Постанова 4824 № 754/13527/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Унікальний номер справи №754/13527/20 Апеляційне провадження №22-ц/824/1316/2023 Головуючий у суді І інстанції - Скрипка О.І. Доповідач у суді ІІ інстанції - Гуль В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 грудня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: суддя-доповідач Гуль В.В., судді Мельник Я.С., Матвієнко Ю.О., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 30 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ОМЕГА», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про стягнення суми страхового відшкодування, ВСТАНОВИВ: У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства (далі - ПрАТ) «Акціонерна страхова компанія «ОМЕГА», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про стягнення суми страхового відшкодування. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 28 лютого 2020 року приблизно о 18 годині 30 хвилину місті Києві на проспекті Хоткевича, 1-Г сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів КІА, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , автомобіля Skoda, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , та автомобіля Hyundai, номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_4 . Постановою Деснянського районного суду міста Києва від 27 квітня 2020 року ОСОБА_2 визнано винною у справі про адміністративне правопорушення та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Вказував, що автомобіль «Hyundai», номерний знак НОМЕР_3 , належить йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 30 травня 2018 року. На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «ОМЕГА». 2 березня 2020 року з метою отримання страхового відшкодування він звернувся до страхової компанії відповідача, надав вичерпний перелік документів, а також надав транспортний засіб для огляду страховику з метою визначення розміру завданого збитку. У травні 2020 року він отримав лист страховика щодо порядку відшкодування шкоди, а також бланк заяви на виплату, відповідно до змісту якої йому запропоновано погодитись із сумою відшкодування у розмірі 9 522 грн. Він з вказаною сумою не погодився, так як сума збитку розрахована необ`єктивно. З метою фіксації пошкоджень та визначення розміру матеріального збитку він звернувся до незалежного оцінювача суб`єкта оціночної діяльності фізичної особи-підприємця (далі -СОД ФОП) ОСОБА_5 , яким складено звіт № 852-ф/20 від 28 лютого 2020 року. Вказаним звітом визначено, що вартість матеріального збитку становить 30 491,21 грн. 1 червня 2020 року він надіслав заяву до ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «ОМЕГА» про виплату страхового відшкодування з необхідними документами, а також складений звіт. Проте, виплату страхового відшкодування ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «ОМЕГА» не здійснив, що вказує на свідоме порушення вимог чинного законодавства, в тому числі і щодо строків проведення виплати страхового відшкодування. За таких обставин ОСОБА_1 просив суд тягнути з ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «ОМЕГА»: суму страхового відшкодування у розмірі 30 603,99 грн, з яких: 30 491,21 грн - сума матеріального збитку, 22,56 грн - 3% річних, 90,22 грн - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язання; втрати на проведення авто-товарознавчого дослідження в розмірі 1 800 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 4 500 грн. Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 30 березня 2021 року у задоволенні позву відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, а також неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що у звіті № 53/03/20 від 24 березня 2020 року значно знижено розмір матеріального збитку. Вважає, що суд першої інстанції відхилив звіт № 852-ф/20 від 28 лютого 2020 року виключно з формальних підстав - наявності технічної помилки у даті складення звіту. Відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не надійшов. У порядку частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що звіт № 852-ф/20 від 28 лютого 2020 року не є належним та допустимим доказом, оскільки з нього вбачається, що дата оцінки проведена 27 лютого 2020 року, в той час, як страхова подія мала місце 28 лютого 2020 року. Крім того, суд врахував, що акт огляду технічного стану КТЗ складено 15 травня 2020 року і він також містить рукописне виправлення дати події на 27 лютого 2020 року. Вказані неточності та виправлення належним чином не усунуто і їх наявність виключає можливість покладення даного висновку в основу рішення суду. Інших доказів щодо розміру збитків позивачем суду не надано. За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Суд першої інстанції врахував і той факт, що з клопотаннями про проведення авто-технічної експертизи позивач та його представник до суду не зверталися, іншими доказами неправильність обрахування відповідачем суми страхового відшкодування не довели. З огляду на не спростування позивачем не розміру збитків, визначеного ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «ОМЕГА», у встановленому порядку, суд вважав, що відсутня можливість і для обрахування розміру пені та 3% річних, оскільки сума цих коштів обраховувалась позивачем, виходячи з вищевказаного звіту. Інших розрахунків суду не надано. Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону. Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 28 лютого2020 року о 18 годині 30 хвилин, керуючи автомобілем КІА, номерний знак НОМЕР_1 , у місті Києві на вулиці Хоткевича, 1-Б, не дотрималась безпечної дистанції та скоїла зіткнення з автомобілем Skoda, номерний НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_3 , який в свою чергу проїхав вперед та скоїв зіткнення з автомобілем Hyundai, номерний знак НОМЕР_3 ,під керуванням ОСОБА_4 , в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження. Постановою Деснянського районного суду міста Києва від 27 квітня 2020 року ОСОБА_2 визнано винною у скоєнні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «ОМЕГА». 2 березня 2020 року ОСОБА_4 звернувся до ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «ОМЕГА» з повідомленням про настання страхового випадку. Після отримання 2 березня 2020 року повідомлення про настання страхового випадку страховик направив свого представника для визначення збитків з порушенням передбаченого законом строку, а саме 18 березня 2020 року. 27 травня 2020 року ОСОБА_4 звернувся до ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «ОМЕГА» із заявою про виплату страхового відшкодування, надавши звіт СОД ФОП ОСОБА_5 № 852-Ф від 28 лютого 2020 року, відповідно до якого розмір завданого матеріального збитку становить 30 491,21 грн. У даній заяві позивач зазначив те, що отримав у травні 2020 року лист страховика за вих. № 622 від 23 квітня 2020 року щодо порядку відшкодування шкоди, а також бланк заяви на виплату в розмірі 9 522 грн, з якою він не згоден. Відповідно до страхового акта № 712-15168-2 від 9 вересня 2020 року ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «ОМЕГА» вирішено здійснити ОСОБА_4 виплату страхового відшкодування в розмірі 9 522 грн, яке було сплачено 2 листопада 2020 року відповідно до платіжного доручення № 2751. У частині першій статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, що її заподіяла. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Згідно зі статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Статтею 1192 ЦК України передбачено, що якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України). Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок. Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». У статті 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожнього-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Таким чином, страховик за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів також є відповідальною особою за завдані збитки. Водночас, на відміну від особи, яка завдала шкоди, обсяг відповідальності страховика за договором страхування відповідальності обмежений нормами Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Зокрема, правила відшкодування шкоди, заподіяної третій особі, встановлені у статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно з пунктом 22.1. якої у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Отже, страховик за договором страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує лише шкоду, яка визначена та оцінена в порядку, встановленому цим законом. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Згідно зі статтями 29, 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством. Шкоду, пов`язану з утратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує. Згідно з пунктом 2.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика), вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості). Відповідно до пункту 8.3. Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості. Отже, за змістом указаних положень законодавства величина втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків). Пунктом 1.6. Методики визначено, що величина втрати товарної вартості - це умовна величина зниження ринкової вартості КТЗ, відновленого за нормативними вимогами після пошкодження, порівняно з ринковою вартістю подібного непошкодженого КТЗ. Пунктом 8.6. Методики передбачено два випадки, коли в разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту виникає фізичний знос, яким характеризується величина втрати товарної вартості: 1) унаслідок передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду; 2) унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих елементів складових частин, захисних властивостей покриттів або застосування для ремонту складових частин, які були в ужитку чи в ремонті. Отже, показник передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією зі складових показника величини втрати товарної вартості транспортного засобу. Втрата товарної вартості транспортного засобу розглядається в Методиці як економічне поняття, що охоплює, серед іншого, і втрату товарного (зовнішнього) вигляду. Враховуючи зміст викладеного, втрату товарної вартості можна визначити як зменшення вартості транспортного засобу, викликане передчасним погіршенням товарного (зовнішнього) вигляду автомобіля та (або) його експлуатаційних якостей у результаті зниження міцності чи довговічності окремих деталей, вузлів й агрегатів, з`єднань і захисних властивостей покриттів унаслідок ДТП і подальшого ремонту. Передчасні зміни геометричних параметрів, фізико-хімічних властивостей, конструктивних матеріалів і характеристик інших процесів транспортного засобу, які є результатом проведення окремих видів ремонтних робіт, призводять до погіршення зовнішнього (товарного) вигляду, функціональних та експлуатаційних характеристик і зниження безвідмовності й довговічності транспортного засобу. Втрата товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією з причин фізичного зносу (у разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту), яким характеризується величина втрати товарної вартості. Економічна характеристика втрати товарного вигляду дозволяє віднести витрати на його відновлення до конкретних виявів реальних збитків. Відповідно до пункту 8.6.1. Методики величина втрати товарної вартості нараховується у разі потреби проведення ремонтних робіт з відновлення пошкоджених складових частин усіх типів КТЗ. Відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника (ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Складова частина КТЗ (складник) - деталь, складова одиниця чи комплектувальний виріб, які відповідають вимогам конструкторської документації (пункт 1.6 Методики). Тобто величина втрати товарної вартості нараховується в разі потреби проведення ремонтних робіт, що здійснюються як методами відновлення, так і методами заміни пошкодженої: деталі, складової одиниці чи комплектувального виробу, які відповідають вимогам конструкторської документації, усіх типів КТЗ. Пунктом 8.6.2. Методики визначено вичерпний перелік випадків, коли величина втрати товарної вартості КТЗ не нараховується, зокрема в разі заміни окремих складників, що не потребують фарбування та не погіршують зовнішній вигляд КТЗ (скло, фари, бампери, декоративні накладки, пневматичні шини, зовнішня і внутрішня фурнітура тощо) (підпункт «е»). Таким чином, нарахування втрати товарної вартості передбачено, коли проводиться ремонт окремих деталей, вузлів і агрегатів, а також у разі заміни деталей, якщо це впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості транспортного засобу. Втрата товарної вартості не нараховується у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів, що не потребують фарбування, за умови, що це не впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості автомобіля (заміна двигуна на новий, заміна фар, ліхтарів, скла, шин тощо). Якщо ж у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів буде потрібне фарбування, то за умови, що це впливає на зовнішній вигляд транспортного засобу, втрата товарної вартості нараховується. Системний аналіз пункту 32.7. частини першої статті 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статті 22, абзацу третього пункту 3 частини першої статті 988, статей 1166, 1187, 1194 ЦК України, пунктів 1.6., 8.6., 8.6.1., 8.6.2. Методики дає можливість дійти висновків, що власник пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди. Водночас, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі майнова шкода в вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, в загальному порядку. Подібні правові висновки висловлено у постанові Верховного Суду від 1 липня 2020 року у справі № 420/998/18 (провадження № 61-11714св19). Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_4 як на підтвердження своїх вимог посилався на звіт № 852-ф/20 від 28 лютого 2020 року, який на його думку підтверджує розмір завданих йому збитків. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Частиною другою статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Відповідно до частин першої та другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд першої інстанції дослідив наданий позивачем доказ у сукупності з іншими, наявними у матеріалах справи доказами, зокрема актом огляду технічного стану КТЗ складеного 15 травня 2020 року, який містить рукописне виправлення дати події на 27 лютого 2020 року, і дійшов висновку про їх неточність та наявність у них виправлень. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані заявником докази не є беззаперечливими і такими, що свідчать завдання позивачу збитків саме у такому розмірі, який позивач просить стягнути з відповідача. Доводи заявника про те, що у звіті № 852-ф/20 від 28 лютого 2020 року наявна технічна помилка апеляційний суд відхиляє з огляду на викладене вище. Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що дорожньо-транспортна пригода мала місце 28 лютого2020 року о 18 годині 30 хвилин, в той час як позивач стверджує, що звіт СОД ФОП ОСОБА_5 складено також 28 лютого2020 року. Доводи заявника про те, щоу звіті № 53/03/20 від 24 березня 2020 року значно знижено розмір матеріального збитку, колегія суддів також відхиляє, оскільки позивачем будь-якими іншими доказами такий розмір відшкодування не спростовано. Таким чином, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення про відмову у задоволенні позову. При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з тим, що суд апеляційної скарги дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, понесені відповідачем судові витрати відшкодуванню не підлягають. Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 30 березня 2021 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Суддя-доповідач В.В. Гуль Судді Ю.О. Матвієнко Я.С. Мельник