Постанова 4855 № 640/11800/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/11800/22 Головуючий у 1 інстанції: Терлецька О.О. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 грудня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р. Суддів Аліменка В.О. Кузьмишиної О.М. За участю секретаря Заміхановської Д.В розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 липня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, третя особа - Служба безпеки України про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії, - В С Т А Н О В И Л А: Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - АРМА, Національне агентство), третя особа - Служба безпеки України, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив: - визнати протиправною бездіяльність Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів щодо невидачі наказу про увільнення ОСОБА_1 від роботи на посаді начальника Відділу управління ризиками на час мобілізації та щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час проходження строкової військової служби, у відповідності до частини статті 119 КЗпП України, за період з 01.06.2022 р. по 18.07.2022 року та щодо незбереження за ним місця роботи, посади та середнього заробітку; - зобов`язати Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів вчинити дії щодо видачі наказу про увільнення ОСОБА_1 з 19.04.2022 р. від роботи на посаді начальника Відділу управління ризиками, у зв`язку з прийняттям на військову службу під час дії особливого періоду, на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію; - визнати протиправним та скасувати наказ Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів №135/9-03-ос від 08.06.2022 р. «Про оголошення простою»; - стягнути з Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів на користь ОСОБА_1 несплачений середній заробіток за період з 01.06.2022 р. по 18.07.2022 р. у розмірі 113 010,91 грн.; - визнати протиправним та скасувати наказ Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів №92 від 13.06.2022 р. «Про внесення змін до структури та штатної чисельності центрального апарату АРМА»; - визнати протиправним та скасувати наказ Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів №116 від 16.06.2022 р. «Про введення в дію змін №1 до штатного розпису на 2022 рік центрального апарату Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів». Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 липня 2023 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі. Визнано протиправною бездіяльність Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів щодо невидачі наказу про увільнення ОСОБА_1 від роботи на посаді начальника Відділу управління ризиками на час мобілізації та щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час проходження строкової військової служби у відповідності до частини статті 119 КЗпП України за період з 01.06.2022 р. по 18.07.2022 року та щодо незбереження за ним місця роботи, посади та середнього заробітку. Зобов`язано Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів вчинити дії щодо видачі наказу про увільнення ОСОБА_1 з 19.04.2022 р. від роботи на посаді начальника Відділу управління ризиками у зв`язку з прийняттям на військову службу під час дії особливого періоду на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію. Стягнуто з Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів на користь ОСОБА_1 несплачений середній заробіток за період з 01.06.2022 р. по 18.07.2022 р. у розмірі 113 010,91 грн. Визнано протиправним та скасовано наказ Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів №92 від 13.06.2022 р. «Про внесення змін до структури та штатної чисельності центрального апарату АРМА». Визнано протиправним та скасовано наказ Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів №116 від 16.06.2022 р. «Про введення в дію змін №1 до штатного розпису на 2022 рік центрального апарату Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів». Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт зазначає, що документом, який підтверджує призов та проходження військової служби військовослужбовцем у особливий період, а також, підтверджує призов під час мобілізації резервістів та військовозобов`язаних, є військовий квиток, в якому в відповідних розділах здійснюються відповідні відмітки. Апелянт зазначає, що до АРМА наказ СБУ від 03.06.2022 № 717-ОС/дск про призов ОСОБА_1 на військову службу у Службу безпеки України з 19.04.2022 не надходив, будь-які інші документи, довідки тощо, що підтверджують про призов позивача на військову службу також не надходили. На переконання апелянта, АРМА не має можливості увільнити ОСОБА_1 з 19.04.2022, оскільки, ОСОБА_1 з 19.04.2022 по 15.06.2022 знаходився на робочому місці, у тому числі, виконував роботу дистанційно, виконував покладені на нього обов`язки та отримував заробітну плату, що підтверджується табелями обліку робочого часу. Апелянт вказує, що наказом № 135/9-03-ОС від 08.06.2022 оголошено у простій не з вини працівника та призупинено роботу працівникам Відділу управління ризиками центрального апарату АРМА, зокрема, ОСОБА_1 . Введення режиму дистанційної роботи передбачає виконання своїх посадових обов`язків поза межами адміністративної будівлі АРМА, однак, не припиняє трудових відносин ОСОБА_1 з Національним агентством. Отже, Національне агентство не допустило протиправних дій чи бездіяльності щодо ОСОБА_1 , а діяло виключно в межах своїх повноважень та у спосіб визначений законодавством України. Крім того, апелянт вважає, що судом першої інстанції помилково використано для вирахування середньої заробітної плати показники за лютий та березень 2022 року, оскільки, вказані місяці не передують спірному періоду (червень-липень) 27 листопада 2023 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції. 05 грудня 2023 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу даку. Протокольною ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року у задоволенні вищевказаного клопотання відповідача відмовлено. Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, наказом Національного агентства України з питань виявлення, розшуку управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів №385/9-03-ос від 06.12.2019 року ОСОБА_1 призначено з 06.12.2019 на посаду начальника Відділу управління ризиками центрального апарату Національного агентства України з питань виявлення розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні було введено воєнний стан строком на 30 діб. Указом Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 оголошено проведення загальної мобілізації. Після початку повномаштабного військового вторгнення російської федерації на територію України ОСОБА_1 записався до територіальної оборони за місцем свого проживання, про що на початку березня 2022 року він повідомив АРМА та повідомляв про готовність вступити на військову службу. На підставі заяви ОСОБА_1 від 19.04.2022 та висновку Служби безпеки України, позивача призвали з 19.04.2022 року на військову службу. Про це ОСОБА_1 повідомив свого керівника - т.в.о. голови Дмитра Жоравовича. Наказом Служби безпеки України №717-ОС/дск від 03.06.2022 «По особовому складу» ОСОБА_1 призвано на військову службу у Службу безпеки України, як солдата запасу, який прибув із запасу Збройних Сил України та має спеціальне звання підполковника поліції, за призовом під час мобілізації, на особливий період, до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, з 19 квітня 2022 року. 08 червня 2022 року ОСОБА_1 дізнався, що наказ про його призов підписаний та повідомив АРМА про призов на військову службу, просив увільнити його від виконання посадових обов`язків за посадою начальника Відділу управління ризиками центрального апарату АРМА, у зв`язку із призовом на військову службу. 09 червня 2022 року ОСОБА_1 надіслав до АРМА повторно заяву про увільнення від виконання посадових обов`язків за посадою начальника Відділу управління ризиками центрального апарату АРМА, у зв`язку із призовом на військову службу з 19 квітня 2022 року та направив копію наказу Служби безпеки України №717-ОС/дск від 03.06.2022 про призов на військову службу. На адвокатський запит адвоката ОСОБА_1 №02/06 від 24.06.2022, АРМА надало відповідь №2511/1-38-22/7 від 04.07.2022 та надіслало частково документи, а саме: штатний розпис АРМА на 2022 рік та копію наказу АРМА №116 від 16.06.2022 р. «Про введення в дію змін №1 до штатного розпису на 2022 рік центрального апарату», з якого вбачається, що із штатного розпису виводиться відділ управління ризиками, а вводиться сектор внутрішнього контролю та оцінки ризиків. На адвокатський запит адвоката ОСОБА_1 № 04/06 від 28.06.2022, АРМА надало відповідь №22588/1-38-22/7 від 07.07.2022 та надіслало копію наказу №135/9-03-ос від 08.06.2022 року «Про оголошення простою», у відповідності до якого, ОСОБА_1 оголошено простій не з вини працівника та призупинено роботу з 08.06.2022 року. У відповідь на адвокатський запит адвоката ОСОБА_1 №02/06 від 24.06.2022, АРМА надало відповідь №2661/1-38-22/7 від 14.07.2022, надало копії штатного розпису на 2022 від 18.05.2022, в якому посада ОСОБА_1 ще є в штатному розписі та надало довідку про доходи, з якої вбачається, що позивачеві за червень 2022 року нараховано 10 318,66 грн. 01 липня 2022 року ОСОБА_1 отримав повідомлення про зміну істотних умов державної служби від 17.06.2022, в якому містилася пропозиція зайняти вакантну посаду - провідного спеціаліста Сектору внутрішнього контролю та оцінки ризиків. На запит адвоката ОСОБА_1 , АРМА надало копію наказу №92 від 13.06.2022 р. «Про внесення змін до структури та штатної чисельності центрального апарату АРМА» та копію наказу №116 від 16.06.2022 р. «Про введення в дію змін №1 до штатного розпису на 2022 рік центрального апарату Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» з яких вбачається, що посада, яку обіймав ОСОБА_1 - скорочується. Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо невидачі наказу про увільнення від роботи, у зв`язку з перебуванням на військовій службі, а також, діями щодо оголошення простоюю та скорочення посади, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові та організаційні засади функціонування Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів визначає Закон України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» від 10.11.2015 № 772-VIII (далі - Закон № 772-VIII, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Відповідно до ч. 1 ст. 2 вказаного Закону, Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - Національне агентство), є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виявлення та розшуку активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, та/або з управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави або які конфісковано у кримінальному провадженні чи стягнено за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими. Положеннями ч.ч 4-6 ст. 2 Закону № 772-VIII передбачено, що правову основу діяльності Національного агентства становлять Конституція України, міжнародні договори, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, цей та інші закони України, а також прийняті відповідно до них інші нормативно-правові акти. Закон України "Про центральні органи виконавчої влади", інші закони, що регулюють діяльність органів виконавчої влади, а також Закон України "Про державну службу" застосовуються до Національного агентства та його працівників у частині, що не суперечить цьому Закону. Національне агентство складається з центрального апарату і територіальних управлінь. Відповідно до п.п. 1, 2 розділу І Положення про Відділ управління ризиками центрального апарату АРМА, затвердженого наказом від 27.10.2020 № 462 (далі - Положення), Відділ управління ризиками центрального апарату АРМА (далі - Відділ) є самостійним структурним підрозділом АРМА. Відділ утворюється для організації і забезпечення внутрішнього контролю та управління ризиками в діяльності самостійних структурних підрозділів центрального апарату АРМА, його міжрегіональних територіальних управлінь (далі - МТУ). Внутрішній контроль та управління ризиками здійснюється як система заходів, спрямованих на забезпечення достовірною інформацією про використання об`єктами контролю фінансових ресурсів, оцінку ефективності їх діяльності, виявлення і запобігання відхилень від під час виконання ними функцій і завдань. Так, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом. Приписами статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» врегульовано призов на військову службу під час мобілізації Згідно частини 2 даної статті, громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частиною третьою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 53 і частиною другою статті 57 Закону України "Про освіту", частиною другою статті 44, частиною першою статті 54 і частиною третьою статті 63 Закону України "Про фахову передвищу освіту", частиною другою статті 46 Закону України "Про вищу освіту". В силу вимог частин 2-3 статті 119 КЗпП України, працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених законами України "Про військовий обов`язок і військову службу" і "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів. За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Як вбачається з матеріалів справи, наказом Служби безпеки України «По особовому складу» №717-ОС/дск від 03.06.2022, солдата запасу ОСОБА_1 , який прибув із запасу Збройних Сил України та має спеціальне звання підполковника поліції, з 19 квітня 2022 року призвано на військову службу у Службу безпеки України за абзацом шостим пункту 5, абзацом третім частини сьомої статті 23 та статтею 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» на особливий період, до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію. Так, апелянт зазначає, що до АРМА наказ Служби безпеки України від 03.06.2022 № 717-ОС/дск про призов ОСОБА_1 на військову службу у Службу безпеки України з 19.04.2022 не надходив, будь-які інші документи, довідки, тощо, що підтверджують про призов позивача на військову службу, також, не надходили. Колегія суддів вважає вищевказані доводи апелянта необґрунтованими, оскільки, наказ Служби безпеки України №717-ОС/дск від 03.06.2022 був надісланий позивачем електронною поштою на адресу АРМА. На переконання апелянта, АРМА не має можливості увільнити ОСОБА_1 з 19.04.2022, оскільки, ОСОБА_1 з 19.04.2022 по 15.06.2022 знаходився на робочому місці, у тому числі, виконував роботу дистанційно, виконував покладені на нього обов`язки та отримував заробітну плату, що підтверджується табелями обліку робочого часу. З даного приводу, слід зазначити наступне. Наказом АРМА №64/9-03-ос від 24.04.2022 р. «Про роботу за межами адміністративної будівлі АРМА із застосуванням комунікацій і технологій в режимі реального часу через Інтернет (дистанційно) дозволено працівникам центрального апарату АРМА, окрім тих, хто відповідно до законодавства зобов`язаний бути присутніми на своєму робочому місці, виконання завдань за своїми посадами за межами адміністративної будівлі АРМА із застосуванням комунікацій і технологій в режимі реального часу через Інтернет (дистанційно) з 24 лютого2022 року на строк, встановлений Указом Президента від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україна», затвердженого законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні». На час виникнення спірних правовідносин зазначений наказ не був скасований, працівники центрального апарату відповідача працювали дистанційно. Отже, твердження відповідача, що ОСОБА_1 знаходився на своєму робочому місці (м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 1) в квітні, травні, червні 2022 року кожного дня окрім вихідних є необґрунтованими. Посилання апелянта на те, що сумісництво та суміщення роботи у Національному агентстві з іншими видами діяльності заборонена, відповідно до пункту першого частини 1 ст. 25 Закону України «Про запобігання корупції», колегія суддів вважає необґрунтованим, з огляду на наступне. Відповідно до роз`яснення Національного агентства з питань запобігання корупції від 14.03.2022 р. №6 щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно дотримання обмежень щодо запобігання корупції під час участі в обороні України, проходження особами, зазначеними у п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», військової служби та служби у складі Сил територіальної оборони Збройних Сил України та добровольчих формувань територіальних громад за контрактом не є порушенням обмеження, передбаченого у п. 1 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про запобігання корупції». Посилання апелянта на те, що надана ОСОБА_1 відстрочка не анульована, дійсна до 24.08.2022, а тому, відсутні підстави для увільнення ОСОБА_1 у зв`язку з призовом, оскільки, він заброньований за Національним агентством, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки, наказ Служби безпеки України №717-ОС/дск від 03.06.2022 про призов позивача на військову службу у Службу безпеки України є чинним та нескасованим. При цьому, відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації та звільнення з військової служби під час мобілізації є різними поняттями і ґрунтуються на положеннях різних інститутів військового права. Отже, факт бронювання позивача не може розглядатися як поважна причина для його звільнення з військової служби під час воєнного стану, на підставі статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Крім того, Служба безпеки України листом від 15.07.2022 №11/14-3321 повідомила відповідача про відсутність підстав для скасування призову позивача на військову службу в Службу безпеки України. Беручи до уваги викладене, доводи апелянта про відсутність підстав для увільнення позивача, у зв`язку з призовом на військову службу, є необґрунтованими. З приводу доводів відповідача про правомірність видання оскаржуваних наказів «Про оголошення простою» та «Про внесення змін до структури та штатної чисельності центрального апарату АРМА», слід зазначити наступне. Відповідно до ст. 34 КЗпП України, простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця. Отже, аналіз зазначеної норми свідчить про те, що обов`язковою підставою для введення простою на підприємстві є повна зупинка його роботи або роботи окремих підрозділів. Основною причиною для запровадження простою є відсутність умов, необхідних для виконання працівником (працівниками) трудових функцій роботодавці різних регіонів для прийняття рішення про оголошення простою мають враховувати поточну ситуацію та неможливість чи можливість функціонуванні підприємства. Водночас, як вірно звернув увагу суд першої інстанції, місцезнаходження відповідача - м. Київ, вул. Бориса Грінченка,

1. У червні 2022 року жодних бойових дій в м. Києві не відбувалося (бойові дії закінчилися приблизно 02.04.2022 р., коли Київська область була звільнена від російських окупантів), всі органи виконавчої влади працювали, в тому числі, і відповідач. Відповідач не здійснював повної зупинки своєї роботи та, враховуючи завдання і функції, які покладено на відповідача, відсутність підстав, оголошення відповідачем простою без жодної підстави є протиправним. При цьому, відповідачем не обґрунтовано оголошення простою окремим працівникам з 08 червня 2022 року на один місяць. Оголошуючи простій, відповідач не з`ясував можливості переведення працівників на іншу роботу на період введення простою, не пропонував позивачу, зокрема, переведення з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на весь час простою, що свідчить про порушення відповідачем вимог статті 34 КЗпП України. З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наказ відповідача №135/9-03-ос від 08.06.2022 року «Про оголошення простою» є протиправним та підлягає скасуванню. Згідно ч. 3 ст. 43 Закону України «Про державну службу», зміною істотних умов державної служби вважається зміна: 1) належності посади державної служби до певної категорії посад; 2) основних посадових обов`язків; 3) умов (системи та розмірів) оплати праці або соціально-побутового забезпечення; 4) режиму служби, встановлення або скасування неповного робочого часу; 5) місця розташування державного органу (в разі його переміщення до іншого населеного пункту). Про зміну істотних умов служби керівник державної служби письмово повідомляє державного службовця не пізніш як за 30 календарних днів до зміни істотних умов державної служби, крім випадків підвищення заробітної плати. Якщо протягом 30 календарних днів з дня ознайомлення державного службовця повідомленням про зміну істотних умов служби від нього не надійшли заяви, зазначені абзаці другому цієї частини, державний службовець вважається таким, що погодився на продовження проходження державної служби. У разі незгоди державного службовця на продовження проходження державної служби у зв`язку із зміною істотних умов державної служби він подає керівнику державної служби заяву про звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 83 цього Закону або заяву про переведення на іншу запропоновану йому посаду не пізніш як за 30 календарних днів з дня ознайомлення з повідомленням про зміну істотних умов державної служби. Якщо державний службовець погодився на продовження проходження державної служби у зв`язку із зміною істотних умов державної служби керівник державної служби видає наказ (розпорядження) про зміну таких істотних умов. Зміною істотних умов державної служби не вважається зміна назви структурного підрозділу державного органу чи посади, не пов`язаної із зміною функцій державного органу та основних посадових обов`язків. Таким чином, зміна істотних умов служби передбачає зміну умов проходження служби на конкретній посаді державної служби та нерозривно з нею пов`язана. Державний службовець, який погодився на зміну істотних умов державної служби продовжує проходження державної служби на тій самій посаді, з відповідними змінами. Матеріали справи свідчать, що відповідач оскаржуваними наказами скоротив Відділ управління ризиками, в якому позивач займав посаду начальника та ввів відділ зі зміненою назвою, передавши повноваження, які виконував позивач новоствореному відділу. При цьому, відповідач не запропонував позивачеві рівнозначну посаду, яка була вакантною, а саме, начальника сектору внутрішнього контролю та оцінки ризиками, а запропонував посаду нижче в системі субординації відповідача - посаду провідного спеціаліста в цьому секторі. При цьому, скорочення посади позивача відбувалось в період проходження ним військової служби за призовом під час мобілізації. Відповідно до ст. 87 Закону України «Про державну службу», скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу є підставою для припинення державної служби разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі. З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у спірних правовідносинах не відбулась зміна істотних умов державної служби позивача на займаній відповідно до ст. 43 Закону України «Про державну службу», відсутні підстави для виведення посади із штатного розпису та введення нового структурного підрозділу, а тому, оспорювані накази є протиправними та підлягають скасуванню. Також, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що середньомісячна та середньоденна заробітна плата вираховується виходячи із виплат за лютий та березень 2022, а саме, за останні 2 календарні місяці роботи перед призовом ОСОБА_1 на військову службу (19.04.2022). Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують. Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність правових підстав для їх задоволення. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України). При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 липня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України. Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р. Судді Аліменко В.О. Кузьмишина О.М. Повний текст постанови виготовлено 11.12.2023 р.