Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/7119/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "26" жовтня 2023 р. Справа№ 910/7119/23 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Михальської Ю.Б. суддів: Тищенко А.І. Скрипки І.М. секретар судового засідання: Бондар Л.В. за участю представників: від позивача: Ларін В.В., Світлична Ж.В.; від відповідача: Бабченко Ю.Ю. розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства «Медичні закупівлі України» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 (повний текст складено 04.08.2023) у справі №910/7119/23 (суддя Н.І. Зеленіна) за позовом Державного підприємства «Медичні закупівлі України» до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування розпорядження від 22.12.2021 №03/361-р, В С Т А Н О В И В : Короткий зміст позовних вимог Державне підприємство «Медичні закупівлі України» (далі, позивач або Підприємство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України (далі, відповідач, Комітет або АМКУ) про визнання недійсним та скасування розпорядження державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 22.12.2021 №03/361-р про початок розгляду справи №145-26.13/202-21 за ознаками вчинення ДП «Медзакупівлі України» порушення, передбаченого пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді неподання інформації Антимонопольному комітету України. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Комітетом були допущені процедурні порушення частини 2 статті 37 Закону України «Про захист економічної конкуренції», пункту 20(4) Тимчасових правил, зокрема, не було направлено спірне розпорядження на адресу Державного підприємства «Медичні закупівлі України». Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 у справі №910/7119/23 у задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Медичні закупівлі України» до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування розпорядження від 22.12.2021 №03/361-р відмовлено повністю. Приймаючи вказане рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що у прийнятті розпорядження від 22.12.2021 №03/361-р «Про початок розгляду справи по порушення законодавства про захист економічної конкуренції» у справі №145-26.13/202-21 Комітет діяв у межах своїх повноважень, у порядок та спосіб, встановлений законом, а відтак, правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні. Суд встановив, що спірне розпорядження було направлено на адресу Державного підприємства «Медичні закупівлі України»: м. Київ, вул. Хрещатик, 22 (яка відповідає адресі для листування, зазначеній у позовній заяві) разом із супровідним листом №145-26.13/03-18374 від 22.12.2021 й відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення було отримано державним підприємством 28.12.2021, про що міститься відповідна відмітка особи, яка отримала від імені позивача лист за довіреністю (ОСОБА_1) та штамп Укрпошти із датою вручення поштового відправлення. Також суд наголосив, що прийняття Комітетом спірного розпорядження жодним чином не порушує прав та охоронюваних законом інтересів позивача, оскільки початок розгляду АМКУ справи про захист економічної конкуренції не свідчить про подальше прийняття рішення про визнання дій позивача порушенням законодавства про захист економічної конкуренції. Крім того, судом встановлено, що позивачем пропущений строк для звернення до суду з даним позовом, встановлений частиною 1 статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції». Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погодившись із прийнятим рішенням, 17.08.2023 (про що свідчить поштовий ідентифікатор Укрпошти на конверті) Державне підприємство «Медичні закупівлі України» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 у справі №910/7119/23 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов Державного підприємства «Медичні закупівлі України» до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування розпорядження від 22.12.2021 №03/361-р. Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача зводяться до наступного: - позивач не погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що оскаржуване розпорядження не порушує права позивача, оскільки визнання позивача відповідачем в антимонопольній справі наділяє відповідні органи правом щодо ініціювання відносно позивача ряду процесуальних дій у сфері захисту економічної конкуренції, зокрема, обумовлених Законом України «Про захист економічної конкуренції»; - станом на дату подання позовної заяви Державне підприємство «Медичні закупівлі України» не отримувало від АМКУ поштового відправлення №0303514728189 з листом АМКУ від 22.12.2021 №145-26.13/03-18374 та копією оскаржуваного розпорядження, а про надсилання йому відповідного розпорядження дізналося лише з оприлюдненого 24.04.2023 на офіційному веб-порталі АМКУ рішення від 11.04.2023 №1-р/тк. Суд першої інстанції, у свою чергу, хибно встановив дату отримання спірного розпорядження саме 28.12.2021, оскільки на рекомендованому повідомленні відсутні відомості про рік його вручення адресату, а в описі антимонопольної справи відомості про відповідне рекомендоване повідомлення відсутні. Крім того, наявний у матеріалах антимонопольної справи супровідний лист від 22.12.2021 №145-26.13/03-18374 не містить ані особистого, ані кваліфікованого електронного підпису державного уповноваженого Горобця Б., у листі зазначено, що до нього додається копія розпорядження на 2-х аркушах в 1 примірнику, а самі матеріали містять розпорядження на 4-х сторінках. Також позивач наголошує, що довіреність на представництво позивача в особі на прізвище «ОСОБА_1» ним не видавалася; - Комітетом не надано суду розрахункового документу (касового чеку, розрахункової квитанції, тощо), виданої йому оператором поштового зв`язку при прийнятті реєстрованого поштового відправлення для пересилання та опису вкладення до цього листа, з якого вбачається, які саме документи були направлені на адресу учасників справи; - унаслідок невиконання Комітетом свого обов`язку щодо направлення оскаржуваного розпорядження ДП «Медичні закупівлі України» повністю було позбавлене права ознайомитися з матеріалами справи, наводити докази, подавати клопотання, усні й письмові пояснення, подавати свої міркування та заперечення, оскаржувати рішення в порядку, визначеному законодавством; - відзив на позовну заяву було подано відповідачем до суду першої інстанції з пропуском встановленого судом строку, а тому справа на підставі частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України мала вирішуватись за наявними матеріалами. У тексті апеляційної скарги апелянтом викладено також клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 у справі №910/7119/23, яке мотивоване тим, що електронна версія рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 у справі №910/7119/23 отримана позивачем засобами електронної пошти 04.08.2023. Узагальнені доводи та заперечення відповідача 25.10.2023 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач просить суд у її задоволенні відмовити, а оскаржене рішення суду залишити без змін. Відповідач вказав, що направив на адресу суду відзив на апеляційну скаргу ще 21.09.2023 (підтверджується доданими до відзиву доказами, а саме копією поштової квитанції, накладної та описом вкладення у цінний лист №03035 16041857), однак станом на 24.10.2023 Північним апеляційним господарським судом таке поштове відправлення зі штрих-кодовим ідентифікатором №0303516041857 не отримано (підтверджується витягом із сайту «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштового відправлення зі штрих-кодовим ідентифікатором №0303516041857, де таке відправлення значиться таким, що прямує до точки видачі/доставки), у зв`язку з чим відповідач подає такий відзив до суду повторно. Водночас, у судовому засіданні 10.10.2023 представник позивача визнав факт отримання копії відзиву на апеляційну скаргу. Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, відповідач зазначив, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог, оскільки приймаючи оскаржуване розпорядження Комітет діяв в межах своїх повноважень, у порядок та спосіб, встановлений законом, крім того, прийняття зазначеного розпорядження не порушує прав та охоронюваних законом інтересів позивача, оскільки розпорядження про початок розгляду справи не є актом, що встановлює факт порушення закону про захист економічної конкуренції, а лише фіксує процесуальне становище сторін у спорі та має інформаційний характер. Враховуючи те, що відповідач надав суду докази на підтвердження факту направлення ним відзиву на адресу Північного апеляційного господарського суду 21.09.2023 та обставини неотримання судом такого відзиву, а також, що позивачем у судовому засіданні 10.10.2023 визнано факт отримання ним від відповідача такого відзиву й продемонстровано обізнаність з його змістом, суд долучає поданий відповідачем до суду 25.10.2023 відзив до матеріалів справи. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.08.2023 апеляційну скаргу Державного підприємства «Медичні закупівлі України» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 у справі №910/7119/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Скрипка І.М. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/7119/23, відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Державного підприємства «Медичні закупівлі України» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 у справі №910/7119/23 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва. 04.09.2023 матеріали справи №910/7119/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді у справі. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Медичні закупівлі України» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 у справі №910/7119/23, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також для надання можливості сторонам скористатися правами, наданими статтею 267 Господарського процесуального кодексу України, протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали про відкриття провадження у справі, апеляційну скаргу Державного підприємства «Медичні закупівлі України» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 у справі №910/7119/23 призначено до розгляду на 10.10.2023. У судове засідання 10.10.2023 з`явились представники позивача та відповідача. У судовому засіданні 10.10.2023 суд перейшов до розгляду справи по суті, заслухавши пояснення представників позивачів та відповідача. У судовому засіданні відповідач зазначив, що 21.09.2023 направив на адресу суду відзив на апеляційну скаргу, який, втім, до суду станом на 10.10.2023 не надійшов. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2023 у розгляді справи №910/7119/23 оголошено перерву до 26.10.2023. 13.10.2023 від АМКУ через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшла заява з процесуальних питань, до якої долучені роздруковані матеріали справи №145-26.13/202-21, які були надані АМКУ разом із відзивом на позовну заяву від 09.06.2023 №300-20.3/02-3689 на цифровому носії. У судовому засіданні 26.10.2023 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови. Явка представників сторін У судове засідання 26.10.2023 з`явилися представники сторін. Представники позивача підтримували доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити, рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити оскаржене рішення суду без змін. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції Згідно з пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції. Розпорядженням державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 22.12.2021 №03/361-р «Про початок розгляду справи по порушення законодавства про захист економічної конкуренції» у справі №145-26.13/202-21 (далі, Розпорядження) вирішено розпочати розгляд справи за ознаками вчинення Державним підприємством «Медичні закупівлі України» порушення, передбаченого пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді неподання інформації Антимонопольному комітету України на вимогу державного уповноваженого Комітету від 02.09.2021 №145-29/03-12934 у встановлений строк. Зі змісту названого Розпорядження вбачається наступне. В АМКУ проводиться дослідження щодо дотримання MISTRAL CAPITAL MANAGEMENT LIMITED і ТОВ «АТ-ФАРМА» вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час підготовки та участі у процедурах закупівлі із закупівлі лікарських засобів (ідентифікатори закупівлі перелічені в пункті 1 Розпорядження), проведених Державним підприємством «Медичні закупівлі України». Під час проведення вказаного дослідження виникла потреба встановлення деяких обставин, що стосуються виконання умов договору, укладених Державним підприємством «Медичні закупівлі України» з переможцями перелічених торгів. На підставі наведеного на адресу ДП «Медичні закупівлі України» була направлена вимога державного уповноваженого Комітету від 02.09.2021 №145-29/03-12934 про надання протягом 10-ти календарних днів Комітету запитуваної інформації, яка була вручена представнику ДП «Медичні закупівлі України» 06.09.2021, однак станом на 19.11.2021 інформації на вимогу ДП «Медичні закупівлі України» не надано Комітету. Натомість ДП «Медичні закупівлі України» листом від 07.09.2021 №07/318-09/2021 та листом від 21.10.2021 №1172-10/2021 повідомило про відсутність підстав для надання запитуваної інформації. Спір у даній справі виник у зв`язку з тим, що Розпорядження державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 22.12.2021 №03/361-р у справі №145-26.13/202-21, на думку позивача, підлягає визнанню недійсним та скасуванню, оскільки відповідачем були допущені процедурні порушення, зокрема, частини 2 статті 37 Закону України «Про захист економічної конкуренції», пункту 20(4) Тимчасових правил, й Розпорядження прийняте з перевищенням дискреційних повноважень. Заперечуючи проти позову, відповідач зазначав, що приймаючи оскаржуване розпорядження, Комітет діяв в межах своїх повноважень, у порядок та спосіб, встановлений Законом; прийняття розпорядження не порушує прав та охоронюваних законом інтересів позивача, оскільки розпорядження не є актом, що встановлює факт порушення Закону, а лише фіксує процесуальне становище сторін у антимонопольній справі та має інформаційний характер. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін із наступних підстав. Відповідно до статті 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель. Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України. Основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині: здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; контролю за концентрацією, узгодженими діями суб`єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб`єктами природних монополій; сприяння розвитку добросовісної конкуренції; методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції; здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель; проведення моніторингу державної допомоги суб`єктам господарювання та здійснення контролю за допустимістю такої допомоги для конкуренції (стаття 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»). Антимонопольний комітет України і його територіальні відділення становлять систему органів Антимонопольного комітету України, яку очолює Голова Комітету. Антимонопольний комітет України, адміністративні колегії Антимонопольного комітету України, державні уповноважені Антимонопольного комітету України, адміністративні колегії територіальних відділень Антимонопольного комітету України є органами Антимонопольного комітету України (стаття 6 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»). Повноваження Антимонопольного комітету України визначені статтею 7 наведеного Закону. Згідно пункту 1 частини 1 статті 16 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» державний уповноважений Антимонопольного комітету України має повноваження розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, про надання дозволу, надання попередніх висновків стосовно узгоджених дій, концентрації, приймати розпорядження про початок розгляду справи або надавати мотивовану відповідь про відмову в розгляді справи, проводити, організовувати розслідування або дослідження за цими заявами і справами, закривати провадження у цих справах незалежно від їх підвідомчості іншим органам Антимонопольного комітету України, вносити, передавати їх в установленому Антимонопольним комітетом України порядку на розгляд цих органів для прийняття рішення. Відповідно до частини 2 статті 16 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» рішення та розпорядження державних уповноважених Антимонопольного комітету України приймаються від імені Антимонопольного комітету України. Правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності визначаються Законом України «Про захист економічної конкуренції», який спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин. Згідно частини 1 статті 35 Закону України «Про захист економічної конкуренції» розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі. За змістом частини 1 статті 36 Закону України «Про захист економічної конкуренції» органи Антимонопольного комітету України розпочинають розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, за заявами суб`єктів господарювання, громадян, об`єднань, установ, організацій про порушення їх прав внаслідок дій чи бездіяльності, визначених цим Законом як порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Відповідно до статті 37 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у разі виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі наслідків такого порушення, органи Антимонопольного комітету України приймають розпорядження про початок розгляду справи. Розпорядження про початок розгляду справи надсилається відповідачу протягом трьох робочих днів з дня його прийняття. У разі коли відповідача визначено після початку розгляду справи, йому протягом трьох робочих днів надсилається розпорядження про залучення до участі у справі як відповідача разом з розпорядженням про початок розгляду справи. Повідомлення про початок розгляду справи надсилається заявнику та третім особам. Згідно пункту 20(2) Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України «Про затвердження тимчасових правил розгляду справ про порушення антимонопольного законодавства України» від 19.04.1994 №5 (далі - Правила) розпорядження про початок розгляду справи або про відмову в розгляді справи на підставі статті 36 Закону України «Про захист економічної конкуренції», підвідомчої Комітету, адміністративній колегії Комітету, державному уповноваженому Комітету, приймає державний уповноважений Комітету. За змістом пункту 20(4) Правил розпорядження про початок розгляду справи надсилається відповідачу протягом трьох робочих днів із дня його прийняття. Як встановлено судом, розпорядженням державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 22.12.2021 №03/361-р «Про початок розгляду справи по порушення законодавства про захист економічної конкуренції» у справі №145-26.13/202-21 вирішено розпочати розгляд справи за ознаками вчинення Державним підприємством «Медичні закупівлі України» порушення, передбаченого пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді неподання інформації Антимонопольному комітету України на вимогу державного уповноваженого Комітету від 02.09.2021 №145-29/03-12934 у встановлений строк. Скаржник стверджує про невиконання Комітетом процесуальних вимог щодо направлення розпорядження на адресу позивача. Оцінюючи вказані доводи, колегія суддів встановила таке. Із наявних у матеріалах антимонопольної справи №145-26.13/202-21 документів (матеріали антимонопольної справи №145-26.13/202-21, засвідчені КЕП, надані суду першої інстанції на DVD-R диску; роздруковані матеріали антимонопольної справи надані суду апеляційної інстанції разом із заявою від 13.10.2023) вбачається, що спірне Розпорядження було направлено на адресу Державного підприємства «Медичні закупівлі України»: м. Київ, вул. Хрещатик, 22 (яка відповідає адресі для листування, зазначеній у позовній заяві) разом із супровідним листом №145-26.13/03-18374 від 22.12.2021, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення зі штрих-кодовим ідентифікатором 03035 14728189. Відповідно до зазначеного рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення спірне Розпорядження отримано державним підприємством « 28.12.», про що міститься відповідна відмітка особи, яка отримала відправлення від імені позивача за довіреністю (ОСОБА_1) та штамп Укрпошти із датою вручення поштового відправлення. Скаржник наголошує, що вказане повідомлення не є належним доказом отримання спірного Розпорядження позивачем, оскільки, по-перше, Комітетом не надано доказів направлення відповідного листа позивачу (поштової квитанції, розрахункового документа Укрпошти, тощо), відсутній опис вкладення, на рекомендованому повідомленні у графі дата отримання не вказано року, в якому останнє було вручене адресату, довіреність на представництво позивача особі на прізвище «ОСОБА_1» ним не видавалася. Колегією суддів не приймаються до уваги вказані доводи скаржника з огляду на таке. Так, нормами Закону України «Про захист економічної конкуренції» та Правилами не встановлено вимоги щодо надсилання розпоряджень Антимонопольного комітету України виключно листом з описом вкладення, а доказом такого направлення може бути будь-який документ, виданий поштовою установою, який підтверджує факт прийняття кореспонденції до відправлення та/або вручення її адресату. В даному випадку таким належним доказом є надане позивачем рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0303514728189 з проставленими на ньому штемпелем «Укрпошти». Крім того, у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення №0303514728189 є примітка «Лист №145-26.13/03-18374», що відповідає номеру супровідного листа державного уповноваженого, яким таке розпорядження направлялося Державному підприємству. Подібних висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 29.05.2018 у справі №922/3513/17, від 20.09.2018 у справі №922/4227/17. Стосовно доводів позивача про те, що наявний у матеріалах антимонопольної справи супровідний лист від 22.12.2021 №145-26.13/03-18374 не містить ані особистого, ані кваліфікованого електронного підпису державного уповноваженого Горобця Б., у листі зазначено, що до нього додається копія розпорядження на 2-х аркушах в 1 примірнику, а самі матеріали містять розпорядження на 4-х сторінках, колегія суддів враховує пояснення Комітету, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, стосовно того, що матеріали антимонопольної справи містять проєкт супровідного листа, в якому містять виправлення в кількості аркушів додатків з 2 на 4, а також підписи відповідальних осіб за підготовку відповідного документа. Остаточний же документ (оригінал на фірмовому бланку Комітета) з підписом державного уповноваженого був надісланий позивачу й не може міститися в матеріалах антимонопольної справи. Стосовно доводів скаржника про те, що у рішенні АМКУ від 11.04.2023 №1-р/тк «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» вказано, що Розпорядження було отримано Державним підприємством 28.12.2022, а не 28.12.2021, то такі оцінюються судом критично, оскільки на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення №0303514728189, наявному в матеріалах антимонопольної справи, проставлено штемпель «Укрпошти» від 29.12.2021 про повернення повідомлення відправнику, відповідно, судом приймаються до уваги в даному контексті пояснення Комітету, що у рішенні АМКУ допущена описка у зазначенні року отримання поштового відправлення. Саме по собі зазначення у рішенні АМКУ від 11.04.2023 №1-р/тк «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» 2022 року отримання спірного Розпорядження за наявності у матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0303514728189 2021 року не може бути підставою для висновку про недотримання Комітетом свого обов`язку щодо направлення позивачу спірного Розпорядження та спростовувати факт його отримання позивачем. Доводи скаржника про те, що довіреність на представництво позивача особою на прізвище « ОСОБА_1 » ним не видавалася, а тому невідомо, кому було вручене відправлення, також оцінюються судом критично з огляду на таке. За правилами статті 13 Закону України «Про поштовий зв`язок», послуги поштового зв`язку надаються на договірній основі згідно з Правилами надання послуг поштового зв`язку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, та повинні відповідати встановленим нормам якості. Згідно з пунктом 9 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку» від 05.03.2009 №270 (далі - Правила надання послуг поштового зв`язку), національний оператор поштового зв`язку забезпечує надання універсальних послуг поштового зв`язку на всій території України. Відповідно до пунктів 94, 96 Правил надання послуг поштового зв`язку у редакції, чинній станом на дату вручення поштового відправлення №0303514728189, порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв`язку разом з юридичною особою. Якщо порядок доставки не узгоджувався, пошта доставляється на загальних умовах. Реєстровані поштові відправлення (крім рекомендованих), адресовані юридичним особам, видаються їх представникам, уповноваженим на одержання пошти, в об`єкті поштового зв`язку на підставі довіреності, оформленої в установленому порядку. Копія довіреності, засвідчена в установленому порядку, зберігається в об`єкті поштового зв`язку. Згідно з пунктом 89 Правил надання послуг поштового зв`язку, реєстровані поштові відправлення вручаються, кошти за поштовими переказами виплачуються одержувачам за умови пред`явлення ними паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон, військового квитка для військовослужбовця строкової служби, посвідчення народного депутата України, документа, що замінює паспорт, паспорта іноземного громадянина з візою або посвідки на постійне чи тимчасове проживання на території України іноземного громадянина, інших документів, що посвідчують особу згідно із законодавством. Відповідно до пункту 105 Правил надання послуг поштового зв`язку, одержання реєстрованого поштового відправлення, грошових коштів за поштовим переказом здійснюється за умови пред`явлення документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, визначених законодавством. У разі отримання рекомендованого поштового відправлення одержувач власноруч зазначає прізвище та ставить свій підпис в книзі (на окремому аркуші) встановленого зразка. У разі отримання інших реєстрованих поштових відправлень, поштових переказів одержувач заповнює відповідний бланк повідомлення: зазначає найменування, серію та номер пред`явленого документа, дату одержання та ставить свій підпис. Оператор поштового зв`язку також може визначати інший порядок вручення реєстрованих поштових відправлень. Поштові відправлення, в тому числі прості, адресовані «До запитання», видаються тільки адресату на підставі пред`явлення документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус. Таким чином, обов`язок щодо перевірки повноважень представника позивача на отримання поштового відправлення покладено на працівників АТ «УКРПОШТА», а положення Правил надання послуг поштового зв`язку свідчать, що видача рекомендованого поштового відправлення одержувачу здійснюється відділенням поштового зв`язку виключно за умови пред`явлення документів, що посвідчують особу, і власноруч зазначеного прізвища та підпису одержувача в книзі (на окремому аркуші) встановленого зразка. Позивачем не надано суду доказів того, що ним узгоджувався порядок доставки пошти з АТ «УКРПОШТА» та визначалися конкретні уповноважені особи на отримання поштової кореспонденції, а тому колегія суддів (за відсутності доказів протилежного) презюмує, що пошта для позивача доставлялася на загальних умовах, зокрема, рекомендовані поштові відправлення могли бути вручені одержувачам за умови пред`явлення ними документів, що посвідчують особу згідно із законодавством. Враховуючи зазначене, поштове відправлення №0303514728189 вважається врученим Державному підприємству. Заперечення скаржника проти вручення йому чи його представнику Розпорядження через відсутність інформації про реєстрацію відправлення №0303514728189 на сайті «Укрпошта» судом до уваги не приймаються з огляду на те, що на офіційному сайті «Укрпошта» відображається інформація про наявність та стан пересилання кожного конкретного поштового відправлення протягом 6-ти місяців з моменту його реєстрації у системі. Таким чином, доводи позивача щодо невиконання відповідачем процесуальних вимог щодо направлення розпорядження на адресу позивача не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. Крім того, як вбачається із матеріалів антимонопольної справи, позивач у відповідності до пункту 16 Правил (після одержання копії подання з попередніми висновками у справі) ознайомлювався з матеріалами антимонопольної справи, що підтверджується протоколом ознайомлення з матеріалами справи від 23.11.2022 та довіреністю ДП «Медичні закупівлі України», якою позивач уповноважив Світличну Ж.В. на здійснення відповідної процесуальної дії. Зазначеним спростовуються доводи скаржника про те, що про існування Розпорядження позивачу стало відомо лише з Рішення АМКУ від 11.04.2023 №1-р/тк. Також колегія суддів, погоджуючись із висновками місцевого господарського суду, зазначає таке. Частиною 1 статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено підстави для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України. Зокрема, такими підставами є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України «Про санкції»; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Вирішуючи спір про визнання недійсним Розпорядження Комітету про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, суд не здійснює оцінки правомірності дій особи, стосовно якої видано таке розпорядження; при цьому саме по собі видання органом Антимонопольного комітету України такого розпорядження та здійснення ним розгляду відповідної справи не можна кваліфікувати як порушення прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які беруть участь у цій справі. Видання розпорядження про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції за своєю правовою природою не є актом, що встановлює факт порушення закону про захист економічної конкуренції, а лише фіксує процесуальне становище сторін у справі та має інформаційний характер і не може порушувати права позивача, оскільки застосування будь-яких санкцій (заходів відповідальності), встановлених статтями 51-54 Закону України «Про захист економічної конкуренції», таке розпорядження не передбачає. Розпорядження прийняте відповідачем в межах повноважень, наданих останньому відповідно до закону, та саме по собі видання розпорядження про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції жодним чином не порушує прав чи законних інтересів Державного підприємства. Наведене вище узгоджується з правовими позиціями Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, що викладені у постановах від 18.01.2022 у справі №910/17572/20, від 26.06.2018 у справі №922/3600/17, від 29.05.2018 у справі № 910/13968/17, від 23.05.2018 у справі №910/14682/17. Обставини розглядуваної справи №910/7119/23 не свідчать про порушення прав та/або охоронюваних законом інтересів позивача у зв`язку з виданням Комітетом оспорюваного Розпорядження. Так, на підставі статті 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про: визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; визнання суб`єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку; примусовий поділ суб`єкта господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку; накладення штрафу; блокування цінних паперів; усунення наслідків порушень законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема усунення чи пом`якшення негативного впливу узгоджених дій, концентрації суб`єктів господарювання на конкуренцію; скасування дозволу на узгоджені дії у разі вчинення дій, заборонених згідно із статтею 19 цього Закону; закриття провадження у справі. Як уже зазначалося, відповідно до частини 1 статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено. Розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції підлягає закриттю без прийняття рішення по суті, якщо: справа не підлягає розгляду в Антимонопольному комітеті України, його територіальному відділенні; не встановлено відповідача або його місцезнаходження; відповідача - юридичну особу ліквідовано; вже розглянуто чи розглядається органами Антимонопольного комітету України справа з тих же підстав щодо того самого відповідача; не доведено вчинення порушення; є інші підстави, передбачені законом (стаття 49 Закону України «Про захист економічної конкуренції»). Отже, саме по собі прийняття Комітетом Розпорядження про початок розгляду справи не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів позивача, адже якщо за результатами розгляду справи не буде доведено вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, розгляд справи підлягає закриттю на підставі статті 49 Закону України «Про захист економічної конкуренції». Разом із тим, судом встановлено, що позивачем пропущений строк для звернення до суду з даним позовом. Як уже зазначалося, згідно частини 1 статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено. За матеріалами справи судом встановлено, що спірне Розпорядження було отримано позивачем 28.12.2021, про що міститься відмітка на рекомендованому повідомлення про вручення поштового відправлення №0303514728189. У той час, як позовна заява надійшла до суду 05.05.2023, що підтверджується відміткою канцелярії суду. З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції погоджується з аргументами, викладеними у рішенні суду щодо пропуску позивачем двомісячного строку на оскарження у судовому порядку Розпорядження, адже такий строк є присічним та відновленню не підлягає. Враховуючи вищенаведене у сукупності, колегія суддів доходить висновку, що Комітетом під час прийняття оскаржуваного розпорядження не було порушено норм чинного законодавства України. Стосовно посилань скаржника на порушення судом першої інстанції норм процесуального права через безпідставне долучення до матеріалів справи відзиву на позовну заяву, поданого із пропуском встановленого судом строку, колегія суддів встановила, що Комітетом до закінчення строку, встановленого ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2023 у даній справі, було направлено до суду заяву вих. №300-20.3/02-3497 від 29.05.2023 про продовження строку на подання відзиву та доказів. Водночас, відзив на позовну заяву було подано до суду 14.06.2023 (до початку підготовчого засідання суду). У судовому засіданні 14.06.2023 суд протокольною ухвалою задовольнив заяву відповідача про продовження строку на подання відзиву, надавши сторонам строк на подання додаткових доказів, відповіді на відзив до 26.06.2023. Отже, оскільки Комітетом було заявлено про продовження строку на подання відзиву й таке клопотання було задоволено судом, відсутні підстави для висновку про подання відповідачем відзиву на позовну заяву із пропуском встановленого строку, що у такому разі було б підставою для повернення його заявнику без розгляду. Усі інші доводи та міркування скаржника, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду. При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58). Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було. Доводи апеляційної скарги позивача не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції. Скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Державного підприємства «Медичні закупівлі України» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає. Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника. Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державного підприємства «Медичні закупівлі України» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 у справі №910/7119/23 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 у справі №910/7119/23 залишити без змін. Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Державне підприємство «Медичні закупівлі України». Матеріали справи №910/7119/23 повернути до місцевого господарського суду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено та підписано 13.12.2023. Головуючий суддя Ю.Б. Михальська Судді А.І. Тищенко І.М. Скрипка