Постанова 4803 № 201/3637/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/9490/23 Справа № 201/3637/23 Суддя у 1-й інстанції - Наумова О.С. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 грудня 2023 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Никифоряка Л.П., суддів Гапонова А.В., Новікової Г.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у місті Дніпрі апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 серпня 2023 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про вилучення предмету лізингу, В С Т А Н О В И В: В позові пред`явленому до суду 21 березня 2023 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк», Банк) виклало вимогу про вилучення у ОСОБА_1 на користь Банку предмету лізингу автомобіля марки «Skoda Oktavia», 2012 року випуску, номер кузова (шасі) НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 . Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 30 січня 2018 року між ОСОБА_1 і АТ КБ «ПриватБанк» укладено договір фінансового лізингу автомобіля № DNFGA100000288, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Повєткіною Н.М., зареєстрований у реєстрі за № 86, відповідно до умов якого лізингодавець на умовах фінансового лізингу передав у платне володіння та користування предмет лізингу, а саме: автомобіль марки «Skoda Oktavia», 2012 року випуску, номер кузова (шасі) НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 (пункт 2.2 договору лізингу). Відповідно до пункту 2.3 договору лізингу строк користування лізингоодержувачем предметом лізингу становить 48 місяців (пункт 14.2 договору) та складається з періодів (місяців) лізингу, зазначених у додатку 2 «Графік сплати лізингових платежів» до договору, лізингу та починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі предмета лізингу. 01 лютого 2018 року сторони підписали акт приймання-передачі предмету лізингу. Пунктами 6.2.2 та 6.2.3 договору лізингу на лізингоодержувача було покладено зобов`язання сплатити лізингодавцю платежі з відшкодування вартості предмета лізингу, відшкодування витрат лізингодавця, пов`язаних зі страхуванням предмету лізингу, а також сплатити винагороду за користування предметом лізингу відповідно до Графіку та пункту 14.3 цього договору. Згідно з пунктом 8.2.1 договору лізингу у разі настанні події дефолту лізингодавець надає лізингоодержувачу письмове повідомлення про настання події дефолту та повернення предмета лізингу. У повідомленні про дефолт, окрім зазначеної інформації, лізингодавець ставить вимогу про повернення заборгованості за фактичний строк користування предметом лізингу та виконання в повному обсязі усіх інших зобов`язань за цим договором. 17 квітня 2020 року у зв`язку із затримкою відповідачем лізингових платежів більше ніж на один календарний місяць, банком направлено лізингоодержувачу повідомлення про настання події дефолту. Згідно з пунктом 8.2.4 договору лізингу якщо протягом 10 календарних днів з моменту отримання повідомлення про дефолт, лізингоодержувач не усунув подію дефолту, лізингоодержувач зобов`язаний негайно повернути в повному обсязі заборгованість за договором та повернути предмет лізингу, а лізингодавець має право згідно зі статтею 651 ЦК України здійснити одностороннє розірвання договору з надсиланням лізингоодержувачу відповідного повідомлення. Договір вважається розірваним у дату, зазначену в повідомленні. 23 вересня 2020 року оскільки лізингоодержувачем не було усунуто подію дефолту, лізингодавець направив відповідачу повідомлення про розірвання договору лізингу з 29 вересня 2020 року. Станом на березень 2023 року предмет лізингу лізингоодержувачем не повернуто, місцезнаходження транспортного засобу банку не відоме. Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 серпня 2023 року у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» виклало вимогу про скасування рішення та ухвалення нового про задоволення позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування скарги заявник посилався на те, що судове рішення є незаконним, необґрунтованим й таким, що ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Крім того, суд неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, не звернув увагу на те, що умовам договору лізингу та Законом України «Про фінансовий лізинг» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено право лізингодавця вимагати від лізингоодержувача повернення предмету лізингу шляхом його вилучення. Відповідач своїм правом, передбаченим статтею 360 ЦПК України, не скористалася та відзиву на апеляційну скаргу не подавала. Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно пункту 1 частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про доставку електронного листа. Сторони у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту рішення, яке оскаржено, доводів апеляційної скарги та меж, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з положенням частини другої статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції установлено, що 30 січня 2018 року між ОСОБА_1 і АТ КБ «ПриватБанк» укладено договір фінансового лізингу автомобіля № DNFGA100000288, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Повєткіною Н.М., зареєстрований у реєстрі за № 86, відповідно до умов якого лізингодавець на умовах фінансового лізингу передає у платне володіння та користування предмет лізингу, а саме: автомобіль марки «Skoda Oktavia», 2012 року випуску, номер кузова (шасі) НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 (пункт 2.2 договору лізингу) /а.с.15-19/. Відповідно до пункту 2.3 договору лізингу строк користування лізингоодержувачем предметом лізингу становить 48 місяців (пункт 14.2 договору) та складається з періодів (місяців) лізингу, зазначених у додатку 2 «Графік сплати лізингових платежів» до договору, лізингу та починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі предмета лізингу. За змістом пункту 2.4 договору лізингу предмет лізингу є власністю лізингодавця протягом усього строку дії договору лізингу. В разі переходу права власності на предмет лізингу від лізингодавця до лізингоодержувача згідно з умовами цього договору, предмет лізингу по закінченню строку лізингу лізингоодержувачем лізингодавцю не повертається. Умови переходу права власності на предмет лізингу від лізингодавця до лізингоодержувача визначені у пункті 11.2 договору лізингу, відповідно до якого сторони дійшли до згоди про те, що на протязі 10 робочих днів з дня закінчення строку лізингу передбаченого договором, при обов`язкових умовах сплати лізингоодержувачем в повному обсязі заборгованості, сплати можливих штрафних санкцій та відшкодування витрат, збитків Лізингодавцю, та при обов`язковій відсутності відмови лізингодавця від договору лізингу (розірвання договору) відповідно до умов договору та чинного законодавства, лізингодавець зобов`язаний підписати акт звірки взаєморозрахунків та переходу права власності. Право власності на предмет лізингу переходить від лізингодавця до лізингоодержувача в момент підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печаткою Лізингодавця акту звірки взаєморозрахунків та переходу права власності. Відповідно до пункту 4.1 договору лізингу сплата лізингоодержувачем винагороди за користування предметом лізингу здійснюється відповідно до пункту 14.3 договору у складі лізингових платежів, при цьому відсотки розраховуються на залишок невідшкодованої частини вартості предмета лізингу, виходячи з 360 днів у році. Пунктом 14.3 договору лізингу встановлено, що лізингові платежі включають в себе: 1) платіж з відшкодування частини вартості предмету лізингу у розмірі згідно з Додатком 2; 2) винагороду за користування предметом лізингу в розмірі 19,12% річних від суми залишку невідшкодованої частини вартості предмета лізингу; 3) платежі з відшкодування витрат Лізингодавця, пов`язаних зі страхуванням предмету лізингу за цим договором згідно з Додатком

2. Сплату лізингових платежів лізингоодержувач здійснює на транзитний рахунок № 29091057058207 (пункт 14.5 договору лізингу). 01 лютого 2018 року сторони підписали акт приймання-передачі предмету лізингу (а.с.21-22). Пунктами 6.2.2 та 6.2.3 договору лізингу на лізингоодержувача було покладено зобов`язання сплатити лізингодавцю платежі з відшкодування вартості предмета лізингу, відшкодування витрат лізингодавця, пов`язаних зі страхуванням предмету лізингу, а також сплатити винагороду за користування предметом лізингу відповідно до Графіку та пункту 14.3 цього договору. Відповідно до пункту 6.3.3 договору лізингу лізингодавець має право відмовитись від цього договору шляхом дострокового розірвання у випадках передбачених чинним законодавством України. У відповідності до підпункту «а» пункту 8.1 договору лізингу для цілей цього договору подією дефолту є, зокрема, затримання сплати лізингоодержувачем лізингових платежів або інших платежів частково або в повному обсязі щонайменше на один календарний місяць. Згідно з пунктом 8.2.1 договору лізингу у разі настанні події дефолту лізингодавець надає лізингоодержувачу письмове повідомлення про настання події дефолту та повернення предмета лізингу. У повідомленні про дефолт, окрім зазначеної інформації, лізингодавець ставить вимогу про повернення заборгованості за фактичний строк користування предметом лізингу та виконання в повному обсязі усіх інших зобов`язань за цим договором. Відповідно до пункту 13.8 договору лізингу будь-яке повідомлення повинно бути адресовано одержувачу на його адресу, що вказана нижче, або за іншою адресою, який може час від часу повідомляти в письмовій формі одержувачем відправнику як адреса одержувача. Для доказу вручення повідомлення або документа буде достатнім довести, що доставка була здійснена особисто або що конверт, що містить повідомлення або документ, мав вірно вказану адресу і був відправлений. 17 квітня 2020 року у зв`язку із затримкою відповідачем лізингових платежів більше ніж на один календарний місяць, банком направлено лізингоодержувачу повідомлення про настання події дефолту, що підтверджено повідомлення про настання події дефолту, списком згрупованих відправлень від 14 квітня 2020 року, описом вкладення до цінного листа, фіскальним чеком (а.с.24-26). Згідно з пунктом 8.2.4 договору лізингу якщо протягом 10 календарних днів з моменту отримання повідомлення про дефолт, лізингоодержувач не усунув подію дефолту, лізингоодержувач зобов`язаний негайно повернути в повному обсязі заборгованість за договором та повернути предмет лізингу, а лізингодавець має право згідно зі статтею 651 ЦК України здійснити одностороннє розірвання договору з надсиланням лізингоодержувачу відповідного повідомлення. Договір вважається розірваним у дату, зазначену в повідомленні. 23 вересня 2020 року оскільки лізингоодержувачем не було усунуто подію дефолту, лізингодавець направив відповідачу повідомлення про розірвання договору лізингу з 29 вересня 2020 року, що підтверджується копіями повідомлення про розірвання договору, списком згрупованих відправлень, описом вкладення до цінного листа, фіскальним чеком (а.с. 27-28). Як вказує позивач, станом на березень 2023 року предмет лізингу лізингоодержувачем не повернуто, місцезнаходження транспортного засобу Банку не відоме. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що обраний позивачем спосіб захисту права шляхом вилучення у відповідача предмету лізингу не передбачений ані Законом України «Про фінансовий лізинг» (у редакції, чинній на момент укладення договору), ані умовами договору, яким передбачено порядок повернення предмета лізингу на користь лізингодавця. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові. Однак, суд апеляційної інстанції не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договору. Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відносини, що виникають із договору фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про фінансовий лізинг». Відповідно до статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом. Аналогічне визначення договору лізингу містилося і у статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). За договором лізингу майновий інтерес лізингодавця полягає у розміщенні та майбутньому поверненні з прибутком грошових коштів, а майновий інтерес лізингоодержувача в можливості користуватися та придбати предмет лізингу у власність. Виходячи з аналізу норм чинного законодавства договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним і містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу. У пункті 3 частини першої статті 10 Закону України «Про фінансовий лізинг» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом. Відповідно до частини першої статті 611 ЦК України наслідками односторонньої відмови від двостороннього правочину є припинення зобов`язання. У відповідності до підпункту «а» пункту 8.1 договору лізингу для цілей цього договору подією дефолту є, зокрема, затримання сплати лізингоодержувачем лізингових платежів або інших платежів частково або в повному обсязі щонайменше на один календарний місяць. Згідно наданого позивачем до позовної заяви розрахунку заборгованості за договором фінансового лізингу від 30 січня 2018 року станом на 09 лютого 2023 року ОСОБА_1 має заборгованість за користування предметом лізингу в розмірі 50 829,27 грн (а.с.30-32). Підпунктом 8.2.2 пункт 8.2 договору фінансового лізингу від 30 січня 2018 року передбачено, що у разі настання події дефолту лізингоодержувач зобов`язаний усунути подію дефолту негайно або незалежно від наявності повідомлення про дефолт від лізингодавця негайно доставити предмет лізингу за адресою, визначеною лізингодавцем у повідомленні про настання події дефолту, після звернення лізингоодержувача та повернути предмет лізингу лізингодавцю за актом приймання-передачі, який підписується сторонами. Згідно з підпунктом 8.2.3 пункту 8.2 договору лізингу, якщо предмет лізингу не було доставлено лізингодавцю в порядку, визначеному статтею 8 пункту 8.2.2. цього договору, лізингодавець самостійно здійснює доставку предмета лізингу за адресою, визначеною лізингодавцем. Витрати пов`язані із доставкою предмета лізингу покладаються на лізингодавця. Лізингоодержувач зобов`язаний з`явитись до лізингодавця для підписання акту приймання-передачі та сплати заборгованості за цим договором. Відповідно до пункту 8.2.4 договору лізингу, якщо протягом 10 календарних днів з моменту отримання повідомлення про дефолт, лізингоодержувач не усунув подію дефолту, лізингоодержувач зобов`язаний негайно повернути в повному обсязі заборгованість за договором та повернути предмет лізингу. Підпунктом 6.3.3 пункту 6.3 договору лізингу передбачено право лізингодавця вимагати повернення предмету лізингу у разі невиконання чи прострочення виконання грошових зобов`язань лізингоодержувачем за договором. Отже, договором чітко передбачений порядок дій дізингодавця у разі настання події дефолту та не усунення його лізингоодержувачем. Відповідно до статей 10, 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) лізингоодержувач зобов`язаний був повернути предмет лізингу лізингоодержувачу у разі припинення зобов`язання. Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що обраний позивачем спосіб захисту права шляхом вилучення у відповідача предмету лізингу не передбачений ані Законом України «Про фінансовий лізинг» (у редакції, чинній на момент укладення договору), ані умовами договору, яким передбачено порядок повернення предмета лізингу на користь лізингодавця, суперечить встановленим у цій справі обставинам, умовам договору лізингу та вимогам закону. А тому позивачем обрано спосіб захисту порушеного права, який передбачений законом та умовами договору фінансового лізингу. Згідно частини першої та другої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Тобто цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Відповідно до статті 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. У статті 391 ЦК України зазначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Суд апеляційної інстанції, встановивши, що ОСОБА_1 належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання за договором фінансового лізингу, зокрема щодо повної та своєчасної оплати вартості майнових прав на автомобіль, а також те, що АТ КБ «ПриватБанк» є власником спірного автомобіля, а відповідач, з порушенням умов договору користуючись ним без належних правових підстав, порушує право останнього на володіння, користування та розпорядження своєю власністю, на підставі статті 391 ЦК України приходить до висновку висновку про наявність правових підстав для вилучення у ОСОБА_1 та повернення АТ КБ «ПриватБанк» предмету лізингу. На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, у повному обсязі фактичні обставини не встановив, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позовних вимог про вилучення у ОСОБА_1 та повернення АТ КБ «ПриватБанк» предмету лізингу автомобіля марки «Skoda Oktavia», 2012 року випуску, номер кузова (шасі) НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 . Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими. За положеннями частин першої та тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Приймаючи до уваги висновок суду про задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, що складаються із судового збору, сплаченого останнім за подачу позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 14 137,50 грн. Керуючись статтями 259,268,374,376,381-384 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити. Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 серпня 2023 року скасувати. Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про вилучення предмету лізингу задовольнити. Вилучити у ОСОБА_1 та повернути Акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» предмет лізингу автомобіль марки «Skoda Oktavia», 2012 року випуску, номер кузова (шасі) НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 . Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 14 137,50 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України. Повне судове рішення складено 12 грудня 2023 року. Судді: