Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/898/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "23" листопада 2023 р. м.Київ Справа№ 910/898/23 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Станіка С.Р. суддів: Тищенко О.В. Гончарова С.А. за участю секретаря судового засідання Щербини А.В. за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 23.11.2023: від позивача: Прилєпов О.А. від відповідача: Герасименко І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду м. Києва від 23.05.2023 (повний текст рішення складено та підписано 09.06.2023) у справі № 910/898/23 (суддя Ващенко Т.М.) за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про стягнення 61.469.111,87 грн. ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про стягнення 61.469.111,87 грн, з яких: 51.524.915,41 грн заборгованості за отриману електричну енергію для регулювання небалансів за період з березня 2021 року по березень 2022 року за Договором №0545-01024 від 26.09.2019, 689.431,93 грн пені, 3.722.785,06 грн штрафу, 4.789.525,19 грн інфляційних втрат та 742.454,28 грн 3 % річних. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення Рішенням Господарського суду м. Києва від 23.05.2023 у справі № 910/898/23 Позов Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" задоволено частково, а саме: - стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, місто Київ, вулиця Лейпцизька, будинок 1-А; ідентифікаційний код 03327664) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 25; ідентифікаційний код 00100227) 46.524.915 (сорок шість мільйонів п`ятсот двадцять чотири тисячі дев`ятсот п`ятнадцять) грн 41 коп. заборгованості, 689.431 (шістсот вісімдесят дев`ять тисяч чотириста тридцять одну) грн 93 коп. пені, 4.789.525 (чотири мільйони сімсот вісімдесят дев`ять п`ятсот двадцять п`ять) грн 19 коп. інфляційних втрат, 742.454 (сімсот сорок дві тисячі чотириста п`ятдесят чотири) грн 28 коп. 3 % річних та 791.194 (сімсот дев`яносто одну тисячу сто дев`яносто чотири) грн 90 коп. судового збору; - в іншій частині (5 000 000,00 грн. основного боргу та 3.722.785,06 грн штрафу) в позові відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки рішенням Господарського суду міста Києва від 04.08.2022 у справі №910/3528/22 стягнуто з Акціонерного товариства "Банк Альянс" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" кошти за банківською гарантією в розмірі 5.000.000,00 грн у зв`язку з порушенням відповідачем своїх зобов`язань за Договором, відповідно, розмір заборгованості відповідача зменшився на вказану суму, та становить 46.524.915,41 грн. Доказів відсутності цієї заборгованості або іншого її розміру сторонами до матеріалів справи не надано, у зв?язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність основного боргу та стягнення його в сумі 46.524.915,41 грн., з відмовою у стягненні 5 000 000,00 грн. Також, здійснивши відповідний перерахунок, суд першої інстанції присудив до стягнення 689.431 (шістсот вісімдесят дев`ять тисяч чотириста тридцять одну) грн 93 коп. пені, 4.789.525 (чотири мільйони сімсот вісімдесят дев`ять п`ятсот двадцять п`ять) грн 19 коп. інфляційних втрат, 742.454 (сімсот сорок дві тисячі чотириста п`ятдесят чотири) грн 28 коп. 3 % річних. У стягненні 3.722.785,06 грн штрафу суд першої інстанції відмовив з огляду на те, що правова природа спірних правовідносин грошова, вказані порушення пов`язані з договором приєднання (який не є державним контрактом), сплачувати кошти має суб`єкт господарювання, а тому до спірних правовідносин не може бути застосована у даному випадку частина друга статті 231 Господарського кодексу України для визначення розміру штрафу і як підстава для стягнення цієї неустойки. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погоджуючись з ухваленим рішенням, позивач - Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (26.06.2023 згідно фіскальної накладної, яка направлена разом з апеляційною скаргою) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду м. Києва від 23.05.2023 у справі № 910/898/23: - в частині відмови у задоволенні позовної вимоги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення з Приватного акціонерного товарситва «Акціонерна компанія «Київводоканал» частини основного боргу у розмірі 5 000 000 грн. 00 коп. - скасувати та закрити провадженян у цій частині на підставі ч. 1 ст. 278 Господарського процесуального кодексу України; - в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення з Приватного акціонерного товарситва «Акціонерна компанія «Київводоканал» 3 722 785,06 грн. штрафу - скасувати та прийняти постанову, якою позовні вимоги у відповідній частині задовольнити. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні рішення в оскаржуваній частині порушено норми процесуального права (ст. ст. 73, 74, 77, п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України) та неправильно застосовано норми матеріального права (ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України - в частині вимог щодо штрафу), рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи. Зокрема, позивач зазначав, що суд першої інстанції відмовляючи у стягненні 5 000 000,00 грн. основного боргу помилково не врахував того, що з позовом у даній справі позивач звернувся 13.01.2023, а спірна сума коштів в розмірі 5 000 000,00 грн. була присудження до стягнення згідно рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2022 у справі №910/3528/22, яке набрало законної сили 17.01.2023 (після апеляційного перегляду справи згідно постанови Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2023), і сплачена на рахунок стягувача банком-гарантом 27.01.2023, а отже на момент звернення з відповідним позовом спірна сума боргу в розмірі 5 000 000,00 грн. (предмет спору у визначеній частині) існувала і припинила своє існування в процесі розгляду справи № 910/898/23, а отже, суд першої інстанції помилково відмовив у стягненні вказаної суми, адже провадження у справі в цій частині підлягало припиненню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, скаржник наголошував на тому, що суд першої інстанції помилково відмовив у стягненні 3 722 785,06 грн. штрафу, неправильно застосувавши ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України. Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу 12.09.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким відповідач просив відмовити в задоволені апеляційної скарги повністю, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відповідач наголошував на тому, що суд першої інстанції правильно застосував ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, відмовивши у стягненні штрафу у розмірі 3 722 785,06 грн., а також обгрунтовано врахував що 5 000 000,00 грн. були заявлені до стягнення у справі №910/3528/22, рішення по якій набрало законної сили. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2023, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду м. Києва від 23.05.2023 у справі № 910/898/23, передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Станік С.Р., суддів: Тищенко О.В., Гончаров С.А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2023 витребувано у Господарського суду м. Києва матеріали справи № 910/898/23. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду м. Києва від 23.05.2023 у справі № 910/898/23. 17.07.2023 на виконання ухвали з суду першої інстанції надійшли матеріали справи № 910/898/23. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2023 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду м. Києва від 23.05.2023 у справі № 910/898/23 залишено без руху. Протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали, скаржнику надано право усунути недоліки, подавши до Північного апеляційного господарського суду, подати докази доплати судового збору у визначеному законом розміру, а саме в розмірі 83 762 (вісімдесят три тисячі сімсот шістдесят дві) грн. 66 коп. 15.08.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" надійшла заява на виконання ухвали суду від 03.08.2023, до якої долучено копію платіжної інструкції № АУ-4791від 10.08.2023 про сплату судового збору у розмірі 83 762,88 грн. за оскарження рішення Господарського суду м. Києва від 23.05.2023 у справі № 910/898/23. В свою чергу, суддя Гончаров С.А., який входить до складу колегії суддів і не є суддею доповідачем, з 10.08.2023 перебував на лікарняному, і вирішення питання стосовно поданої апеляційної скарги здійснюється після виходу судді Гончарова С.А. з лікарняного. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/898/23 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду м. Києва від 23.05.2023, розгляд справи призначено на 12.10.2023, встановлено учасникам справи процесуальні строки на подання відзивів, заяв та клопотань. 12.10.2023 розгляд справи не відбувся, у зв`язку з перебуванням з 09.10.2023 по 13.10.2023 у відпустці головуючого судді Станіка С.Р. В свою чергу головуючий суддя Станік С.Р. з 25.09.2023 по 28.09.2023 включно перебував у відрядженні, з 29.09.2023 по 06.10.2023 включно, з 09.10.2023 по 13.10.2023 включно, з 16.10.2023 по 20.10.2023 включно, з 23.10.2023 по 27.10.2023 включно перебував у відпустці, суддя Гончаров С.А., який входить до складу колегії суддів і не є суддею доповідачем, з 25.10.2023 по 03.11.2023 включно, з 06.11.2023 по 10.11.2023 включно перебував у відпустці. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2023 призначено до розгляду в судовому засіданні справу № 910/898/23 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду м. Києва від 23.05.2023, судове засідання призначено на 23.11.2023. Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша); кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга). Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану. Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, в умовах воєнного стану. Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання В судове засідання 23.11.2023 з`явився представник позивача - Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" та представник відповідача - Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал". Представник скаржника (позивача) в судовому засіданні 23.11.2023 підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду м. Києва від 23.05.2023 у справі № 910/898/23: - в частині відмови у задоволенні позовної вимоги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення з Приватного акціонерного товарситва «Акціонерна компанія «Київводоканал» частини основного боргу у розмірі 5 000 000 грн. 00 коп. - скасувати та закрити провадженян у цій частині на підставі ч. 1 ст. 278 Господарського процесуального кодексу України; - в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення з Приватного акціонерного товарситва «Акціонерна компанія «Київводоканал» 3 722 785,06 грн. штрафу - скасувати та прийняти постанову, якою позовні вимоги у відповідній частині задовольнити. Представник відповідача в судовому засіданні 23.11.2023 заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду в оскаржуваних частинах без змін. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Як підтверджується наявними матеріалами справи та встановлено судом апеляційної інстанції, між позивачем та відповідачем шляхом подання ПрАТ "АК "Київводоканал" відповідної заяви від 31.05.2019 і приєднання до умов Договору про врегулювання небалансів електричної енергії (далі - Договір), відповідно до п. п. 1.1., 1.2. якого він є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови врегулювання небалансів електричної енергії сторони, відповідальної за баланс (далі - СВБ), у тому числі її балансуючої групи. Цей Договір є договором приєднання в розумінні ст. 634 ЦК України, умови якого мають бути прийняті іншою Стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого Договору в цілому. На підставі цього Договору Сторона, що приєднується, набуває статусу учасника ринку та здійснює свою діяльність у якості СВБ. Згідно з п. п. 1.3., 1.4. Договору, СВБ врегульовує небаланси електричної енергії, що склалися в результаті діяльності її балансуючої групи на ринку електричної енергії, або передає свою відповідальність за небаланси електричної енергії іншій СВБ шляхом входження до балансуючої групи. ОСП врегульовує небаланси електричної енергії з СВБ у порядку, визначеному Законом України "Про ринок електричної енергії" та Правилами ринку, затвердженими постановою КРЕКП від 14.03.2018 №307 (далі - Правила ринку). У період виникнення спірних правовідносин діяли редакції договору про врегулювання небалансів затверджені наказами НЕК "УКРЕНЕРГО" від 01.06.2021 №303, від 31.01.2022 №58, від 21.04.2022 №161, від 16.05.2022 №176. Відповідно до п. 1.5. Договору, врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення СВБ правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії та оплати платежів відповідно до Правил ринку. Главою 2 Договору передбачено, що вартість небалансів електричної енергії та суми платежів, що передбачені до сплати зі сторони СВБ та ОСП, розраховуються АР для кожного розрахункового періоду доби відповідно до Правил ринку. Оплата платежів відповідно до цього Договору здійснюється з урахуванням податків та зборів, передбачених діючим законодавством. Порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається Правилами ринку. Згідно з п. 5.1 Договору, виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку, та згідно з умовами цього Договору. Матеріалами справи підтверджується, що позивач через систему управління ринком Market Management System надсилав відповідачу платіжні документи (рахунки-фактури) за електричну енергію з метою врегулювання небалансів із зазначенням суми, що СВБ зобов`язано сплатити АР, і на виконання умов Договору та Правил ринку, НЕК "Укренерго" виставлено рахунки за електричну енергію для врегулювання небалансів, які розміщені ОСП в системі управління ринком, на загальну суму 53.182.643,71 грн, з яких відповідачем було оплачено лише 1.657.728,30 грн. Позивач при зверненні до суду першої інстанції з позовом наголошував, що розмір заборгованості відповідача за Договором становить 51.524.915,41 грн., і який заявлено ним до стягнення, і про що позивачем надано до матеріалів справи, зокрема, акти купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів, з відповідними актами коригування до них: від 30.06.2021 №ВН/21/06-№0545, від 31.08.2021 №ВН/21/08-0545, від 30.11.2021, №ВН/21/11-0545 від 31.12.2021 №ВН/21/12-0545, від 31.01.2022 №ВН/22/01-0545, від 28.02.2022№ВН/22/02-0545, від 31.03.2022 №ВН/22/03-0545, і відповідно, позивач, враховуючи положення Закону, Правил ринку та умови Договору, виконав розрахунки обсягу та вартості небалансів і направив сформовані рахунки-фактури у системі управління ринком (ММБ) до ПрАТ "АК "Київводоканал". В свою чергу, відповідач заперечував проти визначеного розміру заборгованості, зокрема в частині заявлених до стягнення 5 000 000,00 грн., посилаючись на те, що з метою забезпечення виконання зобов`язань ПрАТ "АК "Київводоканал" за Договором про врегулювання небалансів електричної енергії від 01.09.2019, укладеного з позивачем, АТ "Банк Альянс" (Гарант) видав на користь НЕК "Укренерго" (Бенефіціар) безумовну і безвідкличну гарантію виконання зобов`язань від 30.11.2021 №15387-21/1 на суму 5.000.000,00 грн зі строком дії Гарантії до 30.11.2022. Згідно з п.7, пп.10.1. п. 10 Гарантії, відповідач (гарант), у разі порушення зобов`язань ПрАТ "АК "Київводоканал" (принципала) за Договором, протягом 2 банківських днів після дня отримання Вимоги бенефіціара сплачує позивачу (бенефіціару) кошти в межах суми Гарантії, відповідно до умов Гарантії та за першою Вимогою без подання ним будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов (Гарантія є безумовною). Оскільки ПрАТ "АК "Київводоканал" (принципал) своєчасно не виконав свої зобов`язання щодо сплати коштів за Договором, позивач (бенефіціар) звернувся до АТ "Банк Альянс" (гаранта) з вимогою від 04.04.2022 № 01/13357 про сплату коштів за Гарантією в сумі 5.000.000,00 грн. Відмова відповідача задовольнити цю вимогу позивача щодо сплати коштів за Гарантією в сумі 5.000.000,00 грн стало підставою звернення останнього до суду, і за наслідками подання і розгляду відповідного позову, рішенням Господарського суду міста Києва від 04.08.2022 у справі №910/3528/22, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2023, стягнуто з Акціонерного товариства "Банк Альянс" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" кошти за банківською гарантією в розмірі 5.000.000,00 грн та судовий збір у розмірі 75.000,00 грн. Частиною 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. При цьому, листом № 21.2.4/135 від 20.01.2023 Акціонерне товариство "Банк Альянс" повідомило ПрАТ "АК "Київводоканал" про необхідність сплати коштів на користь ПАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" згідно рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2022 у справі №910/3528/22, і з метою покриття банком відповідних витрат в порядку ст. 569 Цивільного кодексу України, банк просив здійснити відповідне перерахування коштів, зокрема 5 000 000,00 грн., і що було здійснено ПрАТ "АК "Київводоканал" згідно платіжного доручення № 213 від 24.01.2023 на суму 5 000 000,00 грн. Також, листом № 21.2.4/326 від 13.02.2023 Акціонерне товариство "Банк Альянс" повідомило відповідачу про те, що банком виконані гарантійні зобов?язання перед бенефіціаром - ПАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" та перераховано на його користь згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 04.08.2022 у справі №910/3528/22 за банківською гарантією від 30.11.2021 №15387-21/1 - 5.000.000,00 грн, про що подано копію платіжної інструкції № 2 від 27.01.2023, в якій наявні відмітки про проведення вказаного платежу 27.01.2023. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків. Так, суд апеляційної інстанції встановив, що не погоджуючись з ухваленим рішенням, позивач - Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (26.06.2023 згідно фіскальної накладної, яка направлена разом з апеляційною скаргою) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду м. Києва від 23.05.2023 у справі № 910/898/23: - в частині відмови у задоволенні позовної вимоги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення з Приватного акціонерного товарситва «Акціонерна компанія «Київводоканал» частини основного боргу у розмірі 5 000 000 грн. 00 коп. - скасувати та закрити провадженян у цій частині на підставі ч. 1 ст. 278 Господарського процесуального кодексу України; - в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення з Приватного акціонерного товарситва «Акціонерна компанія «Київводоканал» 3 722 785,06 грн. штрафу - скасувати та прийняти постанову, якою позовні вимоги у відповідній частині задовольнити. Таким чином, враховуючи приписи ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції здійснює розгляд справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц. Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів". Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри". Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18. Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей" . Відповідно до п. 1.1.2 глави 1.1., п. 1.11.1 та п. 1.11.8 глави 1.1. розділу І Правил ринку, система управління ринком - програмно-інформаційний комплекс, що включає низку підсистем, що забезпечують управління всіма необхідними базами даних, реєстрами та виконання розрахунків, що визначені цими Правилами. За допомогою системи управління ринком здійснюється управління всіма процесами, зокрема, виконанням необхідних розрахунків, реєстрацією ринкових даних і результатів. Система управління ринком забезпечує, серед іншого, проведення розрахунків за небаланси електричної енергії. АР надає кожному учаснику ринку через його персональний кабінет доступ до записів даних розрахунків, що створив АР щодо цього учасника ринку, відповідно до інструкції з користування системою управління ринком. Згідно з п. 5.28.1 глави 5.25. Розділу V Правил ринку, щоденні звіти про розрахунки та остаточні щомісячні звіти про розрахунки надаються через систему управління ринком кожному ППБ та СВБ і включають детальну інформацію щодо індивідуального зарахування і списання коштів ППБ та СВБ. Форма і зміст початкових та остаточних звітів про розрахунки описані в цьому розділі. Подання платіжних документів здійснюється Сторонами відповідно до Правил ринку (п. 5.6. Договору). Відповідно до п. 7.3.1. Правил ринку (в редакції, що діяла на період спірних правовідносин) АР на щоденній основі надсилає платіжний документ кожній СВБ із зазначенням суми, що СВБ зобов`язана сплатити АР, або суми, що АР зобов`язаний сплатити СВБ через її небаланси електричної енергії протягом відповідного періоду. Згідно з п. 7.7.3. глави 7.7. розділу VII Правил ринку оплата платіжного документа з банківського рахунку учасника ринку на банківський рахунок АР здійснюється протягом двох робочих днів з дати направлення платіжного документа. Частинами 1 та 2 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України). Відповідно до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За приписами ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах. Частинами 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів. Відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначає Закон України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017 (далі - Закон). Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 4 Закону, учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів, зокрема, договір про постачання електричної енергії споживачу. Відповідно до ч. 1-2 ст. 56 Закону, постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами. Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. За ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно із ч. 1 ст. 563 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 563 Цивільного кодексу України вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією. Так, суд апеляційної інстанції встановив, що рішенням Господарського суду міста Києва від 04.08.2022 у справі №910/3528/22 стягнуто з Акціонерного товариства "Банк Альянс" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" кошти за банківською гарантією в розмірі 5.000.000,00 грн у зв`язку з порушенням відповідачем своїх зобов`язань за Договором. У зв?язку з наведеним, суд першої інстанції встановив, що відповідно, розмір заборгованості відповідача зменшився на вказану суму та становить 46.524.915,41 грн., і вказаний розмір заборгованості скаржником не оспорюється, з урахуванням того, що за умовами п. 5.1. Договору, п. 7.7.3. глави 7.7. розділу VII Правил ринку оплата платіжного документа з банківського рахунку учасника ринку на банківський рахунок АР здійснюється протягом двох робочих днів з дати направлення платіжного документа, і наявність сумнівів в обсягах електричної енергії не є підставою для несплати виставлених позивачем рахунків. В частині стягнення заборгованості в розмірі 5.000.000,00 грн - суд першої інстанції відмовив у позові, вказуючи на наявність відповідного судового акту, який набрав законної сили, і з чим скаржник не погоджується, вважаючи, що в цій частині суд першої інстанції припустився порушень норм процесуального права, а саме п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки на його переконання, провадження у справі слід було закрити за відсутністю предмету спору. Суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні матеріали справи погоджується з вказаними доводами скаржника, з огляду на наступне. П. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Так, матеріалами справи підтверджується, що з відповідним позовом про стягнення 51.524.915,41 грн заборгованості за отриману електричну енергію для регулювання небалансів за період з березня 2021 року по березень 2022 року за Договором №0545-01024 від 26.09.2019, позивач звернувся 13.01.2023, що підтверджується відомостями поштової накладної поштового відправлення, яким позов скеровано до суду, і 23.01.2023 провадження у даній справі № 910/898/23 було відкрито. В свою чергу, рішенням Господарського суду міста Києва від 04.08.2022 у справі №910/3528/22, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2023, стягнуто з Акціонерного товариства "Банк Альянс" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" кошти за банківською гарантією в розмірі 5.000.000,00 грн та судовий збір у розмірі 75.000,00 грн., і вказаним рішенням суду встановлено виключно безспірність вимоги позивача до гаранта, який видав в забезпечення виконання ПрАТ "АК "Київводоканал" зобов`язань на суму 5.000.000,00 грн безумовну і безвідкличну гарантію на користь НЕК "Укренерго" (Бенефіціар). В свою чергу, гарантом було погашено відповідне зобов?язання боржника перед НЕК "Укренерго" на суму 5 000 000,00 грн. згідно платіжної інструкції № 2 від 27.01.2023, в якій наявні відмітки про проведення вказаного платежу 27.01.2023, а отже, відповідний судовий акт, який встановив безспірність обов?язку щодо перерахування коштів, був фактично виконаний шляхом добровільного перерахування коштів 27.01.2023. При цьому, наявність судового рішення не може пов?язуватись з відмовою у позові, адже таке рішення по-перше, набрало законної сили після звернення позивача з відповідним позовом, а по-друге, наявність рішення не погашає автоматично певну заборгованість, адже рішення, як судовий акт, встановлює безспірність відповідного обов?язку, який має бути виконано визначеним шляхом, у даному випадку, що було здійснено шляхом перерахування 27.01.2023 банком, як гарантом, на корить позивача спірної суми у розмірі 5 000 000,00 грн. в рахунок погашення зобов?язань боржника за договором. Таким чином, предмет спору у справі № 910/898/23 в частині 5 000 000,00 грн. припинився під час провадження у даній справі, внаслідок виконання вказаного обов?язку банком за боржника 27.01.2023, а тому оскільки фактичне перерахування коштів здійснено 27.01.2023, а тому предмет спору справі № 910/898/23 в частині заявлених до стягнення 5 000 000,00 грн. - відсутній, у зв?язку з чим провадження у справі в цій частині є таким, що підлягало закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України. Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про відмову у позові в частині заявлених до стягнення 5 000 00.0 грн., і доводи скаржника в цій частині суд апеляційної інстанції визнає обгрунтованими. Ч. 1 ст. 278 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення Господарського суду м. Києва від 23.05.2023 у справі № 910/898/23 в частині відмови у задоволенні позовної вимоги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» частини основного боргу у розмірі 5 000 000 грн. 00 коп. підлягає скасуванню, і в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» основного боргу у розмірі 5 000 000 грн. 00 коп. - провадження у справі підлягає закриттю на підставі ч. 1 ст. 278 Господарського процесуального кодексу України, з підстав, наведених у даній постанові, Також, позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення з відповідача також 689.431,93 грн пені, 3.722.785,06 грн штрафу, 4.789.525,19 грн інфляційних втрат та 742.454,28 грн 3 % річних, з яких судом першої інстанції присуджено до стягнення з відповідача 689.431 (шістсот вісімдесят дев`ять тисяч чотириста тридцять одну) грн 93 коп. пені, 4.789.525 (чотири мільйони сімсот вісімдесят дев`ять п`ятсот двадцять п`ять) грн 19 коп. інфляційних втрат, 742.454 (сімсот сорок дві тисячі чотириста п`ятдесят чотири) грн 28 коп. 3 % річних, що учасниками спору в межах даного апеляційного провадження не оскаржується. В свою чергу, суд першої інстанції відмовив у стягненні з відповідача на користь позивача 3.722.785,06 грн штрафу, заявленого на підставі на підставі ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, з чим позивач не погоджується. Суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні матеріали справи, розглянувши вимоги позивача в частині стягнення 3.722.785,06 грн штрафу, дійшов наступних висновків. Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою. За змістом ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України). Частиною 1 ст. 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі. Приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Згідно з ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. ч. 1, 2 ст. 217 Господарського кодексу України). Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. За наведеними вище положеннями Господарського кодексу України, господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір. Нормативно-правове забезпечення сфери господарювання є однією з форм здійснення державою регулювання господарської діяльності. Водночас за змістом статті 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності є спрямованою, зокрема, на зменшення втручання держави у діяльність суб`єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, та здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. За пунктом 22 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них. Таким чином, тлумачення умов укладеного сторонами справи договору щодо підстав застосування відповідальності за порушення відповідачем грошового зобов`язання має здійснюватися у системному взаємозв`язку з положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання такої відповідальності у господарських правовідносинах. Стаття 231 Господарського кодексу України регулює випадки та розмір штрафних санкцій, встановлених ГК України щодо окремих видів зобов`язань. Тобто визначений розмір штрафних санкцій, зміна яких за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов`язань, зазначених у частині другій цієї статті. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов`язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов`язань, визначається відповідним суб`єктом господарювання - господарською організацією. З аналізу положень статті 231 Господарського кодексу України вбачається, що нею передбачено можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов`язань штрафних санкцій, що мають імперативний характер (тобто, їх розмір не може бути змінений за згодою сторін та не залежить від їх волевиявлення), а також можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов`язань штрафних санкцій, розмір яких може бути змінений сторонами за умовами договору. Частина друга статті 231 Господарського кодексу України визначає уніфікований розмір штрафних санкцій за певні види правопорушень (порушення вимог щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг), порушення строків виконання негрошового зобов`язання) у господарському зобов`язанні, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, якщо інше не передбачено законом або договором. Частина третя цієї статті передбачає можливість законодавчого встановлення розміру штрафних санкцій і за інші види правопорушень у окремих видах господарських зобов`язань, перелічених у частині другій статті 231 Господарського кодексу України. У свою чергу частина четверта статті 231 Господарського кодексу України наділяє сторін правом застосування штрафних санкцій, у разі якщо їх розмір законом не визначено, у розмірі, визначеному умовами господарського договору, а також надає сторонам право встановлювати різні способи визначення штрафних санкцій, - у відсотковому відношенні до суми зобов`язання (виконаної чи невиконаної його частини) або у певній визначеній грошовій сумі, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Положення частини шостої статті 231 ГК України регулюють виключно правовідносини сторін щодо їх відповідальності за невиконання грошових зобов`язань, передбачаючи їх встановлення у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. На відміну від, наприклад, частини другої статті 231 ГК України, у частині шостій цієї статті не вказано про застосування штрафної санкції у певному розмірі, а йдеться про спосіб її визначення. Суд апеляційної інстанції зазначає, що частина друга статті 231 Господарського кодексу України, на яку посилається позивач в обґрунтування розміру штрафу, не встановлює розмір штрафних санкцій за порушення саме грошового зобов`язання, а визначає уніфікований розмір штрафних санкцій за певні види правопорушень (порушення вимог щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг), порушення строків виконання негрошового зобов`язання) у господарському зобов`язанні, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, якщо інше не передбачено законом або договором. При цьому, матеріалами справи підтверджується, що правова природа спірних правовідносин грошова, вказані порушення пов`язані з договором приєднання (який не є державним контрактом), сплачувати кошти має суб`єкт господарювання, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що до спірних правовідносин не може бути застосована у даному випадку частина друга статті 231 Господарського кодексу України для визначення розміру штрафу і як підстава для стягнення цієї неустойки. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні в частині відмови у задоволенні вимоги позивача про стягнення 3.722.785,06 грн штрафу, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі. Аналогічна правова позиція висвітлена і Верховним Судом у постановах від 23.08.2022 у справі №910/9375/21, від 04.05.2023 у справі №910/21298/21. З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу задоволенню не підлягають, і у їх задоволенні було обгрунтовано відмовлено судом першої інстанції у зв`язку з їх безпідставністю, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України. Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Ч. 1 ст. 278 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу. П. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, знайшли своє часткове підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку (а саме в частині застосування судом першої інстанції норм процесуального права - п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України), і рішення Господарського суду м. Києва від 23.05.2023 у справі № 910/898/23 в оскаржуваній частині відмови у задоволенні позовної вимоги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення з Приватного акціонерного товарситва «Акціонерна компанія «Київводоканал» частини основного боргу у розмірі 5 000 000 грн. 00 коп. -підлягає скасуванню, з закриттям провадження в частині стягнення основного боргу у розмірі 5 000 000 грн. 00 коп. на підставі ч. 1 ст. 278 Господарського процесуального кодексу України. В решті рішення Господарського суду м. Києва від 23.05.2023 у справі № 910/898/23 в оскаржуваній частині щодо відмови у стягненні штрафу у розмірі 3 722 785 грн. 06 коп. - підлягає залишенню без змін, оскільки доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні у наведеній частині, рішення суду першої інстанції в цій частині ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права. Розподіл судових витрат Пунктом 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. На підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат наступним чином: - з Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" підлягає стягненню на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 112 500 (сто дванадцять тисяч п`ятсот) грн. 00 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги, доручивши Господарському суду м. Києва видати накази на виконання даної постанови. - в решті судовий збір за подачу апеляційної скраги слід залишити за скаржником. Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 269, 270, 275, 276,277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду м. Києва від 23.05.2023 у справі № 910/898/23 в частині стягнення штрафу у розмірі 3 722 785 грн. 06 грн. та 5 000 000 грн. 00 коп. частини основного боргу - задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 23.05.2023 у справі № 910/898/23 в частині відмови у задоволенні позовної вимоги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення з Приватного акціонерного товарситва «Акціонерна компанія «Київводоканал» частини основного боргу у розмірі 5 000 000 грн. 00 коп. - скасувати.

3. В частині стягнення з Приватного акціонерного товарситва «Акціонерна компанія «Київводоканал» основного боргу у розмірі 5 000 000 грн. 00 коп. - провадження у справі закрити на підставі ч. 1 ст. 278 Господарського процесуального кодексу України.

4. В решті апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду м. Києва від 23.05.2023 у справі № 910/898/23 - залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 23.05.2023 у справі № 910/898/23 в частині відмови у стягненні штрафу у розмірі 3 722 785 грн. 06 коп. - залишити без змін.

5. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, місто Київ, вулиця Лейпцизька, будинок 1-А; ідентифікаційний код 03327664) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 25; ідентифікаційний код 00100227) 112 500 (сто дванадцять тисяч п`ятсот) грн. 00 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги, доручивши Господарському суду м. Києва видати накази на виконання даної постанови.

6. В решті судовий збір за подачу апеляційної скраги залишити за скаржником.

7. Матеріали справи № 910/898/23 повернути Господарському суду м. Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Дата підписання постанови: 04.12.2023. Головуючий суддя С.Р. Станік Судді О.В. Тищенко С.А. Гончаров