Постанова 4813 № 522/10663/22

Номер провадження: 22-ц/813/7371/23 Справа № 522/10663/22 Головуючий у першій інстанції Косіцина В.В Доповідач Коновалова В. А. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА Іменем України 27.11.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Коновалової В.А., суддів: Карташова О.Ю., Назарової М.В., з участю секретаря судового засідання Долгової В.І., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі - Міністерство юстиції України, Акціонерне товариство «Сенс Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору державний реєстратор Суворовської селищної ради Ізмаїльського району ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України, на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 червня 2023 року, ухвалене судом у складі судді Косіциної В.В., за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Акціонерного товариства «Сенс Банк» про визнання незаконним та скасування наказу, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору державний реєстратор Суворовської селищної ради Ізмаїльського району ОСОБА_4 в с т а н о в и в: Короткий зміст позовних вимог У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Міністерства юстиції України, Акціонерного товариства «Сенс Банк» про визнання незаконним та скасування наказу, в обґрунтування якого зазначила, що у липні 2022 року дізналась про прийняття Міністерством юстиції України наказу на підставі висновку центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 07.02.2022 року за результатами розгляду скарги АТ «Альфа-Банк» від 13.12.2021 року № 90541, зареєстрованої в МЮУ 16.12.2021 року, яким дану скаргу вирішено задовольнити. Вказаним наказом скасовано рішення № 60064147 від 30.08.2021 року, прийняте державним реєстратором Суворовської селищної ради Ізмаїльського району ОСОБА_4 про державну реєстрацію права власності позивача на нерухоме майно, а саме нежитлової господарської будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач вважає вказаний наказ таким, що не відповідає вимогам законодавства, оскільки він не містить мотивів його прийняття та не підписаний всіма членами колегії. Також відповідачем порушено строк розгляду скарги. Позивач просив суд визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 21 червня 2022 року про скасування рішення від 30.08.2021 року № 60064147, прийнятого державним реєстратором Суворовської селищної ради Ізмаїльського району ОСОБА_4 та вирішити питання розподілу судових витрат. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Приморський районний суд м. Одеси рішенням від 29 червня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Акціонерного товариства «Сенс Банк» про визнання незаконним та скасування наказу задовольнив. Визнав незаконним та скасував наказ Міністерства юстиції України від 21 червня 2022 року про скасування рішення від 30.08.2021 року № 60064147, прийнятого державним реєстратором Суворовської селищної ради Ізмаїльського району ОСОБА_4. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що скарга Акціонерного товариства «Альфа-Банк» зареєстрована у Міністерстві юстиції 16 грудня 2022 року, тобто надійшла з пропуском встановленого законодавством двомісячного терміну на звернення, при цьому у матеріалах справи відомості про те, коли скаржник дізнався про це рішенні відсутні. Оскаржуваний наказ видано поза межами 45 денного строку від дати отримання скарги. Суд першої інстанції вважав, що такими діями та прийняттям рішення за межами встановленого законом строку відповідач порушив права позивачки. Жодних відомостей про право власності АТ «Альфа Банк» на спірний об`єкт нерухомого майна у Реєстрі речових прав на нерухоме майно не зазначено. Тому відповідач не мав достатніх та законних підстав для здійснення розгляду скарги АТ «Альфа-Банк» на рішення від 30.08.2021 року, з огляду на відсутність порушення прав АТ «Альфа-Банк», як скаржника. Також, відповідачем не надано доказів належного повідомлення позивача про розгляд скарги АТ «Альфа-Банк», що позбавило позивача можливості подати письмові пояснення по суті скарги. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі Міністерство юстиції України просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Акціонерного товариства «Сенс Банк» про визнання незаконним та скасування наказу відмовити, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ (1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу В апеляційній скарзі Міністерство юстиції України зазначає, що підставою для прийняття оскаржуваного наказу став висновок центральної Колегії Міністерства юстиції України. Державним реєстратором Суворовської селищної ради Ізмаїльського району ОСОБА_4 при прийнятті рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно порушено вимоги ч. 1 ст. 18, п. 4, 6 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Висновок суду про те, що позивач є єдиним власником нерухомого майна вважає необґрунтованим, оскільки стягувачем за виконавчим провадження, де боржником є ОСОБА_2 , якому належить частка спірного нерухомого майна є АТ «Альфа Банк». Крім того, законодавством не передбачено можливість звернення зі скаргою лише особою яка має право власності на об`єкт реєстрації, останню може подати особа, яка вважає що її право порушено. Щодо висновку суду про порушення строку звернення зі скаргою зауважив, що скарга АТ «Альфа Банк» зареєстрована у Міністерстві юстиції 16.12.2021 року, також у скарзі вказувалась дата коли скаржник дізнався про порушення його прав - 13.12.2021 року та на підтвердження вказаних обставин надана Інформаційна довідка. Скаржник також посилається на публічно-правовий характер вказаного спору та необхідність його розгляду за правилами адміністративного судочинства. Під час розгляду вказаного спору судом першої інстанції здійснено втручання у дискреційні повноваження відповідача. (2) Позиція інших учасників справи Ухвалою Одеського апеляційного суду від 18.08.2023 року відповідачам, та третій особі роз`яснювалось право подання до апеляційного суду відзиву та пояснень на апеляційну скаргу, проте відзиву від Акціонерного товариства «Сенс Банк» та пояснень від державного реєстратора не надходило. Копію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги представник позивача отримала 20.08.2023 року та 04.08.2023 року відповідно, в особистому кабінеті підсистеми (модуля) ЄСІТС Електронний суд. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить суд оскаржуване рішення залишити без змін, а скаргу без задоволення. Посилається на те, що єдиною підставою для скасування рішення державного реєстратора слугувало те, що постанова та акт приватного виконавця про передачу нерухомого майна стягувачу не давали змоги встановити підстав для державної реєстрації переходу права власності, отже обставина накладення арешту в межах виконавчого провадження не була підставою для скасування рішення державного реєстратора. Разом з тим, факт наявності арешту майна не міг не бути відомий Центральній колегії Міністерства юстиції України. Вважає необґрунтованим доводи апеляційної скарги щодо втручання в дискреційні повноваження Міністерства юстиції України. Також посилається на неможливість застосування до спірних правовірності положень п. 6 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки вказана норма визнана неконституційною. Акціонерне товариство «Сенс Банк» копію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги отримало 12.09.2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Державний реєстратор Суворовської селищної ради Ізмаїльського району ОСОБА_4 копію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги отримала 12.09.2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження скаржник отримав 20.08.2023 року о особистому кабінеті підсистеми (модуля) Електронний суд, що підтверджується довідкою. Позивач, представник Акціонерного товариства «Сенс Банк» та третя особа в судове засідання не з`явились. Позивач судову повістку отримала, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Представник позивача приймала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу просила залишити без задоволення. Представник Міністерства юстиції України в судовому засіданні просила апеляційну скаргу задовольнити. Акціонерне товариство «Сенс Банк» судову повістку отримало 24.10.2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Державний реєстратор судову повістку отримав 25.10.2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного. Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішення про державну реєстрацію права власності на нежитлову господарську будівлю № 19 а, що розташована у місті Одеса по вул. Базарній державним реєстратором Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області ОСОБА_4 прийняте 30 серпня 2022 року, а скарга Акціонерного товариства «Альфа-Банк» зареєстрована у Міністерстві юстиції 16 грудня 2022 року, тобто надійшла з пропуском встановленого законодавством двомісячного терміну на звернення, при цьому у матеріалах справи відомості про те, коли скаржник дізнався про це рішення відсутні. Оскаржуваний наказ видано поза межами 45 денного строку від дати отримання скарги. Суд першої інстанції вважав, що такими діями та прийняттям рішення за межами встановленого законом строку відповідач порушив права позивачки. Жодних відомостей про право власності АТ «Альфа Банк» на спірний об`єкт нерухомого майна у Реєстрі речових прав на нерухоме майно не зазначено. Тому відповідач не мав достатніх та законних підстав для здійснення розгляду скарги АТ «Альфа-Банк» рішення від 30.08.2021 року, з огляду на відсутність порушення прав АТ «Альфа-Банк», як скаржника. Також суд зазначив, що відповідачем не надано доказів належного повідомлення позивача про розгляд скарги АТ «Альфа-Банк», як це передбачено пунктом 10 Порядку розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, що позбавило позивача можливості подати письмові пояснення по суті скарги. Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі колегія суддів вважає, за необхідне зазначити наступне. Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Відповідно до ст. ст. 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його правомірність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до пункту 10 частини другої статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України). Якщо порушення своїх прав особа визначає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, й ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав, і такі правовідносини мають майновий характер або пов`язані з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 квітня 2018 року в справі № 361/2965/15-а (провадження № 11-190апп18), від 09 листопада 2021 у справі № 542/1403/17 (провадження № 14-106цс21)). Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті другої Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав. Із матеріалів справи вбачається, що постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І.М. від 03.08.2021 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 про примусове виконання виконавчого листа № 18-1205/21, виданого Львівським апеляційним судом про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором позики грошових коштів від 01 травня 2020 року у розмірі 2432624,93 грн. 03 серпня 2023 року приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Білецьким І.М. винесено постанову у ВП НОМЕР_1 про накладення арешту на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_2 та нежитлове приміщення під АДРЕСА_1 та на праві власності належали боржнику ОСОБА_3 . Судом першої інстанції встановлено, що 06 серпня 2021 року на адресу приватного виконавця надійшла заява боржника ОСОБА_3 , погоджена зі стягувачем про передачу нерухомого майна, а саме нежитлової господарської будівлі загальною площею 66 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в рахунок погашення заборгованості. На підставі вказаної заяви та керуючись ч. 8 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», приватним виконавцем 06 серпня 2021 року винесено постанову та акт про передачу стягувачу ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості за виконавчим листом № 18-1205/21, виданого Львівським апеляційним судом 27.07.2021 року нежитлового приміщення АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 2327602051101, на загальну суму 202811,93 грн, що належить боржнику ОСОБА_3 . На підставі постанови приватного виконавця про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 06.08.2021 року та акта приватного виконавця від 06 серпня 2021 року у ВП № НОМЕР_1, державним реєстратором Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області ОСОБА_4 30 серпня 2021 року прийнято рішення № 60064147 про державну реєстрацію права власності на нежитлову господарську будівлю АДРЕСА_3 за ОСОБА_1 . Згідно з частинами першою-третьою, дев`ятою статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. Міністерство юстиції України розглядає скарги, зокрема, на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір). Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю. Днем подання скарги вважається день її фактичного отримання Міністерством юстиції України або його територіальним органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв`язку від скаржника поштового відправлення зі скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв`язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті. У разі якщо останній день строку для подання скарг, зазначеного у частині третій цієї статті, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем строку вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем (ч. 4 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128 затверджено Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (далі - Порядок), який визначає процедуру здійснення Мін`юстом та його територіальними органами розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту. Пунктом 2 Порядку визначено, що розгляд скарг у сфері державної реєстрації здійснюється Мін`юстом та його територіальними органами у межах компетенції, визначеної законом. Розгляд скарг у сфері державної реєстрації на предмет наявності (відсутності) порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту здійснюється колегіально, крім випадку, передбаченого цим Порядком. Для забезпечення колегіального розгляду скарг у сфері державної реєстрації Мін`юстом чи його територіальними органами утворюються постійно діючі колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - колегії), положення про які затверджуються Мін`юстом. Склад колегій затверджується Мін`юстом чи відповідним територіальним органом. За змістом пункту 5 Порядку Мін`юст чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації на предмет встановлення підстав для відмови в її задоволенні, а саме: оформлення скарги без дотримання вимог, визначених законом; наявність інформації про судове рішення про відмову позивача від позову з такого самого предмета спору, про визнання відповідачем позову або затвердження мирової угоди сторін; наявність інформації про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієї самої підстави; наявність рішення Мін`юсту чи його територіального органу з такого самого питання; здійснення Мін`юстом чи його територіальним органом розгляду скарги з такого самого питання від того самого скаржника; подання скарги особою, яка не має на це повноважень; закінчення встановленого законом строку подачі скарги; розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції Мін`юсту чи його територіального органу. У разі коли під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації відповідно до пункту 5 цього Порядку не виявлено підстав для відмови в її задоволенні чи підстав для пересилання її за належністю, Мін`юст чи відповідний територіальний орган здійснює колегіальний розгляд такої скарги на предмет наявності (відсутності) порушень закону в рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту, що оскаржуються (пункт 8 Порядку). Судом встановлено, що 16 грудня 2021 року до Міністерства юстиції України надійшла скарга Акціонерного товариства «Альфа-Банк» від 13.12.2021 року на рішення від 30.08.2021 року № 60064147, прийняте державним реєстратором Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області ОСОБА_4 щодо нежитлової господарської будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 з вимогою тимчасово обмежити доступ державному реєстратору ОСОБА_4 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Висновком Центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 06.06.2022 року рекомендовано задовольнити у повному обсязі скаргу Акціонерного товариства «Альфа - Банк» від 13.12.2021 року № 90541; скасувати рішення від 30.08.2021 року № 60064147, прийняте державним реєстратором Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області ОСОБА_4 та тимчасово блокувати доступ державному реєстратору Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області ОСОБА_4 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 1 місяць. На підставі вказаного висновку від 06.06.2022 року Міністерством юстиції України прийнято наказ, підписаний 21.06.2022 року, яким задоволено у повному обсязі скаргу Акціонерного товариства «Альфа - Банк» від 13.12.2021 року № 90541; скасовано рішення від 30.08.2021 року № 60064147, прийняте державним реєстратором Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області ОСОБА_4 та тимчасово заблоковано доступ державному реєстратору Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області ОСОБА_4 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 1 місяць; виконання п. 2 покладено на Офіс протидії рейдерству, а виконання п. 3 - на Державне підприємство «Національні інформаційні системи». Судом встановлено, що державним реєстратором Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області ОСОБА_4 рішення прийнято 30 серпня 2022 року, а скарга Акціонерного товариства «Альфа-Банк» зареєстрована у Міністерстві юстиції 16 грудня 2022 року, тобто вказана скарга надійшла з пропуском встановленого законодавством 60 денного строку на звернення із нею, при цьому у матеріалах справи відомості про те, коли скаржник дізнався про це рішенні. Відповідно до п. 5 Порядку закінчення встановленого законом строку подачі скарги є однією з підстав для відмови у її задоволенні. Відповідно до пункту 6 Порядку якщо під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації відповідно до пункту 5 цього Порядку встановлено наявність підстав для відмови в її задоволенні, Мін`юст чи відповідний територіальний орган приймає не пізніше десяти робочих днів з дня її реєстрації рішення про відмову в задоволенні такої скарги із зазначенням мотивів такої відмови. Рішення про відмову у задоволенні скарги у сфері державної реєстрації з підстави оформлення її без дотримання вимог, визначених законом, не позбавляє скаржника права на повторне звернення з такою скаргою в межах визначеного законом строку. Розглядаючи скаргу, Центральна колегія Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції не звернула уваги на те, що строк для оскарження рішення державного реєстратора від 30 серпня 2021 року, встановлений законом у 60 днів, сплив, а у своєму висновку питання пропуску строку, встановленого ч. 3статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», колегія не вирішила. Згідно із пунктом 10 Порядку для розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально Мін`юст чи відповідний територіальний орган запрошує скаржника, державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіальний орган Мін`юсту, рішення, дія або бездіяльність яких оскаржується, а також інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі у сфері державної реєстрації або встановлених відповідно до відомостей реєстрів. Відсутність осіб, визначених абзацом першим цього пункту, під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально не є перешкодою для її розгляду. Пунктом 11 Порядку передбачено, що Мін`юст чи відповідний територіальний орган своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально повідомляє особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку, про час і місце засідання колегії шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту та додатково одним з таких способів: 1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел); 2) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, доданих до неї документах, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел). Верховний Суд у постанові від 15 серпня 2019 року у справі № 826/3539/17 звернув увагу, що Міністерство юстиції України повинно обирати і притримуватися такої процедури розгляду скарги, за якої не тільки скаржник, але й суб`єкт оскарження та зацікавлені особи повинні бути обізнаними про подання скарги, дату, час і місце її розгляду. Інакше кажучи, обрати форму повідомлення зацікавленої особи про скаргу і порядок її розгляду, які з погляду стороннього зовнішнього спостерігача має свідчити про поінформованість суб`єкта оскарження чи зацікавленої особи, а також про об`єктивну спроможність суб`єктів реєстраційних відносин виразити і донести до Міністерства юстиції України свою позицію щодо доводів скарги. Міністерство юстиції України має запросити скаржника, державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіальний орган Мін`юсту, рішення, дія або бездіяльність яких оскаржується, а також інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі у сфері державної реєстрації або встановлених відповідно до відомостей реєстрів для розгляду скарги по суті. Таке запрошення має на меті не лише проінформувати зацікавлених осіб про розгляд скарги, але й забезпечити їм реальну можливість взяти участь у засіданні, з тим, щоб їхні пояснення були прийняті та враховані. Верховний Суд неодноразово наголошував, зокрема, у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 826/19452/16, від 19 червня 2019 року у справі № 826/9614/17, від 11 жовтня 2019 року у справі № 810/1701/18, від 15 серпня 2019 року у справі № 826/3539/17, що процедурні порушення розгляду скарги обумовлюють наявність достатніх і необхідних правових підстав для визнання протиправним та скасування оспорюваного наказу. Судом першої інстанції встановлено, що в порушення вимог пункту 10 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації відповідач своєчасно не повідомив позивача про час і місце розгляду скарги та не вручив їй не пізніше дня, що передує дню розгляду скарги по суті копію скарги та доданих до неї документів, а позивач дізналася про наказ Міністерства юстиції України від 21 червня 2022 року випадково у липні 2022 року та з його змістом ознайомилася на офіційному сайті Міністерства юстиції України. Міністерством юстиції України як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, не надано доказів належного повідомлення позивача про розгляд скарги АТ «Альфа-Банк» як це передбачено пунктом 10 зазначеного вище Порядку, чим позбавлено її можливості подати письмові пояснення по суті скарги. Позбавлення заінтересованої особи, яка є власником майна, можливості взяти участь у розгляді скарги, яка стосується його безпосередньо, є істотним порушенням процедури розгляду скарги, яке ставить під сумнів безсторонність (неупередженість), повноту перевірки та обґрунтованість рішення. Ураховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що під час розгляду скарги товариства з обмеженою відповідальністю АТ «Альфа-Банк»», Міністерством юстиції України порушено процедуру розгляду скарг у сфері державної реєстрації, а саме вимоги пунктів 9 та 10 Порядку, встановлені процедурні порушення розгляду скарги нівелюють відповідні наслідки та обумовлюють наявність достатніх і необхідних правових підстав для визнання протиправним та скасування спірного наказу, а тому спірний наказ підлягає скасуванню, оскільки відповідачем його прийнято протиправно та із порушенням норм чинного законодавства. Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд дійшов помилкового висновку про те, що колегія повинна була перевірити наявність речового права скаржника АТ «Альфа-Банк» на об`єкт нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та відсутність порушення прав АТ «Альфа-Банк» не заслуговують на увагу як на підставу для скасування рішення суду, оскільки Міністерством юстиції України наказ від 21.06.2022 року прийнято протиправно та із порушенням норм чинного законодавства, з підстав викладених вище. Доводи апеляційної скарги про те, що державним реєстратором Суворовської селищної ради Ізмаїльського району ОСОБА_4 при прийнятті рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_1 порушено вимоги ч. 1 ст. 18, п. 4, 6 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обстежень», оскільки рішення прийнято за наявності арешту частки приміщення, накладеного постановою про арешт майна боржника, серія та номер 55287431 від 14.05.2021 року, є необґрунтованими, виходячи з наступного. Як зазначалося вище, 21.06.2022 року Міністерством юстиції України на підставі висновку Центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 06.06.2022 року, прийнято оспорюваний наказ. Згідно пункту 3 висновку Центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 06.06.2022 року оскаржуване рішення прийнято державним реєстратором ОСОБА_4 за результатом розгляду заяви про державну реєстрацію права власності № 47496931, до якої додано, зокрема, постанову про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 06.08.2021 року, прийняту приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Білецьким І.М., акт про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 06.08.2021 року, виданий приватним виконавцем Білецьким І.М., які не давали змоги встановити підстави для державної реєстрації переходу права власності на нежитлову будівлю за ОСОБА_1 . В пункті 9 висновку Центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 06.06.2022 року зазначено, що оскаржуване рішення прийнято державним реєстратором ОСОБА_4 з порушенням вимог пункту 2 частини третьої статті 10, пункту 4 частини першої, абзацу першого частини другої статті 24 Закону. Згідно пункту 2 частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття (абзацу першого частини другої статті 24 Закону) Отже підставою для скасування рішення державного реєстратора ОСОБА_4 у висновку Центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 06.06.2022 року зазначено лише те, що надані державному реєстратору документи не давали змоги встановити підстави для державної реєстрації переходу права власності на нежитлову будівлю за ОСОБА_1 і рішення прийнято з порушенням вимог пункту 2 частини третьої статті 10, пункту 4 частини першої, абзацу першого частини другої статті 24 ЗаконуУкраїни «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Зазначені обставини свідчать про те, що Міністерством юстиції при скасуванні рішення державного реєстратораОСОБА_4 від 30.08.2021 року не зазначалася обставина наявності арешту, накладеного в рамках виконавчого провадження та порушення державним реєстратором вимог ч. 1 ст. 18, п. 4, 6 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обстежень». На вказані обставини Міністерство юстиції України не посилалося у відзиві на позовну заяву, який надавався під час розгляду справи в суді першої інстанції. Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції порушені норми процесуального права, оскільки справа не підлягає розгляд в порядку цивільного судочинства, спір у даній справі є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства не заслуговують на увагу, з огляду на таке. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень. Юрисдикція цивільних справ визначена статтею 19 ЦПК, згідно з якою суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правові позиції щодо правил віднесення спорів до адміністративної юрисдикції. Зокрема, Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 29.05.2019 року у справі №826/9341/17, від 19.06.2019 року у справі №802/385/18-а, від 18.09.2019 року у справі №810/3711/18, від 12.02.2020 року у справі №1840/3241/18 висловлено правову позицію стосовно непоширення юрисдикції адміністративних судів на спори, що виникають з подібних правовідносин, а саме правовідносин щодо визнання протиправними та скасування наказів Міністерства юстиції України, які є похідними при вирішенні судом питань, що можуть впливати на майнові права та інтереси цих осіб. Виникнення спірних правовідносин у справі, що розглядається, зумовлено незгодою позивача із наказом Міністерства юстиції України від 21.06.2022 року, яким скасовано рішення державного реєстратора Суворовської селищної ради Ізмаїльського району ОСОБА_4 про реєстрацію права власності на нежитлову господарську будівлю № 19 а, загальною площею 66 кв.м, що розташована у АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 . Тобто, звернення із цим позовом до суду зумовлено необхідністю захисту права власності на об`єкт нерухомості та відповідно відновлення у Державному реєстрі відомостей про це майно до попереднього стану. Отже, спірні правовідносини пов`язані із необхідністю захисту майнових прав позивача, тому цей спір не є публічно-правовим, і з огляду на суб`єктний склад сторін суд першої інстанції з дотриманням положень ЦПК правильно розглянув справу в порядку цивільного судочинства. За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. В апеляційній скарзі не наведено ніяких нових обставин та не надано нових доказів, що давали б апеляційному суду підстави для проведення переоцінки обставин та доказів, зроблених судом першої інстанції у своєму рішенні. Щодо суті апеляційної скарги Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Щодо судових витрат Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, 375, ст. 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 червня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 01 грудня 2023 року. Головуючий В.А. Коновалова Судді О.Ю. Карташов М.В. Назарова