Постанова 4808 № 344/5156/20

Справа № 344/5156/20 Провадження №22-ц/4808/273/22 Провадження № 22-ц/4808/274/22 Головуючий у 1 інстанції Ковалюк І. П. Суддя-доповідач Василишин Л.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 квітня 2022 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючої (суддя-доповідач) Василишин Л.В. суддів: Максюти І.О., Фединяка В.Д., секретаря Пацаган В.В. за участі позивача ОСОБА_1 апелянта ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду у складі судді Ковалюк І.Пвід 22 листопада 2021 року, повний текст якого складено 01 грудня 2021 року та додаткове рішення Івано-Франківського міського суду від 07 грудня 2021 року, повний текст якого виготовлено 08 грудня 2021 року, в справі за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» про відшкодування шкоди, в с т а н о в и в: У квітні 2020 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв адвокат Андрусенко І.Я., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ПАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА», ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування шкоди. Позов мотивовано тим, що 03 травня 2018 року в м. Івано-Франківську по вул. Мазепи ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки «ЗАЗ Lanos» н.з. НОМЕР_1 не вибрала безпечного інтервалу та допустила наїзд на припаркований транспортний засіб марки «Mercedes Benz Е200» н.з. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб «Mercedes Benz» отримав механічні пошкодження. Постановою Івано-Франківського міського суду від 06 червня 2018 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за статтями 124,122-4 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 340,00 грн. Відповідальність водія транспортного засобом марки «ЗАЗ Lanos» н.з. НОМЕР_1 була застрахована у ПАТ «НАСК Оранта» згідно полісу №АМ770172, а транспортного засобу позивача - у ПРАТ «УАСК АСКА» згідно полісу №АМ7784855. Відповідно до висновку експертною автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку №121 від 03 травня 2018 року вартість матеріального збитку (шкоди) завданого власнику пошкодженого автомобіля «Mercedes Benz Е200» реєстраційний номер НОМЕР_2 станом на 03 травня 2018 року становив 40 784,26 грн, що визначається, як сума вартості відновлювального ремонту з врахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу 20 392,13 грн та величини втрати товарної вартості 20 391,13 грн. Також за послуги експерта позивач поніс витрати у сумі 1 500,00 грн. Посилаючись на вказані обставини, відмову страхових компаній у виплаті страхового відшкодування, не відшкодування завданої шкоди ОСОБА_2 , позивач просив стягнути із відповідачів завдану шкоду (збитки) у розмірі 42 284,00 грн, з яких 20 392,13 грн - вартість відновлювального ремонту автомобіля з врахуванням коефіцієнта фізичного зносу, 20 392,13 грн. - вартість втрати товарної вартості автомобіля, 1 500,00 витрати за послуги експерта пропорційно до їх вини та обов`язку її відшкодувати, а також витрати на правову допомогу. Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 07 жовтня 2021 року прийнято відмову ОСОБА_1 від позову в частині вимог до ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта». Провадження у справі в частині вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» закрито. 25 жовтня 2021 року представник ОСОБА_1 ОСОБА_4 подав заяву про відмову від частини позовних вимог, яка прийнята судом . Рішенням Івано-Франківського міського суду від 22 листопада 2021 року позов задоволено. Стягнуто з ПАТ «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування (вартість відновлювального ремонту автомобіля із врахуванням коефіцієнта фізичного зносу) у розмірі 20 392,13 грн. З ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто матеріальну шкоду (вартість втрати товарної вартості автомобіля) в розмірі 20 392,13 грн. Також на користь ОСОБА_1 стягнуто із ПАТ «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» та ОСОБА_2 солідарно 849,21 грн сплаченого судового збору. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що вина ОСОБА_2 у скоєні ДТП встановлена постановою Івано-Франківського міського суду від 06 червня 2018 року, а розмір шкоди, завданої позивачу внаслідок пошкодження автомобіля, - висновком автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку №121 від 03 травня 2018 року. ПАТ «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» необґрунтовано відмовила ОСОБА_1 у виплаті страхового відшкодування, а тому вартість відновленого ремонту автомобіля «Mersedes Benz Е200», реєстраційний НОМЕР_2 із врахуванням коефіцієнту фізичного зносу у розмірі 20 392,13 грн підлягає стягненню із страховика. Завдана позивачу майнова шкода у вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу у розмірі 20 392,13 грн підлягає стягненню з ОСОБА_2 як особи, винної у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди. Додатковим рішенням Івано-Франківського міського суду від 07 грудня 2021 року стягнуто на користь ОСОБА_1 із ПАТ «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» та ОСОБА_2 солідарно 9 185,00 грн витрат на правову допомогу. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення та додаткове рішення суду в частині стягнення з неї матеріальної шкоди та витрат на правову допомогу скасувати. Ухвалити в цих частинах нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до неї відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції помилково взяв до уваги висновок експертного автотоварозновчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку №121 від 03 травня 2018 року, оскільки такий є суперечливим, сумнівним, неоднозначним та необ`єктивним. Зокрема, висновок містить недостовірні дані про вид пошкоджень порівняно з висновком цього ж експерта від 21 травня 2018 року, висновок про розмір шкоди не обґрунтований, оскільки суперечить Методиці визначення шкоди. Фактично, у матеріалах справи містяться 2 висновки одного експерта з протилежними результатами щодо втрати товарної вартості автомобіля, що суттєво впливає на права апелянта. При цьому, суд одночасно не надав жодної правової оцінки двом іншим доказам: висновку експертного дослідження по визначенню вартості матеріального збитку №121 від 21 травня 2018 року та висновку судової автоварознавчої експертизи №837/21-28 від 12 липня 2021 року. Також вказує, що міським судом не розглянуто її клопотання про виклик судового експерта Кікерчука Р.Л. для надання пояснень з приводу оформленого ним висновку судової експертизи та клопотання її адвоката про повернення до дослідження письмових доказів, про витребування доказів. Звертає увагу апеляційного суду і на те, що заява позивача про відмову від частини позовних вимог в дійсності, є заявою про зменшення позовних вимог та/або зміну предмету чи підставу позову і не може бути подана на стадії письмово дослідження доказів. Проте суд першої інстанції в порушення норм процесуального права прийняв вказану заяву до розгляду. На думку апелянта, при вирішенні справи місцевим судом не застосовано правові позиції Верховного Суду, які містяться у постановах від 18 грудня 2019 року в справ №522/1029/19, у постанові від 16 грудня 2020 року в справі №824/647/19-а, від 14 липня 2018 року в справі №755/18006/15-ц, від 16 січня 2019 року в справі 521/17654/15-ц, від 15 січня 2020 року в справі №200/19766/16-ц. Також зазначає, що місцевий суд позбавив її права заявити клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, оскільки вона не отримала завчасно судову повістку про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Андрусенко І.Я. покликається на те, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду від 22 листопада 2021 року та додаткове рішення Івано-Франківського міського суду від 07 грудня 2021 року залишити без змін. Інші учасники справи своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористались. У лютому 2022 року представник ОСОБА_1 адвокат Андрусенко І.Я. подав заяву, за змістом якої ПАТ «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» добровільно виконало рішення суду та сплатила на рахунок позивача кошти, стягнуті рішенням суду. У засіданні апеляційного суду апелянт ОСОБА_2 та її представник адвокат Дворський В.М. апеляційну скаргу підтримали з викладених у ній мотивів, просили її задоволити. Позивач ОСОБА_1 скаргу не визнав, просив залишити її без задоволення. Представник позивача адвокат Андрусенко І.Я. 28 квітня 2022 року в судове засідання не з`явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю у судовому засіданні Монастирського районного суду. Верховний Суд у постанові від 01 жовтня 2020 року у справі N361/8331/18 зазначив, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Враховуючи те, що пояснення у справі сторони надали, позицію висловлено у відзиві на апеляційну скаргу та з метою дотримання розумних строків розгляду справи, колегія суддів ухвалила відхилити клопотання та продовжити розгляд справи. За положеннями статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. За змістом доводів та вимог апеляційної скарги вбачається, що судові рішення місцевого суду оскаржуються тільки в частині задоволення позовних вимог до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди (втрати товарної вартості автомобіля) та витрат на правничу допомогу. В іншій частині рішення міського суду не оскаржується, а тому в апеляційному порядку не переглядається. Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав. Суд встановив, що 03 травня 2018 року о 15.35 год в м. Івано-Франківську по вул. Мазепи, 24, ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом марки «ЗАЗ Lanos», н.з. НОМЕР_1 не вибрала безпечного інтервалу та допустила наїзд на припаркований транспортний засіб марки «Mercedes-Benz Е200», н.з. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 . У результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. Постановою Івано-Франківського міського суду від 06 червня 2018 року ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтями 122-4, 124 КУпАП (а.с.22 т.1). Відповідно до висновку № 121 експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку від 03 травня 2018 року, складеного експертом Романюком В.К., вартість матеріального збитку (шкоди) завданого власнику пошкодженого автомобіля «Mercedes-Benz Е200» реєстраційний номер НОМЕР_2 станом на 03 травня 2018 року складає 40 784,26 грн, з яких вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 20 392,13 грн, а втрата товарної вартості 20 392,13 грн. При цьому в протоколі огляду транспортного засобу експертом зазначено наступний характер пошкоджень КТЗ: бампер задній пошкоджений з розривами з лівої сторони (ремонт), холдинг заднього бампера лівий зігнутий (заміна), ліхтар задній лівий зовнішній розбитий розсіювач (заміна) (а.с.11-20 т.1). Цивільно-правова відповідальність транспортного засобу «ЗАЗ Lanos» д.н. НОМЕР_1 на час вчинення ДТП була застрахована у ПАТ «НАСК «ОРАНТА» згідно полісу №АМ770172. На підставі полісу № АК/7784855 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 05 січня 2018 року цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Mercedes-Benz Е200» д.н. НОМЕР_2 була застрахована у ПрАТ «УАСК АСКА». Відповідно до страхового полісу страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, становить 200 000,00 грн, за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю - 100 000,00 грн, розмір франшизи 0 (а.с.107 т.1). 24 липня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до страховика ПрАТ «УАСК АСКА» із письмовим повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (для врегулювання згідно Угоди про Пряме врегулювання збитків) та зі заявою про страхове відшкодування (а.с.109-110, 111). Листом від 03 серпня 2018 року №1343 страхова компанія «АСКА» повідомила ОСОБА_1 про відмову у виплаті йому страхового відшкодування на підставі пункту 37.1.3 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». При цьому зазначено, що під час розгляду заяви та детального вивчення матеріалів, згідно отриманого повідомлення аварійного комісара (оцінювач-експерт) ОСОБА_5 , встановлено, що станом на 25 липня 2018 року з метою виконання ним звіту про оцінку збитку було проведено огляд транспортного засобу «Mercedes-Benz Е200» д.н. НОМЕР_2 , пошкодження зазначеного засобу на час огляду були усунуті. Зі змісту висновку судової автотоварознавчої експертизи № 837/21-28 від 12 липня 2021 року вбачається, що під час ознайомлення з ухвалою про призначення автотоварознавчої експертизи, експертом було виявлено, що автомобіль на момент призначення ухвали відновлено. Тому експертиза проводилась за даними, які надані у матеріалах справи. Враховуючи матеріали справи експерт дійшов висновку, що вартість відновлювального ремонту з врахуванням фізичного зносу заднього бампера транспортного засобу Mercedes Benz E200, д.н.з. НОМЕР_2 , може складати 33 989,10 грн. Вартість втрати товарної вартості транспортного засобу Mercedes Benz E200, д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок ремонту заднього бампера може складати 13 868,93 грн. Вартість відновлювального ремонту з врахуванням фізичного зносу заднього бампера із заміною холдингу заднього бампера лівою та із заміною ліхтаря заднього лівого зовнішнього транспортного засобу Mercedes Benz E200, д.н.з. НОМЕР_2 , може складати 47 884,03 грн. Вартість втрати товарної вартості транспортного засобу Mercedes Benz E200, д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок ремонту заднього бампера, із заміною холдингу заднього бампера лівого та із заміною ліхтаря заднього лівого зовнішнього може складати 14 077,35 грн (а.с. 30-41 т.2). Згідно з актом виконаних робіт від 21 травня 2018 року вартість проведеного ремонту автомобіля «Mercedes-Benz Е200» складає 20 719,01 грн (а.с.100 т.2). Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 просив, в тому числі, стягнути з відповідачки ОСОБА_2 майнову шкоду у вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу у розмірі 20 392,13 грн. Задовольняючи позов в цій частині суд першої інстанції виходив з того, що майнова шкода у вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу підлягає стягненню саме з ОСОБА_2 як особи, винної у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди. Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду виходячи з такого. У частині першій статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, що її заподіяла. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Згідно зі статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок. Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожнього-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Водночас, на відміну від особи, яка завдала шкоди, обсяг відповідальності страховика за договором страхування відповідальності обмежений нормами Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Зокрема, правила відшкодування шкоди, заподіяної третій особі, встановлені у статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно з пунктом 22.1. якої у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Отже, страховик за договором страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує лише шкоду, яка визначена та оцінена в порядку, встановленому цим законом. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Згідно зі статтями 29, 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством. Шкоду, пов`язану з утратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує. Згідно з пунктом 2.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика), вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі - КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості). Відповідно до пункту 8.3. Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості. Отже, за змістом указаних положень законодавства величина втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків). Пунктом 1.6. Методики визначено, що величина втрати товарної вартості- це умовна величина зниження ринкової вартості КТЗ, відновленого за нормативними вимогами після пошкодження, порівняно з ринковою вартістю подібного непошкодженого КТЗ. Пунктом 8.6. Методики передбачено два випадки, коли в разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту виникає фізичний знос, яким характеризується величина втрати товарної вартості: 1) унаслідок передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду; 2) унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих елементів складових частин, захисних властивостей покриттів або застосування для ремонту складових частин, які були в ужитку чи в ремонті. Отже, показник передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією зі складових показника величини втрати товарної вартості транспортного засобу. Втрата товарної вартості транспортного засобу розглядається в Методиці як економічне поняття, що охоплює, серед іншого, і втрату товарного (зовнішнього) вигляду. Економічна характеристика втрати товарного вигляду дозволяє віднести витрати на його відновлення до конкретних виявів реальних збитків. Відповідно до пункту 8.6.1. Методики величина втрати товарної вартості нараховується у разі потреби проведення ремонтних робіт з відновлення пошкоджених складових частин усіх типів КТЗ. Відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника (ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Складова частина КТЗ (складник) - деталь, складова одиниця чи комплектувальний виріб, які відповідають вимогам конструкторської документації (пункт 1.6 Методики). Тобто величина втрати товарної вартості нараховується в разі потреби проведення ремонтних робіт, що здійснюються як методами відновлення, так і методами заміни пошкодженої: деталі, складової одиниці чи комплектувального виробу, які відповідають вимогам конструкторської документації, усіх типів КТЗ. Пунктом 8.6.2. Методики визначено вичерпний перелік випадків, коли величина втрати товарної вартості КТЗ не нараховується, зокрема в разі заміни окремих складників, що не потребують фарбування та не погіршують зовнішній вигляд КТЗ (скло, фари, бампери, декоративні накладки, пневматичні шини, зовнішня і внутрішня фурнітура тощо) (підпункт «е»). Таким чином, нарахування втрати товарної вартості передбачено, коли проводиться ремонт окремих деталей, вузлів і агрегатів, а також у разі заміни деталей, якщо це впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості транспортного засобу. Втрата товарної вартості не нараховується у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів, що не потребують фарбування, за умови, що це не впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості автомобіля (заміна двигуна на новий, заміна фар, ліхтарів, скла, шин тощо). Якщо ж у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів буде потрібне фарбування, то за умови, що це впливає на зовнішній вигляд транспортного засобу, втрата товарної вартості нараховується. Системний аналіз пункту 32.7. частини першої статті 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статті 22, абзацу третього пункту 3 частини першої статті 988, статей 1166, 1187, 1194 ЦК України, пунктів 1.6., 8.6., 8.6.1., 8.6.2. Методики дає можливість дійти висновків, що власник пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди. При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі майнова шкода в вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, в загальному порядку. Подібні правові висновки висловлено у постановах Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі № 420/998/18 (провадження № 61-11714св19), від 07 квітня 2021 року у справі № 757/29950/14-ц (провадження № 61-17433 св 19). Відповідно до положення частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного суду. Враховуючи принцип повного відшкодування шкоди, оскільки втрата товарної вартості транспортного засобу повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо покладення на ОСОБА_2 обов`язку з відшкодування величини втрати товарної вартості автомобіля у розмірі 20 392,13 грн, що визначений у висновку експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку № 121 від 03 травня 2018 року. Доводи апеляційної скарги про те, що вказаний висновок не є належним доказом не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до заперечень даних висновку, які не стосуються втрати товарної вартості. У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. На підтвердження розміру заподіяних збитків ОСОБА_1 надано висновок експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку №121 від 03 травня 2018 року. У висновку зазначено про необхідність ремонту бампера, відновлювального фарбування та заміни окремих складників КТЗ, а також вказано величину втрати товарної вартості транспортного засобу, яка прирівнюється до вартості відновлювального ремонту та складає 20 392,13 грн. Апеляційний суд погоджується, що такий міг слугувати підставою для стягнення з відповідачки спірної суми, оскільки зроблений на підставі огляду пошкодженого транспортного засобу та відображає необхідні показники при визначенні ВТВ. Обґрунтовуючи недостовірність даного доказу, апелянт посилається на існування іншого висновку цього ж експерта без визначення ВТВ від 21 травня 2018 року. Зокрема, до відзиву на позовну заяву ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» долучено копію іншого висновку експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку №121, складеного експертом Романюком В.К. 21 травня 2018 року. Відповідно до цього висновку вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає 46 712,18 грн. Втрата товарної вартості не нараховувалась. При цьому експерт в протоколі огляду транспортного засобу вказав, що пошкоджений бампер задній з розривами з лівої сторони підлягає замінні (а.с.81-90 т.1). Допитаний у судовому засіданні експерт ОСОБА_6 з приводу наведених висновків суду пояснив, що дійсно 03 травня 2018 року за замовленням ОСОБА_1 проводив огляд та оформив висновок автотоварознавчого дослідження автомобіля марки «Mercedes Benz E200». Викладені у даному висновку дані підтримує. Інший висновок від 21 травня 2018 року з приводу цього ж автомобіля дійсно ним був оформлений на замовлення того ж ОСОБА_1 для пред`явлення до страхової компанії. Такий вважає виготовленим помилково і погоджується, що не повинен був його підписувати. Матеріалами справи підтверджується, що автомобіль марки «Mercedes Benz E200» відремонтовано, вартість послуг складає 20 719,01, які 21 травня 2018 року оплачено ОСОБА_1 . Відповідно до ремонтної калькуляції відновлювальний ремонт пошкодженого колісного транспортного засобу включав в себе комплекс ремонтних робіт бампера, в тому числі, і які потребували фарбування (а.с.100-102 т.2). Тому враховуючи, що позивачем здійснено саме ремонт бампера, внаслідок чого погіршився зовнішній вигляд транспортного засобу, місцевий суд вірно взяв до уваги висновок експертного авто-товарознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку №121 від 03 травня 2018 року та стягнув суму ВТВ . В даному випадку, виявлена суперечність наведених висновків на думку колегії суддів, не може бути підставою для відмови у позові в оскаржуваній частині, оскільки з огляду на зміст висновку від 03 травня 2018 року, пояснення експерта та фактичність проведеного ремонту автомобіля, в сукупності зібраних по справі доказів, в спірному випадку були підстави для визначення ВТВ та стягнення її з винної особи і суд ухвалив правильне рішення. Необхідність нарахування величини втрати товарної вартості також підтверджується і висновком судової авто-товарознавчої експертизи № 837/21-28 від 12 липня 2021 року призначеної судом. Разом з тим, такий не містить категоричного висновку щодо розміру матеріального збитку та ВТВ та здійснений не на підставі фактичного огляду транспортного засобу, а тому правильно не враховано судом першої інстанції. Посилання в апеляційній скарзі щодо завищення вартості запчастин колегія суддів відхиляє, оскільки прав та інтересів апелянта це питання не стосується, а ПАТ «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» рішення суду в частині стягнення вартості відновлювального ремонту не оскаржує. Доводи апеляційної скарги стосовно допущення судом першої інстанції порушень процесуального характеру при розгляді справи щодо того, що суд не розглянув всі клопотання сторони відповідачки, не вирішив їх у встановлений спосіб, необґрунтовано прийняв заяву позивача щодо зменшення/збільшення частини позовних вимог, не заслуговують на увагу, оскільки в цілому не впливають на його правильність. Також колегія суддів не приймає до уваги посилання у апеляційній скарзі на неврахування місцевим судом висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі 3755/18006/15-ц, у постановах Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі №521/17654/15-ц, від 15 січня 2020 року в справі №200/19766/16-ц, оскільки правовідносини в них не є подібними до спірних правовідносин. Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновку міського суду в частині вирішення позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_2 матеріальної шкоди. Разом з тим, колегія суддів не може погодитись з висновком суду про солідарне стягнення з відповідачів судового збору та правової допомоги. Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно роз`яснень, викладених в п.35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ України №10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування законодавства про судові витрати у цивільних справах» солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено. Відповідно до квитанції від 14 травня 2020 року ОСОБА_1 сплачено за подання позову судовий збір у розмірі 840,80 грн (а.с.1 т.1). Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції в частині солідарного стягнення судового збору необхідно скасувати, стягнувши зОСОБА_2 та ПАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» на користь ОСОБА_1 по 420,40 грн сплачено судового збору за подання позову з кожного. Щодо додаткового рішення суду першої інстанції, то колегія суддів виходить з наступного. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. З огляду на зазначене, положеннями ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи і наданих послуг та фінансового стану учасників справи. Матеріалами справи підтверджується, що інтереси ОСОБА_1 представляв адвокат Андрусенко І.Я. на підставі договору про надання правової допомоги від 11 червня 2019 року. До закінчення судових дебатів сторона позивача заявила про розподіл витрат на правничу допомогу. А 26 листопада 2021 року засобами поштового зв`язку адвокат Андрусенко І.Я. подав до суду заяву про надання доказів на підтвердження судових витрат та ухвалення додаткового рішення. До заяви додано акт надання послуг згідно договору про надання правової допомоги від 25 листопада 2021 року та квитанцію до прибуткового касового ордера про сплату ОСОБА_1 9 185,00 грн (а.с.180-183 т.2). Відповідно до п.4.2. договору про надання правової допомоги гонорар адвоката та умови його оплати, погоджується за взаємною угодою сторін та оформляється додатковою угодою до цього договору (розрахунком). У разі відсутності додаткової угоди, гонорар адвоката становить 40 відсотків встановленого законом прожиткового мінімуму у місячному розмірі за годину участі адвоката у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза засідання та під час ознайомлення з матеріалами справи (а.с.23 т.1). За змістом акта наданих послуг адвокатом 12 червня 2019 року витрачено 180 хв на аналіз справи, підготовки запитів, 15 квітня 2020 року 180 хв на підготовку позовної заяви, 02 лютого 2020 року 30 хв на складання клопотання про витребування доказів на підставі статті 84 ЦПК України, а також брав участь у 6 судових засідань. Всього на здійснення правової допомоги клієнту адвокатом витрачено 360 хв та 6 судових засідань. При цьому розрахунок вартості послуг здійснено виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2 379,00 грн та 500,00 грн за одне судове засідання. В той же час, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2 379,00 грн установлено тільки з 01 липня 2021 року. Таким чином враховуючи, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на час вчинення процесуальних дій та витрачений адвокатом час, апеляційним судом встановлено непідтвердження відповідними доказами в порядку визначеному частини восьомої статті 141 ЦПК суми правової допомоги 9 185,00 грн. Виходячи з даних щодо порядку розрахунку наданих стороною позивача, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню по 4 124,00 грн з кожного (8248/2=4 124) відшкодування витрат на правову допомогу. За змістом статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на вищенаведене апеляційний суд вважає, що рішення Івано-Франківського міського суду від 22 листопада 2021 року в частині солідарного стягнення судового збору та додаткове рішення Івано-Франківського міського суду від 07 грудня 2021 року в частині визначення розміру правової допомоги підлягають скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про стягнення з ОСОБА_2 та ПАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» на користь ОСОБА_1 по 420,40 грн сплачено судового збору за подання позову та по 4 124,00 грн витрат на професійну правничу допомогу з кожного. В решті рішення суду необхідно залишити без змін. Згідно з пунктом 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Керуючись статтями 374, 376, 381 384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволити частково. Рішення Івано-Франківського міського суду від 22 листопада 2021 року в частині солідарного стягнення судового збору та додаткове рішення Івано-Франківського міського суду від 07 грудня 2021 року в частині визначення розміру правової допомоги скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення. Стягнути з ОСОБА_2 та приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» на користь ОСОБА_1 по 420,40 грн сплачено судового збору за подання позову та по 4 124,00 грн витрат на професійну правничу допомогу з кожного. В решті рішення суду залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 04 травня 2022 року. Суддя-доповідач Л.В. Василишин Судді І.О. Максюта В.Д. Фединяк