Постанова 4824 № 761/29663/23

Справа № 761/29663/23 Головуючий в суді І інстанції Бугіль В.В. Провадження № 33/824/4804/2023 Доповідач в суді ІІ інстанції Писана Т.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 2 листопада 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі судді-доповідача Писаної Т.О., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 21 вересня 2023 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ВСТАНОВИВ: Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 21 вересня 2023 року визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП. Звільнено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, закрито провадження у справі та обмежено усним зауваженням. Відповідно до вказаної постанови, 14 серпня 2023 приблизно о 10 год. 30 хв., ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство економічного та психологічного характеру відносно дочки ОСОБА_2 , а саме словесно погрожував та обмежував у користуванні пральної машини. На постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 21 вересня 2023 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, а провадження у справі закрити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням положень норм матеріального і процесуального права, суд першої інстанції не повно встановив обставини, що мають значення для справи, поверхнево підійшов до розгляду справи, не надавши належної оцінки доводам в обґрунтування його невинуватості. Зазначає, що до суду першої інстанції був наданий лише Протокол про адміністративне правопорушення та письмові пояснення, надані документи самі по собі не можуть бути достатніми доказами для визнання його винним у вчиненні правопорушення. Звертає увагу на те, що у Протоколі про адміністративне правопорушення не вказано, які саме словесні погрози ОСОБА_1 вживав щодо ОСОБА_2 , які саме дії з його сторони призвели або могли призвести до настання шкоди психічному здоров`ю ОСОБА_2 , так само не вбачається можливим зрозуміти та встановити, яке насильство економічного характеру він вчинив того дня щодо своєї доньки. Стверджує, що ініціатором конфлікту була саме його донька ОСОБА_2 , яка досить часто з різних причин провокує конфліктні ситуації, зазначає, що саме вона застосовує відносно нього психологічне та фізичне насильство, а не навпаки. Звертає увагу на те, що за фактом конфлікту від 14 серпня 2023 року відносно ОСОБА_2 також було складено Протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст.173-2 КУпАП в якому вказано, що ОСОБА_2 за місцем свого проживання вчинила домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно батька, а саме ображала словесно та виштовхала його з квартири. Вказує, що в матеріалах справи відсутні належні докази вчинення ним домашнього насильства відносно ОСОБА_2 . В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник Микитишин О.М. апеляційну скаргу підтримали, підтвердили її доводи та просили її задовольнити, а провадження у справі закрити, ОСОБА_2 просила постанову суду першої інстанції залишити без змін. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , його представника та потерпілої ОСОБА_2 , перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно ч.1 ст.173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення такого припису. Так, за змістом диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КпАП України, зокрема, передбачена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного та/або психологічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному і психологічному здоров`ю потерпілого. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.173-2 КУпАП необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство. Об`єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян. Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов`язкової ознаки - можливість настання чи настання фізичної або психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому. Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу. Відповідно до ст.1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" визначено наступні терміни, зокрема: домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь; психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи; економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру. Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. З матеріалів справи вбачається, що 14.08.2023 року, приблизно о 10 год. 30 хв., за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин ОСОБА_1 , вчинив домашнє насильство економічного та психологічного характеру відносно дочки ОСОБА_2 , а саме словесно погрожував та обмежував в користуванні майном. Зазначене підтверджується наявними у справі доказами, а саме протоколом про адміністративне правопорушення, показами потерпілої. Відповідно до Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Реєстру, в тому числі до інформації, визначеної статтею 7 цього Закону. Доступ суддів до державної таємниці, що міститься в судових рішеннях, забезпечується відповідно до Закону України "Про державну таємницю". Як убачається із наявних у реєстрі судових рішень, а саме постанов у справах №761/12750/23, №761/12772/23, №761/29668/23, №761/25699/22, №761/13610/23, №761/26730/22, вбачається, що між сторонами існує триваюча конфліктна ситуація. Також у матеріалах адміністративної справи наявний терміновий заборонний припис, складений у відповідності до вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» стосовно ОСОБА_1 , доказів оскарження та скасування якого до матеріалів справи не надано. Відповідно до ст. 25 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» терміновий заборонний припис виноситься кривднику уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров`ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення. Працівники уповноваженого підрозділу органів Національної поліції України можуть у встановленому законом порядку застосовувати поліцейські заходи примусу для виселення з житлового приміщення кривдника, якщо терміновий заборонний припис передбачає зобов`язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи, а кривдник відмовляється добровільно його залишити. Довід апеляційної скарги про те, що фабула протоколу не дає підстав для встановлення правопорушення, за яке передбачена відповідальність за ст. 173-2 КУпАП, не відповідає дійсності. Безпосередньо у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення від 14 серпня 2023 року, складеного відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст.173-2 КУпАП вказано, що домашнє насильство у психологічній формі вчинено шляхом словесних погроз, а у економічній формі - шляхом обмеження у користуванні майном, а саме пральної машини. Самим апелянтом до апеляційної скарги додано постанову, в якій предметом розгляду були події, які відбулися одночасно з подіями, які є предметами протоколу про адміністративне правопорушення ВАВ 263435, що був складений відносно ОСОБА_2 . З описової частини постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 29 серпня 2023 року у справі №761/29668/23 слідує, що ОСОБА_1 у судовому засіданні повідомив, що ОСОБА_2 поставила камеру у ванній кімнаті і він не може нормально прийняти душ. Окрім того, вказав, що досить часто має конфлікти з донькою з різних причин. Зазначив, що вона застосовує відносно нього психологічне та фізичне насильство. Вказав, що його донька хворіє на психіатричну хворобу та постійно конфліктує з ним, провокує конфлікти, що зумовлені побутовими проблемами, наприклад неправильним використанням пральної машини. Також ситуація ускладнюється тим, що ОСОБА_2 підозрює, що її сестра та він втручаються у роботу працівників поліції, нацьковують їх на неї, хоча виклики здійснює саме ОСОБА_2 . В той же час будь-яких доказів того, що ОСОБА_2 має якісь захворювання, матеріали справи не містять. Аналогічно, під час розгляду цієї справи №761/29663/23 в суді апеляційної інстанції, ОСОБА_1 неодноразову у своїх поясненнях ображав ОСОБА_2 , з приводу чого суддею-доповідачем були зроблені зауваження. До матеріалів цієї справи ОСОБА_2 додано відео на двох дисках, на яких було зафіксовано подію, коли було складено протокол відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП від 14.08.2023 року, де ОСОБА_2 повідомили, що такий самий протокол було складено відносно неї. Закриваючи провадження відносно ОСОБА_1 у справі №761/26730/22 судом було зазначено про відсутність доказів, які підтверджують порушення, зазначені в протоколі. У справі №761/12750/23 в описовій частині постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 12 травня 2023 року указано, що представником ОСОБА_2 долучено до судової справи письмові пояснення свідків, які є сусідами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , та які зазначали про постійну конфліктність саме ОСОБА_1 . Разом з тим, надаючи оцінку даним доказам, суд дійшов висновку, що дані пояснення свідків ані прямо, ані опосередковано не підтверджують обставин, викладених у протоколі, крім того, такі пояснення не були підтверджені свідками в судовому засіданні, що позбавило можливості суд безпосередньо дослідити такі докази. У справі №761/13610/23 предметом перевірки судом був протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 , який згідно із фабулою протоколу вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї доньки, а саме: ображав, що виражалось у психологічних стражданнях. При цьому у постанові Шевченківського районного суду міста Києва від 07 липня 2023 року указано, що як слідує із протоколу про адміністративне правопорушення, домашнє насильство, вчинене ОСОБА_1 полягає у вчинені конфлікту, однак у матеріалах справи відсутній будь-який документ, який би підтверджував конфлікт. З аналізу положень Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли діяння фізичного, сексуального, психологічного або економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання фізичної або психологічної шкоди. При цьому, важливо розрізняти поняття "сварка", "конфлікт", "насильство". Особливостями ознак домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися. Конфлікт: особливий вид взаємодії, в основі якого лежать протилежні і несумісні цілі, інтереси, типи поведінки людей та соціальних груп, які супроводжуються негативними психологічними проявами; зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями. У поясненнях ОСОБА_2 зазначено, що квартира, у якій проживають ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 та її сестрі. Їх батько ОСОБА_1 має у власності інше житло, однак з дозволу його іншої дочки проживає у квартирі із ОСОБА_2 та її дочкою. ОСОБА_2 стверджує, що іншого житла не має. Із матеріалів справи, як уже встановлено, вбачається повторюваність в часі інцедентів між сторонами, відтак вбачається саме ознаки домашнього насильства. Також, із наданого відеозапису потерпілої, яка фіксувала приїзд поліцейських та складання ними протоколу вбачається стан емоційної невпевненості потерпілої ОСОБА_2 , вона плаче та перебуває у відчаї. Так, Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства. Основні засади запобігання та протидії домашньому насильству, відповідно до ст. 4 Закону полягають у діяльності, спрямованої на запобігання та протидію домашньому насильству, яка ґрунтується на таких засадах: 1) гарантування постраждалим особам безпеки та основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на життя, свободу та особисту недоторканість, на повагу до приватного та сімейного життя, на справедливий суд, на правничу допомогу, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини; 2) належна увага до кожного факту домашнього насильства під час здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству; 3) врахування непропорційного впливу домашнього насильства на жінок і чоловіків, дітей та дорослих, дотримання принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків під час здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству; 4) визнання суспільної небезпеки домашнього насильства та забезпечення нетерпимого ставлення до будь-яких проявів домашнього насильства; 5) повага та неупереджене і небайдуже ставлення до постраждалих осіб з боку суб`єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, забезпечення пріоритетності прав, законних інтересів та безпеки постраждалих осіб під час здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству; 6) конфіденційність інформації про постраждалих осіб та осіб, які повідомили про вчинення домашнього насильства; 7) добровільність отримання допомоги постраждалими особами, крім дітей та недієздатних осіб; 8) врахування особливих потреб та інтересів постраждалих осіб, зокрема осіб з інвалідністю, вагітних жінок, дітей, недієздатних осіб, осіб похилого віку; 9) ефективна взаємодія суб`єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, з громадськими об`єднаннями, неурядовими організаціями, медіа та іншими заінтересованими особами. Основними напрямами реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству згідно із ч. 2 ст. 5 Закону є: 1) запобігання домашньому насильству; 2) ефективне реагування на факти домашнього насильства шляхом запровадження механізму взаємодії суб`єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству; 3) надання допомоги та захисту постраждалим особам, забезпечення відшкодування шкоди, завданої домашнім насильством; 4) належне розслідування фактів домашнього насильства, притягнення кривдників до передбаченої законом відповідальності та зміна їхньої поведінки. Постраждала особа відповідно до ст. 21 Закону має право на дієвий, ефективний та невідкладний захист в усіх випадках домашнього насильства, недопущення повторних випадків домашнього насильства; звернення особисто або через свого представника до суб`єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству. Таким чином, самі по собі, зокрема, образливі висловлювання чи погрози формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Наявність значної кількості протоколів про адміністративне порушення, які були складені відносно ОСОБА_1 свідчать про тривалий конфлікт, який не може не призвести до настання психологічної шкоди. При цьому, неодноразове закриття провадження у справі за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП з підстав, зазначених судом у відповідних справах, не сприяло зміні поведінки учасників взаємовідносин, зокрема ОСОБА_1 . У зв`язку з наведеними цілком вірогідним є продовження чи повторне вчинення домашнього насильства, яке призводить до психологічних страждань. Відповідно до основних засад запобігання та протидії домашньому насильству віднесено протидію не тільки самому домашньому насильству, а і взагалі запобігання домашньому насильству, а також забезпечення пріоритетності прав, законних інтересів та безпеки постраждалих осіб під час здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству. Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, яке ним не спростовано, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення на підставі усіх наявних у справі доказів у сукупності. Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що постанова Шевченківського районного суду міста Києва від 21 вересня 2023 року є законною та обґрунтованою, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Шевченківського районного суду міста Києва від 21 вересня 2023 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду є остаточна і оскарженню не підлягає. Суддя Т.О. Писана