Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 522/18565/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 грудня 2023 р.м. ОдесаСправа № 522/18565/23 Перша інстанція: суддя Домусчі Л.В., повний текст судового рішення складено 24.10.2023, м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Танасогло Т.М., суддів: Димерлія О.О., Крусяна А.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 24 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення,- В С Т А Н О В И В : У вересні 2023 року ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, в якому просив: скасувати постанову серії ЕАТ №7672697 від 05.09.2023 інспектора 1 батальйону, 5 роти Управління патрульної поліції в Одеській області Афанасьєва О.Я. про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 КУпАП, закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення та скасування адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1190 грн. В обґрунтування позову вказував про протиправність прийняття оскаржуваної постанови з огляду зокрема на відсутність складу адміністративного правопорушення в діях позивача, відсутність жодного умислу чи необережності спрямованої на вчинення адмінправопорушення. Також позивач вказував, що в порушення вимог ст.251 КУпАП протокол відповідачем не складався, в оскаржуваній постанові зазначена не повна назва органу, посадова особа, яка її винесла та місце вчинення адміністративного правопорушення. Окремо, у позові зауважено, що оскільки постанову було винесено на місці зупинки, позивач не мав фізичної можливості скористуватися своїми правами, передбаченими ст.268 КУпАП, а саме, надавати докази, заявляти клопотання, користуватися правовою допомогою, тощо. Крім того, під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач також пояснював, що 05.09.2023 року його транспортний засіб Chevrolet Bolt EV, д.н.з. НОМЕР_1 , був зупинений поліцейськими, які повідомили, що номерні знаки його авто не відповідають встановленим вимогам, а саме, є потертості на номерному знаку, у зв`язку із чим позивач пояснював, що у нього частково був пошкоджений номерний знак гравієм, та з метою запобігання його втрати, він закріпив знак сіткою. Також, як вказував позивач, він пояснював, що не бачив, що ця сітка спричинила пошкодження номерного знака, але в його діях не було умислу, навмисно номер ніхто не пошкоджував. При цьому, позивач звертав також увагу й на те, що фотофіксацію було здійснено на особистий телефон інспектора, вважає, що такі докази є неприпустими, наголошував, що до 05.09.2023 року з номерними знаками його авто було все гаразд. Його авто було зупинено через невідповідальність переднього та заднього номерних знаків. Вважає, що пошкодження були причинені гравієм, можливо з часом і відійшла краска, але закриття номеру та умуслу в його діях не було. Відповідач проти задоволення позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позову мотивуючи тим, що спірну постанову було винесено з підстав, передбачених чинним законодавством, правомірно та обґрунтовано, з дотриманням процедури, на підставі та у межах повноважень, передбачених законом. Підстави для скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відсутні. Також, під час розгляду справи в суді першої інстанції представник відповідача надав пояснення у яких вказував, що на номерному знаку транспортного засобу позивача була встановлена решітка та були затерті деякі символи, а факт вчинення адміністративного правопорушення підтверджується відеофіксацією та фото, а саме - на передньому номерному знаку було НОМЕР_2 , а на задньому НОМЕР_1 . Позивачу було роз`яснено його права, і право скористатися правовою допомогою, він зателефонував адвокату, але письмових пояснень не надав, порушень зі сторони інспектора не відбулося, на відеозапису позивачу неодноразово роз`яснювали та пропонували надати окремо письмові пояснення. Щодо фіксування правопорушення зазначав, що фото та відео були здійснені технічними засобами, позивач не оскаржує дії поліцейського щодо фіксації особистим телефоном. Також зазначив, що 20.08.2023 року даний транспортний засіб використовувався якоюсь особою, після чого надійшла скарга від гр. ОСОБА_2 щодо неправомірності накладання штрафу на неї до УПП, у зв`язку з чим транспортний засіб з таким номером ( НОМЕР_2 ) було оголошено в розшук. Задній номерний знак відповідає транспортному засобу позивача, а передній не відповідає, та це видно на фото. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 24 жовтня 2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Скасовано постанову серії ЕАТ №7672697 у справі про адміністративне правопорушення від 05.09.2023року, винесену інспектором 1 батальйону 5 роти Управління патрульної поліції в Одеській області старшим лейтенантом поліції Афанасьєвим Олегом Яковичем, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 1 190,00 грн. та закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Департаментом патрульної поліції на зазначене судове рішення подано апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. В обґрунтування скарги виклавши більшою мірою аналогічні доводи тим, що були вказані у відзиві на позовну заяву наголошує на правомірності та законності прийнятої патрульним постанови, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 КУпАП з огляду на встановлення вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, яке виразилось у керуванні транспортним засобом з переднім номерним знаком, що не відповідає встановленим вимогам, а саме з решіткою та деякими затертими символами, що перешкоджають та ускладнюють його ідентифікацію, та не дає можливості чітко визначити символи та буквено-числову комбінацію, що своєю чергою, як зауважує скаржник, свідчить про вчинення позивачем порушенням п. 2.9.в) Правил дорожнього руху. Відповідальність за такі дії саме передбачена ч.1 ст.121-3 КУпАП. Факт вчинення адміністративного правопорушення позивачем підтверджується фотознімками та відеозаписами з портативних реєстраторів поліцейських, які є належними та допустимими доказами у даній справі. Також, скаржник наголошує на тому, що розгляд справи було проведено у чіткій відповідності до приписів КУпАП, з дотриманням відповідної процедури, жодної права позивача порушені не були. Оскаржувана постанова відповідає встановленим КУпАП до неї вимогам, містить усі необхідні дані. Проте, суд першої інстанції належним чином не дослідив докази, на яких ґрунтується позиція сторони відповідача, не зазначив доказів чи посилань на докази, які б спростовували позицію відповідача у справі та підтверджували б відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 121-3 КУпАП. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ №7672697 від 05.09.2023 року визнано винним ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення передбаченого ч.1ст.121-3КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1190,00 грн. В оскаржуваній постанові зазначено, що 05.09.2023 року о 14.18 год. у м.Одеса, вул.Стуса/Дальницька, 1В, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Chevrolet Bolt EV, д.н.з. НОМЕР_1 , з номерним знаком, що не відповідає встановленим вимогам, а саме, з решіткою та деякими затертими символами, що перешкоджають та ускладнюють його ідентифікацію, та не дає можливість чітко визначити символи та буквено-числову комбінацію, чим порушив п.2.9.в ПДР, - керування водієм транспортного засобу з номерним знаком, що не відповідає вимогам стандартів, тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.121-3 КУпАП. Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано будь-яких доказів, які б свідчили про умисне вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121-3 КУпАП, матеріали справи не містять доказів вчинення дій, передбачених диспозицією ч.1 ст.121-3 КУпАП, а саме дій позивача, що призвели до потертості однієї з букв переднього номерного знаку, та умислу позивача. При цьому, суд першої інстанції також вказав на відсутність доказів щодо неможливості визначення символів номерного знака з відстані 20 метрів. У відповідності до приписів ст. 311 КАС України, апеляційним судом розгляд даної справи здійснено у порядку письмового провадження. Сторонами не висловлено заперечень проти розгляду справи в порядку письмового провадження. В силу ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Надаючи оцінку спірним правовідносинам та обґрунтованості висновків суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч.2 ст.2 КАС України вимогам. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч.2 ст.2 КАС України вимогам. Згідно ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Як визначено ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. №1306 (із змінами та доповненнями). Пунктом 1.3 ПДР визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Аналогічні положення містяться у ст.14 Закону України "Про дорожній рух". Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п.1.9 ПДР). Згідно п. 2.9 (в) ПДР Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом, зокрема, без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий. Відповідальність за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП настає за керування або експлуатацію транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака. Також, апеляційний суд враховує, що згідно ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису). В силу вимог п.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. За приписами ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Апеляційний суд також враховує, що у розумінні ст.258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 122-2, частинами другою, третьою статті 132-1, статтею 132-2 цього Кодексу, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису) (ч.2). У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті, що зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу (ч.4). Відповідно до п.4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затв. наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015р., у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься в разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених зокрема частинами першою і другою статті 121-3, … КУпАП. Згідно п.10 розділу ІІІ вказаної Інструкції поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Таким чином, вказаними нормами передбачено спрощений порядок фіксування адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, за умов якого протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, при цьому посадова особа має право винести безпосередньо постанову в справі про адміністративне правопорушення. Водночас, за приписами ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Між тим, згідно фактичних обставин справи, будь-якої оцінки доводам позивача зокрема стосовно закріплення по периметру за допомогою сталевого дрота номерного знака з метою запобігання його втрати, що при цьому не заважає як ідентифікації такого номерного знаку, так і не може вважатись його закриттям сторонніми предметами, не надав, лише обмежившись констатацією факту встановлення порушення позивачем п.2.9.в) ПДР під час керування Т/З, опис якого зафіксовано в оскаржуваній постанові. Відповідно до ст.283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених ч.2 цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Із змісту ст.283 КУпАП слідує, що обставини вчинення адміністративного правопорушення, які викладені у постанові, мають встановлюватись на підставі оцінених органом (посадовою особою) доказів, що є допустимими, тобто зібраними у встановленому КУпАП порядку. Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. В спірному випадку, на підтвердження доводів правомірності постанови відповідач надав доказ вчинення позивачем інкримінованого йому адміністративного правопорушення, яким є відеозапис з нагрудної камери інспектора УПП, фотознімки. Проаналізувавши зміст безпосередньо самої оскаржуваної постанови, в якій зазначено, що позивач порушив п. 2.9.в ПДР - керування водієм Т/З з номерним знаком, що не відповідає вимогам стандартів, та наявні у справі надані стороною відповідача докази, колегія суддів вважає, що надані відео та фотодокази не містять відображення обставин події правопорушення, вчинення якого інкримінується позивачу. Зокрема, з наданих відповідачем доказів не вбачається керування позивачем транспортним засобом з номерним знаком, що не відповідає вимогам стандартів, про що безпосередньо зазначено в оскаржуваній постанові. До того ж, відповідач не зазначає яким саме вимогам та яких саме стандартів не відповідає номерний знак транспортного засобу, яким керував позивач. Колегія суддів зауважує, що з наявного в матеріалах справи диску з відеозаписом та фотодоказами вбачається, що державний номерний знак транспортного засобу Chevrolet Bolt EV, д.н.з. НОМЕР_1 проглядаються чітко; розміри номерного знака, його форма, позначення, буквено-числова комбінація, колір, розміщення тощо, не змінені. До того ж, як і з відеозапису, так і з фотокарток, наданих відповідачем до матеріалів справи не зафіксовано будь - які заміри видимості буквених та цифрових символів номерного знака. Відсутні докази неможливості ідентифікації номерного знака Т/З, яким керував позивач. Колегія суддів також погоджується з зауваженням суду першої інстанції про те, що виходячи зі змісту приписів ст.9 КУпАП, юридичною підставою для відповідальності є склад правопорушення, елементами якого є: шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою, вина. Разом з цим, відсутність хоча б одного з наведених елементів, в свою чергу виключає відповідальність за заподіяну шкоду. Окрім того, враховуючи визначення адміністративного правопорушення (проступку) наведеного у ч.1 ст.9 КУпАП, суд першої інстанції ґрунтовно звернув увагу на приписи ст.ст. 10, 11 цього ж Кодексу, якими закріплено, що: адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків; адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити. Суб`єктивна сторона правопорушення за ст.121-3 КУпАП характеризується умисною формою вини, тобто особа, яка вчиняє такі дії, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Між тим, з досліджених матеріалів даної справи та встановлених спірних обставин справи вбачається, що жодні докази, які б свідчили про умисне чи також з необережності вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.121-3 КУпАП, в матеріалах справи відсутні, в свою чергу надані відповідачем докази таких обставин не доводять. Крім того, з матеріалів справи неможливо встановити, а відповідачем не надано доказів того, хто саме та коли міг пошкодити (затерти) номерний знак транспортного засобу Chevrolet Bolt EV, д.н.з. НОМЕР_1 , яким 05.09.2023 року керував ОСОБА_1 . Також, відсутні докази щодо неможливості визначення символів номерного знака з відстані 20 метрів, чи в цілому його ідентифікації. Підсумовуючи усе викладене вище у сукупності апеляційний суд вважає, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, безпосередньо на якого покладено обов`язок доказування в адміністративному процесі правомірність своєї постанови, не довів наявності в діях позивача - ОСОБА_1 ані події, ані складу адміністративного правопорушення, яке виразилось у порушенні п.2.9.в) ПДР. Таким чином, колегія суддів вважає, що надані відповідачем відеозапис та фотодокази не доводять факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, а інших належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення позивачем вказаного вище адміністративного правопорушення, як суду першої інстанції, так і суду апеляційної інстанції, не надано. Враховуючи наведене вище, колегія суддів приходить до висновку, що вина позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, не доведена, не підтверджується належними доказами, що виключає притягнення його до адміністративної відповідальності, а відтак висновки суду першої інстанції про наявність правових підстав для скасування постанови ЕАТ №7672697 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121-3 КпАП України та закриття провадження по справі є правильними. Посилання апелянта на надходження скарги від гр. ОСОБА_2 щодо використання номерного знака, який належить її автомобілю колегія суддів не приймає до уваги, оскільки ці обставини не відносяться до предмету доказування у даній справі. При цьому, суд першої інстанції правильно відхилив посилання позивача на недотримання порядку та процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки такі спростовуються дослідженими під час розгляду справи та наявними у справі доказами. Отже, за наслідками апеляційного перегляду справи, встановлено, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Загалом доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи. Відтак, апеляційна скарга Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції задоволенню не підлягає. Рішення суду першої інстанції, з огляду на викладене вище, відповідає вимогам ст.242 КАС України. За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст. ст. 241-243, 245, 286, 308, 311, 315-317, 321, 325 КАС України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 жовтня 2023 року у справі №522/18565/23 - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Т.М. Танасогло Судді О.О. Димерлій А.В. Крусян