Постанова 4857 № 460/50191/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 грудня 2023 рокуЛьвівСправа № 460/50191/22 пров. № А/857/18026/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Шавеля Р.М., суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу представника адвоката Карпач Ольги Михайлівни, діючої на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25.09.2023р. в адміністративній справі за позовом представника адвоката Карпач Ольги Михайлівни, діючої на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській обл., Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській обл. про визнання протиправною відмови в призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку, спонукання до вчинення певних дій (суддя суду І інстанції: Дудар О.М., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 25.09.2023р., м.Рівне; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: не зазначена),- В С Т А Н О В И В: 12.12.2022р. за допомогою системи «Електронний суд» представник адвокат Карпач О.М., діюча на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправною бездіяльність відповідача Головного управління /ГУ/ Пенсійного фонду /ПФ/ України в Рівненській обл. щодо непризначення позивачу з 23.08.2022р. пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов`язати пенсійний орган призначити позивачу з 23.08.2022р. пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с.1-4). Розгляд цієї справи, що віднесена процесуальним законом до справ незначної складності, проведено судом першої інстанції в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (а.с.26-27). Згідно рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25.09.2023р. в задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.38-40). Не погодившись із рішенням суду, його оскаржив представник адвокат Карпач О.М., діюча на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , яка покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою заявлений позов задовольнити (а.с.42-44). Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що позивач дійсно проживав в зоні посиленого радіологічного контролю; станом на 01.01.1993р. тривалість такого проживання склала 05 років 15 днів, при цьому ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» вимагає лише 04 роки станом на 01.01.1993р. Таким чином, позивач має право на зниження пенсійного віку на 1 рік за 03 роки проживання або роботи, але не більше 05 років за умови, що станом на 01.01.1993р. він прожив в цій зоні не менше 04 роки. Отже, позивачем виконані всі умови для зниження пенсійного віку: станом на 01.01.1993р. він прожив в зоні посиленого радіологічного контролю не менше 04 роки; в цілому ОСОБА_1 прожив в цій зоні 27 років. Щодо початкової величини, то вона застосовується лише у певних випадках, а в усіх інших рахується весь період проживання в зоні посиленого радіологічного контролю. За таких обставин, позивач має право на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку на 05 років. Інші учасники справи не подали до суду апеляційної інстанції відзиви на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав. Як встановлено під час судового розгляду, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народився в с.Городець Вараського (колишнього Володимирецького) району Рівненської обл., є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 4), що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим 05.03.1996р. Володимирецьким РВ УМВС України в Рівненській обл., посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим Рівненською обласною державною адміністрацією 10.05.1993р. (а.с.18-20). 22.08.2022р. позивач звернувся до ГУ ПФ України в Рівненській обл. із заявою про призначення пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (вх. № 1823 від 22.08.2022р.) (а.с.16). До зазначеної заяви позивач долучив документи згідно з розпискою-повідомленням. Зазначену заяву за принципом екстериторіальності розглянуто ГУ ПФ України в Харківській обл. Згідно рішення ГУ ПФ України в Харківській обл. № 172050003767 від 31.08.2022р. позивачу відмовлено у достроковому призначенні пенсії, оскільки представленими документами не підтверджено право на зниження пенсійного віку. Відповідно до зазначеного рішення страховий стаж ОСОБА_1 становить 26 років 07 місяць 28 днів; період проживання на території зони посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993р. - 02 роки 11 місяців 08 днів по причині роботи в іншому населеному пункті та закордоном (а.с.17). Листом № 1700-0208-8/44778 від 31.08.2022р. відповідач ГУ ПФ України в Рівненській обл. повідомив позивача про прийняте рішення про відмову в призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку (а.с.23). Приймаючи рішення по справі та відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що станом на 01.01.1993р. ОСОБА_1 прожив у зоні посиленого радіологічного контролю не менше 04 роки. Звідси, позивач має право на зниження пенсійного віку на 01 рік за 03 повних роки проживання в зоні посиленого радіологічного контролю. При цьому, доказів, що підтверджують постійне проживання або постійну роботу позивача з 26.04.1986р. по 31.07.1986р. в зоні посиленого радіологічного контролю матеріали справи не містять, а тому останній не має права на початкову величину заниження пенсійного віку на 02 роки. За таких обставин в спірних правовідносинах зниження пенсійного віку має відбуватися у порядку 01 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років. Таким чином, в силу вимог Законів України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» позивач набуде право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку в 59 років за умови наявності відповідного страхового стажу. Між тим, такі висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають дійсним обставинам справи та не узгоджуються з вимогами чинного законодавства, з огляду на таке. Спір між сторонами у даній справі виник щодо наявності чи відсутності факту постійного проживання ОСОБА_1 у зоні радіоактивно забруднених територій (зоні посиленого радіологічного контролю) та, відповідно, його права користуватися пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема, щодо призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку. Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробітті з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України № 796-XII від 28.02.1991р. «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Статтею 49 цього Закону визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Приписами ст.55 вказаного Закону передбачені умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення. Відповідно до абз.6 п.2 ч.1 цієї статті особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років мають право на зниження пенсійного віку на 2 роки та додатково на 1 рік за 3 роки проживання або роботи, але не більше 5 років. При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Частиною 3 ст.55 вказаного Закону визначено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону. Згідно з п.13 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами. Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України № 1058-IV від 09.07.2003р. «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років. Системний аналіз вказаних правових норм свідчить про те, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться, у разі вибору цих осіб, згідно з нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Отже, норми спеціального закону в даному випадку застосовуються субсидіарно із нормами загального закону, доповнюють і конкретизують їх. Таким чином, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та яка постійно проживала або постійно працювала на території зони посиленого радіологічного контролю з моменту аварії на ЧАЕС до 01.01.1993р. протягом не менше чотирьох років, має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку. При цьому, постійне проживання такої особи або постійна робота у зазначеній зоні з моменту аварії по 31.07.1986р., незалежно від часу проживання або роботи в цей період, дає особі право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 2 роки (початкова величина), а також додатково 1 рік за кожні три повні роки проживання або роботи на такій території, але не більше 5 років. Виходячи із буквального розуміння наведених норм, слідує однозначний висновок про те, що обов`язковою умовою наявності в особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі наведених приписів є факт проживання та/або праці такої особи у зоні посиленого радіологічного контролю не менше 4 років з 26.04.1986р. до 01.01.1993р. При цьому, особам, які додатково проживали в зоні посиленого радіологічного контролю в період з 26.04.1986р. по 31.07.1986р. встановлюється початкова величина зниження пенсійного віку - 2 роки. Аналогічний правовий висновок щодо застосування зазначених норм матеріального права міститися у постанові Верховного Суду від 26.09.2018р. у справі № 205/4589/16-а, що враховується апеляційним судом при вирішенні цієї справи в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України. Отже, виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує із фактом перебування особи у забрудненій зоні у зв`язку із постійним проживанням, та/або по причині праці у такій місцевості. При цьому, зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи. Відповідно до ч.2 ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. При цьому відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року. Важливою обставиною в розглядуваній справі є те, що право ОСОБА_1 на пенсію відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та інші пільги, в тому числі зниження пенсійного віку при призначенні пенсії за віком, передбачені цим Законом, підтверджується посвідченням позивача, як особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи. Відповідно до посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи, серія НОМЕР_2 , виданого Рівненською обласною державною адміністрацією 10.05.1993р., позивач ОСОБА_1 має право на пільги та компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» для осіб, які постійно проживають на території зони посиленого радіологічного контролю (категорія 4). Статтею 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій. До них, зокрема, належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія

4. Згідно з ч.3 ст.65 вказаного Закону документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи». Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.15 наведеного Закону довідка про період проживання, роботи на цих територіях, є підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях. Видача довідок про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення здійснюється органами місцевого самоврядування. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи та надає право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема, призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи». Постановою КМ України № 51 від 20.01.1997р. затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Пунктом 10 вказаного Порядку передбачено, що видача посвідчень провадиться, зокрема, обласними державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання. Посвідчення видаються особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 01 січня 1993р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - на підставі довідки встановленого зразка (додаток № 7). Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 28.03.2018р. у справі № 333/2072/17, від 27.02.2018р. у справі № 344/9789/17 та від 20.02.2018р. у справі № 599/564/17. Таким чином, наявне у позивача посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи підтверджує факт проживання останнього на території посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993р. не менше чотирьох років та надає право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до вимог ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Таким чином, обираючи одну із підстав для зниження пенсійного віку позивача, пріоритетним є саме зниження такого віку із врахуванням статусу особи, яка постійно проживає на території зони посиленого радіологічного контролю (категорія 4). У період з 26.04.1986р. по 01.01.1993р., що має визначальне значення для вирішення спору, реєстрацію та облік громадян за місцем проживання було регламентовано Положенням про паспортну систему в СРСР, затв. постановою Ради Міністрів СРСР № 677 від 28.08.1974р., постановою Ради Міністрів СРСР № 678 від 28.08.1974р. «Про деякі правила прописки громадян», Тимчасовою інструкцією про порядок документування і прописки (реєстрації) громадян, затв. наказом Міністерства внутрішніх справ України № 66-дск від 03.02.1992р. Зазначеними нормативними актами було передбачено прописку, як форму реєстрації та обліку населення за місцем проживання, що встановлювала необхідність отримання дозволу органів внутрішніх справ на прописку (виписку) в усіх без винятку населених пунктах України. Згідно з п.22 розділу ІІІ Положення про паспортну систему в СРСР, затв. постановою Ради Міністрів СРСР № 677 від 28.08.1974р., громадяни прописуються за місцем проживання. Громадяни, які прибули на тимчасове проживання із однієї місцевості в іншу на строк більше півтора місяця прописуються тимчасово, а ті, що прибули на строк до півтора місяця реєструються в установленому порядку. Тобто, прописка громадянина за певною адресою здійснювалася за конкретним місцем проживання, була обов`язковою, а дотримання умов прописки перевірялося уповноваженими особами органів внутрішніх справ. Крім того, у період з 26.04.1986р. по 01.01.1993р. порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затв. постановою Державного комітету статистики СРСР № 5-24/26 від 12.05.1985р. За загальним правилом погосподарський облік вівся в погосподарських книгах, а основним об`єктом погосподарського обліку було домогосподарство - об`єкт, члени якого мали реєстрацію місця проживання на території населеного пункту. Згідно довідки старости Городецького старостинського округу Сарненської міської ради Рівненської обл. № 15/13/04-448/22 від 16.05.2022р. позивач був зареєстрований і проживав в с.Городець Володимирецького району Рівненської обл. з 16.12.1987р. по 31.12.1995р. (а.с.22). Відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затв. постановою КМ УРСР № 106 від 23.07.1991р., село Городець Володимирецького району Рівненської обл. відноситься до зони посиленого радіологічного контролю. Таким чином, документально підтверджено, що позивач станом на 01.01.1993р. проживав в зоні посиленого радіологічного контролю (16.12.1987р.-31.12.1995р.). При цьому, з огляду на визнаний та підтверджений за позивачем статус особи, яка постійно проживає на території зони посиленого радіологічного контролю (категорія 4), також проживання позивача станом на 01.01.1993р. у с.Городець Володимирецького району Рівненської обл., який віднесений до зони посиленого радіологічного контролю, колегія суддів вважає, що за таких умов позивач прожив та/або пропрацював у зоні посиленого радіологічного контролю більше 4 років, а відтак набув право на зниження пенсійного віку. Оскільки достовірних доказів проживання або роботи позивача в зоні радіоактивного забруднення станом на 31.07.1986р. суду не представлено, тому ОСОБА_1 права на початкову величину зниження пенсійного віку не має. Аналіз рішення ГУ ПФ України в Харківській обл. № 172050003767 від 31.08.2022р. вказує на те, відмовою у призначенні дострокової пенсії за віком слугувало непідтвердження факту проживання позивача на території посиленого радіологічного контролю станом 01.01.1993р. по причині трудової діяльності в м.Києві (18.03.1991р.-19.10.1992р.) та на території іншої держави (15.05.1990р.-20.11.1990р.), через що у позивача є відсутнє право на дострокове призначення пенсії із зниженням пенсійного віку. Оскільки період проживання позивача у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993р. становить більше чотирьох років, що є необхідною умовою для підтвердження права на додаткове зменшення пенсійного віку, передбаченого положеннями ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», вказане рішення не ґрунтується на вимогах закону. Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.03.2019р. по справі № 569/7589/17 (№14-560цс18) зазначалось: «Таким чином, право на пенсію відповідно до Закону № 796-XII мають лише ті особи, які отримали посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і (або) потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи». З огляду на викладене, відомості трудової книжки не можуть спростувати факту постійного проживання позивача у зоні посиленого радіологічного контролю, що підтверджено відповідними довідками органу місцевого самоврядування та посвідченням потерпілого від Чорнобильської катастрофи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.07.2023р. у справі 460/2589/20. Отже, посилання відповідача на записи трудової книжки ОСОБА_1 не спростовують факту його проживання у періоди 15.05.1990р.-20.11.1990р., 18.03.1991р.-19.10.1992р. в с.Городець Володимирецького району Рівненської обл., оскільки відповідно до ч.1 ст.48 Кодексу законів про працю /КЗпП/ України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника, а факт проживання особи у відповідному населеному пункті підтверджується довідкою органу місцевого самоврядування. Оцінюючи в сукупності вищевикладені обставини, колегія суддів дійшла до переконливого висновку про наявність у позивача права на користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема, щодо призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку. В свою чергу, рішення відповідача про відмову в призначенні спірної пенсії позивачу зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є протиправним. В частині доводів апелянта про наявність достатніх підстав для призначення позивачу дострокової пенсії за віком колегія суддів враховує, що відповідно до вимог процесуального закону суд має право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. Суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. При цьому, застосування такого способу захисту у цій справі вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для призначення їй спірної пенсії. Разом з тим, наведених обставин апеляційним судом не встановлено. Оцінка правомірності відмови в призначенні пенсії стосувалася лише тих мотивів, які наведені відповідачем у рішенні № 172050003767 від 31.08.2022р. відсутність підстав для зниження пенсійного віку. Однак, під час судового розгляду не встановлено у повній мірі, чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачем усіх інших умов для призначення такої пенсії. Отже, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі буде зобов`язання відповідача повторно розглянути відповідну заяву позивача про призначення йому дострокової пенсії за віком. При повторному розгляді заяви позивача також в обов`язковому порядку повинні бути враховані відповідачем висновки цього судового рішення. Такі твердження відповідають вимогам ч.4 ст.245 КАС України. Відповідно до п.4.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затв. постановою правління ПФ України № 22-1 від 25.11.2005р. (в редакції, діючій на момент прийняття спірного рішення), після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації, фактичного проживання) особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії. Таким чином, оскільки позивач проживає на території Рівненської обл., звернувся до ГУ ПФ України в Рівненській обл. із заявою про призначення пенсії, тому зобов`язання щодо повторного розгляду заяви ОСОБА_1 від 22.08.2022р. про призначення дострокової пенсії за віком (із доданими до неї підтверджуючими документами) слід покласти на вказаного відповідача. Таким чином, колегія суддів приходить до переконливого висновку про часткову обґрунтованість та підставність заявленого позову, через що останній підлягає до часткового задоволення. Враховуючи результат апеляційного розгляду, та в силу приписів ст.139 КАС України слід стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів (в рівних частках) судові витрати за подання до суду позовної заяви (793 грн. 92 коп.) та апеляційної скарги (1190 грн. 88 коп.) в загальному розмірі 1984 грн. 80 коп. сплаченого судового збору (а.с.9, 46). Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне стягнути на користь позивача всю суму сплаченого судового збору, оскільки, незважаючи на часткове задоволення позовних та апеляційних вимог, суд визнав порушення законних прав позивача внаслідок неправомірного рішення суб`єкта владних повноважень, а спір по суті вирішено на користь позивача, тоді як прийняття рішення про часткове задоволення позову пов`язується виключно із способом захисту порушених прав. Також з таких умов правильним є застосування принципу визначення розміру судових витрат (виходячи з кількості (а не розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог, який стосується часткового задоволення судом вимог немайнового характеру, за якого визначити у відсотковому відношенні суму судового збору є неможливо). З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права (незастосування закону, який підлягав застосуванню), що призвело до помилкового вирішення справи, через що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення заявленого позову, з вищевикладених мотивів. Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.ст.243, 311, п.2 ч.1 ст.315, п.п.1, 4 ч.1 ст.317, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника адвоката Карпач Ольги Михайлівни, діючої на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , частково. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25.09.2023р. в адміністративній справі № 460/50191/22 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов представника адвоката Карпач Ольги Михайлівни, діючої на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській обл. № 172050003767 від 31.08.2022р. про відмову в призначенні ОСОБА_1 дострокової пенсії за віком відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» згідно поданої ним заяви від 22.08.2022р. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській обл. повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.08.2022р. про призначення дострокової пенсії за віком (із доданими до неї підтверджуючими документами) відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та прийняти за результатами її розгляду в установленому порядку рішення, з обов`язковим врахуванням висновків апеляційного суду, наведених в мотивувальній частині цього судового рішення. В задоволенні решти позовних вимог відмовити. Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській обл. (юридична адреса: 33028, Рівненська обл., м.Рівне, вул.О.Борисенка, буд.7; код ЄДРПОУ 21084076) судові витрати в розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто два) грн. 40 коп. сплаченого судового збору. Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській обл. (юридична адреса: 61022, Харківська обл., м.Харків, майдан Свободи, буд.5, Держпром, 3 під., 2 пов.; код ЄДРПОУ 14099344) судові витрати в розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто два) грн. 40 коп. сплаченого судового збору. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Н. В. Бруновська Р. Б. Хобор Дата складання повного тексту судового рішення: 11.12.2023р.