Ухвала Апеляційна палата ВАКС № 991/6545/23

справа № 991/6545/23 провадження №11-сс/991/686/23 ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 грудня 2023 року м.Київ Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 , особи, яка подала апеляційну скаргу, ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції), особи, яка надає безоплатну вторинну правову допомогу, адвоката ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04 вересня 2023 року про відмову в задоволенні скарги, ВСТАНОВИЛА: Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини. Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04 вересня 2023 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_5 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ), яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР). Висновки слідчого судді щодо відмови у задоволенні скарги мотивовані тим, що викладеної ОСОБА_5 інформації у скарзі щодо обставин можливого вчинення кримінальних правопорушень не достатньо для того, аби розпочати досудове розслідування стосовно осіб, зазначених у ній. Вимоги апеляційної скарги і доводи особи, яка її подала. Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді про відмову у задоволенні скарги, вважаючи її незаконною, ОСОБА_5 звернувся з апеляційною скаргою, за якою просить суд скасувати ухвалу від 04 вересня 2024 року та постановити нову ухвалу, якою задовольнити подану ним скаргу слідчому судді. В обґрунтування апеляційної скарги та доповнень до неї ОСОБА_5 посилається на відмову у задоволенні його, як він вважає, обґрунтованої та вмотивованої заяви про відвід слідчого судді та секретаря судового засідання, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення. Також, під час розгляду його скарги слідчий суддя та секретар судового засідання приховали надані ним докази щодо події, складу і мотиву злочину вчинених прокурорами за попередньою змовою з суддями Заводського районного суду м.Миколаїва та Миколаївського апеляційного суду, про події, що відбувались 10 грудня 2020 року, за вчинення яких ОСОБА_5 пред`явлено обвинувачення та відносно нього постановлено вирок від 20 вересня 2022 року. Також, в апеляційній скарзі заявлено клопотання про дослідження всіх обставин, залучення незалежних закордонних та українських засобів масової інформації, а також про заміну особи, яка надає безоплатну правничу допомогу, адвоката ОСОБА_7 . Позиції учасників судового провадження. ОСОБА_5 та особа, яка надає йому безоплатну вторинну правову допомогу, адвокат ОСОБА_6 підтримали апеляційну скаргу, просили задовольнити її з зазначених у ній підстав. Прокурор про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином у судове засідання не з`явився. Ураховуючи зазначене і те, що КПК не передбачає вимог щодо обов`язкової участі сторін у судовому розгляді апеляційних скарг на ухвали слідчих суддів, зокрема щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування, приймаючи до уваги значно скорочені у порівнянні із загальним порядком строки апеляційного перегляду таких ухвал (ч.2 ст.422 КПК), колегія суддів на підставі ч.4 ст.405 КПК вважала за можливе провести розгляд апеляційної скарги за відсутності прокурора. Мотиви суду. Відповідно до п.18 ч.1 ст.3 КПК слідчий суддя наділений повноваженнями судового контролю у кримінальному провадженні. Частиною 1 ст.9 КПК визначено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. На досудовому провадженні згідно з п.1 ч.1 ст.303 КПК можуть бути оскаржені, зокрема, бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк. З матеріалів судового провадження вбачається, що ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Вищого антикорупційного суду зі скаргою на бездіяльність уповноважених осіб НАБУ, в обґрунтування якої вказав на порушення вимог ст.214 КПК щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР за його заявами від 22 червня 2023 року та від 03 липня 2023 року про вчинення кримінальних правопорушень за злочинною змовою прокурорами Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та суддями Миколаївського апеляційного суду ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , зловживаючи своїми службовими повноваженнями та посадами для злочинної мети. Відмовляючи в задоволенні поданої скарги, слідчий суддя, зокрема, дійшла висновку, що викладена у заяві інформація щодо зловживання зазначеними вище службовими особами своїм службовим становищем не підтверджена жодними доводами та відомостями, а матеріали скарги не містять відповідного документального підтвердження події вчинення кримінальних правопорушень. Твердження про вчинення кримінальних правопорушень є виключно суб`єктивною думкою скаржника та має характер припущення, тому вони не можуть свідчити про те, що існує ймовірність вчинення кримінальних правопорушень і що описані у скарзі факти потребують перевірки засобами кримінального процесу. Фактично, скаржник ОСОБА_5 не погоджується з процесуальними діями та постановленими рішеннями суддями Миколаївського апеляційного суду. При перегляді оскаржуваної ухвали колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду погоджується з мотивами та висновками слідчого судді, викладеними в оскаржуваній ухвалі від 04 вересня 2023 року щодо відмови у задоволенні скарги на бездіяльність уповноважених осіб НАБУ, при цьому, оцінюючи обґрунтованість доводів апеляційної скарги, враховує наступне. Чинним КПК закріплено процедуру початку досудового розслідування (без проведення дослідчої перевірки). Так, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до ЄРДР, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР (ч.1 ст.214 КПК). Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР (ч.2 ст.214 КПК). Проте така процедура не означає, що взагалі відсутні критерії для внесення чи невнесення відповідних відомостей до ЄРДР. Її спрощеність виражається у тому, що для перевірки наявності зазначених вище критеріїв не потрібно проводити попередню перевірку викладених у заяві відомостей, а необхідно лише перевірити зміст самої заяви. До ЄРДР серед іншого вносяться відомості про: 1) короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; 2) попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність (п.4, 5 ч.5 ст.214 КПК). Таким чином, для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР заявник у повідомленні про кримінальне правопорушення має зазначити конкретні, відомі йому обставини об`єктивної сторони такого правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, в чому полягало, які особи причетні до його скоєння тощо). Ці обставини можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але в той же час достатніми для попередньої кваліфікації реєстраторами Єдиного реєстру досудових розслідувань такого діяння саме як кримінального правопорушення (кваліфікації за статтею, частиною статті КК). Якщо ж зі змісту повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що викладені в ньому обставини не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення та не потребують для отримання зазначеного вище висновку перевірки засобами кримінального процесу, або в силу його занадто абстрактного характеру неможливо встановити ані попередню кваліфікацію кримінального правопорушення, ні предмет, межі та напрямок досудового розслідування, яке ініціюється заявником, то такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР. Внесення відомостей до ЄРДР врегульовано Положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань, затвердженим наказом Генерального прокурора від 30 червня 2020 року № 298). Згідно з п.1 глави 2 розділу I цього Положення до реєстру вносяться, зокрема, відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела, попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що узгоджується з вимогами п.4, 5 ч.5 ст.214 КПК. Системний аналіз вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять відомості про кримінальне правопорушення. За правовою позицією, висловленою в постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 16 травня 2019 року (справа №761/20985/18, провадження №51-8007км18), якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин. Колегія суддів також ураховує те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2019 року в справі №818/15/18 зауважила, що у межах процедури за правилами п.1 ч.1 ст.303 КПК слідчий суддя з`ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов`язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР. Перевіривши доводи апеляційної скарги щодо порушення вимог положень ст.214 КПК, колегія суддів вважає, що слідчим суддею правомірно зазначено про відсутність у заяві про злочин конкретних відомостей, які могли б об`єктивно свідчити про ймовірність вчинення суддями Миколаївського апеляційного суду та прокурорами Миколаївської обласної прокуратури кримінальних правопорушень, про які у своїй скарзі зазначає ОСОБА_5 . Відповідно до п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» судові рішення вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом. Процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом. При цьому, виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним порядком у справі не допускається. Аналогічної позиції дотримується і Консультативна ради європейських суддів, яка в п.57 Висновку №11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень підкреслює, що зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини. Верховний Суд України в постанові від 15 квітня 2008 року у справі №21-319во07 зазначив, що законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суду, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися, за межами передбаченого законом процесуального контролю. Намагання зробити це в конкретній справі шляхом подання окремого позову проти суду чи судді є протиправним втручанням у здійснення правосуддя і посяганням на процесуальну незалежність суду. Відтак слідчим суддею правильно встановлено, що самих лише припущень заявника та незгоди з процесуальним рішенням судді недостатньо для висновку про наявність кримінальних правопорушень, тим більше, такі припущення не можуть бути підставою для початку досудового розслідування відносно судді за фактами прийнятих ним процесуальних рішень і дій в ході здійснення правосуддя. Незгода із прийнятим суддею процесуальним рішенням в конкретній справі шляхом подання заяви про кримінальне правопорушення може вказувати на наявність ознак протиправного втручання у здійснення правосуддя й посягання на процесуальну незалежність суддів, визначених ст.126 та 129 Конституції України щодо незалежності судді та заборони впливу на нього у будь-який спосіб. Ініціювання кримінального переслідування судді внаслідок незгоди з його процесуальними діями чи рішеннями є способом незаконного впливу на суд і такі дії слід розцінювати як спроби втручання у правосуддя, тиску на суд і суддів не процесуальним шляхом, поза межами процедури оскарження судових рішень, що є прямим порушенням вимог закону щодо незалежності судів та суддів. Також колегія суддів визнає неспроможними посилання особи на необґрунтованість рішення про відмову у задоволенні заяви про відвід слідчого судді, як підставу для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки зазначене рішення не підлягає окремому апеляційному оскарженню, порушень КПК при його постановлені, як і обставин, які викликають обґрунтовані сумніви в упередженості слідчого судді особою не зазначено та колегією суддів не встановлено. Таким чином, відомості за заявою про вчинені кримінальні правопорушення не підлягають внесенню до ЄРДР уповноваженими особами НАБУ, оскільки зазначені у матеріалах скарги обставини не свідчать про вчинення будь-якого кримінального правопорушення, описані в скарзі факти не потребують перевірки засобами кримінального процесу, тому прийняте слідчим суддею рішення є правильним по суті. В апеляційній скарзі містяться також інші аргументи, які не потребують детального аналізу колегії суддів та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні. Відтак, під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчим суддею повністю дотримано вимоги кримінального процесуального закону, порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними в апеляційній скарзі та висловленими під час апеляційного розгляду, колегією суддів не встановлено, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, а вимоги апеляційної скарги без задоволення. На підставі викладеного, керуючись ст.404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК, колегія суддів ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу залишити без задоволення. Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04 вересня 2023 року про відмову у задоволенні скарги залишити без змін. Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Судді: ___________ ___________ ___________ ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3