Постанова 4874 № 906/1379/15

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА 04 грудня 2023 року Справа № 906/1379/15 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Олексюк Г.Є. , суддя Філіпова Т.Л. секретар судового засідання Приступлюк Т.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Житомирської області від 07.08.2023 (ухвалене о 17:29 год. у м. Житомирі, повний текст складено 14.08.2023) у справі № 906/1379/15 (суддя Машевська О.П.) за позовом заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі: 1) Житомирської районної державної адміністрації; 2) Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства до Товариства з обмеженою відповідальністю "Домінвест" про розірвання договору оренди землі площею 1,4 га від 20.09.2005, зобов`язання привести земельну ділянку у придатний стан, зобов`язання повернути за актом прийому-передачі за участю представників: від Житомирської районної державної адміністрації - не з`явився; від Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства - не з`явився; від Товариства з обмеженою відповідальністю "Домінвест" - Сіра А.В.; прокурор - Гарбарук В.А. ВСТАНОВИВ: Заступник прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Державного підприємства "Житомирське лісове господарство", Житомирської районної державної адміністрації та Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства подав позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Домінвест", в якому (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) просив: - розірвати договір оренди землі площею 1,4 га з кадастровим номером 1822083200:01:000:1034 від 20.09.2005, укладений між Житомирською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Домінвест" та скасувати його державну реєстрацію; - зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Домінвест" привести у придатний для використання за цільовим призначенням стан земельну ділянку площею 1,4 га з кадастровим номером 1822083200:01:000:1034, що відповідно до договору оренди від 20.09.2005 передана Товариству з обмеженою відповідальністю "Домінвест" у користування та розташована у 29 кварталі Богунського лісництва Житомирського районну шляхом знесення за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Домінвест" наявних на земельній ділянці будівель та споруд; - зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Домінвест" повернути за актом прийому-передачі Житомирській районній державній адміністрації земельну ділянку площею 1,4 га з кадастровим номером 1822083200:01:000:1034, що відповідно до договору оренди від 20.09.2005 передана Товариству з обмеженою відповідальністю "Домінвест" у користування та розташована у 29 кварталі Богунського лісництва Житомирського районну. В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що Житомирським РВ УМВС України у Житомирській області розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12012060170001246 від 22.10.2012 за фактом вчинення самоправних дій посадовими особами ТОВ "Домінвест", якими розміщено на орендованих земельних ділянках лісового фонду капітальні споруди та будівлі. Встановлено, на підставі розпорядження голови Житомирської райдержадміністрації №680 від 17.12.2004 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення в оренду ТОВ "Домінвест" земельної ділянки 20.09.2005 між Товариством та Районною державною адміністрацією укладено договір оренди землі площею 1,4 га, державну реєстрацію якого того ж дня за № 04052090000 проведено Житомирським районним відділом Житомирської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру". Відповідно до складеного сторонами акту прийому-передачі в оренду ТОВ "Домінвест" передано вільну від забудови земельну ділянку площею 1,4 га у 29-му кварталі Богунського лісництва Житомирського району. Оскільки ТОВ "Домінвест" порушено умови договору оренди землі від 20.09.2005, останній підлягає розірванню в судовому порядку. Зокрема, з порушенням вимог чинного законодавства розпорядженням голови Житомирської райдержадміністрації № 544 від 08.06.2007 було утворено державну приймальну комісію з прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта спортивно-оздоровчого комплексу "У Петровича". На підставі акту державної приймальної комісії виконкомом Кам`янської сільради прийнято рішення №147 від 20.09.2007, яким погоджено ТОВ "Домінвест" виготовити свідоцтво про право власності на зазначений спортивно-оздоровчий комплекс. Окрім того, під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12012060170001246 проведено ряд експертиз, якими підтверджено факт розміщення на орендованій земельній ділянці капітальних будівель та споруд. Водночас за умовою п. 5 договору оренди землі від 20.09.2005 земельна ділянка передана в оренду для оздоровчих цілей та розміщення пасіки , а за умовою п. 31 цього договору орендар зобов`язаний використовувати її за цільовим призначенням , дотримуючись при цьому вимог чинного законодавства. Прокурор зауважує, що за умовою п. 30 спірного договору орендар вправі зводити на орендованій земельній ділянці у встановленому порядку будівлі і споруди однак лише на підставі окремо укладеної угоди з орендодавцем, тоді як така з районною державною адміністрацією не укладалась. В якості правових підстав позову прокурор посилається, серед іншого, на ст. 32 Закону України "Про оренду землі" згідно якої на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст.ст.24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах визначених Земельним кодексом України та іншими законами України. Будівництво Товариством без погодження з орендодавцем на земельній ділянці лісового фонду капітальних будівель є порушенням умов договору оренди землі щодо цільового призначення земельної ділянки та, відповідно, є порушенням Закону України "Про оренду землі" та Земельного кодексу України. Підстави представництва інтересів держави в особі Управління лісового господарства обґрунтовано Прокурором посиланням на Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 № 458/2011, згідно з яким державний контроль за додержанням законодавства з ведення лісового господарства здійснюють також територіальні органи зазначеного державного органу. Оскільки ДП "Житомирське лісове господарство" підвідомче Управлінню лісового господарства, позов пред`явлено як в інтересах останнього, так і в інтересах постійного лісокористувача, права якого порушені Товариством незаконним зведенням капітальних споруд на землях лісового фонду. Районну державну адміністрацію визначено позивачем як орендодавця за договором оренди землі від 20.09.2005, яка вправі вимагати його дострокового розірвання на підставі умови п. 38 договору. До звернення з цим позовом до суду, прокурор листами від 31.08.2015 за вих. №05/2/12117/15 звернувся до Управління лісового господарства , Державного підприємства "Житомирське лісове господарство" та Житомирської районної державної адміністрації, у яких повідомив, що Товариство всупереч умовам договору оренди землі від 20.05.15р. без погодження з орендодавцем та постійним лісокористувачем здійснило капітальну забудову орендованої земельної ділянки. Оскільки визначені у листі суб`єкти не вживають будь-яких заходів для усунення виявлених порушень земельного, лісового та містобудівного законодавства, прокуратурою області підготовлено позов в інтересах державних органів та постійного лісокористувача про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки. Господарський суд Житомирської області ухвалою від 27.10.2022, серед іншого замінив у справі позивача Державне підприємство "Житомирське лісове господарство" процесуальним правонаступником - Державним підприємством "Коростенське лісомисливське господарство", а також позов прокурора в інтересах держави в особі Державного підприємства "Коростенське лісомисливське господарство" залишено без розгляду. Господарський суд Житомирської області рішенням від 07.08.2023 у справі №906/1379/15 в позові відмовив. При ухваленні вказаного рішення суд виходив з того, що прокурором не доведено факти порушення відповідачем вимог земельного та лісового законодавства у зв`язку із здійсненням будівництва спортивно-оздоровчого комплексу "У Петровича" на орендованій земельній ділянці лісогосподарського призначення площею 1,4 га, кадастровий номер 1822083200:01:000:1034. При цьому, суд вказав, що поділяє доводи прокурора, що на виконання договірної умови п. 28 Договору оренди землі від 20.09.2005 орендодавець/позивач та орендар/відповідач мали укласти додаткову угоду, якою врегулювати питання забудови орендованої земельної ділянки капітальними будівлями та спорудами. Однак відсутність окремо укладеної додаткової угоди між сторонами договору оренди землі не може бути єдиною та достатньою підставою для ухвалення судом рішення про дострокове розірвання Договору оренди землі від 20.09.2005 та знесення за рахунок Товариства спортивно-оздоровчого комплексу "У Петровича", оскільки умова п.28 договору зобов`язувала Орендаря зводити будівлі і споруди у встановленому законом порядку. Окремо, суд вказав, що Центральне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства (правонаступник Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства") не є належним позивачем за позовними вимогами прокурора у цій справі, а тому відмовив в позові в інтересах держави в особі зазначеного державного органу. Крім того, суд першої інстанції надав оцінку дотримання прокурором порядку, встановленого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру". Розглядаючи спір, місцевий господарський суд застосував відповідні положення ст. ст. 204, 654 ЦК України, ст. ст. 1, 5, 47, 58, 63, 66, 74, 75 Лісового кодексу України, ст. ст. 3, 19, 20, 55, 96, 164, 193 Земельного кодексу України, ст. 23 Закону України "Про планування і забудову територій", ст. 1 Закону України від "Про землеустрій", ст. 222 Кримінально процесуального кодексу України. Застосовуючи вказані положення законодавства, суд брав до уваги їх редакцію, діючу на відповідний момент. Не погоджуючись із зазначеним рішенням із апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду звернувся заступник керівника Житомирської обласної прокуратури, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 07.08.2023 у справі №906/1379/15 і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. На думку прокурора, вказане судове рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, положенням чинного законодавства та висновкам щодо застосування норм права, які викладено у постановах Верховного Суду, при ухваленні судового рішення істотно порушено норми матеріального та процесуального права, а тому воно підлягає скасуванню, з огляду на таке. При ухваленні оскаржуваного рішення, судом порушено вимоги ст.14 Конституції України, ст. ст. 2, 77, 80, 86, 91, 236 ГПК України, ст. ст. 19, 20, 47, 55, 164 Земельного кодексу України, ст. ст. 376, 526 ЦК України, ст. ст. 1,9, 10, 19, 66, 75 Лісового кодексу України, ст. ст. 2, 24, 25, 32 Закону України "Про оренду землі", ст. ст. 1, 13 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", у відповідних редакціях. Умовами використання земельної ділянки не передбачалось її надання для будівництва тих чи інших об`єктів, у тому числі баз відпочинку, готелів, ресторанів тощо. Житомирським держлісгоспом погоджувалось надання відповідачу спірної земельної ділянки в тимчасове користування без права пошкодження та вирубки дерев, а також із забороною спорудження капітальних будівель. Як підтверджено матеріалами справи, у порушення вимог п. 30 договору оренди землі 20.09.2005, окремої угоди щодо врегулювання питання забудови земельної ділянки укладено не було. Таким чином, орендодавець у встановленому законодавством порядку згоди на забудову земельної ділянки лісового фонду площею 1,4 га не надавав, а орендар її не отримував, проте здійснив на ній будівництво об`єкту під назвою - "Спортивно-оздоровчий комплекс "У Петровича". Судом не наданої належної оцінки тим обставинам, що відсутність письмової згоди орендодавця, та відповідно власника на забудову земельної ділянки є істотним порушенням як договірних умов так і вимог законодавства, що є достатньою підставою для розірвання договору оренди в судовому порядку. Матеріалами справи підтверджено зменшення площі лісів на орендованій земельній ділянці, внаслідок її використання ТОВ "Домінвест" та невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи в цій частині Необґрунтованими є висновки суду першої інстанції про те, будівництво ТОВ "Домінвест" спортивно-оздоровчого комплексу "У Петровича" є благоустроєм земельної ділянки площею 1,4 га вкритої лісом. У постанові Верховного Суду від 19.02.2020 у №906/920/16, серед іншого, встановив, що процедура будівництва "Спортивно-оздоровчого комплексу "У Петровича" розпочата неправомірно, за відсутності рішення органу місцевого самоврядування, яким цей процес розпочинається. Судом належним чином не досліджено, чи здійснено будівництво "Спортивно-оздоровчого комплексу "У Петровича" саме у встановленому законом порядку, та чи відповідали прийнятті Житомирською районною державною адміністрацією розпорядження від 08.06.2007 №544 "Про створення державної приймальної комісії" та від 13.08.2007 №791 "Про затвердження актів державної приймальної комісії" вимогам законодавства. Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось відповідачем, спортивно-оздоровчий комплекс "У Петровича" було побудовано на території двох районів - Житомирського та Черняхівського, а тому створення державної приймальної комісії та затвердження акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію спортивно-оздоровчого комплексу "У Петровича" повинно було здійснюватися Житомирською обласною державною адміністрацією. Судом першої інстанції не враховано, що відсутність згоди на забудову земельної ділянки фактично свідчить про те, що "Спортивно-оздоровчий комплекс "У Петровича" збудовано на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети, а також, що підроблене рішення виконавчого комітету Кам`янської сільської ради від 19.04.2007 №64 "Про надання погодження на будівництво "У Петровича", розпорядження Житомирської районної державної адміністрації від 08.06.2007 №544 "Про створення державної приймальної комісії" та від 13.08.2007 №791 "Про затвердження актів державної приймальної комісії" не є належними дозволами на будівництво. Розірвання договору оренди землі та звільнення її від об`єктів нерухомого майна не становитиме неправомірне втручання у право на мирне володіння майном. Суд першої інстанції безпідставно визнав недопустимими доказами Висновок комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 28.08.2014, а також Висновок комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 17.10.2014, які складені у кримінальному провадженні №12013060170001246. З метою об`єктивності розгляду справи та встановлення обставин, що мають значення, разом з апеляційною скаргою заявляється клопотання про долучення до матеріалів справи копії запиту прокуратури Житомирської області від 27.11.2014 № 05/2/1 -1220вих-14 та листа прокуратури Житомирського району від 08.12.20Ц №06-10-3659вих-14, які свідчать про законність отримання доказів. Враховуючи викладене, прокурор вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування та ухвалення нового про задоволення позову. Товариство з обмеженою відповідальністю "Домінвест" подало суду апеляційної інстанції відзив, в якому заперечує проти доводів апеляційної скарги, з таких підстав. Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що відповідач звертався до Житомирської районної державної адміністрації за отриманням погодження на будівництво, а Житомирська РДА не лише погодила такі дії відповідачу, а й затвердила акт державної приймальної комісії від 27.07.2007 про прийняття в експлуатацію Спортивно-оздоровчого комплексу "У Петровича", збудованого замовником ТОВ "Домінвест". Матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів вирубування відповідачем дерев чи чагарників на орендованій земельній ділянці. Відповідач використовує земельну ділянку за її цільовим призначенням, а тому відсутні правові підстави для розірвання договору оренди землі з підстав нецільового використання земельної ділянки. ТОВ "Домінвест" отримало свідоцтво про право власності на спортивно-оздоровчий комплекс , видане 28.09.2007 виконавчим комітетом Зороківської сільської ради Черняхівського району на підставі власного рішення від 10.08.2007 №

63. Рішення Кам`янської сільської ради № 64 від 19.04.2007, яке було предметом дослідження у справі № 906/920/16 та ухвалі Житомирського районного суду від 25.12.2015 у справі № 278/3639/15-к не породило жодних правових наслідків та не було підставою для реєстрації права власності на об`єкт нерухомості. Задоволення позову прокурора в цій справі призведе до недотримання критеріїв сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном та порушить справедливий баланс між інтересами держави, пов`язаними з цим втручанням, та інтересами особи, яка зазнає такого втручання - ТОВ " Домінвест", що є несумісним із вказаними гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Судом першої інстанції правомірно не прийняті як належні докази Висновки будівельної та земельної експертиз від 22.10.2012 та Висновок будівельної та земельної експертиз від 28.08.2014, які складені у кримінальному провадженні № 12013060170001246 від 22.10.2012. У справі №906/920/16 судами не встановлено будь-яких порушень з боку ТОВ "Домінвест". За наведеного просить апеляційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Житомирської області від 07.08.2023 по справі №906/1379/15 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Також, у відзиві заявлений орієнтовний розмір судових витрат, пов`язаних із підготовкою відзиву на апеляційну скаргу та представництвом інтересів відповідача в суді апеляційної інстанції у розмірі 30 000 грн. Інші учасники справи не скористалися правом подати відзив на апеляційну скаргу прокурора, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. В судових засіданнях Північно-західного апеляційного господарського суду 23.10.2023, 27.11.2023 та 04.12.2023 прокурор підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, стверджує, що судом першої інстанції при винесенні оскарженого рішення було порушено норми матеріального та процесуального права. Вважає, що рішення Господарського суду Житомирської області від 07.08.2023 у справі №906/1379/15 слід скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Представники відповідача в судових засіданнях 23.10.2023, 27.11.2023 та 04.12.2023 заперечили проти доводів апеляційної скарги. Просили суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги прокурора, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Також, зауважили, що прокурором не було дотримано порядку, встановленого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру". В судове засідання 04.12.2023 представники Житомирської районної державної адміністрації та Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства не з`явилися. Між тим, на електронну адресу суду апеляційної інстанції від Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства надійшло клопотання, в якому вказаний учасник справи просить судове засідання здійснювати за відсутності свого представника. В той же час, суд дійшов висновку про повернення такого клопотання без розгляду, з таких підстав. Статтею 170 ГПК України встановлено загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 170 ГПК України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити, зокрема, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету. Проаналізувавши вказану заяву, суд встановив, що в ній відсутні вказані вище відомості. Також, відповідно до ч. 2 ст. 170 ГПК України письмова заява, клопотання чи заперечення підписується заявником або його представником. Суд зауважує, що клопотання було подане на електронну адресу суду, однак воно не скріплене електронним підписом учасника чи його представника. За приписами ч. 4 ст. 170 ГПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду. Таким чином, суд дійшов висновку про повернення без розгляду клопотання Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства. Враховуючи приписи ст.ст. 269, 273 ГПК України про межі та строки розгляду апеляційних скарг в апеляційній інстанції, той факт, що позивачі були належним чином та своєчасно повідомлені про розгляд справи в суді апеляційної інстанції, мали цікавитися станом відомим їх провадженням, а також те, що явка представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе завершувати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників позивачів. Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення прокурора та представників відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при ухвалені рішень норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржене рішення суду першої інстанції скасувати та залишити позов без розгляду, виходячи з такого. Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що розпорядженням голови Житомирської районної державної адміністрації № 680 від 17.12.2004 затверджено проект відведення земельної ділянки, з метою надання її в оренду ТОВ "Домінвест", для культурно-оздоровчих цілей та розміщення пасіки , за рахунок земель Житомирського держлісгоспу на території Кам`янської сільської ради (т. 1, а. с. 67). Згідно з п.2 вказаного розпорядження Товариству надається в оренду терміном на 25 років земельна ділянка площею 1,40 га, з них ліси 1,40 га, для культурно-оздоровчих цілей, за рахунок земель Житомирського держлісгоспу, без вилучення її в постійного лісокористувача на території Кам`янської сільської ради . В подальшому, 20.09.2005 між Житомирською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Домінвест" (орендар) було укладено Договір оренди землі на основі Типової форми договору оренди землі, затвердженої Постановою КМУ від 03.03.2004 за № 220 (далі Договір оренди землі від 20.09.2005; т. 1, а. с. 22-25). За умовами п.п.1-4 Договору оренди землі від 20.09.2005 орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку лісового фонду, вкриту лісом, яка знаходиться за адресою:29-й квартал Богунського лісництва Житомирського району Житомирської області площею 1,4 га, на якій відсутні об`єкти нерухомого майна . У п. 7 Договору оренди землі від 20.09.2005 сторони погодили, що на орендні відносини може вплинути використання земельної ділянки не за цільовим призначенням. За умовою п.8 Договору оренди від 20.09.2005, останній укладено строком на 25 років з переважним правом орендаря на його поновлення на новий строк . Відповідно до п. 15 Договору оренди землі від 20.09.2005 земельна ділянка передається в оренду для оздоровчих цілей та розміщення пасіки. Цільове призначення земельної ділянки: оздоровче призначення. Умови збереження стану об`єкта оренди: використання земельної ділянки за цільовим призначенням (п. п. 16-17 Договору оренди землі від 20.09.2005). У п.18 Договору оренди землі від 20.09.2005 сторони погодили, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється із розробленням проекту її відведення , підставою для розробки якого є розпорядження голови Житомирської районної державної адміністрації № 646 від 03.12.2004 "Про погодження матеріалів вибору та надання згоди на розробку проекту відведення земельної ділянки". За умовою п.21 Договору оренди землі від 20.09.2005 орендодавець у разі погіршення корисних властивостей орендованої земельної ділянки, пов`язаних із зміною її стану, має право на відшкодування збитків у розмірі, визначеному сторонами або визначеному у судовому порядку. За змістом п. 26 Договору оренди землі від 20.09.2005 на орендовану земельну ділянку не встановлено обмеження (обтяження) та немає інших прав третіх осіб. В п.28 Договору оренди землі від 20.09.2005 передбачено, що Орендар вправі використовувати орендовану земельну ділянку на власний розсуд за цільовим призначенням, обумовленим цим договором та за згодою Орендодавця, визначеною в окремій угоді сторін, зводити у встановленому законом порядку будівлі і споруди, без зміни цільового призначення земельної ділянки. У зв`язку з цим кореспондуючим обов`язком Орендаря визначено обов`язок використовувати орендовану земельну ділянку за цільовим призначенням, дотримуючись при цьому вимог чинного земельного і екологічного законодавства ( п. 31 Договору оренди землі від 20.09.2005). Пунктом 38 Договору оренди землі від 20.09.2005 передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором ,а також з інших підстав, визначених законом. Розірвання договору оренди в односторонньому порядку не допускається (п. 39 Договору оренди землі від 20.09.2005). Невід`ємними частинами договору є: кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів, акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об`єкта оренди; проект відведення земельної ділянки. Відповідно до листа Житомирської районної державної адміністрації від 17.11.2012 № 18-5/2382, відповідно до якого: - районною інспекцією держархбудконтролю від 14.06.2007 було видано дозвіл на виконання будівельних робіт № 24-07 з будівництва спортивно-оздоровчого комплексу "У Петровича" на території Кам`янської сільської ради, замовник будівництва Товариство; - у відділі регіонального розвитку, містобудування та архітектури відсутні матеріали , які надало Товариство відповідно до п.2 Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 05.12.2000 № 273; - комплексний висновок щодо відповідності запропонованого будівництва містобудівній документації , державним будівельним нормам, місцевим правилам забудови Товариству не надався; - додаткові угоди щодо орендованих земельних ділянок площею 0,5га та 1,4 га між Районною державною адміністрацією та Товариством не укладалися (т. 1, а. с. 38). В листі Комунального підприємства "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради від 08.11.2012 № 3747 повідомляється про те, що за відомостями з Реєстру прав власності на нерухоме майно у складі спортивно-оздоровчого комплексу за адресою: Черняхівський район, с. Вишпіль , вул. Лісова, 47 входять 19 об`єктів за переліком (т. 1, а. с. 41). Судом встановлено, що Державною інспекцією сільського господарства у Житомирській області 04.11.2013 складено Акт обстеження земельної ділянки за № 241/1/24 (далі Акт обстеження земельної ділянки № 241/1/24; т. 1, а. с. 35-37). Зі змісту Акту обстеження земельної ділянки № 241/1/24 вбачається, що державним інспектором сільського господарства Житомирської області Орліковським Антоном Сергійовичем у присутності директора Товариства Шарук М.В. проведено обстеження земельної ділянки загальною площею 1,9га, яка знаходиться на території Кам`янської сільської ради Житомирського району за межами населеного пункту в районі 29 кварталу Богунського лісництва Житомирського лісгоспу, належить до земель лісогосподарського призначення з цільовим призначенням: для культурно-оздоровчих, спортивних, туристичних цілей та розміщення пасіки. Як зафіксовано в Акті обстеження земельної ділянки № 241/1/24 Товариство користується земельною ділянкою загальною площею 1,9га на підставі договору оренди землі від 14.07.2003 № 13 на площі 0,50 га, який укладений на підставі розпорядження голови Районної державної адміністрації від 27.02.2003 № 70 та на підставі договору оренди землі від 20.10.2005 на площі 1,4га, який укладено на підставі розпорядження голови Районної державної адміністрації від 17.12.2004 №

680. На обумовлених земельних ділянках зведено дерев`яні будівлі на бетонному фундаменті у кількості 14 штук на орієнтовній площі 0,11 га , що зафіксовано на план-схемі земельної ділянки. В Акті обстеження земельної ділянки № 241/1/24 відсутні вказівки про будь-які порушення вимог земельного чи лісового господарства та необхідність їх усунення Орендарем. Відповідно до листа Житомирської районної державної адміністрації від 30.03.2015 №Ш-113/14, за змістом якого райдержадміністрація вказує, що оскільки 04.06.2007 за № 24-07 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Районної державної адміністрації було надано дозвіл на початок виконання будівельних робіт відповідачу, слід вважати, що в такий спосіб було надано згоду на проведення будівництва на земельних ділянках, що орендуються згідно договорів оренди від 11.04.2003 та 20.09.2005. Крім того, розпорядженням голови державної адміністрації від 791 від 13.08.2007 було затверджено акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта - спортивно-оздоровчого комплексу "У Петровича" ( надалі - Розпорядження № 791) (т. 1, а. с. 100). Постановою слідчого управління Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 10.02.2020 кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013060170001246 від 22.10.2012, закрито у зв`язку з відсутністю у діях службових осіб ТОВ "Домінвест" складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.356 КК України (т. 3, а. с. 200-204). Також, на обґрунтування своїх позовних вимог прокурором долучено до матеріалів справи Висновок експерта за результатами проведення комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 817/13-25/449/450/14-25 від 28.08.2014 та Висновки експертів за результатами проведення комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 2/742/743/14-25 від 17.10.2014, які складені у кримінальному провадженні № 12013060170001246 від 22.10.2012 (т. 1, а. с. 50- 65). Також, згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/111718529 судом встановлено, що ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 21.06.2023 в адміністративній справі № 806/3374/14 закрито провадження. У мотивувальній частині судового рішення зазначено, що прокурор просив визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Житомирської РДА від 08.06.2007 №544 та першого заступника голови Житомирської РДА від 13.08.2007 №791; визнати протиправним та скасувати акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта - спортивно-оздоровчого комплексу "У Петровича" від 27.07.2007; визнати протиправним та скасувати рішення виконкому Кам`янської сільради Житомирського району від 20.09.2007 №147 яким надано погодження ТОВ "Домінвест" на виготовлення свідоцтва про право власності на спортивно-оздоровчий комплекс " У Петровича ". Також у мотивувальній частині судового рішення, на підставі правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 19.02.2020 у справі №906/920/16, адміністративний суд дійшов висновку, що оскільки зміст позовних вимог у справі №806/3374/14 та справі №906/920/16 є ідентичним, спір за цими вимогами вже вирішений господарським судом і його рішення в установленому законом порядку набрало законної сили та у відповідності до ч. 2 ст. 14, ч. 1 ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, фізичними і юридичними особами. В свою чергу, судом згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/87735415 встановлено, що постановою Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 906/920/16 змінено мотивувальні частини постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.10.2019 і рішення Господарського суду Житомирської області від 14.12.2017 у справі № 906/920/16 про відмову прокурору у позові. У вказаній справі прокурор заявив позовні вимоги, в якмх просив: - визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Кам`янської сільради від 19.04.2007 № 64 "Про надання погодження на будівництво спортивно-оздоровчого комплексу". - визнати незаконним та скасувати розпорядження Житомирської РДА від 08.06.2007 № 544 "Про створення державної приймальної комісії" та від 13.08.2007 № 791 "Про затвердження актів державної приймальної комісії"; - визнати недійсним акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта - спортивно-оздоровчого комплексу "У Петровича" від 27.07.2007; - визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Кам`янськоїх сільради від 20.09.2007 № 147 "Про надання погодження на виготовлення свідоцтва про право власності на майно". Верховний Суд у мотивувальній частині Рішення суду у справі № 906/920/16 дійшов наступних висновків: - встановлений у кримінальному провадженні факт підробки офіційного документа виключає необхідність визнавати його незаконним чи скасовувати у господарському чи іншому провадженні, оскільки підроблений документ, по суті, є таким, що ніколи не видавався (не створювався), а суб`єкт його видачі не виражав волі, що закріплена в такому документі; - вказану тезу можна сформулювати наступним чином: оскільки існує встановлений факт того, що правочин (акт, документ, розпорядження тощо) був підроблений, тобто, він: а) не породив і не міг породити будь-яких правових наслідків a priori; б) всі юридично значимі дії, пов`язані з таким підробленим правочином, втрачають юридичну силу в силу встановлення факту підробки; в) в такому випадку порушується основоположний принцип приватного права - автономія волі, якої сторони чи сторона такого підробленого правочину ніколи не висловлювала, то звернення до суду після встановлення факту підробки з позовом про визнання такого правочину недійсним не несе ніякого змістовного юридичного навантаження та не є ефективним та адекватним способом захисту порушеного права; - оскільки Житомирським районним судом було встановлено факт підробки головою сільради рішень виконавчого комітету про надання погодження на будівництво та про надання погодження на виготовлення свідоцтва про право власності на майно - спортивно-оздоровчий комплекс "У Петровича", тобто фактично рішень органу місцевого самоврядування, якими розпочинається та закінчується процес будівництва з набуттям права власності на нього, то з урахуванням наведеного вище, оскарження таких неіснуючих рішень є неефективним, неналежним способом захисту, оскільки таке оскарження не матиме жодних правових наслідків та не відновить порушені права держави; - так само неналежним і неефективним способом захисту є і оскарження розпоряджень Райдержадміністрації та акта приймальної комісії - проміжних документів, що видані в ході неправомірно розпочатої процедури будівництва, оскільки скасування таких актів також не призведе до поновлення порушених прав землекористувача, на захист яких і подано позов у даній справі; - з огляду на характер правовідносин, що склалися між сторонами цього спору, належним способом захисту, що може бути обраний заявником, є один зі способів захисту, передбачених статтею 152 ЗК України, що буде прямо стосуватися захисту порушеного права на землекористування та зможе відновити порушене право. Вказане стало підставою для звернення прокурора до суду із цим позовом. В свою чергу, відповідач подавав суду першої інстанції: - клопотання від 24.09.2015, в якому, з врахуванням ст. ст. 29, 63 ГПК України (в редакції до 15.12.2017) просив повернути прокурору позовну заяву і додані до неї документи, оскільки прокурор не навів у позові неналежне здійснення позивачами захисту інтересів держави та не підтвердив такі обставини доказами (т. 1, а. с. 88-89); - клопотання від 15.09.2022, відповідно до якого просив залишити без розгляду позов прокурора, у зв`язку із відсутністю підстав для представництва прокурором інтересів держави (т. 2, а. с. 140-141); - додаткові обґрунтування до клопотання про залишення позову без розгляду від 20.10.2022, у яких акцентував увагу на недотримання прокурором, порядку встановленого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" (т. 2, а. с. 192-195). Прокурор 03.10.2022 подав суд заперечення на клопотання про залишення позову без розгляду, в яких заперечив проти поданого відповідачем клопотання. Зокрема, вказав, що уповноваженому органу Житомирській РДА було відомо про порушення умов договору, і остання не вживала заходів на захист інтересів держави. (т. 2, а. с. 164-168). Господарський суд Житомирської області ухвалою від 27.10.2022, серед іншого, позов прокурора в інтересах держави в особі Державного підприємства "Коростенське лісомисливське господарство" (м. Коростень) залишив без розгляду. В задоволенні клопотання ТОВ "Домінвест" від 15.09.2022 про залишення позову прокурора в інтересах держави в особі Житомирської РДА та Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства без розгляду на підставі п.2 ч.1 ст. 226 ГПК України відмовив. Залишаючи без розгляду , позов прокурора в інтересах держави в особі Державного підприємства "Коростенське лісомисливське господарство", суд взяв до уваги п.8.10 мотивувальної частини постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 про те, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону, має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи. Відмовляючи в задоволені клопотання відповідача в іншій частині, суд виходив з того, що воно в цій частині визнано судом зловживанням процесуальним правом. Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги такі положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи. Згідно з частиною 2 статті 121 Конституції України (в редакції, яка діяла станом на час подання позову) було передбачено, що одним із завдань прокуратури України є представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Положення пункту 2 частини 1 статті 121 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру", який набрав чинності 15.07.2015. Відповідно до приписів частин 1, 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції, чинній на момент подачі позову) представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. Згідно з абз. 3 частини 1 статті 2 ГПК України (у редакції чинній станом на час подання позовної заяви) господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до частини 2 статті 2 ГПК України (у редакції чинній станом на час подання позовної заяви) прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, передбачених частиною третьою статті 25 Закону України "Про прокуратуру". Невиконання прокурором вимог щодо надання господарському суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в господарському суді має наслідком повернення поданої ним позовної заяви в порядку, встановленому статтею 63 цього Кодексу. Стаття 29 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент подачі позову) встановлювала, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення Верховним Судом України про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача. В подальшому, Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", який набрав чинності 30.06.2016, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Крім того, таким Законом було виключено із Конституції України розділ VII "Прокуратура", в якому містилася ст.

121. Також, 15.12.2017 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII. Статтею 53 ГПК України у редакції, чинній із 15.12.2017, тобто такої, що введена у дію після набрання чинності вказаними положеннями Конституції України, встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (ч. 3). У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (ч. 5). Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, 4) а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Пунктом 9 частини 1 Перехідних положень ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, визначено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Системне тлумачення положень частини 1 статті 29 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017), частин 3-5 статті 53 ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017) і частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі № 910/13356/17. Отже, як на момент звернення прокурора до суду із цим позовом, так і в подальшому, законодавство передбачало можливість такого звернення, зокрема у випадку нездійснення або неналежного здійснення уповноваженим органом державної влади, місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень захисту інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів у спірних правовідносинах. Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як на обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції" (F. W. v. France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, пункт 27). Крім того, починаючи з 30.06.2016 (набрання чинності Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)"), Конституція України чітко передбачала, прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України). Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно. "Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. "Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. "Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача. Колегія суддів звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль , замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі №924/1237/17). Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва. Суд зобов`язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся. Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до приписів статей 53, 174 ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017) недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави. При цьому саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзацу 2 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.08.2019 у справі №910/6144/18). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено такі правові висновки: "Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.". При цьому, апеляційний господарський суд зважає на те, що як на момент звернення до суду із позовом в цій справі, так і на момент ухвалення рішення судом першої інстанції та під час апеляційного перегляду рішення, норми ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" хоча із змінювалися, однак такі зміни не стосувалися положень, за якими надано вищевказані висновки Великою Палатою Верховного Суду щодо необхідності прокурору дотримання порядку, встановленого цією статтею та надання можливості компетентному органу вжити відповідні заходи протягом розумного строку. Колегія суддів зазначає, що звертаючись із цим позовом, прокурор заявив його в інтересах держави в особі Державного підприємства "Житомирське лісове господарство", Житомирської районної державної адміністрації та Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства. Судом апеляційної інстанції встановлено, що прокурор листами № 05/2/1-2117-15 від 31.08.2015 проінформував вищевказаних осіб про те, що відповідачем усупереч укладеного 20.09.2005 із Житомирською РДА договору оренди землі лісового фонду площею 1,4 га без погодження із постійним землекористувачем та орендодавцем, здійснено капітальну забудову орендованої земельної ділянки. Враховуючи, що Житомирською РДА, ДП "Житомирське лісове господарство", Житомирським обласним управлінням лісового та мисливського господарства не вживаються будь-які заходи для усунення виявлених порушень, земельного лісового та містобудівного законодавства, прокуратурою області підготовлено позов до суду в інтересах держави в особі Житомирської РДА, ДП "Житомирське лісове господарство", Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства про розірвання договору оренди землі та її повернення (т. 1, а. с. 26-28). Судом враховано, що відповіді на такі листи, у матеріалах справи відсутні. Між тим суд зауважує, що позовна заява датована тим же числом, що і вказані листи - 31.08.2015 та більше того, місить той самий номер - № 05/2/1-2117-15. Одночасно, колегія суддів зважає на те, що у постанові Верховного Суду у складі колегії об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 викладено висновок про те, що обчислення розумного строку для реагування відповідного органу на повідомлення прокурора повинно враховувати не лише останнє повідомлення прокурора про подання позову до суду, а й попередні листи, направлені прокурором органу, якщо в них міститься інформація про стверджувані порушення (а не просто направлено запит на надання інформації). Проаналізувавши матеріали господарської справи № 906/1379/15, колегія суддів встановила, що в них, наявний лист прокурора до Житомирської РДА № 01-10-673вих15 від 07.03.2015, за змістом якого прокурор просив надати інформацію про погодження ТОВ "Домінвест" на зведення капітальних будівель та споруд на орендованих земельних ділянках (т. 1, а. с. 142). Однак, із вказаного листа не вбачається про ствердження прокурором порушення відповідачем умов Договору, а лише в ньому містяться посилання на заборону спорудження капітальних будівель, за відсутності згоди орендодавця. У відповідь на вказаний лист, Житомирська РДА листом № 18-5/344 від 16.03.2015 повідомила, що шляхом видачі Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Житомирської райдержадміністрації 04.06.2007 №24-07 дозволу на початок виконання будівельних робіт ТОВ "Домінвест" та розпорядженням голови Житомирської районної державної адміністрації №791 від 13.08.2007, райдержадміністрацією було надано погодження ТОВ "Домінвест " на зведення будівель і споруд на орендованих земельних ділянках (т. 1, а. с. 143). Отже, таке листування не може враховуватися при дослідженні дотримання прокурором порядку, встановленого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", з огляду на відсутність в ньому стверджування про порушення інтересів держави, а саме листування направлено на отримання інформації. Посилання прокурора викладені в запереченнях на клопотання відповідача про залишення позову без розгляду щодо обізнаності Житомирською районною державною адміністрацією із порушенням умов договору та невжиття нею заходів захисту інтересів держави не беруться судом до уваги, так як це не спростовує обов`язку прокурора дотриматися порядку, встановленого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" і повідомити відповідний орган про порушення інтересів держави. Апеляційний господарський суд вказує, із матеріалів справи вбачається позиція Житомирської районної державної адміністрації, яка полягає в тому, що відповідачем не порушено умов Договору. На переконання суду, у випадку коли уповноважений орган не вбачає порушень інтересів держави, прокурор в обов`язковому порядку має звернутися до такого органу із повідомленням, в котрому буде інформація про стверджувані порушення інтересів держави та надати можливість вжити відповідні заходи щодо усунення таких порушень, оскільки саме таке повідомлення може змінити ставлення органу до правовідносин, стимулювати його самостійне звернення до суду, без участі в такому провадженні органів прокуратури, що не буде викликати в іншої сторони припущень щодо порушення принципу рівності сторін. Крім того, вищевказані заперечення не підтверджують дотримання порядку і щодо інших позивачів, в особі котрих позивач подавав позов. Суд звертає увагу, що наявний в матеріалах справи лист Житомирської РДА (т. 2, а. с. 43) відповідно до якого райдержадміністрація вважає інтереси держави не порушеними, не може бути взятий до уваги, оскільки такий лист надавався суду на виконання вимог ухвали, а не отриманий прокурором до звернення прокурора до суду із цим позовом. Доказів будь-якого іншого листування між прокурором та особами, в особах котрих подано позов, матеріали справи не містять. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що на момент звернення прокурора із цим позовом до суду, ним не було дотримано вказані вище вимоги Закону України "Про прокуратуру". Якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України. Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18. Відповідно до частини 3 статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Отже, зважаючи на зазначене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що суд першої інстанції не урахував приписів названих вище норм чинного законодавства та безпідставно здійснив розгляд позовних вимог по суті спору, оскільки за наведених вище обставин наявні підстави для залишення позовної заяви прокурора без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України. З врахуванням того, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення позову прокурора без розгляду та не здійснює розгляд позовних вимог по суті спору, доводи сторін, викладені в апеляційній скарзі та відзиві не досліджуються судом. Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів. В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Пунктом 4 частиною 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково. Відповідно до пунктів 1, 4 частини 1 та частини 2 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд залишає без задоволення апеляційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури, скасовує рішення Господарського суду Житомирської області від 07.08.2023 у справі №906/1379/15 та залишає позов без розгляду. Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 07.08.2023 у справі №906/1379/15 скасувати. Позов залишити без розгляду.

3. Справу № 906/1379/15 надіслати Господарському суду Житомирської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складений "08" грудня 2023 р. Головуючий суддя Петухов М.Г. Суддя Олексюк Г.Є. Суддя Філіпова Т.Л.