Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 360/643/23

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 грудня 2023 року справа №360/643/23 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2023 року (повне судове рішення складено 08 серпня 2023 року) у справі № 360/643/23 (суддя в І інстанції Пляшкова К.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення ГУПФУ в Чернівецькій області про відмову у призначенні пенсії позивачу від 26 січня 2023 року № 124150004382; - зобов`язати ГУПФУ в Луганській області зарахувати до страхового стажу позивача період навчання з 01 вересня 1979 року по 24 липня 1980 року у технічному училищі № 6 м. Вінниці та всі періоди згідно із трудовою книжкою від 22 липня 1980 року серії НОМЕР_1 , у тому числі період роботи з 05 жовтня 1983 року по 07 липня 1986 року у Дніпропетровській автоколоні № 2191 (Дніпропетровському автотранспортному підприємстві № 21255); - зобов`язати ГУПФУ в Луганській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , подану 18 січня 2023 року про призначення пенсії за віком, із зарахуванням до страхового стажу періоду навчання з 01 вересня 1979 року по 24 липня 1980 року у технічному училищі № 6 міста Вінниці, всіх періодів згідно із трудовою книжкою від 22 липня 1980 року серії НОМЕР_1 , періоду роботи з 05 жовтня 1983 року по 07 липня 1986 року у Дніпропетровській автоколоні № 2191 (Дніпропетровському автотранспортному підприємстві № 21255). В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 18 січня 2023 року звернулася до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії. ГУПФУ в Луганській області їй надіслано рішення ГУПФУ в Чернівецькій області про відмову у призначенні пенсії від 26 січня 2023 року № 124150004382 з причин відсутності необхідного страхового стажу. При цьому, до страхового стажу не зараховано: період навчання з 01 вересня 1979 року по 24 липня 1980 року згідно із атестатом від 24 липня 1980 року № 627, оскільки в атестаті відсутній підпис голови екзаменаційної комісії; всі періоди роботи, зазначені у трудовій книжці від 22 липня 1980 року серії НОМЕР_1 , оскільки наявне виправлення в імені, яке не завірене належним чином; період роботи з 05 жовтня 1983 року по 07 липня 1986 року, оскільки печатка не відповідає назві підприємства, в якому вона працювала. Позивач з прийнятим рішенням не згодна, оскільки вважає, що трудова книжка містить всі необхідні записи про роботу у спірному періоді, а саме відомості про дати прийняття на посади, назви посад, дані про реквізити наказів про прийняття на роботу та звільнення з роботи. Такі записи є належними та допустимими доказами для підтвердження страхового стажу позивача, а тому зазначені у трудовій книжці періоди підлягають зарахуванню до страхового стажу. Недотримання підприємством вимог законодавства не є відповідальністю працівника та не може бути причиною позбавлення ОСОБА_1 права на належне пенсійне забезпечення, а її право на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Крім того, трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки та інших документів, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки. Щодо незарахування до страхового стажу періоду навчання, представником позивача вказано, що навчання позивача підтверджено не тільки атестатом, а й свідоцтвом Вінницького технічного училища № 6 за № 000153, довідкою Державного професійно-технічного навчального закладу «Вінницьке міжрегіональне вище професійне училище» від 29 березня 2023 року №

031. Також період навчання у повній мірі узгоджується із записами в трудовій книжці та виписці із трудової книжки позивача. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 26 січня 2023 року № 124150004382 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18 січня 2023 року про призначення пенсії за віком із зарахуванням до страхового стажу ОСОБА_1 періодів навчання з 01 вересня 1979 року по 24 липня 1980 року у технічному училищі № 6 м. Вінниці та роботи, підтверджених трудовою книжкою від 22 липня 1980 року серії НОМЕР_1 , у тому числі роботи з 05 жовтня 1983 року по 07 липня 1986 року в Дніпропетровській автоколоні № 2191 (Дніпропетровському автотранспортному підприємстві № 21255). Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 18 січня 2023 року про призначення пенсії, 26 січня 2023 року ГУПФУ в Чернівецькій області прийнято рішення за № 124150004382 про відмову у призначенні пенсії за віком у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Право на пенсію визначається з урахуванням декількох факторів, а саме: досягнення встановленого законодавством віку; набуття необхідного страхового стажу. За нормами статті 26 Закону 1058-ІV, починаючи з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років мають особи за наявності страхового стажу не менше 30 років. Наявність страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії. При опрацюванні наявних документів ОСОБА_1 встановлено, що її страховий стаж становить 11 років 10 місяців 8 днів (для визначення права 17 років 10 місяців 29 днів). До страхового стажу не зараховані періоди: з 01 вересня 1979 року по 24 липня 1980 року (відсутній підпис); всі періоди згідно із трудовою книжкою від 22.07.1980 серії НОМЕР_1 (виправлення не завірене належним чином); з 05 жовтня 1983 року по 07 липня 1986 року (невідповідність печатки). Необхідний страховий стаж становить 29 років. Особа матиме право на пенсійну виплату з 23 квітня 2027 року. Враховуючи вищенаведені факти та норми чинного законодавства, другий відповідач вважає, що в діях органу Пенсійного фонду України не вбачається протиправних дій по відношенню до позивача, ГУПФУ в Чернівецькій області проведено розрахунок стажу позивачу згідно із вимогами чинного законодавства, тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити, оскільки у позивача відсутній необхідний стаж для призначення пенсії за віком не менше 30 років. Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з наступних підстав. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне. ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) звернулася до ГУПФУ у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком від 18 січня 2023 року, разом з якою згідно із розпискою-повідомленням надала: довідку про присвоєння ідентифікаційного номера, ID-картку, диплом про навчання № НОМЕР_3 , довідку з ДПІ про облік як суб`єкта підприємницької діяльності № НОМЕР_4 , документи про місце проживання (реєстрації) особи, свідоцтва про шлюб № НОМЕР_5 та № НОМЕР_6 , трудову книжку серії НОМЕР_1 . Згідно із розрахунком стажу для призначення пенсії за віком страховий стаж позивача складає 11 років 10 місяців 08 днів, до якого зараховані такі періоди: 01.01.2003 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 31.12.2004 підприємець, з 01.01.2005 по 28.02.2005, з 01.04.2005 по 31.07.2005 підприємець, з 01.09.2005 по 30.06.2010 підприємець, з 01.07.2010 по 29.02.2020, з 01.03.2020 по 31.05.2020 ФОП (карантин 01.03-31.05.2020), з 01.06.2020 по 30.11.2020, з 01.01.2022 по 31.12.2022. Вказаний страховий стаж позивача обрахований на підставі індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України (форма ОК-5). Рішенням ГУПФУ в Чернівецькій області від 26 січня 2023 року № 124150004382 відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком, оскільки відсутній необхідний страховий стаж. Так, у рішенні вказано, що вік заявника 60 років, необхідний страховий стаж становить 29 років, страховий стаж особи становить 11 років 10 місяців 08 днів (для визначення права 17 років 10 місяців 29 днів). За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди: період навчання з 01.09.1979 по 24.07.1980 згідно з атестатом від 24.07.1980 № 627, оскільки в атестаті відсутній підпис голови екзаменаційної комісії; всі періоди згідно із трудовою книжкою від 22 липня 1980 року серії НОМЕР_1 , оскільки наявне виправлення в імені заявниці, яке не завірене належним чином; період роботи з 05.10.1983 по 07.07.1986, оскільки печатка не відповідає назві підприємства, в якому працювала заявниця. Дослідженням записів в трудовій книжці позивача від 22 липня 1980 року серії НОМЕР_1 встановлено, що в ній наявні такі записи: з 01.09.1979 по 24.07.1980 навчання в ПТУ м. Вінниця (записи №№ 1-2, атестат № 000153); з 22.07.1980 по 26.09.1983 робота водієм трамвая та контролером у трамвайному депо № 3 ДТТУ (записи №№ 3-6); з 05.10.1983 по 07.07.1986 робота диспетчером у Дніпропетровській автоколоні № 2191 (записи №№ 7-9); з 28.07.1986 по 10.04.1987 робота приймальником в Лебединському райпобуткомбінаті (записи №№ 10-11); з 11.04.1987 по 11.08.1987 навчання на курсах в учбовому комбінаті (запис № 12); з 14.08.1987 по 22.01.1992 робота машиністом в Управлінні механізації комбінату «ВХС» (записи № № 13-14). Згідно із атестатом від 24.07.1980 № 627 та свідоцтвом від 24.07.1980 № 000153 позивач в період з 01.09.1979 по 24.07.1980 навчалася у технічному училищі № 6 м. Вінниця за професією водій трамвая. Витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 10.01.2023 № 00038087277 та від 11.01.2023 № 00038100768 підтверджено, що позивач двічі брала шлюб із зміною прізвища, а саме: 09.06.1984 із зміною прізвища до реєстрації шлюбу: ОСОБА_2 , на прізвище після реєстрації шлюбу: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 із зміною прізвища до реєстрації шлюбу: ОСОБА_3 , на прізвище після реєстрації шлюбу: ОСОБА_4 . Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В00 № 926025 підтверджено, що ОСОБА_1 з 26.05.1993 зареєстрована як фізична особа-підприємець. Листом Департаменту гуманітарної політики Вінницької обласної державної адміністрації від 31.03.2023 № 01.01.2-1530 підтверджено, що ОСОБА_5 навчалася у Вінницькому технічному училищі № 6 з 01.09.1979 по 24.07.1980, що підтверджено довідкою Державного професійно-технічного навчального закладу «Вінницьке міжрегіональне вище професійне училище» від 29.03.2023 № 31, яке є правонаступником технічного училища № 6 м. Вінниці. Зазначені у вказаному листі обставини підтверджені довідкою Державного професійно-технічного навчального закладу «Вінницьке міжрегіональне вище професійне училище» від 29.03.2023 № 31, в якій серед іншого відображено реквізити наказів про прийняття та відрахування позивача з навчального закладу, період навчання, підстави для внесення відповідної інформації. Згідно із довідкою Державного архіву Дніпропетровської області від 02.03.2023 № І-599/0/217-23 неможливо надати архівну довідку про стаж роботи ОСОБА_6 за період роботи в Дніпропетровській автоколоні № 2191 (Дніпропетровському автотранспортному підприємстві № 21255) через відсутність на зберіганні запитуваних документів. Місце їх зберігання держархіву області не відомо. Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Відповідно до абзацу першого частини першої статті 24 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV, тут і надалі положення нормативно-правових актів наведені в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Згідно з абзацом першим частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до абзацу першого частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Згідно із абзацом першим частини першої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Абзацами другим та сьомим частини першої статті 26 Закону № 1058-IV визначено, що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років. Згідно із частиною четвертою статті 26 Закону № 1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку. Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії. Відповідно до частини першої статті 44 Закону № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення. Частиною другою статті 44 Закону № 1058-IV визначено, що призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку. У разі відсутності в системі персоніфікованого обліку даних про страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком (у тому числі за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку), територіальний орган Пенсійного фонду інформує застраховану особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, про відсутність таких відомостей та необхідність їх подання (за наявності). Документи про страховий стаж можуть бути подані до територіального органу Пенсійного фонду або через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду. Згідно з частиною третьою статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Відповідно до абзацу першого пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Згідно з абзацом першим частини п`ятої статті 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Відповідно до частини першої статті 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон № 1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Згідно із пунктами «а» та «д» частини третьої статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується також: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків; навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі. Статтею 62 Закону № 1788-XII визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. На період навчання позивача в технічному училищі № 6 м. Вінниці з 01.09.1979 по 24.07.1980 діяло «Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій», затверджене постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 №

590. Підпунктом «з» частини першої пункту 109 вказаного Положення передбачено, що крім роботи в якості робочого або службовця в загальний стаж роботи зараховується також навчання в училищах і школах системи державних трудових резервів і системи професійно-технічної освіти (в ремісничих, залізничних училищах, гірничопромислових школах і училищах, школах фабрично-заводського навчання, училищах механізації сільського господарства, технічних училищах, професійно-технічних училищах і т. д.) і в інших училищах, школах і на курсах з підготовки кадрів, з підвищення кваліфікації і з перекваліфікації. Частиною першою статті 48 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Відповідно до пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 № 162 (далі - Інструкція № 162) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню. Згідно з пунктом 2.2 Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття па роботу. У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я по батькові, дату народження, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, па які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться. Відповідно до пункту 2.3 Інструкції № 162 всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення, повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Згідно із пунктом 2.5 Інструкції № 162 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведенні на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та інші виправлення здійснюються адміністрацією того підприємства, де був внесений відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов`язана надати працівнику в цьому необхідну допомогу. Пунктами 2.25 та 2.26 Інструкції № 162 визначено, що записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер. Днем звільнення вважається останній день роботи. Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція № 58). Відповідно до пункту 2.2 Інструкції № 58 заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», «молодший спеціаліст», «бакалавр», «спеціаліст» та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування. До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться. Згідно з абзацами першим та третім пункту 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу (пункт 2.6 Інструкції № 58). Згідно із пунктом 2.11 Інструкції № 58 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження. Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка (пункт 2.12 Інструкції № 58). Відповідно до пункту 2.13 Інструкції № 58 зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів. Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім`я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів. Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. Абзацами першим та другим пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Відповідно до абзацу першого пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Згідно із пунктом 8 Порядку № 637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів. Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 22-1). Згідно із абзацом першим пункту 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію). Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку (пункт 1.7 розділу І Порядку № 22-1). Відповідно до абзацу першого пункту 1.8 розділу І Порядку № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. Підпунктом 2 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1 визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу). Згідно з пунктом 4.1 розділу ІV Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію. Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів. Пунктом 4.2 розділу ІV Порядку № 22-1 визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Згідно із абзацами другим, третім, четвертим пункту 4.3 розділу ІV Порядку № 22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів. Згідно з пунктом 4.7 розділу IV Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати. Відповідно до абзацу першого пункту 4.10 розділу IV Порядку № 22-1 після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії. Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб`єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 КАС України. З вищеописаних матеріалів справи судом встановлено, що позивач звернулася до ГУПФУ у Вінницькій області із заявою встановленого зразка від 18 січня 2023 року щодо призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Для розгляду заяви позивача відповідно до пункту 4.2 Порядку № 22-1 за принципом екстериторіальності визначено ГУПФУ в Чернівецькій області, рішенням якого від 26 січня 2023 року № 124150004382 відмовлено позивачу в призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу. При цьому до страхового стажу позивача не зараховані періоди: навчання з 01.09.1979 по 24.07.1980 згідно з атестатом від 24.07.1980 № 627, оскільки в атестаті відсутній підпис голови екзаменаційної комісії; всі періоди згідно із трудовою книжкою від 22 липня 1980 року серії НОМЕР_1 , оскільки наявне виправлення в імені заявниці, яке не завірене належним чином; період роботи з 05.10.1983 по 07.07.1986, оскільки печатка не відповідає назві підприємства, в якому працювала заявниця. Щодо наведених ГУПФУ в Чернівецькій області у рішенні від 26 січня 2023 року № 124150004382 про відмову в призначенні пенсії мотивів незарахування до страхового стажу періодів навчання та роботи позивача, підтверджених трудовою книжкою від 22 липня 1980 року серії НОМЕР_1 , суд зазначає таке. З вище вказаних правових норм слідує, що страховий стаж особи за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку (до 01 січня 2004 року) обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058-IV, - за даними трудової книжки, після впровадження системи персоніфікованого обліку (після 01 січня 2004 року) - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. При цьому, значення трудової книжки, як основного документа, що підтверджує пільговий стаж роботи, встановлено статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин. Надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки, як такої, або необхідних записів у ній. Дослідженням записів у трудовій книжці позивача суд встановив, що трудова книжка містить записи про навчання позивача в ПТУ м. Вінниця в період з 01.09.1979 по 24.07.1980, а також про її роботу в період з 22.07.1980 по 26.09.1983, з 05.10.1983 по 07.07.1986, з 28.07.1986 по 10.04.1987, з 11.04.1987 по 11.08.1987, з 14.08.1987 по 22.01.1992. Суд зауважує, що трудова книжка містить всю необхідну інформацію про роботу позивача, а саме про дати прийняття на роботу та звільнення з неї, назви посад, тобто про періоди зайнятості позивача на відповідних роботах, а також про підстави внесення відповідних записів. Достовірність внесеної інформації підтверджена підписами уповноважених осіб роботодавців, які скріплені печатками підприємств, тому у суду відсутні будь-які підстави для сумніву в достовірності внесених до трудової книжки даних. Проте, підтверджений трудовою книжкою стаж роботи позивача не зарахований через виправлення в імені позивача, внесене роботодавцем без дотримання вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок, тобто через недолік, допущений роботодавцем в оформленні трудової книжки. Оглядом наявної в матеріалах справи копії трудової книжки встановлено, що дійсно в імені позивача «Наталия» здійснено виправлення букви «ь» на букву «и» без дотримання визначеного порядку внесення виправлень до трудових книжок. Однак, суд не погоджується з відмовою ГУПФУ в Чернівецькій області у зарахуванні до страхового стажу позивача підтверджених цією трудовою книжкою періодів роботи, оскільки недотримання роботодавцем порядку ведення трудової книжки не може ставитися в провину власнику трудової книжки та позбавляти її права на соціальний захист. Окремі недоліки та неточності, наявні в трудовій книжці, не залежали та не залежать від волевиявлення позивача. Верховним Судом в постанові від 06 лютого 2018 року в справі № 677/277/17 висловлено правову позицію, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права. Суд також ураховує, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року в справі № 754/14898/15-а. Суд враховує, що виправлення в імені позивача, здійснені роботодавцем у невизначений законодавством спосіб під час першого заповнення трудової книжки, не стали перешкодою для подальшого внесення до трудової книжки відомостей про прийняття позивача на роботу, її переведення на іншу роботу та про звільнення після видання відповідних наказів, тобто визначальних відомостей про факт зайнятості позивача на відповідних роботах у відповідному періоді. Керуючись вище вказаними правовими висновками Верховного Суду, суд вважає, що ГУПФУ в Чернівецькій області безпідставно не зараховано періоди роботи позивача, підтверджені трудовою книжкою від 22 липня 1980 року серії НОМЕР_1 , до її страхового стажу. Крім того суд зауважує, що ім`я, по батькові та прізвище позивача, які зазначені в трудовій книжці, повністю збігаються з її ім`ям, по батькові та прізвищем за паспортом громадянина України, тому в даному випадку у суду відсутні сумніви щодо приналежності цієї трудової книжки позивачу, що виключає необхідність встановлення факту приналежності цього документа позивачу у судовому порядку. Щодо відмови в зарахуванні до страхового стажу періоду роботи позивача з 05.10.1983 по 07.07.1986 через невідповідність печатки назві підприємства, в якому працювала позивач, суд зазначає таке. Дослідженням записів №№ 7-9 трудової книжки від 22 липня 1980 року серії НОМЕР_1 встановлено, що позивача з 05.10.1983 прийнято диспетчером у Дніпропетровську автоколону № 2191, яку 01.07.1986 перейменовано в Дніпропетровське автотранспортне підприємство 21255. На вказаному підприємстві позивач пропрацювала до 07.07.1986. Проте підпис уповноваженої особи роботодавця, яким підтверджено достовірність внесених даних про роботу позивача на вказаному підприємстві, скріплено печаткою відділу кадрів Дніпропетровської автоколони № 2191, а не печаткою Дніпропетровського автотранспортного підприємства 21255. Тобто судом встановлено, що уповноваженою особою Дніпропетровського автотранспортного підприємства 21255 допущено недолік в оформленні трудової книжки позивача. Проте, з вищенаведених мотивів щодо покладення відповідальності за неналежне ведення трудових книжок на особу, яка допустила такі порушення, а не на робітника, а також зважаючи, що вказані записи містять всю необхідну інформацію про період зайнятості позивача на вказаному підприємстві, характер виконуваної нею роботи, а також про накази, що стали підставою для внесення відповідних записів, суд погоджується з твердженнями представника позивача, що вказаний недолік не може бути підставою для відмови в зарахуванні такого періоду роботи позивача до її страхового стажу. За таких обставин суд дійшов висновку, що ГУПФУ в Чернівецькій області протиправно відмовило в зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 її роботи в Дніпропетровській автоколоні № 2191 (Дніпропетровському автотранспортному підприємстві 21255) з 05.10.1983 по 07.07.1986. Щодо незарахування до страхового стажу позивача періоду її навчання в ПТУ № 6 м. Вінниця з 01.09.1979 по 24.07.1980 суд зазначає таке. Дослідженням копій наявних в матеріалах справи атестату від 24.07.1980 № 627 та свідоцтва від 24.07.1980 № 000153 встановлено, що ОСОБА_7 згідно із витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 10.01.2023 № 00038087277 та від 11.01.2023 № 00038100768) в період з 01.09.1979 по 24.07.1980 навчалася у технічному училищі № 6 м. Вінниця за професією водій трамвая з вмінням виконувати слюсарні роботи. Вказані вище атестат та свідоцтво дійсно не містять підпису голови екзаменаційної комісії. Проте, на думку суду, такий недолік, допущений в оформленні свідоцтва та атестату, не може позбавляти позивача права на зарахування часу її навчання у вказаному начальному закладі до страхового стажу, оскільки вказані документи містять відомості про навчальний заклад та період навчання. Також з метою усунення цього недоліку представником позивача в матеріали справи надано лист Департаменту гуманітарної політики Вінницької обласної державної адміністрації від 31.03.2023 № 01.01.2-1530 та довідку Державного професійно-технічного навчального закладу «Вінницьке міжрегіональне вище професійне училище» (правонаступник технічного училища № 6 м. Вінниці) від 29.03.2023 № 31, якими підтверджено, що ОСОБА_5 навчалася у Вінницькому технічному училищі № 6 з 01.09.1979 (наказ від 01.09.1979 № 10-к на зарахування) по 24.07.1980 (наказ від 24.07.1980 № 4-к на відрахування). Також довідка містить відомості, що архівні книги наказів Вінницького технічного училища № 6 знаходяться на збереженні у Державному професійно-технічному навчальному закладі «Вінницьке міжрегіональне вище професійне училище» на підставі наказу Міністерства освіти і науки України від 29.07.1997 № 436-к про вдосконалення мережі професійно-технічних навчальних закладів. Вказані лист та довідка у розумінні пункту 8 Порядку № 637 є належними доказами періоду навчання позивача у технічному училищі, який відповідно до пункту «з» частини першої пункту 109 Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 № 590, та пункту «д» частини третьої статті 56 Закону № 1788-XII підлягає зарахуванню до стажу роботи. З наведених вище підстав суд погоджується з твердженнями представника позивача, що ГУПФУ в Чернівецькій області безпідставно не зараховано до страхового стажу позивача період навчання з 01.09.1979 по 24.07.1980. Підсумовуючи все вищевикладене, з огляду на встановлені обставини, місцевий суд дійшов правильного висновку, що рішення ГУПФУ в Чернівецькій області від 26 січня 2023 року № 124150004382 не відповідає критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, тому є протиправним та підлягає скасуванню. Як наслідок скасування цього рішення, суд першої інстанції обґрунтовано вважав за необхідне зобов`язати ГУПФУ в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18 січня 2023 року про призначення пенсії та зарахувати до страхового стажу позивача період навчання з 01 вересня 1979 року по 24 липня 1980 року у технічному училищі № 6 м. Вінниці та всі періоди згідно із трудовою книжкою від 22 липня 1980 року серії НОМЕР_1 , у тому числі період роботи з 05 жовтня 1983 року по 07 липня 1986 року у Дніпропетровській автоколоні № 2191 (Дніпропетровському автотранспортному підприємстві № 21255). Окружний суд також вірно вважав, що обов`язок з повторного розгляду заяви позивача про призначення пенсії має бути покладений на ГУПФУ в Чернівецькій області, оскільки саме цей орган Пенсійного фонду України був визначений за принципом екстериторіальності для розгляду заяви позивача про призначення пенсії від 18 січня 2023 року, тому скасування судом рішення ГУПФУ в Чернівецькій області, прийнятого за наслідками розгляду цієї заяви, обумовлює виникнення обов`язку саме за цим органом Пенсійного фонду України повторно розглянути заяву позивача з прийняттям законного та обґрунтованого рішення. При розгляді справи судом не встановлено будь-яких порушень прав позивача, допущених ГУПФУ в Луганській області, тому в задоволенні позовних вимог до цього відповідача слід відмовити. Що стосується інших обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суд вважає за необхідне зауважити, що у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» зазначено, що суд зобов`язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника. Виходячи з позиції цього суду, що висловлена в пункті 42 рішення «Бендерський проти України», судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Вказані вимоги зобов`язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку вживати передбачені законом заходи з метою з`ясування всіх обставин у справі, що мають значення для вирішення спору, встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин з метою з`ясування об`єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту, та в достатній мірі висвітлити мотиви прийняття конкретних рішень. Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. За встановлених обставин, місцевий суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду. Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області залишити без задоволення. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2023 року у справі № 360/643/23 залишити без змін. Повне судове рішення 12 грудня 2023 року. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Колегія суддів І. В. Сіваченко А. А. Блохін Т. Г. Гаврищук