Постанова 4873 № 910/7318/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "29" листопада 2023 р. Справа №910/7318/23 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Сітайло Л.Г. суддів: Шапрана В.В. Буравльова С.І. секретар судового засідання - Луцюк А.В. представники учасників справи: від прокуратури: Гаврилюк О.М. від позивача: не з`явився від відповідача-1: Балацький А.Я. від відповідача-2: Шибенко Д.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника керівника Запорізької обласної прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 (повний текст складено 25.09.2023) у справі №910/7318/23 (суддя Гумега О.В.) за позовом першого заступника керівника Василівської окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області до 1) Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Сіал Джет Україна" про визнання недійсними рішення тендерного комітету, договору поставки товару та застосування наслідків недійсності, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог Заступник керівника Василівської окружної прокуратури Запорізької області (далі - прокурор) в інтересах держави, в особі Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - ВП "ЗАЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Сіал Джет Україна" (далі - ТОВ "ВКП "Сіал Джет Україна") про визнання недійсним рішення тендерного комітету ДП "НАЕК "Енергоатом", оформленого протоколом засідання від 29.03.2018, та договору поставки товару від 16.04.2018 №141(2)18УК/53-121-01-18-06229, укладеного між ВП "ЗАЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" та ТОВ "ВКП "Сіал Джет Україна". Також просив стягнути з ТОВ "ВКП "Сіал Джет Україна" на користь ВП "ЗАЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" 452 304,00 грн, а з останнього одержані ним за рішенням суду 452 304,00 грн стягнути в дохід держави. Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор зазначив, що порушення ТОВ "ВКП "Сіал Джет Україна" законодавства про захист економічної конкуренції шляхом вчинення антиконкурентних узгоджених дій, призвело до спотворення результатів торгів, проведених ВП "ЗАЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" з придбання товару "Кільця, манжети ДК 021:2015-19510000-4-Гумові вироби" (ідентифікатор публічної закупівлі UA-2018-02-19-000924-с), у зв`язку з чим рішення тендерного комітету ВП "ЗАЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом", оформлене протоколом його засідання від 29.03.2018, є таким, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та підлягає визнанню недійсним на підставі частини 1 статті 203, частини 1 статті 215 та частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), що, в свою чергу, свідчить про незаконність укладеного за підсумками проведення спірної закупівлі договору поставки товару від 16.04.2018 №141(2)18УК/53-121-01-18-06229. При цьому, в якості правових наслідків недійсності договору, укладеного за результатами публічної закупівлі, позивачем зазначено про необхідність повернення відповідачем-2 одержаних ним коштів у розмірі 452 304,00 грн відповідачу-1 за вказаним правочином, в той час як отримані відповідачем-1 за рішенням суду кошти у вказаному розмірі підлягають стягненню в дохід держави. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 у справі №910/7318/23 у задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що прокурор не довів належними та допустимими доказами, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення оспорюваних правочинів, наявність протиправних наслідків оспорюваних правочинів, а також наявність умислу (наміру) у сторін саме на укладення договору, що суперечить інтересам держави і суспільства. Крім того, прокурор не обґрунтував належними та допустимими доказами спрямованість та відповідність оспорюваних правочинів ознакам, які б свідчили про посягання на суспільні, економічні та соціальні основи держави і суспільства. З огляду на наведене, відсутні підстави для визнання оспорюваних правочинів недійсними відповідно до частини 1 статті 203, частини 1 статті 215, частини 3 статті 228 ЦК України, як і підстави для застосування наслідків недійсного правочину, а тому суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, прокурор звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 у справі №910/7318/23 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю. В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги прокурор посилається на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Висновки суду, покладені в основу його рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до неправомірної відмови у задоволенні позову. Так, в апеляційній скарзі прокурор зазначає, що висновки місцевого господарського суду про недоведеність того, що зміст правочину та мета, з якою він вчинений, завідомо суперечать інтересам держави та суспільства. Також скаржник вказує, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про те, що прокурор не довів існування підстав, передбачених частиною 1 статті 203, частини 1 статті 215 ЦК України, для визнання правочинів недійсними, що на думку суду, виключає можливість застосування наслідків, передбачених частиною 3 статті 228 ЦК України. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.10.2023 апеляційну скаргу прокурора у справі №910/7318/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/7318/23. Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення без руху апеляційної скарги прокурора на рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 у справі №910/7318/23 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/7318/23. 26.10.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/7318/23. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2023 відкрито апеляційне провадження у справі №910/7318/23. Учасникам справи встановлено строк для подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 22.11.2023. Розгляд апеляційної скарги прокурора на рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 у справі №910/7318/23 призначено на 29.11.2023. Узагальнені доводи відзивів на апеляційну скаргу ТОВ "ВКП "Сіал Джет Україна", у порядку статті 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скориставшись своїм правом, подало до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу прокурора, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 у справі №910/7318/23 залишити без змін. Так, у відзиві відповідач-2, зокрема зазначає, що всі доводи прокурора щодо невідповідності мети спірного договору інтересам держави і суспільства те безпідставне заволодіння ТОВ "ВКП "Сіал Джет Україна" державними грошовими коштами, є безпідставними. 21.11.2023, через систему "Електронний суд", ДП "НАЕК "Енергоатом" подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити скаргу прокурора без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 у справі №910/7318/23 без змін. У відзиві ВП "ЗАЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" посилається на відсутність в діях замовника порушень норм Закону України "Про публічні закупівлі" та порушень самої процедури відкритих торгів, що виключає собою вину останнього чи його причетність до антиконкурентних узгоджених дій. Також, відповідач-1 зазначає, що визнання недійсним правомірного рішення тендерного комітету та вже виконаного договору не відновить порушені інтереси держави через неможливість проведення нового тендеру чи двосторонньої реституції, а прокурор одночасно з вимогою про визнання недійсним договору не заявляє вимоги про односторонню реституцію або відшкодування збитків чи стягнення всього отриманого переможцем тендеру в дохід держави. 21.11.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу, у якому останній надав відповідні пояснення по суті спору та просить врахувати зазначені пояснення при розгляді справи №910/7318/23. Крім того, у тексті відзиву позивача міститься клопотання про розгляд справи без його участі. 21.11.2023, через систему "Електронний суд", ВП "ЗАЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" подав відзив на апеляційну скаргу, доводи якого є тотожними за своїм змістом доводам відзиву ДП "НАЕК "Енергоатом". Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання У судове засідання 29.11.2023 з`явилися прокурор та представники відповідачів. Прокурор у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, з викладених у ній підстав та просив її задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 у справі №910/7318/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Представники відповідачів у судовому засіданні заперечили проти задоволення апеляційної скарги, просили суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 у справі №910/7318/23 залишити без змін. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції 06.02.2017 в електронній системі закупівель ВП "ЗАЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" (замовник) опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів UA-2018-02-19-000924-с щодо закупівлі товарів "Кільця, манжети ДК 021:2015-19510000-4-Гумові вироби", 168 шт., очікувана вартість предмета закупівлі: 377 040,00 грн. Наведене оголошення про проведення відкритих торгів доступне за посиланням: https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2018-02-19-000924-с. Тендерні пропозиції, з метою участі у відкритих торгах, подано двома суб`єктами господарювання: ТОВ "ВКП "Сіал Джет Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гаскет ЛТД" (далі - ТОВ "Гаскет ЛТД"), що підтверджується формою реєстру отриманих тендерних пропозицій. Тендерна пропозиція ТОВ "ВКП "Сіал Джет Україна" становила 376 920,00 грн, а ТОВ "Гаскет ЛТД" - 377 040,00 грн. Враховуючи, що найбільш економічно вигідною виявилася тендерна пропозиція ТОВ "ВКП "Сіал Джет Україна", остання була розкрита електронною системою закупівель першою, що підтверджується формою протоколу розкриття тендерних пропозицій. На сайті "Prozorro", на сторінці процедури закупівлі UA-2018-02-19-000924-с, у розділі "Протокол розкриття", у якості рішення про визначення переможця 29.03.2018 опубліковано Протокол розгляду тендерних пропозицій на закупівлю товару: код ДК 021:2015-19510000 гумові вироби (кільця, манжети). У пункті 7.2 Протоколу розгляду тендерних пропозицій вказано, що пропозиція учасника ТОВ "ВКП "Сіал Джет Україна" відповідає технічним вимогам і кваліфікаційним критеріям, встановленим тендерною документацією на закупівлю товару: код ДК 021:2015-19510000 гумові вироби (кільця, манжети) UA-2018-02-19-000924-с. Водночас, у пункті 8 даного протоколу, підстави для відхилення тендерної пропозиції не вказані. 29.03.2018 електронною системою закупівель сформовано повідомлення про намір укласти договір з ТОВ "ВКП "Сіал Джет Україна". 16.04.2018 між ВП "ЗАЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" (покупець) та ТОВ "ВКП "Сіал Джет Україна" (постачальник) укладено договір поставки товару №141(2)18УК/53-121-01-18-06229. Згідно з пунктами 1.1, 3.1 договору постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та сплатити товар, загальна сума якого становить 452 304,00 грн, з яких 376 920,00 грн безпосередньо ціна за товар та 75 384,00 грн ПДВ. Договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє протягом одного року з моменту укладення (пункт 11.1 договору). Відповідно до Звіту про виконання договору про закупівлю від 29.09.2018 договір поставки товару №141(2)18УК від 16.04.2018 виконано, ТОВ "ВКП "Сіал Джет Україна" поставлено товар: "Кільця, манжети ДК 021:2015-19510000-4-Гумові вироби", 168 шт. у строк з 02.04.2018 до 31.05.2018, за який сплачено 376 920,00 грн. Рішенням Адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.11.2020 №54/42-р/к (далі - Рішення АМК) постановлено визнати, що ТОВ "ВКП "Сіал Джет Україна" та ТОВ "Гаскет ЛТД" своїми діями вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50, яке кваліфікується за пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю: по предметах ДК 021:2015-19510000-4 - кільця, манжети - Гумові вироби (UA-2018-02-19-000924-c), проведених ВП "ЗАЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" (пункт 1 резолютивної частини Рішення АМК); за порушення, зазначене у пункті 1 резолютивної частини рішення, постановлено накласти штраф на ТОВ "ВКП "Сіал Джет Україна" у розмірі 68 000,00 грн (пункт 2 резолютивної частини Рішення АМК); за порушення, зазначене у пункті 1 резолютивної частини рішення, постановлено накласти штраф на ТОВ "Гаскет ЛТД" у розмірі 68 000,00 грн (пункт 3 резолютивної частини Рішення АМК). У наведеному рішенні Адміністративна колегія Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України дійшла висновку, що ТОВ "ВКП "Сіал Джет Україна" та ТОВ "Гаскет ЛТД" під час підготовки документації в торгах, які проводив ВП "ЗАЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" за допомогою електронних закупівель "Prozorro", ідентифікатор закупівель в системі UA-2018-02-19-000924-с, діяли не самостійно, а узгоджували свої дії, не змагалися між собою, що є обов`язковою умовою участі в конкурентних процедурах закупівель та за Законом України "Про захист економічної конкуренції". Узгодивши свою поведінку та свої тендерні пропозиції, ТОВ "ВКП "Сіал Джет Україна" та ТОВ "Гаскет ЛТД" тим самим усунули конкуренцію та змагальність між собою, а отже спотворили результати проведених замовником торгів, порушивши право замовника на отримання найбільш ефективного для нього результату, а відтак вчинили антиконкурентні узгоджені дії, заборонені Законом України "Про захист економічної конкуренції". Така поведінка ТОВ "ВКП "Сіал Джет Україна" та ТОВ "Гаскет ЛТД" становить порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів, заборонених відповідно до пункту 1 статті 50, пункту 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (пункти 182-184 мотивувальної частини Рішення АМК). Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2021 у справі №904/1448/21, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.11.2021, відмовлено у задоволенні позову ТОВ "ВКП "Сіал Джет Україна" до Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення Адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.11.2020 №54/42-р/к у справі №02/19-18/58/30-19 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу". З огляду на наведені обставини, прокурор в інтересах держави в особі Держаудитслужби звернувся до Господарського суду міста Києва з даним позовом про визнання недійсними рішення тендерного комітету ВП "ЗАЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом", оформленого протоколом його засідання від 29.03.2018, договору поставки товару від 16.04.2018 №141(2)18УК/53-121-01-18-06229 та застосування наслідків недійсності правочину. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи Відповідно до частини 3 статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Приписами частин 3-5 статті 53 ГПК України встановлено, зокрема, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача. За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України визначено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Частиною 1 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції. Згідно з частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії. Аналіз положень частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: - якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; - у разі відсутності такого органу. Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18. Частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва. Відповідно до статті 7 Закону України "Про публічні закупівлі" уповноважений орган здійснює регулювання та реалізує державну політику у сфері закупівель у межах повноважень, визначених цим Законом. Рахункова палата, Антимонопольний комітет України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України. Моніторинг процедури закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи. Моніторинг процедури закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії (частина 1 статті 8 Закону України "Про публічні закупівлі"). За приписами частини 1 статті 1 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю). Відповідно до пункту 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43, Держаудитслужба є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю. Як вірно встановлено місцевим господарським судом, Держаудитслужба в Запорізькій області наділена повноваженнями щодо здійснення заходів державного фінансового контролю з метою ефективного, законного, результативного використання державних фінансових ресурсів, досягнення економії бюджетних коштів, у тому числі у сфері здійснення публічних закупівель на території Запорізької області. Верховний Суд у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №924/1256/17 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.07.2020 у справі №904/5598/18, від 01.09.2020 у справі №911/1534/19, від 06.10.2020 у справі №905/121/19 неодноразово вказував, що Державна аудиторська служба України як центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, наділена повноваженнями на звернення до господарського суду з позовами про визнання недійсними рішень тендерного комітету, договорів про закупівлю робіт за державні кошти. Таким чином, органом, уповноваженим державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах є Держаудитслужба в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області. Прокурор обґрунтував наявність у нього підстав для звернення з даним позовом до суду в інтересах держави в особі Держаудитслужби наступними обставинами: - порушенням інтересів держави у бюджетній сфері та необхідністю їх комплексного захисту, оскільки вчинення ТОВ "ВКП "Сіал Джет Україна" порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які спотворили результати тендеру, призвело до придбання товару за рахунок коштів державного підприємства за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками тендера її видимості, наслідком чого стало нівелювання мети публічної закупівлі - отримання послуги з максимальною економією та ефективністю, із залученням мінімального обсягу державних коштів для цього; - органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, будучи поінформованими про існування такого порушення, не здійснюють захисту інтересів держави. З матеріалів справи вбачається, що листом від 14.02.2023 №51-433вих23 прокурор проінформував Держаудитслужбу та Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області, зокрема про те, що рішенням Адміністративної колегії територіального відділення АМК України від 30.11.2020 №54/42-р/к ТОВ "ВКП "Сіал Джет Україна" та ТОВ "Гаскет ЛТД" визнано винними у вчиненні порушень законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді спотворення результатів торгів, а також, що залишаються не усунутими негативні наслідки договору, укладеного за результатами закупівлі UA-2018-02-19-000924-c. Інформування про вказаний факт здійснено прокуратурою з метою надання цьому факту, з боку Держаудитслужби та Управління Східного офісу Держаудитслужби, належної оцінки та самостійного звернення з позовом до суду, зокрема, про визнання недійсним договору від 16.04.2018 №141/(2)18УК як такого, що укладений з порушенням вимог Закону України "Про публічні закупівлі" та без додержання вимог щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, застосування наслідків недійсного правочину, передбачених частиною 3 статті 228 ЦК України. Листом від 28.02.2023 №040831-17/646-2023 Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області від 28.02.2023 №040831-17/646-2023 повідомило прокурора, зокрема, що спірна процедура закупівлі є завершеною, а договір, який укладений за результатами її проведення, виконаний. У зв`язку з цим, в Управління не має правових підстав для проведення моніторингу вказаної закупівлі. Разом з тим, право органів державного фінансового контролю на звернення до суду при встановленні фактів порушення цивільного, господарського чи іншого законодавства обмежено нормами пунктів 8, 10 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні". За наведених підстав, Управління повідомило, що підстави звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору про закупівлю, укладеного за результатами проведеної закупівлі, відсутні. Листом від 13.04.2023 №51-1100вих-23 прокурор, на виконання приписів частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", до пред`явлення позову до суду повідомила Східний офіс Держаудитслужби та Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області про здійснення прокурором представництва інтересів держави шляхом подання позовної заяви. Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що при зверненні з даним позовом до суду прокурором області дотримано вимоги статті 23 Закону України "Про прокуратуру", у зв`язку з невжиттям компетентним органом заходів, спрямованих на захист інтересів держави у спірних відносинах протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо про порушення інтересів держави. За приписами частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається частиною 2 статті 16 ЦК України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним, відновлення становища, яке існувало до порушення. Аналогічні положення містить стаття 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України). Згідно зі статтею 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд. Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статті 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Частиною 1 статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. За змістом частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Разом з тим, приписами частини 3 наведеної статті встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Частинами 1-5 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина 2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частина 3); правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 5). Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог, зазначити в судовому рішенні в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Як стверджує прокурор, рішення тендерного комітету ВП "ЗАЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом", оформлене протоколом від 29.03.2018, та договір поставки товару від 16.04.2018 №141(2)18УК/53-121-01-18-06229 завідомо суперечать інтересам держави і суспільства з умислу однієї сторони - ТОВ "ВКП "Сіал Джет Україна". Згідно з частиною 3 статті 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави. Аналогічна за змістом норма міститься у частині 1 статті 208 ГК України. Частиною 3 статті 5 ГК України врегульовано, що суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства. Відповідно до статті 7 ГК України відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами. У постанові від 20.03.2019 у справі №922/1391/18 Верховний Суд вказав, що "здійснивши правовий аналіз частини 3 статті 228 ЦК України можна дійти висновку, що ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства. Таким чином, для правильного вирішення спору необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру (умислу) у кожної із сторін. Наявність такого наміру (умислу) у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків". Аналогічні правові висновки щодо застосування норм частини 3 статті 228 ЦК України викладені у постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №910/1421/16, від 15.02.2018 у справі №911/1023/17, від 17.04.2018 у справі №910/1424/16, від 31.05.2018 у справі №911/639/17, від 09.07.2019 у справі №911/1113/18, від 10.06.2021 у справі №910/114/19, від 15.12.2021 у справі №910/6271/17, від 13.01.2022 у справі №908/3736/15. Закон України "Про захист економічної конкуренції" визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин. За визначенням статті 1 наведеного Закону, економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку. За приписами частини 2 статті 4 Закон України "Про захист економічної конкуренції" суб`єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов`язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію. Антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції (частина 1 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції"). Антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів (пункт 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції"). Порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії (пункт 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції"). Відповідно до статті 51 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Частиною 2 статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, зокрема, що за порушення, передбачені пунктами 1, 2 та 4 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб`єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. У разі наявності незаконно одержаного прибутку, який перевищує десять відсотків зазначеного доходу (виручки), штраф накладається у розмірі, що не перевищує потрійного розміру незаконно одержаного прибутку. Розмір незаконно одержаного прибутку може бути обчислено оціночним шляхом. Закон України "Про публічні закупівлі" визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі", закупівлі здійснюються за принципом добросовісної конкуренції серед учасників. Відповідно до частини 5 наведеної статті, замовники, учасники процедур закупівлі, суб`єкт оскарження, а також їхні представники повинні добросовісно користуватися своїми правами, визначеними цим Законом. Статтею 42 ГК України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Як вірно встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, фактично у якості єдиного доказу того, що оспорювані рішення тендерного комітету та договір поставки є такими, що завідомо суперечать інтересам держави і суспільства з умислу однієї сторони - ТОВ "ВКП "Сіал Джет Україна", прокурор посилається на Рішення АМК №54/42-р/к від 30.11.2020, яким визнано, що ТОВ "ВКП "Сіал Джет Україна" та ТОВ "Гаскет ЛТД" своїми діями вчинили порушення, передбачене пунктом 4 частини 2 статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю UA-2018-02-19-000924-c, проведених ВП "ЗАЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом". Законність Рішення АМК №54/42-р/к від 30.11.2020 підтверджена рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2021, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.11.2021 у справі №904/1448/21, яке набрало законної сили. За приписами частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Таким чином, обставини вчинення ТОВ "ВКП "Сіал Джет Україна" та ТОВ "Гаскет ЛТД" порушення, передбаченого пунктом 4 частини 2 статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю UA-2018-02-19-000924-c, встановлені рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2021 у справі №904/1448/21, яке набрало законної сили, не потребують доказування при розгляді даної справи №910/7318/23, у якій бере участь особа, стосовно якої встановлено ці обставини. Проте, лише сам факт вчинення вказаними товариствами порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій під час участі у спірній закупівлі, встановлений Рішенням АМК, не є підставою для визнання оспорюваних правочинів недійсними як таких, що вчинені з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства. Не будь-які порушення актів цивільного законодавства, вчинені під час укладення договору, мають своїм наслідком невідповідність правочину інтересам держави і суспільства. Для визнання недійсним правочину на підставі частини 1 статті 203, частини 1 статті 215, частини 3 статті 228 ЦК України має бути доведено, що зміст правочину та мета його вчинення завідомо суперечать інтересам держави і суспільства. Пунктом 4 частини 1 статті 17 Закону України "Про публічні закупівлі" встановлено, що замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов`язаний відхилити тендерну пропозицію учасника або відмовити в участі у переговорній процедурі закупівлі (крім випадків, зазначених у пунктах 2, 4, 5 частини 2 статті 40 цього Закону) в разі, якщо суб`єкт господарювання (учасник) протягом останніх трьох років притягувався до відповідальності за порушення, передбачене пунктом 4 частини 2 статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів тендерів. Саме у вказаний спосіб держава гарантує розвиток добросовісної конкуренції, забезпечує ефективність правового регулювання сфери публічних закупівель, прозорість процедур. При цьому позбавлення суб`єкта господарювання права протягом трьох років брати участь у процедурах закупівель є тим запобіжчиком, за допомогою якого держава усуває недобросовісність суб`єктів господарювання від можливості мати доступ до публічних коштів. Крім того, за порушення законодавства про захист економічної конкуренції Законом України "Про захист економічної конкуренції" передбачена відповідальність. Зокрема, за порушення, пунктами 1, 2 та 4 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи. Як вірно встановлено судом першої інстанції, за порушення, передбачене пунктом 4 частини 2 статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", Рішенням АМК накладено штраф у розмірі 68 000,00 грн, зокрема, на ТОВ "ВКП "Сіал Джет Україна". Отже, відповідачем-2 понесено відповідальність за вчинене ним порушення законодавства про захист економічної конкуренції. У той же час, місцевим господарським судом враховано, що у відкритих торгах UA-2018-02-19-000924-с брали участь лише два суб`єкта господарювання: ТОВ "ВКП "Сіал Джет Україна" та ТОВ "Гаскет ЛТД", тендерні пропозиції яких становили 376 920,00 грн та 377 040,00 грн відповідно. Тендерна пропозиція ТОВ "ВКП "Сіал Джет Україна" (376 920,00 грн) була нижчою за очікувану замовником вартість предмета закупівлі (377 040,00 грн) згідно з пунктом 6.1 розділу І Тендерної документації 83/1/18/24 від 15.10.2018. Разом з цим, матеріали справи не містять відомостей про наявність інших потенційних учасників спірної закупівлі, які б могли задовольнити потреби відповідача-1 за менші кошти. Прокурором не надано доказів наявності на ринку, на час проведення спірної закупівлі, більш вигідних для відповідача-1 цінових пропозицій. Також, прокурором не надано доказів того, що товар за договором, укладеним за результатами спірних відкритих торгів, поставлено з завищенням цін, а також що аналогічні товари могли бути поставлені з використанням менших ресурсів. Крім того, умови оспорюваного договору виконані його сторонами в повному обсязі, що підтверджується наявним в матеріалах справи Звітом про виконання договору про закупівлю від 29.09.2021, а саме відповідачем-1 перераховано відповідачу-2 грошові кошти у сумі 452 304,00 грн та прийнято від відповідача-2 товар, поставка якого є предметом договору. При цьому, в матеріалах справи відсутні докази невідповідності кількості, вартості або якості поставленого відповідачем-2 товару, розміру завданих замовнику збитків, наявності інших порушень при виконанні умов договору. Колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції що прокурор не довів належними та допустимими доказами, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення оспорюваних правочинів, наявність протиправних наслідків оспорюваних правочинів, а також наявність умислу (наміру) у сторін саме на укладення договору, що суперечить інтересам держави і суспільства. Прокурор не обґрунтував належними та допустимими доказами спрямованість та відповідність оспорюваних правочинів ознакам, які б свідчили про посягання на суспільні, економічні та соціальні основи держави і суспільства. З огляду на наведене, підстави для визнання оспорюваних правочинів недійсними згідно з частиною 1 статті 203, частиною 1 статті 215, частиною 3 статті 228 ЦК України відсутні, а рівно відсутні підстави для застосування наслідків недійсного правочину, у зв`язку з чим місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні, з яким також погоджується судова колегія. Крім того, враховуючи, що підстави для задоволення позову відсутні, відсутні і правові підстави для застосування наслідків пропуску строку позовної давності. Інші доводи апеляційної скарги, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду. Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення. В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими. При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 у справі №910/7318/23 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає. Розподіл судових витрат Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов`язані з розглядом апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 у справі №910/7318/23, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на скаржника. Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу заступника керівника Запорізької обласної прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 у справі №910/7318/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 у справі №910/7318/23 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Запорізьку обласну прокуратуру.

4. Матеріали справи №910/7318/23 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст рішення складено та підписано суддями - 07.12.2023. Головуючий суддя Л.Г. Сітайло Судді В.В. Шапран С.І. Буравльов