Ухвала КАС ВС № 460/24640/22

УХВАЛА 12 грудня 2023 року м. Київ справа №460/24640/22 провадження № К/990/35684/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Смоковича М. І., суддів: Мацедонської В. Е., Радишевської О. Р., перевіривши касаційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Губара Володимира Євгенійовича на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року та постанову Восьмого апеляцчійного адміністративного суду від 20 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Городищенська виправна колонія» (№96) про визнання дій протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій, в с т а н о в и в : 24 жовтня 2023 року зазначена касаційна скарга надійшла до суду касаційної інстанції. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого. Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2023 року вказану касаційну скаргу залишено без руху, а скаржникові установлено строк для усунення її недоліків шляхом реєстрації свого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами. На виконання вимоги указаної ухвали суду скаржником у встановлений судом строк направлено до суду докази про наявність у нього зареєстрованого електронного кабінету у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС. Водночас за змістом частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Із системного аналізу наведених положень процесуального закону висновується, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга. Дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам процесуального закону, суд установив, що у касаційній скарзі її автор, як на підставу касаційну оскарження, передбачену пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування абзацу 3 частини першої статті 8 Кримінально-виконавчого кодексу України та абзацу 15 пункту 8 розділу V Порядку використання технічних засобів нагляду і контролю у виправних та виховних колоніях Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 26 червня 2018 року № 2025/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 липня 2018 року за № 766/32218) (далі - Порядок №2025/5). Варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно. Водночас, за змістом частини першої статті 8 Кримінально-виконавчого кодексу України засуджені мають право, зокрема, на гуманне ставлення до них та на повагу їх людської гідності; засуджені не повинні підлягати жорстокому, нелюдському або такому, що принижує їх гідність, поводженню. Заходи впливу можуть застосовуватися до засуджених виключно на підставі закону; засуджені не можуть бути піддані медичним або іншим подібним дослідженням незалежно від їх згоди. Відповідно до положення пункту 8 розділу V Порядку №2025/5 кут огляду відеокамер, які встановлені у жилих приміщеннях та камерах дільниці посиленого контролю, у камерах ДІЗО/К/ПКТ(ОК) та секторів максимального рівня безпеки, не повинен охоплювати санітарні вузли та душові. Втім, як убачається із змісту оскаржуваних судових рішень, судом першої інстанції досліджено фотографії та відеозапис з камери відеоспостереження у камері карцеру №13, а також лист Рівненської окружної прокуратури від 04.08.2022 року №50-62-2853-22, направлений відповідачу за результатами перевірки доводів позивача щодо порушення адміністрацією ДУ «Городищенська виправна колонія (№96) порядку відбування покарань, з яких вбачається, що ракурс камери безпосередньо не направлений на санвузол та не фіксує справляння природніх потреб. Також суд зауважив, що ракурс і кут камери на момент перебування позивача у карцері і на момент запису досліджуваних у судовому засіданні записів не змінилися, тобто перебували в аналогічному положенні. Касаційна скарга не містить обґрунтувань неправильного застосування судами попередніх інстанцій зазначених скаржником положень Кримінально-виконавчого кодексу України та Порядку №2025/5), скаржник не указує який висновок щодо правильного застосування цих норм не сформульовано Верховним Судом, не зазначає як на його думку відповідні норми повинні застосовуватися. Аргументи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин та досліджених ними доказів, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Також, слід зауважити, що правові висновки Верховний Суд формулює лише щодо конкретно визначених правовідносин, а не висновок, який на думку скаржника буде підставою для відкриття касаційного провадження. Таким чином, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник не виклав передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржуване судове рішення може бути переглянуте судом касаційної інстанції. З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження. Обґрунтованих підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржником не зазначено. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала. Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України, у х в а л и в :

1. Касаційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Губара Володимира Євгенійовича на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року та постанову Восьмого апеляцчійного адміністративного суду від 20 вересня 2023 року у справі №460/24640/22 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Городищенська виправна колонія» (№96) про визнання дій протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій повернути особі, яка її подала.

2. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не оскаржується. Суддя-доповідач М. І. Смокович Судді В. Е. Мацедонська О. Р. Радишевська