Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 600/679/22-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 600/679/22-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Анісімов Олег Валерійович Суддя-доповідач - Кузьмишин В.М. 07 грудня 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Кузьмишина В.М. суддів: Сапальової Т.В. Сушка О.О. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу НОМЕР_1 прикордонного загону Західного регіонального управління Державного регіонального управління (військова частина НОМЕР_2 ) на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 06 червня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Західного регіонального управління Державного регіонального управління (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : Описова частина. Короткий зміст позовних вимог. У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону Західного регіонального управління Державного регіонального управління (військова частина НОМЕР_2 ), в якому просив визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 12.09.2021 по 29.12.2021; зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 12.09.2021 до дня фактичного розрахунку 29.12.2021. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 06.06.2023 позовні вимоги задоволено. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погодившись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не повністю з`ясовані обставини, що мають значення для справи, а рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Відзив/заперечення на апеляційну скаргу. Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Рух справи у суді апеляційної інстанції. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року відкрито апеляційне провадження у вищевказаній справі та призначено її до судового розгляду в порядку письмового провадження. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 проходив військову службу в органах Державної прикордонної служби України. Згідно з наказом начальника Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 16.08.2021 №357-ОС підполковника ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас за підпунктом «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) п.2 ч. 5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 28.08.2021 №436-ОС виключено 11.09.2021 із списків особового складу, усіх видів забезпечення прикордонного загону. Дослідженням матеріалів справи судом також встановлено, що відповідно до виписок карткового рахунку ОСОБА_1 від 15.09.2021 та від 30.12.2021 Військовою частиною НОМЕР_2 на рахунок ОСОБА_1 перераховано кошти: 15.09.2021 кошти в розмірі 321 263,80 грн згідно з коментарем призначення платежу зазначено «зарплата», однак як стверджує представник позивача, вказана виплата, згідно з інформацією із архівної відомості особистої картки грошового забезпечення за 2021 рік та листуванням із прикордонним загоном за адвокатськими запитами, включає грошове забезпечення за 11 днів вересня 2021 року, матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань 2 315,00 грн; одноразова грошова допомога при звільненні - 302 955,00 грн; заборгованість індексації грошового забезпечення у сумі 13 482,57 грн (із утриманням військового збору із загально нарахованої суми 326 156,14 грн у сумі 4 892,34 грн); 30.12.2021 кошти двома виплатами в розмірі 603,02 грн та 603,02 грн згідно з коментарем призначення платежу зазначено «заробітна плата», однак як стверджує представник позивача, вказані виплати є грошовою компенсацією за піднайми (найм) житлових приміщень; 30.12.2021 кошти в розмірі 91 311,59 грн згідно з коментарем призначення платежу зазначено «заробітна плата», однак як стверджує представник позивача, вказана виплата є заборгованістю із компенсації за неотримане речове майно (з урахуванням утримання 1,5 % військового збору у сумі 1 390,53 грн із нарахованої суми 92 702,12 грн, що підтверджується листуванням із військовою частиною за адвокатськими запитами).

Мотивувальна частина. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ). Згідно з статтею 1 Закону №2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо). Також у постанові Великої Палати Верховного Суду зазначено, що якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті КЗпП). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальність роботодавця протягом усього періоду прострочення. За приписами частини першої статті 47 КЗпП, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Згідно зі статтею 116 КЗпП, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не заперечувану ним суму. За приписами статті 117 КЗпП, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті. Закріплені у цих статтях норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними відповідно до законодавства всіх виплат у день звільнення та водночас стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку з працівником. Період затримки розрахунку при звільненні це весь час затримки належних звільненому працівникові сум та виплат по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. У постанові Великої Палати Верховного Суду в 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 зазначено, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальність роботодавця протягом усього періоду прострочення. Натомість якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця. Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, тому числі й після прийняття судового рішення. У цій справі позивач у зв`язку з порушенням відповідачем розрахунку при звільненні за період з 12.09.2021 до 29.12.2021. При цьому, відповідач провів фактичний розрахунок із позивачем щодо вказаних виплат поза межами строку, встановленого статтею 116 КЗпП. Оскільки не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої у статті 117 КЗпП України, а саме виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач має право на отримання такого відшкодування за затримку виплати індексації грошового забезпечення. Згідно зі статтею 27 Закону України «Про оплату праці», порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється КМУ. Обчислення середнього заробітку працівників здійснюється відповідно до «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100). Відповідно до абзацу 1 пункту 2 розділу ІІ Порядку №100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Абзацом 3 пункту 2 розділу ІІ Порядку №100 передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше як два календарні місяці, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначений Наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197; далі - Порядок №260). Відповідно до пункту 7 розділу І Порядку №260 середньоденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного військовослужбовцю за повний календарний місяць, на кількість календарних днів місяця, за який здійснюється виплата. Оскільки остаточний розрахунок із позивачем у зв`язку із звільненням проведено 29.12.2021, а не при виключенні останнього із списків частини, то строк затримки розрахунку складає 109 днів. Відповідно до архівної відомості з січня 2021 року по грудень 2021 року Військовою частиною НОМЕР_2 загальна сума виплаченого позивачу грошового забезпечення за період липень-серпень 2021 року, тобто за останні два місяці, що передували звільненню, становить 41474,06 грн. (20737,03 грн. + 20737,03 грн). Таким чином, розмір середньоденного грошового забезпечення (середнього заробітку) позивача перед його звільненням з військової служби становить 668,94 грн (41474,06 грн/62 дні). Позивачу належні суми виплачувалися частинами, а тому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні належить визначати за період невиплати кожної із таких частин через покладання на роботодавця відповідальності за не своєчасний розрахунок при звільненні по належних працівнику конкретних сумах. Період затримки розрахунку при звільненні по виплаті 15.09.2021 кошів в розмірі 321 263,80 грн становить 3 календарних дні (2 робочих дні). А тому, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні позивача з військової служби у даній частині складає 1337,88 грн (668,94 грн х 2 р.д.). Період затримки розрахунку при звільненні по виплаті 30.12.2021 року коштів в розмірі 603,02 грн., 603,02 грн та 91311,59 грн становить 109 календарних дня (78 робочих днів). А тому, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні позивача з військової служби у даній частині складає 52177,32 грн (668,94 грн х 78 р.д.). Сумарно середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні позивача з військової служби складає 53515,20 грн (1337,88 грн +52177,32 грн). Щодо доводів апеляційної скарги відповідача в частині зменшення розміру середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 року №821/1083/17 вказала про те, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Відповідні висновки викладені також і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 761/9584/15-ц. Аналогічної позиції дотримується і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (постанова від 20.05.2020 року, справа №816/1640/17). Сума середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні становить 53 515,20 грн, що є значно меншою, ніж сума проведеного з позивачем повного розрахунку, яка в сукупності становить 413 781,43 грн. Висновок за результатами розгляду апеляційної скарги. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов, вжив усіх заходів для всебічного і повного дослідження обставин справи та ухвалив законне й обґрунтоване рішення. Оцінюючи наведені скаржником доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку. Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу НОМЕР_1 прикордонного загону Західного регіонального управління Державного регіонального управління (військова частина НОМЕР_2 ) залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 06 червня 2023 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Головуючий Кузьмишин В.М. Судді Сапальова Т.В. Сушко О.О.