Постанова Закарпатський апеляційний суд № 303/1115/23

Справа № 303/1115/23 П О С Т А Н О В А Іменем України 30 листопада 2023 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі: головуючого судді: Джуги С.Д. суддів: Кожух О.А., Собослоя Г.Г. з участю секретаря: Савинець В.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Мукачівського місьрайонного суду Закарпатської області від 05 квітня 2023 року у складі судді Заболотного А.М. у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до Акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега-Гарант», ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,- встановив: У лютому 2023 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» звернулося до суду з позовом до Акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега-Гарант», ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Позовні вимоги мотивовано тим, що 10.11.2021 року між ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» та ОСОБА_2 був укладений договір добровільного страхування транспортних засобів № АМ.171090, предметом страхування якого є автомобіль марки «Mersedes-Benz», номерний знак НОМЕР_1 . 05.04.2022 року у м. Мукачеве, шосе М-06, відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля марки «Mersedes-Benz», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та автомобіля марки «Daewoo Sens», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди належний ОСОБА_2 автомобіль марки «Mersedes-Benz», номерний знак НОМЕР_1 , отримав механічні пошкодження. Постановою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 21.04.2022 року відповідача ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на виконання умов договору добровільного страхування здійснило виплату страхового відшкодування на рахунок ОСОБА_2 в розмірі 192685,97 грн., а тому вважає, що до нього перейшло право на отримання від винуватця дорожньо-транспортної пригоди компенсації шкоди, завданої власнику застрахованого автомобіля. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 застрахована в АТ «Страхова компанія «Мега-Гарант» згідно з полісом № ЕР/204751745, з передбаченим лімітом відповідальності, за шкоду, завдану майну потерпілого у розмірі 130000,00 грн. Таким чином позивач вважає, що загальна сума страхового відшкодування підлягає стягненню з відповідачів, а саме в межах ліміту відповідальності 130000,00 грн. з АТ «Страхова компанія «Мега-Гарант», а решту 62685,97 грн. з ОСОБА_1 , як різницю між завданою шкодою та лімітом відповідальності АТ «Страхова компанія «Мега-Гарант», які просив стягнути з вказаних відповідачів. Рішенням Мукачівського місьрайонного суду Закарпатської області від 05 квітня 2023 року заявлений позов задоволено. Стягнуто з Акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега-Гарант» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» страхове відшкодування в розмірі 130000,00 гривень та 1949,78 гривень судових витрат. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на відшкодування завданих збитків суму в розмірі 62685,97 гривень 940,51 гривень судових витрат. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухваливши у справі нове рішення, яким у заявленому позові відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не врахував, що в результаті ДТП автомобіль «Mersedes-Benz» отримав незначні ушкодження правої нижньої частини заднього бамперу та правого світло відбиваючого помаранчевого скла (катафоту), що не відповідає визначеному розміру збитків, а розмір страхового відшкодування є неспівмірним з такими пошкодженнями, внаслідок чого безпідставно задоволено заявлений позов. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. В судовому засіданні апелянт, його представник адвокат Волосенко В.І. підтримали апеляційну скаргу, просять її задовольнити. Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися. Про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлені. Справа на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України розглянута у їх відсутності. Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення апелянта та його представника, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з його обґрунтованості та доведеності З даними висновками суду погоджується колегія суддів, оскільки такі відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на нормах матеріального та процесуального права. Відповідно до ч. ч.1,2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з приписами ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ч.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно з ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст. 80 ЦПК України) Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст. 81 ЦПК України). Матеріалами справи установлено, що 10.11.2021 року між ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» та ОСОБА_2 був укладений договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № АМ.171090, предметом страхування якого є автомобіль марки «Mersedes-Benz», номерний знак НОМЕР_1 . 29.12.2021 року була укладена додаткова угода № 1 до договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № АМ.171090 від 10.11.2021 року, в якій сторони домовились вважати вірним реєстраційний номер застрахованого транспортного засобу НОМЕР_1 . Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 автомобіль марки «Mersedes-Benz», номерний знак НОМЕР_1 , на праві власності належить ОСОБА_2 05.04.2022 року о 14 год. 20 хв. на автодорозі М-06 «Київ - Чоп», 770 км. + 900 м, відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля марки «Mersedes-Benz», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та автомобіля марки «Daewoo Sens», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який керуючи транспортним засобом не вибрав безпечної швидкості руху та не дотримався безпечної дистанції у зв`язку з чим порушив вимоги п.п. 12.1., 13.1. Правил дорожнього руху в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем марки «Mersedes-Benz», номерний знак НОМЕР_1 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди обидва автомобілі отримали механічні пошкодження. Згідно з схеми дорожньо-транспортної пригоди у переліку видимих пошкоджень транспортного засобу марки «Mersedes-Benz» зазначено пошкодження заднього бамперу та стоп сигнали. Постановою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 21.04.2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу. 05.04.2022 року ОСОБА_2 звернувся до ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» із заявою про настання випадку, що має ознаки страхового. Згідно з рахунком СП у формі ТзОВ «Автомобільний дім Україна - Мерседес Бенц» № 2122001139 від 03.05.2022 року вартість відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу автомобіль марки «Mersedes-Benz», номерний знак НОМЕР_1 становить 193542,83 грн. Відповідно до акту виконаних робіт СП у формі ТзОВ «Автомобільний дім Україна - Мерседес Бенц» для відновлення застрахованого транспортного засобу виконано роботи на суму 192685,97 грн. Згідно страхового акту каско ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» № 17619/1та № 17619/2 загальний розмір страхового відшкодування становить 192685,97 грн. та вирішено провести виплату страхового відшкодування у даному розмірі. Відповідно до платіжних доручень № 00075801 від 02.05.2022 року та № 00079635 від 19.07.2022 року ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» перерахувало на рахунок ОСОБА_2 суми страхового відшкодування у розмірі 112479,63 грн. та 80206,34 грн., що разом становить 192685,97 грн. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в АТ «Страхова компанія «Мега-Гарант» відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР № 204751745, з передбаченим лімітом відповідальності, за шкоду, завдану майну потерпілого у розмірі 130000,00 грн., франшиза 0,00 грн. Позивач ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» надіслало відповідачу ОСОБА_1 претензію про сплату відповідачем різниці між страховою сумою та вартістю відновлювального ремонту, що становить 62 685, 97 грн., яка залишилась без задоволення. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. Згідно ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Згідно з ч.2 ст.8 Закону України «Про страхування» страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. За змістом ч.2 ст.9 Закону України «Про страхування» страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Згідно із ст.25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування або законодавством на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. Відповідно до статті 36 Закону України «Про страхування» страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову у здійсненні страхового відшкодування. Згідно до ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності). Розрізняють добровільну та обов`язкову форми страхування (стаття 5 Закону України «Про страхування»). Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Згідно ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону). Згідно ч.1 ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Частиною першою ст. 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Згідно зі ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. За правилами ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних виплат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Частиною 1 ст.1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Відповідно до ст.1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою Матеріалами справи доведено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка виникла через неправомірні і винні дії відповідача ОСОБА_1 , було пошкоджено автомобіль «Mersedes-Benz», номерний знак НОМЕР_1 і позивачем в зв`язку з цим було здійснено виплату страхового відшкодування у загальному розмірі 192685,97 грн. Оскільки цивільно правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 на момент ДТП була застрахована в АТ «Страхова компанія «Мега-Гарант» відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР № 204751745, з передбаченим лімітом відповідальності, за шкоду, завдану майну потерпілого у розмірі 130000,00 грн., франшиза 0,00 грн., з відповідача АТ «Страхова компанія «Мега-Гарант» на користь позивача підлягає стягненню 130 000 грн., а решта коштів у розмірі 62685,97 грн. підлягають стягненню відповідача ОСОБА_3 , як різниця між завданою шкодою та лімітом відповідальності відповідача ОСОБА_3 . З врахуванням вищевказаних обставин справи та вимог закону суд першої інстанції дійшов правильних висновків про обґрунтованість заявлених вимог. Судом першої інстанції правильно не взято до уваги посилання відповідача ОСОБА_1 про те, що застрахований автомобіль зареєстрований (29.12.2021 року) пізніше дати укладення договору страхування (10.11.2021 року), оскільки відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , дата першої реєстрації в Україні автомобіля марки «Mersedes-Benz» є 14.04.2021 року. При цьому встановлено, що 29.12.2021 року була укладена додаткова угода № 1 до договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № АМ.171090 від 10.11.2021 року, в якій сторони домовились вважати вірним наступний реєстраційний номер застрахованого транспортного засобу НОМЕР_1 . Реєстрація транспортного засобу 29.12.2021 року здійснювалася у зв`язку із зміною номерного знаку, а не у зв`язку з придбанням ОСОБА_2 цього транспортного засобу. Також у договорі добровільного страхування наземних транспортних засобів № АМ.171090 зазначено номер кузова транспортного засобу, який є ідентичним номеру кузова транспортного засобу щодо якого видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 . Суд першої інстанції також правильно зазначив, що відповідачем ОСОБА_1 , відповідно до ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України, не подано жодних належних, допустимих та достатніх доказів, які б спростовували розмір суми страхового відшкодування. Згідно із ч.4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчинення чи не вчиненням нею процесуальних дій. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. (ч.3 ст.13 ЦПК України). Таким чином відповідачем не спростовано визначену вартість відновлюваного ремонту пошкодженого автомобіля. Суд першої інстанції, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку та правомірно задовольнив заявлений позов. Рішення судом першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Підстав для його скасування чи зміни не має. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За вказаних обставин апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст.374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,- постановив : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Мукачівського місьрайонного суду Закарпатської області від 05 квітня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено 11 грудня 2023 року. Головуючий: Судді: