Постанова 4807 № 333/1798/23

Дата документу 08.12.2023 Справа № 333/1798/23 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 333/1798/23 Головуючий у 1 інстанції: Холод Р.С. Провадження № 22-ц/807/1934/23 Суддя-доповідач: Маловічко С.В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 грудня 2023 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого: Маловічко С.В. суддів: Гончар М.С. Подліянової Г.С. розглянувши у порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03 серпня 2023 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И В: У березні 2023 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 30.09.2008р. між сторонами було укладено кредитний договір № б/н, на підставі якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, який у подальшому було збільшено до 50 000 грн. Однак ОСОБА_1 порушує вимоги кредитного договору, а саме: не виконує в обумовлені строки зобов`язання щодо сплати кредиту, тому позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав щодо стягнення з відповідача на свою користь суми заборгованості у розмірі 62 178,63 грн., яка утворилась станом на 29.01.2023р. Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03 серпня 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» 49 999 (сорок дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять) грн. 82 коп. заборгованості по кредиту. У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» 2 158 (дві тисячі сто п`ятдесят вісім) грн. 20 коп. судового збору. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати в частині вимог, у яких було відмовлено судом, та задовольнити позовні вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 863,67 грн. та відсотків у розмірі 11 315,14 грн., ухваливши нове рішення. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що усі умови кредитного договору узгоджені його сторонами. Довідкою про умови кредитування, яка підписана відповідачем, узгоджено, зокрема, базову процентну ставку 3% на місяць та процентну ставку (в місяць) на суму несанкціонованого перевищення ліміту кредитування 4,5% на місяць. Проте, судом безпідставно не було взято до уваги цю довідку як доказ, що призвело до неправильного вирішення справи. Встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, суд не мав жодних підстав відмовляти у стягненні частини тіла кредиту та відсотків по кредиту. ОСОБА_1 надано відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач зазначив, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи та дійшов правильного висновку, що проценти не були погоджені між сторонами. Згідно із ст. 7 п. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням ст. 369 цього Кодексу. Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Рішення оскаржується позивачем АТ КБ «ПриватБанк» лише в частині вимог, в задоволенні яких було відмовлено судом, а саме, щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 863,67 грн. та відсотків у розмірі 11 315,14 грн., а тому відповідно до приписів ч. 1 статті 367 ЦПК України переглядається апеляційним судом тільки в цій частині. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. За приписами ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині відповідає не в повному обсязі. Відмовляючи в задоволенні вимог позивача про стягнення процентів за користування кредитом та частково за тілом кредиту, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для стягнення з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» процентів за користування кредитом через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті позивачу у анкеті-заяві від 30.09.2008р., оскільки розділ анкети-заяви, в якому зазначалося про проценти, не був підписаний відповідачем, а факт підписання довідки відповідачем не доведений представником позивача. Колегія суддів, дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, не в повній мірі погоджується із зазначеними висновками суду. Вважає, що суд першої інстанції на підставі наявних у справі і досліджених доказів, правильно встановивши характер спірних правовідносин щодо існування між сторонами договірних відносин на підставі заяви від 30.09.2008р., у зв`язку із чим стягнув заборгованість за тілом кредиту, невірно встановив обставини щодо відсутності узгоджених інших умов кредитного договору, зокрема, щодо відсотків. Судом першої інстанції встановлено, що 30.09.2008р. ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Заяву № б/н. Відповідачу було відкрито кредитний рахунок. Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримав кредитну картку, на яку встановлено кредитний ліміт зі сплатою 36 % річних. Розмір кредитного ліміту у подальшому збільшився до 50 000 грн. У анкеті-заяві від 30.09.2008р. зазначено, що відповідач ознайомився і згоден з Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення у письмовому вигляді. Відповідач згодний з тим, що дійсна заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. До кредитного договору банк додав Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду». Але суд не вважав складовими договору Умови та правила надання банківських послуг, Тарифи, оскільки вони не підписані відповідачем. Щодо Довідки про умови кредитування суд зазначив, що, оскільки відповідач заперечує, що під нею стоїть його підпис, так як він її не підписував, то вона також не може бути доказом узгоджених умов договору згідно анкети-заяви від 30.09.2008р. За розрахунком банку станом на 29.01.2023р. за ОСОБА_1 утворилася заборгованість у розмірі 62 178,63 гривень, яка складається із: 50 863,49 грн. - заборгованості за кредитом; 11 315,14 грн. - заборгованості за простроченими відсотками. Період стягнення згідно наданого розрахунку з 12.09.2008р. по 29.01.2023р. Згідно довідки АТ КБ «Приват Банк» за вказаним договором ОСОБА_1 було видано наступні картки: 16.06.2010 р. за № НОМЕР_1 зі строком дії до 09.2011р.; 12.09.2008р. за № 4149605377311774 зі строком дії до 09.2012р.; 15.10.2012р. за № 4149437741520314 зі строком дії до 08.2016р.; 12.04.2013р. за № 5211537435333369 зі строком дії до 08.2016р.; 12.04.2013р. за № 5167982300222210 зі строком дії до 04.2017р.; 19.04.2016р. за № 4149625811723699 зі строком дії до 05.2019р.; 26.04.2016р. за № 5363542306288698 зі строком дії до 04.2020р.; 20.10.2016р. за № 5168742357025653 зі строком дії до 05.2020р.; 01.11.2016р. за № 5363542306416224 зі строком дії до 10.2020р.; 07.02.2019р. за № 5363542308546713 зі строком дії до 01.2023р.; 14.06.2015р. за № 5457082210129701 зі строком дії до 03.2023р. На підставі дослідження анкети-заяви, розрахунків, виписки по картковому рахунку, суд визнав обґрунтованими вимоги щодо заборгованості за тілом кредиту у сумі 49 999,82 грн., та рішення суду в цій частині сторонами не оскаржується. Але відсотки не були стягнуті судом через відсутність погодження цієї умови між банком та позичальником у належно оформленій письмовій угоді, як це передбачено приписами ст.ст. 207, 1055 ЦК України. Досліджуючи доводи скарги банку в тій частині, що між сторонами було узгоджено й інші істотні умови кредитного договору, колегія встановила наступне. У матеріалах справи мається Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», датована 30.09.2008р., під якою стоїть підпис, який банком визначено як підпис відповідача (а.с. 51). Ця довідка була долучена до позовної заяви, але суд не визнав її доказом, оскільки відповідач заперечував проти того, що під нею містить саме його підпис, а відповідач зворотного не довів. Між тим, такі висновки суду спростовуються наступним. У анкеті-заяві клієнта ОСОБА_1 на зворотній стороні мається розділ «Ізьявляю желание оформить на свое имя кредитку», в якому відмічено позначкою, що бажаною кредитною карткою є «Кредитка «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та саме під цим розділом міститься його підпис, а також, що він отримав кредитну картку та ПІН 30.09.2008. Долучена Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» також датована 30.09.2008р. та під нею міститься підпис, ідентичний до підпису на анкеті-заяві. Тобто обидва документи підписані в один день, та зміст Довідки лише містить істотні умови для обраного відповідачем типу кредитки, про що він зазначив у анкеті-заяві. Колегія наголошує, що в такій сукупності документів за вказаними ознаками презюмується, що саме клієнту належить підпис під Довідкою про умови кредитування, доки останній не доведе зворотного шляхом надання належних та допустимих доказів, а не самим лише фактом заперечення приналежності підпису йому. Тому колегія вважає помилковими висновки суду з огляду лише на заперечення відповідача, що Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» підписана не ним та не може бути доказом у справі. Натомість, колегія вважає, що цю довідку слід взяти до уваги як належний і допустимий доказ у справі. Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» містить наступні умови договірних відносин між банком та відповідачем(істотні умови договору): тип кредитної лінії поновлювана, пільговий період (нарахування процентів передбачено за ставкою 0,01% річних) становить 30 днів за кожною витратою, базова процентна ставка 3,0% на місяць (нараховується на залишок заборгованості, виходячи із розрахунку 360 днів/рік), розмір щомісячних платежів (включаючи плату за використання кредитних коштів у звітному періоді) становить 7% від заборгованості, але не менше 50 грн. та не більше залишку заборгованості; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості, яка розраховується як пеня (1) + пеня (2), де пеня (1) = (базова процентна ставка по договору)/30 нараховується за кожен день прострочки кредиту, та пеня (2) = 1% від заборгованості, але не менше 30 грн. в місяць нараховується 1 раз на місяць, при наявності прострочення по кредиту чи відсоткам 5 та більше днів при виникненні прострочки на суму більшу від 50 грн.; штраф при порушенні строків платежів за будь-яким з грошових зобов`язань, передбачених договором, більш як на 120 днів у розмірі 250 грн. + 5% від суми позову; процентна ставка (в місяць) на суму несанкціонованого перевищення ліміту кредитування 4,5 % (на місяць). З урахуванням змісту вказаної довідки колегія суддів приймає як обґрунтовані доводи апеляційної скарги відносно того, що суд першої інстанції безпідставно вважав, що умови щодо оплатності договору та розміру процентної ставки не узгоджувались між сторонами. Так, між сторонами вказаною довідкою узгоджена базова процентна ставка 3,0% на місяць (нараховується на залишок заборгованості, виходячи із розрахунку 360 днів/рік), тобто 36 % річних. Додаткових угод щодо її зміни матеріали справи не містять, а посилання банку на те, що така зміна відбулась через приєднання відповідача до нових редакцій Умов та Правил надання банківських послуг, колегією не приймаються, оскільки умови щодо зміни процентної ставки мають узгоджуватись між сторонами лише письмовим договором, підписаним кожним учасником. Тож зміна її банком в односторонньому порядку без погодження з позичальником в установленому законом порядку є нікчемною в силу приписів ч. 3 статті 1056-1 ЦК України. Розмір заборгованості за тілом кредиту, стягнутий цим рішення суду першої інстанції, становить 49 999,82 грн., з чим погодився відповідач, не оскарживши рішення суду в цій частині. Розмір відсотків, нарахованих на вказане тіло кредиту, який визначений розрахунком заборгованості станом на 29.01.2023 р., становить 11 315,14 грн. Крім того, суд визначив, що сума у розмірі 863,67 грн. теж є відсотками, які неправомірно були зараховані банком до тіла кредиту, тому вирахував їх із заборгованості за кредитом та відмовив в їх стягненні. Перевіряючи розрахунок заборгованості за відсотками та виписку про рух коштів по рахунку відповідача, колегія встановила таке. Банк мав право нараховувати відповідачу лише відсотки за користування кредитними коштами за ставкою 36% річних, та відповідач, користуючись кредитом, одночасно з погашенням тіла кредиту, здійснював частково погашення й нарахованих банком відсотків, але не в повному обсязі, внаслідок чого утворилась заборгованість. Проте з виписки про рух коштів вбачається, що суд частково відмовив у стягненні тіла кредиту, в яке, як зазначено судом, увійшла сума відсотків у розмірі 863,67 грн. У даному випадку апеляційний суд виходить із погодження між сторонами кредитного договору нарахування відсотків з ставкою 36% річних. Встановлено, що станом на 31.03.2022р. заборгованість у відповідача по відсоткам відсутня, але у періоді саме з 01.04.2022р. така заборгованість утворилась, яку суд першої інстанції відкинув як незаконно нараховану. Згідно із розрахунком заборгованості банк нарахував відсотки за користування кредитом протягом періоду з 01.04.2022р. по 31.08.2022р. у розмірі 1,7 %, що є допустимим, оскільки не перевищує визначену договором ставку відсотків, а тому суд безпідставно відмовив у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за відсотками у розмірі 863,67 грн. Але в тій частині, що ця сума судом визначена як заборгованість за відсотками, а не за тілом кредиту апеляційний суд погоджується. В апеляційній скарзі банк наголошує на необхідності стягнення з відповідача заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 11 315,14 грн., у задоволенні яких суд відмовив. З цього приводу встановлено, що до вказаного розрахунку заборгованості банк здійснював нарахування відсотків за порушення умов кредитування та відсотків на прострочений кредит. Такі нарахування колегія суддів вважає неправомірними, оскільки позивачем не було доведено належними і допустимими доказами погодження таких умов між сторонами в кредитному договорі від 30.09.2008р. Аналогічного змісту умов не містить і довідка про умови кредитування. З урахуванням вказаного, недоведеним і необґрунтованим є нарахування відсотків у збільшеному розмірі порівняно з базовою ставкою при порушенні умов кредитування та відсотків на прострочений кредит, а тому вимога банку про стягнення заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 11 315,14 грн. не підлягає задоволенню. Тобто, суд першої інстанції, хоча і правильно відмовив у задоволенні вимог позивача щодо стягнення заборгованості за простроченими відсотками, проте помилково вважав, що кредитним договором від 30.09.2008р. між сторонами порядок нарахування та ставка відсотків не узгоджені взагалі, не взявши до увагу підписану відповідачем довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», долучену позивачем до позову. При цьому, колегія суддів приймає до уваги вимоги процесуального закону, який покладає тягар доказування на сторони, що забезпечуватиме реалізацію принципу змагальності у судовому процесі. Реалізація такого принципу здійснюється через стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Застосування такого підходу оцінки доказів відповідає позиції Верховного Суду у справах № 910/18036/17 від 02.10.2018, № 917/1307/18 від 23.10.2019. Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає зміні щодо мотивувальної частини, яка стосується відсотків, і збільшення розміру стягнення у зв`язку із цим на суму відсотків у розмірі 836,67 грн., про що приймається відповідна постанова. Враховуючи, що апеляційним судом рішення змінюється частково із визначенням іншої загальної суми до стягнення, тому відповідно до вимог ч. 13 статті 141 ЦПК України апеляційний суд змінює рішення і щодо визначеного судом судового збору до стягнення з відповідача на користь позивача за подання позовної заяви до суду. Так, за подання позовної заяви позивачем із ціною позову 62 178,63 грн. позивачем сплачено судовий збір в сумі 2684 грн. (а.с. 69), вимоги позивача задоволені на суму 50 863,49 грн. Тому банку до компенсації за рахунок відповідача належить сума судового збору у розмірі: 50 863,49х 2684 : 62 178,63 = 2 195,57 грн. Також вирішується питання щодо компенсації позивачеві судового збору за подання апеляційної скарги. За подання апеляційної скарги позивачем сплачено судовий збір в сумі 4026 грн. (а.с. 187), та до компенсації на стаді апеляційного провадження йому належить судовий збір в розмірі: 50 863,49х 4026 : 62 178,63 = 3 281,70 грн. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03 серпня 2023 року у цій справі в оскаржуваній частині змінити в його мотивувальній частині, що стосується відсотків, виклавши її в редакції цієї постанови, та в частині розміру стягнутої заборгованості за рахунок включення до неї відсотків на суму 863,67 грн., а також в частині стягнутого розміру судових витрат. У зв`язку із чим викласти резолютивну частину рішення наступним чином. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, рах. № НОМЕР_3 ) заборгованість за договором в загальному розмірі 50 863 (п`ятдесят тисяч вісімсот шістдесят три) гривні 49 копійок, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у сумі 49 999 (сорок дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять ) гривень 82 копійок, заборгованості за відсотками в розмірі 863 (вісімсот шістдесят три) гривні 67 копійок. В іншій частині позову щодо відсотків відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, рах. № НОМЕР_3 ) 2 195 (дві тисячі сто дев`яносто п`ять) гривень 57 копійок судового збору. Рішення в частині задоволення позову щодо стягнення тіла кредиту не оскаржувалось та не переглядалось. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, рах. № НОМЕР_3 ) судові витрати у виді судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3 281 (три тисячі двісті вісімдесят одна) гривня 70 копійок. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення лише у випадку, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Постанова прийнята, складена та підписана 08 грудня 2023 року. Головуючий: С.В. Маловічко Судді: М.С. Гончар Г.С. Подліянова