення пенсії за віком. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Так, частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. У свою чергу правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон №1058-IV). Закон №1058-IV розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування та визначає, зокрема, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом. Згідно з частиною 1 статті 9 Закону №1058-ІV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати, зокрема, пенсія за віком. Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. Таке ж визначення містить і частина перша статті 24 Закону №1058-IV, яка передбачає, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Згідно з частиною другою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років. До стажу роботи згідно статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі Порядок №637), пунктами 2.1 та 2.4 якого передбачалося, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Таким чином основним документом, який підтверджує наявний стаж роботи є трудова книжка, а інші документи приймаються до уваги виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Як вбачається зі спірного рішення про відмову у призначенні пенсії за віком, до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 18.08.1989 по 11.09.1989, оскільки у трудовій книжці НОМЕР_1 від 28.07.1980 запис про звільнення не завірено печаткою. Дослідив трудову книжку позивача (а.с.18), колегією суддів встановлено, що запис за спірний період відповідає вимогам пункту 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 20.06.1974 №162 (у редакції чинної на час її внесення). Крім того, варто додати, що в силу приписів чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже й не може впливати на її особисті права. Колегія суддів зауважує, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві та у свою чергу неналежний порядок ведення і заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист у частині призначення пенсії за віком. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці. До того ж, загалом усі неточності, про які вказує скаржник, обґрунтовуючи підстави для не зарахування вищенаведених періодів роботи позивача до його страхового стажу, є формальними. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 За правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. За приписами частини п`ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зобов`язання відповідача врахувати період роботи позивача з 18.08.1989 по 11.09.1989 до його страхового стажу. Крім того, зі змісту оскаржуваного рішення відповідача вбачається, що підставою для відмови пенсійним органом в призначенні пенсії позивачу було також те, що до страхового стажу останнього не було зараховано періоди роботи позивача на території російської федерації (з 11.03.1997 по 08.12.2008 та з травня 2002 року по грудень 2008 року), оскільки з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року. Надаючи правову оцінку наведеному вище, колегія суддів зазначає наступне. Згідно статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору. Приписами частини другою статті 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору. Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов`язання за якою взяли на себе дев`ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та російська федерація (далі - Угода). Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди (стаття 5 Угоди). Відповідно до статті 1 Угоди пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Згідно із абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом РФ "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації. Частиною другою статті 4 Угоди "Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів" від 15 квітня 1994 року, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, російська федерація, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами. Отже, з аналізу наведеного вище виходить, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою. Постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. москві. Зазначена вище постанова набрала чинності 02.12.2022. Відтак, до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 Україна, як держава - учасниця Угоди виконує зобов`язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Колегія суддів зазначає, що за наявності чинних у період роботи особи положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу. З урахуванням усього викладеного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність прийнятого ГУ ПФУ в Одеській області рішення від 02.02.2023 року №213050030674 про відмову у призначенні пенсії за віком та наявність підстав для зобов`язання ГУ ПФУ в Херсонській області призначити позивачу пенсію за віком із врахуванням спірних періодів до страхового стажу. Апеляційна скарга відповідача не містить належних, переконливих доводів та аргументів, які б спростовували висновки суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог чи давали підстави вважати інакше. Суд першої інстанції правильно та повно з`ясував усі обставини справи та надав їм юридичну оцінку, відповідно до норм матеріального та процесуального права. Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відтак, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає. Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 травня 2023 року без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 6 ст. 12, ст. 257 та ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко Суддя І.П.Косцова Суддя Ю.В.Осіпов