Постанова 4873 № 927/707/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "11" грудня 2023 р. м. Київ Справа№ 927/707/23 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Станіка С.Р. суддів: Тищенко О.В. Шаптали Є.Ю. за участю секретаря судового засідання Щербини А.В. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пальміра Оіл" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.07.2023 у справі № 927/707/23 (суддя В.В. Мацьора) за позовом Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пальміра Оіл" про стягнення 105 295,98 грн. ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог Публічне акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (далі - позивач, ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта") звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пальміра Оіл" (далі - відповідач, ТОВ "Пальміра Оіл") про стягнення 105 295,98 грн. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов Договору поставки нафтопродуктів №1932/2/2118 від 30.09.2018 в частині повної оплати вартості отриманих нафтопродуктів. Короткий зміст відзиву на позовну заяву Заперечуючи проти позовних вимог відповідач вказував на наявність форс-мажорних обставин (введений воєнний стан на території України) у зв`язку з настанням яких ТОВ "Пальміра Оіл" перебуває у скрутному матеріальному становищі (невиконання контрагентами своїх грошових зобов`язань), як підстави для звільнення від відповідальності за неналежне виконання зобов`язання. Також, відповідач зазначав щодо безпідставності оформлення рахунку-фактури від 31.12.2021 №90854776 та неналежності його, як доказу. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 28.07.2023 у справі № 927/707/23 позов Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" задоволено повністю, а саме: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пальміра Оіл" на користь Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" 105 295,98 грн. боргу та 2 684,00 грн. судового збору. Рішення суду першої інстанції мотивоване належним виконанням позивачем умов договору поставки, обов`язком відповідача сплатити вартість поставленого йому товару в силу закону, не залежно від факту виставлення позивачем рахунку-фактури та відсутністю підтвердження здатності форс-мажорних обставин впливати на реальну можливість виконання зобов`язання. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погоджуючись з ухваленим рішенням, відповідач - Товариства з обмеженою відповідальністю "Пальміра Оіл" (18.08.2023 згідно штемпеля канцелярії суду на апеляційній скарзі) звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи. Доводи апеляційної скарги щодо рішення суду першої інстанції зводяться до того, що судом не повністю досліджено обставини у справі та невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, а саме, ст. ст. 614,617 Цивільного кодексу України та ст. 218 Господарського суду України , ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні». Крім того, скаржник вказував на скрутне матеріальне становище за наслідками настання форс-мажорних обставин, які не були враховані судом першої інстанції. Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу 06.10.2023 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято до розгляду у відповідності до ст. 119, ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, і у якому позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Позивач вказував, що відповідачем не надано доказів засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) регіональною торгово-промисловою палатою в межах договору поставки нафтопродуктів №193222118 від 30.09.2018 укладеного між сторонами справи. Також, позивач посилався на те, що відповідач не довів належними засобами доказування, що введення воєнного стану зумовило неможливість виконання зобов`язань за договором саме для нього, а інші доводи стосовно скрутного фінансового становища - є непідтвердженими. Крім того, позивач звертав увагу суду, що обов`язок сплати поставленого товару виникає в силу закону (статей 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 265 Господарського кодексу України) та не залежить від факту виставлення позивачем-постачальником рахунку-фактури на оплату відповідачем-покупцем вартості здійсненої поставки товару. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2023, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пальміра Оіл" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.07.2023 у справі № 927/707/23, передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді - Станік С.Р., суддів: Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 витребувано у Господарського суду Чернігівської області матеріали справи № 927/707/23. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Пальміра Оіл" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.07.2023 у справі № 927/707/23. 04.09.2023 на виконання ухвали до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 927/707/23. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пальміра Оіл" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.07.2023 у справі № 927/707/23 - залишено без руху. Протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали, скаржнику надано право усунути недоліки, подавши до Північного апеляційного господарського суду, а саме, докази сплати судового збору в розмірі 4 026 (чотири тисячі двадцять шість) грн. 00 коп. за оскарження рішення суду першої інстанції. 18.09.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Пальміра Оіл» надійшло клопотання на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2023, до якого долучено оригінал платіжної інструкції № 27 від 17.08.2023 про сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.07.2023 у справі № 927/707/23 у розмірі 4 026,00 грн. При здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в статтях 2, 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Згідно Конституції України реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"). Північний апеляційний господарський суд визнав подані матеріали достатніми для відкриття апеляційного провадження. Заперечень проти відкриття апеляційного провадження на час постановлення ухвали до суду не надійшло. Підстав для повернення апеляційної скарги або залишення без руху апеляційної скарги - не встановлено. Разом з цим, згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава

1. Апеляційне провадження). За правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" установлено у 2023 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі: для працездатних осіб з 1 січня - 2684,00 гривень. Отже, малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує: 268 400 грн. ( 2684,00 грн * 100 = 268 400,00 грн). - станом на момент звернення з відповідним позовом та апеляційною скаргою. Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимога про стягнення коштів у розмірі 105 295,98 грн., вказана справа, у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України, відноситься до малозначних справ. Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до п. п. 4, 5 ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо. Частиною 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2023 відкрито апеляційне провадження у справі № 927/707/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Пальміра Оіл» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.07.2023. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Пальміра Оіл» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.07.2023 у справі № 927/707/23 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2023 надіслана учасникам справи засобами як електронного, так і поштового зв`язку. Отже, учасники справи належним чином повідомлені про розгляд справи в порядку письмового провадження. Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, і воєнний стан неодноразово продовжувався в Україні відповідними Указами і триває на даний час. Крім того, керуючись статтею 3 Конституції України, статтями 10, 122 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", статтями 2, 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішенням Ради суддів України від 24 лютого 2022 року №9, рекомендаціями Ради суддів України від 02.03.2022, враховуючи положення Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", розпоряджень Ради оборони міста Києва, прийнятих відповідно до статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", пунктом 1 Наказу Голови Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2022 №1 "Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану" наказано тимчасово до усунення обставин, які зумовили загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників суду, в умовах воєнної агресії проти України зупинено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом. Пунктом 1 Наказу Голови Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2022 №11 "Про внесення змін до наказу від 03.03.2022 №10 "Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану" відновлено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом. Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша); кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга). Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану. Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав в умовах існуючого воєнного стану, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3, 64 Конституції України та ст. 2, 11 Господарського процесуального кодексу України. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Як вірно встановлено судом першої інстанції, і що підтверджується наявними матеріалами справи, 30.09.2018 між Публічним акціонерним товариством "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пальміра Оіл" (покупець) укладено договір №1932/2/2118 (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити покупцю нафтопродукти (надалі - товар), а покупець зобов`язався їх прийняти і оплатити в асортименті, кількості та за ціною, узгодженими сторонами в додатках (Специфікаціях) до даного договору. Між тими ж сторонами укладались додаткові угоди до договору від 20.12.2019, від 18.12.2020. Відповідно до п.3.2 договору передача товару здійснюється партіями на підставі актів приймання-передачі нафтопродуктів, підписаних сторонами. Зобов`язання постачальника по поставці товару вважаються виконаними, право власності на товар та ризики по його втраті (псуванню) переходять від постачальника до покупця з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі нафтопродуктів. Строк поставки: з моменту підписання сторонами договору по 31.12.2021 (п.3.3 договору в редакції додаткової угоди від 18.12.2020). Згідно з п.4.1, 4.2 договору ціна товару за одну метричну тонну вказується сторонами у відповідних додатках (Специфікаціях) до даного договору. Оплата товару може бути здійснена покупцем як на умовах попередньої оплати, так і після поставки товару. В останньому випадку, оплата повинна бути здійснена покупцем у строк, вказаний у листі-вимозі постачальника про оплату, а у випадку відсутності такої вимоги - не пізніше 60-ти календарних днів від дати передачі товару згідно з актом приймання-передачі нафтопродуктів. Оплата товару може здійснюватись частинами. Підставою для перерахування оплати за товар є рахунок постачальника. В рахунку постачальник вказує вартість товару виходячи з ціни товару, зазначеної у відповідному додатку до даного договору. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, який вказаний в рахунку. Оплата товару, що постачається, здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника із зазначенням в платіжному документі номера і дати цього договору, номера і дати виписки рахунку на оплату, найменування покупця, його коду ЄДРПОУ та найменування товару, що підлягає оплаті. Строк дії договору: з моменту підписання його сторонами по 31.12.2021, а в частині розрахунків - до повного їх здійснення (п. 7.1 договору в редакції додаткової угоди від 18.12.2020). 01.11.2021 сторони підписали Специфікацію на поставку товару на загальну вартість 1 545 357.51грн. 30.11.2021 сторонами підписано акт №1/11 приймання-передачі нафтопродуктів по договору на суму 1 545 357,51грн. 01.12.2021 сторони підписали Специфікацію на поставку товару на загальну вартість 726 762,21грн. 31.12.2021 сторонами підписано акт №1/12 приймання-передачі нафтопродуктів по договору на суму 726 762,21грн. На виконання умов договору позивачем виставлялись рахунки-фактури на оплату. Як зазначив позивач, відповідачем товар оплачено частково, станом на 31.12.2021 заборгованість відповідача становила 985 295,98грн, станом на 31.10.2022 - 105 295,98грн (у 2022 році відповідачем перераховано 880 000,00 грн згідно з платіжними інструкціями №3853 від 17.02.2022 на суму 640 000.00грн, №3880 від 23.02.2022 на суму 130 000,00грн, №3980 від 24.05.2022 на суму 110 000,00грн). Позивач направив на адресу відповідача претензію №14/05-202 від 27.01.2023 з вимогою перерахувати наявну заборгованість у сумі 105 295,98грн. Відповідач у відповіді на претензію від 27.02.2023 №7 просив позивача з метою уточнення даних щодо виконання зобов`язань по договору надати договір поставки нафтопродуктів від 30.09.2018 №1932/2/2118 з усіма додатковими угодами та додатками та інформацію про направлення рахунків. 07.04.2023 позивач направив на адресу відповідача рахунок-фактуру №90854776 від 31.12.2021 на суму 114 714,60грн, в рамках якого останнім не була здійснена повна оплата вартості отриманих нафтопродуктів. Відповідач грошові кошти у сумі 105 295,98грн не сплатив, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц. Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 Господарського процесуального кодексу з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів". Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") Європейський суд з прав людини наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри". Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18. Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей" . Згідно ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частиною 1 статті 527 Цивільного кодексу України, передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Факт отримання товару по договору та не можливість в повному обсязі виконати зобов`язання щодо оплати товару в повному обсязі відповідачем не заперечувався. Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Як визначено приписами статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою. Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання, або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Згідно із статтею 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених зазначеним Кодексом. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України). Згідно зі ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. За змістом ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Стаття 526 Цивільного кодексу України визначає, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно статті 525 Цивільного кодексу України та частини сьомої статті 193 Господарського Кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Пунктом 1 частини першої статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Стаття 629 Цивільного кодексу України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо в зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. З урахуванням встановлених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується факт виконання позивачем своїх зобов`язань за оскаржуваним договором та здійснення ним поставки товару в повному обсязі, про що свідчать наявні акти приймання-передачі товару. Відповідач, в свою чергу, прийняв нафтопродукти, що підтверджується підписаними ним актами приймання-передачі товару. Суд апеляційної інстанції, дослідивши вказані акти встановив, що вони підписані представниками обох сторін без будь-яких зауважень і застережень останніх та посвідчені печатками обох сторін, а отже, в силу приписів ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтверджують виникнення між сторонами господарської операції з поставки та прийняття товару і виникнення у відповідача обов?язку з оплати отриманого товару. Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів оплати відповідачем товару в сумі 105 295,98 грн., то останній має сплатити вказану суму заборгованості. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до сумнівів відповідача щодо неналежного формування та оформлення позивачем рахунку-фактури від 31.12.2021 та до перебування апелянта у скрутному матеріальному становищі внаслідок форс-мажорних обставин. У Постанові Верховного Суду України від 29.09.2009 у справі 37/405 вказано про те, що ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, а відсутність рахунку-фактури не звільняє покупця від обов`язку з оплати поставленого товару. Від зазначеної правової позиції не відступив Верховний Суд України при прийнятті рішень у справах №923/712/17 (Постанова від 22.05.2018), № 925/2028/15 (Постанова від 21.01.2019) та № 918/537/18 (Постанова від 02.07.2019). Суд апеляційної інстанції зазначає, що обов`язок сплати поставленого товару виникає в силу закону (статей 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 265 Господарського кодексу України) та не залежить від факту виставлення позивачем-постачальником рахунку-фактури на оплату відповідачем-покупцем вартості здійсненої поставки товару. Доводи відповідача про введення в Україні з 24.02.2022 воєнного стану, що зумовило не виконання ним своїх обов`язків щодо оплати товару у повному обсязі, суд апеляційної інстанції відхиляє, як підставу для скасування рішення суду першої інстанції, проте, зазначає, що введення воєнного стану в країні вплинуло на майнові інтереси обох сторін, зокрема й позивача, тому вказані обставини не можна вважати виключними лише для відповідача та достатніми для звільнення від виконання зобов`язань за договором. Позивач є господарюючим суб`єктом, як і відповідач, та несе відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Разом з тим, відповідачем не надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження поважності причин неналежного виконання зобов`язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку, а тому підстави для звільнення від виконання зобов`язань за договором - відсутні. Щодо доводів відповідача про наявність обставин непереборної сили, як підстави для звільнення від відповідальності за неналежне виконання зобов`язання, суд апеляційної інстанції також зазначає наступне. Згідно листа Торгово-Промислової палати України №2024/02.0.-7.1 від 28.02.2022, в якому зазначено, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану з 05 години 30 хвилини 24 лютого 2022 року, ТТП підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по договору, виконання яких настало згідно з умовами договору і виконання яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин. Відповідно до ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо. Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України неможливості виконання зобов`язання у встановлений строк внаслідок настання форс-мажорних обставин. Крім того, відповідно до п.11.2. Договору сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом п`яти днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. Разом з тим, суд апеляційної інстанції дослідивши наявні матеріали справи, дійшов висновку, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин у строк визначений п.11.2 Договору, так само, як і відсутні докази неможливості виконання зобов`язання у встановлений строк внаслідок настання форс-мажорних обставин. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обумовлені як законом, так і договором підстави для звільнення від виконання зобов`язань за договором - відсутні, аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і доводи скаржника не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Усі інші доводи, посилання та обґрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції у даній справі щодо спірних правовідносин учасників справи, з урахуванням меж апеляційного оскарження, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким задоволено позов та стягнуто з відповідача на користь позивача 105 295,98грн боргу. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам справи було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні в оскаржуваній скаржником частині. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України). Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.07.2023 у справі № 927/707/23 за наведених скаржником доводів апеляційної скарги. Розподіл судових витрат Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника. Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пальміра ОІЛ» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.07.2023 у справі № 927/707/23 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.07.2023 у справі № 927/707/23 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Матеріали справи № 927/707/23 повернути до Господарського суду Чернігівської області. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя С.Р. Станік Судді О.В. Тищенко Є.Ю. Шаптала