Постанова Київський апеляційний суд № 756/10759/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 756/10759/23 Головуючий у І інстанції Дев`ятко В.В. Провадження № 22-ц/824/5368/2023 Головуючий у ІІ інстанції Таргоній Д.О. ПОСТАНОВА Іменем України 11 грудня 2023 року Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Таргоній Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Оболонського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, УСТАНОВИВ: Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2023року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 536,80 грн. Не погоджуючись з даною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Оболонського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2023року скасувати, провадження у даній справі закрити з підстав, передбачених п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не було повно з`ясовано обставини справи. Так, з даних відеозапису вбачається, що поліцейський, який склав протокол, взагалі не з`ясовував у осіб, що знаходились поруч із автомобілем, хто саме є водієм, хто саме керував транспортним засобом, тому вимоги поліцейського саме до ОСОБА_1 про необхідність проходження огляду на стан сп`яніння були безпідставними. Твердження поліцейського Семенюка В.В. щодо зупинки автомобіля «Skoda», моделі «Superb», н.з. НОМЕР_1 , не відповідають дійсності, оскільки ОСОБА_1 не керував вказаним автомобілем в момент, коли поліцейський ОСОБА_2 підійшов до нього, а знаходився поруч з транспортним засобом. Також, поліцейськими не було задокументовано та не доведено належними та допустимими доказами факту порушення ОСОБА_1 , як водієм, таких положень ПДР України, які б відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» давали право поліцейським здійснити законну зупинку транспортного засобу. Із матеріалів справи про адміністративне правопорушення не вбачається, що ОСОБА_1 , як водій, допустив будь-які порушення ПДР, у зв`язку із чим всі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов`язаний виконувати. На думку ОСОБА_1 всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами вини у вчиненні останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. В апеляційній скарзі посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 15 березня 2019 року у справі № 686/11314/17. ОСОБА_1 звертає увагу апеляційного суду на те, що судом першої інстанції, в порушення вимог законодавства було викликано для дачі пояснень самого поліцейського, який нібито зупиняв автомобіль, однак, поліцейський не є свідком подій, а є особою, на якій законом покладено обов`язок щодо фіксації правопорушення, складення протоколу, де фіксуються всі обставини та збирання доказів. Крім того, відповідно до вимог Інструкції не можуть бути залучені як свідки поліцейські або особи, щодо неупередженості яких є сумніви (п. 7 розділ X), пояснення зацікавленої особи - це свідчення особи, яка приймала участь у складенні протоколу та рапорту, тобто яка є працівником поліції, а тому останні не можуть бути допустимим доказом. Зазначає, що вказана правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 р. у справі № 161/5372/17. В судовому засіданні по розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 та його захисник підтримали вимоги скарги, посилаючись на викладені у ній доводи. Заслухавши пояснення особи, що притягується до адміністративної відповідальності, захисника, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Також стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особа, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях. Постанова судді суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам. Як вбачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суддя місцевого суду достатньо повно, об`єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у справі доказах. Так, відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Крім того, п.2.9А Правил дорожнього руху України передбачає заборону водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Проте, вимоги вказаного пункту 2.5 Правил дорожнього руху України ОСОБА_1 дотримано не було. Згідно з положеннями частин 2 - 6 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Разом із цим, згідно з пунктом 12 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє таку особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Отже, відмова водія від проходження огляду на стан, зокрема, алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я є підставою притягнення особи до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Водночас, за змістом п. 8 Порядку, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Окрім цього, відеозапис із нагрудного відеореєстратора інспектора є доказом, що може підтверджувати факт вчинення водієм порушення Правил дорожнього руху України (див. постанову КАС ВС у справі № 678/991/17 від 15 листопада 2018 року). Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 161/5372/17 вказав, що обставини, що підтверджуються показаннями свідка повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому адміністративному правопорушенні, що і є дійсним, в цій справі, так як показання свідків у повній мірі кореспондуються і іншими доказами в їх сукупності, у тому числі відеозаписом. В рішенні по справі "О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства" від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна. Винуватість ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за обставин, викладених у постанові, всупереч доводів апеляційної скарги, підтверджується наявними у справі доказами, а саме, даними, які містяться: - у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 028969, в якому зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння; - на відеозаписі із нагрудної відеокамери (відеореєстратора) працівника патрульної поліції, що здійснював оформлення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 , з якого вбачається, що ОСОБА_1 відмовився пройти в установленому Законом порядку огляд на стан алкогольного сп`яніння. Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності. Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. При врученні співробітником поліції ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, останній написав в ньому: «ознайомлений», тобто жодних заперечень щодо неправильності його змісту та опису самої події не висловив. Зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення ознаки алкогольного сп`яніння - запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів виявлені працівниками поліції 12 жовтня 2023 року в ОСОБА_1 в розумінні п.п.1,2 п. 4 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є безпосередніми підставами для проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки, а в разі відмови від проходження чи незгодою з результатами тесту в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення, а у випадку відмови від проходження огляду - визначають наявність в діях водія ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. З відеозапису вбачається, що інспектор поліції, пропонує водієві пройти огляд на місці зупинки, проте ОСОБА_1 відмовляється від проходження тесту; інспектор поліції пропонує водієві проїхати в медичний заклад для проходження огляду на стан сп`яніння - ОСОБА_1 також відмовляється. Вказаний відеозапис свідчить про дотримання працівниками поліції в повному обсязі Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції під час проведення її огляду та вимог ст. 266 КУпАП. Відеозапис є одними із об`єктивних доказів в справі про адміністративне правопорушення. На відео зафіксована вся подія правопорушення. Ці відеозаписи суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апеляційний суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що порушено процедуру огляду особи на стан алкогольного сп`яніння, оскільки вони є надуманими та спростовуються матеріалами справи, зокрема відеозаписом з нагрудної камери працівників поліції, з якого вбачається, що водій ОСОБА_1 на пропозицію працівника поліції пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки та у медичній установі відмовився. Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не керував автомобілем, апеляційний суд критично оцінює, оскільки з дослідженого відеозапису вбачається, що на запитання працівника патрульної поліції старшого лейтенанта Терещука В.А. чи керував ОСОБА_1 автомобілем під час комендантської години, останній відповів: «так». ОСОБА_1 булоповідомлено, що працівники патрульної поліції прибули за викликом поліцейських Подільського УП ГУНП у м. Києві, які зупинили ОСОБА_1 , жодних заперечень з цього приводу останній не висловлював. Крім того, після початку спілкування з працівником поліції і до моменту складення протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 не заперечував, що керував автомобілем. Натомість, після складення протоколу на ОСОБА_1 , останній заперечив факт керування, а один з пасажирів почав наголошувати, що саме він керував автомобілем. Оцінюючи сукупність наявних у справі доказів, апеляційний суд дійшов висновку, що твердження апелянта про те, що він не керував транспортним засобом, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення, та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності. Доводи апеляційної скарги в частині того, що одним із свідків є працівник поліції апеляційний суд відхиляє, оскільки згідно Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858, не можуть бути залучені як свідки поліцейські під час огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу . Разом з тим, у даній справі працівник поліції ОСОБА_2 сам зупинив автомобіль марки «Skoda», моделі «Superb», н.з. НОМЕР_1 , за порушення коменданської години та викликав працівників патрульної поліції, у зв`язку з тим, що водій перебував у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується наявним в матеріалах справи рапортом Семенюка В.В.. Доводи апеляційної скарги про те, що поліцейськими було порушено процедуру огляду водіїв, не знайшли свого підтвердження, оскільки поліцейські діяли відповідно до «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» затвердженої спільним наказом МВС, МОЗ від 09 листопада 2015 № 1452/735. Доказів порушення працівниками поліції вказаної інструкції матеріали справи про адміністративне правопорушення в собі не містять та скаржником не подані ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції. За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова судді місцевого суду є законною і обґрунтованою, а апеляційна скарга не містить будь-яких доводів, які б могли служити достатніми підставами для її скасування. На підставі наведеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову Оболонського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду є остаточна і оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду Д.О.Таргоній