LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Постанова Житомирський апеляційний суд296/3944/23

від 07.12.2023НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №296/3944/23 Головуючий у 1-й інст. Драч Ю.І. Категорія 39 Доповідач Трояновська Г. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 грудня 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі: Головуючого - судді Трояновської Г.С. суддів: Галацевич О.М., Павицької Т.М., розглянувши у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) цивільну справу № 296/3944/23 за позовом Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послуги централізованого опалення за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 07 вересня 2023 року, ухваленого під головуванням судді Драча Ю.І. у м. Житомирі в с т а н о в и в: У квітні 2023 року КП «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради звернулося до суду із названим позовом та просило стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в солідарному порядку заборгованість за послуги з централізованого опалення в сумі 29 542,36 грн та витрати на оплату судового збору в розмірі 2 684,00 грн. В обґрунтування позову вказано, що квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 забезпечується послугами централізованого опалення, постачання теплової енергії, які надає Комунальне підприємство «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради. Вказує, що відповідачі, будучи споживачами послуг з централізованого теплопостачання для опалення, не в повному обсязі сплачують кошти за надані послуги, внаслідок чого у них утворилась заборгованість. Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 07 вересня 2023 року позов КП«Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради задоволено частково. Стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 заборгованість за послуги централізованого опалення за період з 27.04.2020 по 01.03.2023 в розмірі 5930 (п`ять тисяч дев`ятсот тридцять) грн. 46 коп. та 538,80 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено у зв`язку із пропуском строку позовної давності. Не погоджуючись з вказаним рішенням, КП «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення заборгованості за надані послуги за період з 12.03.2017 по 01.03.2023 та стягнути з з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в солідарному порядку заборгованість за послуги з централізованого опалення в сумі 22870,32 грн та судові витрати. В обгрунтування апеляційної скарги зазначено, що вирішуючи спір, суд першої інстанції безпідставно застосував строки позовної давності до вимоги про стягнення заборгованості - три роки, оскільки такі строки мають бути продовжені згідно Закону України від 30.03.2020 №540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID 19)». У відзиві на апеляційну скаргу відповідачі просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Вважають, що судом першої інстанції правильно визначено позовну давність. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Згідно положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи вищенаведені норми, справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах статті 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга КП «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради підлягає до задоволення з таких підстав. З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що відповідно до відповіді КП «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради на запит КП «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради від 20.04.2023 №141 - за матеріалами інвентаризаційної справи №8290 власниками квартири АДРЕСА_2 станом на січень 2003 року (до внесення даних в електронний Реєстр прав власності) були: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (а.с.6). Позивач просив стягнути заборгованість з червня 2014 року по березень 2023 року в сумі 29 542,36 грн. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що КП «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради обґрунтовано звернулося з позовом, оскільки відповідачі допустили неналежне виконання зобов`язання з оплати за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, які надає позивач, внаслідок чого утворилась заборгованість за період з 01.06.2014 по 01.03.2023 в розмірі 29542,36 грн., що підтверджується належними доказами. Водночас, позивач звернувся до суду з позовом 27.04.2023, заявивши вимоги про стягнення боргу за період з 01.06.2014 по 01.03.2023, тобто за період який перевищує строк позовної давності, при цьому доказів на підтвердження переривання перебігу позовної давності по кожному з щомісячних платежів суду не надав. З огляду на вищевикладене, зважаючи на строки оплати та дату звернення з позовом, вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за житлово-комунальні послуги з централізованого опалення за період з 01.06.2014 по 26.04.2020 в сумі 23611,90 грн. не підлягають задоволенню у зв`язку з пропуском позивачем строку позовної давності. Відтак, задоволенню підлягають вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в межах строку позовної давності та в межах заявлених позовних вимог за період з 27.04.2020 по 01.03.2023 в сумі 5930,46 грн Колегія суддів не може в повному обсязі погодитись з рішенням суду з огляду на таке. Комунальне підприємство «Житомиртеплокомуненерго» в місті Житомирі здійснює послуги по теплопостачанню. Правовідносини між виконавцем послуг з постачання централізованого опалення та споживачем - фізичною особою регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (№1875-IV від 24 червня 2004 року та №2189-VIII від 9 листопада 2017 року), Законом України «Про теплопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, Типовим договором про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №

630. Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (№1875-IV від 24 червня 2004 року) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавцем комунальної послуги є суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору, а споживачем - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Відповідно до частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року №1875-IV, частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року №2189-VIII споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Частиною першою статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Відповідно до статей 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості. Відповідно до ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п.п. 18,20,30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені Постановою КМ України від 21 липня 2005 року № 630, споживач зобов`язаний оплачувати комунальні послуги у встановлені строки. Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настав за розрахунковим. Якщо договором не встановлений інший термін, то з 21 числа кожного місяця починається період прострочення оплати наданих у попередньому місяці послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, а отже і перебіг позовної давності щодо відповідного щомісячного платежу, за яким споживач допустив прострочення. Під час розгляду справи встановлено, що відповідачі не в повній мірі здійснюють оплату наданих йому послуг з централізованого опалення, існує заборгованість по оплаті вартості наданих позивачем та отриманих відповідачами послуг. Належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідачам послуги з централізованого опалення не надавались або надавались неналежної якості або в кількості менший, ніж позивачем нараховані, стороною відповідачів, у передбаченому ст.ст. 12,81 ЦПК України порядку, суду не надано. Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з урахуванням заяви відповідачів, вирішував питання про застосування позовної давності, проте помилився при її обчисленні. Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України). Початок позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Згідно з ч.2 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Разом з тим, відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст.ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19», із подальшими змінами, на усій території України установлено карантин з 12.03.2020 року до 31.07.2020 року, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року N 392, враховуючи зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 року N

500. Дію карантину, встановленого цією постановою, продовжено з 1.08 до 19.12.2020 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 року N 641, враховуючи зміни, внесені постановами Кабінету Міністрів України від 26.08.2020 року N 760, від 13.10.2020 року N 956, від 9.12.2020 року N 1236. В подальшому, дію карантину, встановленого цією постановою, продовжено з 19.12.2020 року до 31.08 N1236, враховуючи зміни, внесені постановами Кабінету Міністрів України від 17.02.2021 року N 104, від 21.04.2021 року N 405, від 16.06.2021 року N 611, від 11.08. 2021 року N 855, від 22.09. 2021 року N 981, від 15.12.2021 року N 1336, від 23.02.2022 року N 229, від 27.05.2022 року N

630. В постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21 сформульовані такі правові висновки: «Виходячи із взаємозв`язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню і у тому випадку, коли тривалість строку позовної давності, визначена законом, була збільшена за домовленістю сторін на підставі статті 259 ЦК України». Разом з тим, сплив строку позовної давності щодо решти періоду заборгованості припадає на час дії карантину, який продовжено в Україні до 30.06.2023р., тому на цю заборгованість поширюються приписи ст. 12 «Прикінцевих та перехідних положень» до ЦК України в частині продовження строку позовної давності на весь час дії карантину. А тому ця заборгованість підлягала стягненню з відповідача. Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення заборгованості із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з урахуванням заяви відповідачів про застосування строків позовної давності та положень про переривання позовної давності, визначених в Законі України № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року. Виходячи із наведеного, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню, із ухваленням нового судового рішення про стягнення із відповідачів на користь позивача заборгованості за послуги централізованого опалення, постачання теплової енергії за період із 12 березня 2017 року по 26 квітня 2020року в сумі 22972,42 (а.с.8). Подальшу заборгованість за надані послуги з 27 квітня 2020 року стягнув суд першої інстанції, а тому в цій частині рішення суду залишається без змін. Після винесення рішення суду першої інстанції, а саме 17.10.2023 ОСОБА_1 сплатив в рахунок заборгованості за рішенням суду №296/3944/23 6429,26 грн, про що свідчить надана квитанції. Зазначена сума має бути врахована відповідачем при виконанні судового рішення. Оскільки апеляційний суд скасовує рішення суду першої інстанції лише в частині, то врахування апеляційним судом сплаченої суми заборгованості може призвести до труднощів з виконання рішення суду в цілому, адже частина суми буде стягуватись за рішенням суду першої інстанції, а частина суми за цим судовим рішенням. Відповідно до частин 1 та 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За наслідками розгляду апеляційної скарги позовні вимоги КП «Житомиртеплокомуненерго» задоволено, тому із відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2684 грн, який підлягає стягненню по 671 грн з кожного відповідача, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в цій частині. За подання апеляційної скарги КП "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради сплатило судовий збір в сумі 4026 грн (а.с. 47). Апеляційну скаргу КП "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради задоволено, а тому із відповідачів підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі по 1006, 50 грн з кожного відповідача. Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно п. 2,3 ч.1, ч. 2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону. Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради задовольнити. Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 07 вересня 2023 року скасувати в частині визначення періоду та суми боргу та в цій частині позовні вимоги задовольнити. Стягнути на користь Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у солідарному порядку заборгованість за послуги централізованого опалення за період з 12.03.2017 по 26.04.2020 в сумі 22 972,42 гривень. Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 07 вересня 2023 року скасувати в частині розподілу судових витрат, ухвалити в цій частині нове судове рішення. Стягнути на користь Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 судовий збір в розмірі по 671 грн з кожного. В решті рішення суду залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради (вул.Київська 48, м.Житомир, ЄДРПОУ - 35343771) судовий збір за подання апеляційної скарги по 1006, 50 грн з кожного відповідача. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Головуючий Судді:

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»