LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Ухвала КАС ВС460/3493/20

від 15.09.2021 · Адміністративна
Резолютивна:Касаційну скаргу Державної установи "Городищенська виправна колонія (№96)" на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від …

УХВАЛА 15 вересня 2021 року м. Київ справа № 460/3493/20 адміністративне провадження № К/9901/31741/21 Суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Загороднюк А.Г., перевіривши касаційну скаргу Державної установи "Городищенська виправна колонія (№96)" на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2021 року у справі №460/3493/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Городищенська виправна колонія (№ 96)" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: 18 серпня 2021 року Державною установою "Городищенська виправна колонія (№96)" подано до Верховного Суду касаційну скаргу. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Скаржник як на підставу для подання касаційної скарги посилається на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якого судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Згідно із пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. У тексті касаційної скарги заявник указує, що підставою звернення до суду із даною скаргою є, пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм зазначених у частині другій та третій статті 353 КАС України. Однак, суд не бере до уваги посилання скаржника на пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України, оскільки касаційна скарга не містить обґрунтованих мотивів, заявником не зазначено які обставини справи було встановлено без дослідження зібраних у справі доказів. Крім того, оскарження судових рішень на підставі пункту 1 частини другої статті 353 КАС України допускається, за умови наведення виключних підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Проте заявник у касаційній скарзі не навів таких підстав. Не обґрунтованим є аргумент касаційної скарги щодо пункту 3 частини другої статті 353 КАС України, оскільки не визначено значення доказів, витребування яких було відхилено за клопотанням відповідачів, для правильного вирішення справи з огляду на предмет та підстави спору, обґрунтування незаконності такого відхилення. Заявником на підтвердження наступного аргументу щодо порушення норм процесуального права не наведено обставин, які встановлено судами попередніх інстанцій на підставі недопустимих доказів та не визначено доказів, які є недопустимими із зазначенням відповідного обґрунтування. Інші аргументи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі та неповного з`ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість перегляду судового рішення з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України. Крім того, вимогами касаційної скарги є не направлення справи на новий судовий розгляд (як це передбачено частиною другою статті 353 КАС України), а скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову, що передбачено статтею 351 КАС України. Отже, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС скаржником не викладено передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржувані судові рішення можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції. Із системного аналізу наведених положень процесуального закону висновується, що Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин касаційну скаргу необхідно повернути як таку, що не містить підстав касаційного оскарження. Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. У касаційній скарзі заявник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням (рішеннями) із урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та/або апеляційної інстанцій застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. Керуючись статтями 328, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Державної установи "Городищенська виправна колонія (№96)" на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2021 року у справі №460/3493/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Городищенська виправна колонія (№ 96)" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя: А.Г.Загороднюк

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»