Постанова 4873 № 910/11140/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "05" грудня 2023 р. Справа№ 910/11140/22 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Коробенка Г.П. суддів: Козир Т.П. Тарасенко К.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська ЦЗФ" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2022 року у справі № 910/11140/22 (суддя Марченко О.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська ЦЗФ" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 36 951,77 грн. ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська ЦЗФ" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" 36 951,77 грн вартості нестачі вугілля кам`яного. Позов мотивовано тим, що: - Товариство відповідно до технічних умов завантажило вугілля кам`яне марки Г (Г1) (0-100) та у період грудня 2021 року передало вказаний вантаж для перевезення Залізниці за накладними: від 22.12.2021 №52409828 у вагон 56329410 в кількості 68,800 тон; від 22.12.2021 №52409828 у вагон 54752035 в кількості 70 тон; від 22.12.2021 №52409828 у вагон 58939240 в кількості 70 тон; від 22.12.2021 №52409828 у вагон 53498010 в кількості 69,800 тон та від 23.12.2021 №52418381 у вагон 55022453 в кількості 70 тон; - під час перевезення відповідачем вантажу за вказаними накладними на станціях Бурштин Львівської залізниці було проведено перевірку стану вантажу та виявлена нестача кам`яного вугілля у деяких вагонах, про що складені комерційні акти, а саме: №388103/1590, №388103/1591, №388103/1592, №388103/1593, №388103/1594; - в залізничних накладних відсутні відомості про те, що спірні вантажі були відправлені вантажовідправником вантажоодержувачу у вологому стані; - під час перевезення кам`яного вугілля, як це передбачено Технічними умовами навантаження, вагони знаходилися та були прийняті до перевезення у технічно справному стані, слідів просипання вантажу не виявлено; факт нестачі вантажу за спірним перевезенням підтверджується комерційними актами; виявлена нестача свідчить про те, що відповідач не забезпечив схоронність вантажу під час його перевезення; - Залізниця не виконала покладених на неї законом та договором перевезення зобов`язань в частині забезпечення схоронності перевезеного вантажу, а тому повинна відшкодувати вартість нестачі у сумі 36 951,77 грн з ПДВ. Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.12.2022 у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська ЦЗФ" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2022 у справі №910/11140/22 та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неповного з`ясування обставин справи. При цьому скаржник стверджував, що у підтвердження вартості відправленого вантажу у спірних полувагонах, позивачем було надано довідки вантажовідправника ТОВ "ДТЕК Курахівська ЦЗФ" (підписані директором ТОВ"ДТЕК Курахівська ЦЗФ" та начальником відділу планування та інвестицій) щодо визначення вартості 1 тони відвантаженого вугілля по накладним №52409828 від 22.12.2021 та №52418381 від 23.12.2021, що є належним доказом підтвердження вартості вантажу. Також апелянт зазначив, що ніде не вказано, що довідка щодо вартості вантажу дійсна лише при наявності підпису головного бухгалтера, і відсутність даного підпису, є підставою визнання даних довідок неналежним доказом, підтверджуючим вартість фактичних збитків. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.03.2023 апеляційну скаргу у справі № 910/11140/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Чорногуз М.Г., Тарасенко К.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2023 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху справи. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська ЦЗФ" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2022 року у справі № 910/11140/22 залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги. Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2023, у зв`язку з перебуванням судді Чорногуза М.Г. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/11140/22. Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2023, справу №910/11140/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Козир Т.П., Тарасенко К.В. Через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська ЦЗФ" надійшло клопотання про усунення недоліків. Також скаржник звернувся з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому посилається, що дізнався про оскаржуване рішення 10.03.2023. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.06.2023 поновленоТовариству з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська ЦЗФ" строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2022 у справі №910/11140/22. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська ЦЗФ" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2022 у справі № 910/11140/22. Апеляційний перегляд оскаржуваного рішення підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. Через систему "Електронний суд" 31.08.2023 відповідачем подано відзив, у якому заперечено доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі. Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "ДТЕК Курахівська ЦЗФ" завантажило вугілля кам`яне марки Г (Г1) (0-100) у вагони: - 56329410 в кількості 68,800 тонн за залізничною накладною №52409828, - 54752035 в кількості 70,000 тонн за залізничною накладною № 52409828, - 58939240 в кількості 70,000 тонн за залізничною накладною № 52409828, - 53498010 в кількості 69,800 тонн за залізничною накладною № 52409828, - 55022453 в кількості 70,000 тонн за залізничною накладною № 52418381, та передало у грудні 2021 року (22.12.2021 і 23.12.2021) вказаний вантаж для перевезення Залізниці. З вказаних залізничних накладних вбачається, що відповідач прийняв у ТОВ "ДТЕК Курахівська ЦЗФ" на станції Курахівська Донецької залізниці зазначене вугілля для перевезення і зобов`язався доставити його на станцію Бурштин Львівської залізниці; одержувач ДТЕК Бурштинська ТЕС ПАТ "ДТЕК Західенерго". В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що під час перевезення відповідачем вантажу за вказаними накладними на станціях Бурштин Львівської залізниці було проведено перевірку стану вантажу та виявлено нестачу кам`яного вугілля у деяких вагонах, про що складено комерційні акти №388103/1590, №388103/1591, №388103/1592, №388103/1593, №388103/1594. Посилаючись на те, що АТ "Укрзалізниця" зобов`язане відшкодувати ТОВ "ДТЕК Курахівська ЦЗФ" вартість недостачі вантажу у сумі 36 951,77 грн, позивач звернувся з даним позовом до суду. Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Загальні умови перевезення на підставі ч. 2 ст. 908 ЦК України визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Аналогічні положення передбачено ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України. Відповідно до статті 909 ЦК України за договором перевезення одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Згідно зі ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, останній визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом залізниць України регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту. Дія Статуту залізниць України поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (п. 3 Статуту залізниць України). Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення. Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено також ч. 2 ст. 307 ГК України. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Абзацом 2 ст. 24 Статуту залізниць України передбачено право залізниці перевіряти правильність відомостей, зазначених вантажовідправником у накладній, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Згідно зі ст. 37 Статуту залізниць України під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса, вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Маса вантажів визначається відправником. З матеріалів справи вбачається, що на станції відправлення у вищевказаних залізничних накладних зазначено відповідну масу вантажу (вугілля кам`яного) у вагонах. Правильність внесених відомостей до вказаних накладних підтверджена підписом представника відправника. За приписами ч. 1 ст. 307 ГК України, ст. 22 Статуту залізниць України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Згідно з пунктом 2 статті 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини. Статтею 920 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язань, які випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами). Відповідно до ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України. Статтею 23 Закону "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. Згідно зі ст. 26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України. Пунктом 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт. Як вбачається з матеріалів справи, згідно з комерційним актом №388103/1590 при переважуванні вагону №56329410 на справних 150-тонних тензометричних вагах виявилось нетто - 68800 кг, що менше вантажного документу на 1450 кг. На поверхні вантажу виявлено навантаження вище бортів, закатковано зі скосами до торця, поверхня вантажу частково засніжена, маркування слабо проглядається; виїмка над 1-4 люками ліворуч приблизно 600см х 40-60 см х 30-40см, над 6-7 люками зліва 300см х 60см х 30-40см. В місцях виїмок маркування відсутнє. Вагон в комерційному та технічному відношенні справний. Вагон бездвірний, люки закриті. Згідно з комерційним актом №388103/1591 при переважуванні вагону №54752035 на справних 150-тонних тензометричних вагах виявилось нетто - 68350 кг, що менше вантажного документу на 1650 кг. На поверхні вантажу виявлено навантаження вантажу на рівні бортів, закатковано зі скосами до торця, маркування поздовжними борознами ледь проглядається, поверхня вантажу засніжена; Над 5-7 люками виявлено виїмки з двох сторін 450см х 90см х 50-40см; маркування в місцях виїмок відсутнє; вагон в технічному та комерційному відношенні справний; вагон бездверний, розвантажувальні люки з обох сторін закриті; при видачі просипання вантажу не було. Згідно з комерційним актом №388103/1592 при переважуванні вагону №58939240 на справних 150-тонних тензометричних вагах виявилось нетто - 67450 кг, що менше вантажного документу на 2550 кг. На поверхні вантажу виявлено навантаження вище бортів 20-30см закатковано, поверхня вантажу частково засніжена, маркування слабо проглядається; над 3-7 люками зліва виїмки 750см х 80см х 40-50см; в місцях виїмок маркування відсутнє; вагон в комекрційному та технічному відношенні справний; вагон бездверний, люки закриті; на момент видачі вантажу просипання не було. Згідно з комерційним актом №388103/1593 при переважуванні вагону №53498010 на справних 150-тонних тензометричних вагах виявилось нетто - 63750 кг, що менше вантажного документу на 6050 кг. На поверхні вантажу виявлено навантаження вантажу на рівні бортів, закатковано зі скосами до торця; маркування поздовжними борознами ледь проглядається, поверхня вантажу засніжена; з 1-7 люк виявлено виїмку зліва по ходу поїзда 1050см х 100-50см х 50-40см; маркування в місцях виїмки відсутнє; вагон в технічному та комерційному відношенні справний; вагон бездверний, люки з обох сторін закриті; при видачі вантажу просипання не було. Згідно з комерційним актом №388103/1594 при переважуванні вагону №55022453 на справних 150-тонних тензометричних вагах виявилось нетто - 68350 кг, що менше вантажного документу на 1650 кг. На поверхні вантажу виявлено навантаження вантажу вище рівня бортів на 20см; маркування ледь проглядається, поверхня вантажу засніжена; з 1-7 люк виявлено виїмку зліва по ходу поїзда 1050см х 50-80см х 30-40см; маркування в місці виїмки відсутнє, видно сліди ходіння; вагон в технічному та комерційному відношенні справний; вагон бездверний, розвантажувальні люки з обох сторін закриті; при видачі вантажу просипання не було. Як встановлено судом апеляційної інстанції, вищевказані комерційні акти за своєю формою та змістом відповідають вимогам Статуту залізниць України та Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855, та надані прозивачем у читабельному вигляді, а тому визнаються судом належними та допустимими доказами на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладних, фактичній масі вантажу, та недостачі вантажу, який перевозився у вагонах № № 56329410, 54752035, 58939240, 53498010, 55022453. Будь-які зауваження щодо форми, порядку складання, змісту вказаних комерційних актів та посадових осіб, які їх підписали, а також факти їх опротестування з боку сторін в матеріалах справи відсутні. Вимогами ст. 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода). Стаття 623 ЦК України зобов`язує сторону, яка порушила зобов`язання відшкодувати завдані у результаті цього збитки. Відповідно до ч. 3 ст. 314 ГК України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає. Колегія суддів зазначає, що відповідальність за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу регулюється Статутом залізниць України, норми якого є спеціальними у сфері залізничних перевезень і не суперечать положенням ЦК України і ГК України. За приписами ст. 113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин. Вищенаведені положення законодавства та обставини справи свідчать про відповідальність саме відповідача, як перевізника, за нестачу вантажу. При цьому, відповідачем, всупереч ст.ст. 74, 76, 77 ГПК України, ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт", ст. 113 Статуту залізниць України не доведено суду, що нестача вантажу виникла з незалежних від перевізника причин, тобто не спростовано відсутність своєї вини у незабезпеченні збереження переданого йому вантажу. Відповідно до ст. 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення. Загальна сума відшкодування збитку за не збережений вантаж в усіх випадках не може перевищувати суми, яка сплачується за повністю втрачений вантаж. Поряд із відшкодуванням збитків у разі втрати вантажу залізниця відшкодовує стягнуту за цей вантаж провізну плату, якщо вона не включається у вартість втраченого вантажу. Згідно зі статтями 924 ЦК України, 314 ГК України та статтями 114 і 115 Статуту, залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу. Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження вартості втраченого вантажу позивачем надано суду довідки, підписані директором та начальником відділу з планування та інвестицій ТОВ "ДТЕК Курахівська ЦЗФ", згідно з якими вартість 1 тонни відвантаженого вугілля становить: по накладній № 52409828 - 3 737,22 грн з ПДВ; по накладній №52418381 - 3 829,67 грн з ПДВ. Відмовляючи у задоволенні позову судом першої інстанції встановлено, що до позову позивачем надано довідки, які містять лише вартість 1 тонни вугілля власності Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", відвантаженої зі станції Курахівка Донецької залізниці на станцію Бурштин Львівської залізниці, на адресу "ДТЕК Бурштинська ТЕС" з урахуванням показників якості, що суперечить приписам статті 924 ЦК України, статті 314 ГК України, статей 114 та 115 Статуту. Крім того, довідка не містить підпису головного бухгалтера. Відтак, позивачем не доведено усього складу правопорушення у вигляді збитків, зокрема, понесення збитків позивачем з урахуванням визначення дійсної вартості втраченого вантажу. Колегія суддів не може погодитися з вищенаведеними доводами суду першої інстанції, оскільки надані позивачем довідки вантажовідправника, в яких визначена вартість однієї тонни вантажу, відправленого згідно вищевказаних накладних, є належним підтвердженням вартості втраченого під час перевезення залізницею вантажу, та відповідає положенням ч. 2 ст. 623 ЦК України, ст. 314 ГК України, а також ст. 115 Статуту залізниць України, а відтак розмір збитків є підтвердженим відповідно до вимог законодавства, у зв`язку з чим, доводи відповідача в цій частині визнаються судом апеляційної інстанції необґрунтованими. При цьому, посилання АТ "Українська залізниця" на непідписання зазначених довідок головним бухгалтером позивача, колегія суддів відхиляє, адже, як було зазначено вище, за змістом ст. 115 Статуту залізниць України вартість вантажу може бути визначена на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу. Водночас, ані вказаною нормою, ані будь-якою іншою нормою законодавства не встановлено обов`язкової форми щодо такого документу, у тому числі, необхідність його підписання саме головним бухгалтером. Пунктом 27 Правил перевезення вантажів встановлено, що вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. Позивачем також правомірно враховано, що відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення. Згідно з п. "г" ст. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли недостача вантажу не перевищує норм природної втрати і граничного розходження визначення маси. Згідно з п. 27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 1) 2 % маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0 - 6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокросолона; тютюн; м`ясо свіже; 2) 1,5 % маси, зазначеної в перевізних документах: вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива; 3) 1 % маси, зазначеної в перевізних документах: мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м`ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м`ясні всякі; 4) 0,5 % маси всіх інших вантажів. Норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються: - від маси брутто - для вантажів, які перевозяться в тарі й упаковці; - від маси нетто - для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки. Як встановлено судом, розрахунок збитків, спричинених внаслідок недостачі, проведений позивачем з урахуванням норми природної втрати під час перевезення, яка відповідно до п. 27 Правил перевезення вантажів, враховуючи, що втраченим вантажем було вугілля кам`яне марки г-газовий у твердому стані (п. 20 залізничних накладних), складає 1 % від маси вантажу, зазначеної в перевізних документах. При цьому, при визначенні розміру збитків, заподіяних втратою вантажу, застосовуванню підлягають норми Статуту залізниць України, яким встановлено обмежену відповідальність перевізника у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу, яка визначається на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість та вартість відправленого вантажу (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 916/4345/14). Апеляційний суд зазначає, що у даній справі на позивача покладений обов`язок доведення розміру вартості саме втраченого вантажу, а не всього вантажу, який був відправлений. Розмір збитків, враховуючи положення ст.225 ГК України та ст.115 Статуту залізниць України, є підтвердженим відповідно до законодавства України. З огляду на викладене, а також те, що судом встановлено факт незбереження відповідачем прийнятого до перевезення вантажу, відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачеві вартість втраченого під час перевезення залізницею вантажу у сумі 36 951,77 грн. Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідальність перевізника, у даному випадку залізниці, передбачена положеннями ст. 110 Статуту залізниць України, ч. 2 ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт", ст. 924 ЦК України, ст. 314 ГК України. У свою чергу, за змістом статей 113, 127 Статуту залізниць України обов`язок доведення відсутності вини в разі втрати вантажу покладено на перевізника, чого останнім зроблено не було. Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. За приписами частин 1, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Враховуючи встановлені обставини справи та вищевикладені приписи законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню повністю, у зв`язку з чим з АТ "Укрзалізниця" підлягає стягненню на користь ТОВ "ДТЕК Курахівська ЦЗФ" 36 951,77 грн. Відповідно до статей 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права. Відповідно до частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За результатами перегляду даної справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська ЦЗФ" підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2022 у справі №910/11140/22 - скасуванню. Судовий збір підлягає розподілу відповідно до ст. 129 ГПК України і покладається на відповідача. Керуючись ст.ст. 129, 255, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська ЦЗФ" задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2022 у справі №910/11140/22 скасувати. Позов задовольнити. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, місто Київ, вул.Є.Ґедройця, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська ЦЗФ" (85621, Донецька обл., Мар`їнський р-н, село Вовчанка(п), вул. Нагорна, будинок 1А, ідентифікаційний код 33959754) суму збитків, які виникли у зв`язку з незбереженням вантажу при перевезенні, у розмірі 36 951 (тридцять шість тисяч дев`ятсот п`ятдесят одна) грн 77 коп. та судовий збір у розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, місто Київ, вул.Є.Ґедройця, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська ЦЗФ" (85621, Донецька обл., Мар`їнський р-н, село Вовчанка(п), вул. Нагорна, будинок 1А, ідентифікаційний код 33959754) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3 721 (три тисячі сімсот двадцять одна) грн 50 коп. Матеріали справи №910/11140/22 повернути Господарському суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України. Головуючий суддя Г.П. Коробенко Судді Т.П. Козир К.В. Тарасенко