Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 522/4767/21

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 листопада 2021 р.м.ОдесаСправа № 522/4767/21 Головуючий в 1 інстанції: Свячена Ю.Б. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Димерлія О.О. суддів: Єщенка О.В. , Танасогло Т.М. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 20.07.2021 року у справі № 522/4767/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача інспектора роти №3 батальйону №1 УПП в Одеській області лейтенанта поліції Есерт Олександра Олександровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН №3876881 У С Т А Н О В И В: У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м.Одеси з позовом, у якому просив суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН №3876881, винесену інспектором роти №3 батальйону №1 УПП в Одеській області лейтенантом поліції Есерт Олександром Олександровичем, а провадження закрити. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що після зупинки транспортного засобу до нього підійшла інспектор поліції, яка не представилася та розмовляла російською мовою. У подальшому, інспектор поліції із документами ОСОБА_1 направилась до патрульного автомобіля та передала документи іншому працівнику поліції. Також, позивач вказував на те, що здійснюючи поворот праворуч на вул.Водопровідна він не бачив знаку «В`їзд заборонено», оскільки він висів до водія ребром. На думку позивача, означений знак установлено для водіїв, які рухаються по вул.Водопровідна. Крім того, ОСОБА_1 акцентував увагу на тому, що йому необхідно було потрапити на автостанцію «Привоз». У даному випадку позивачем не було створено аварійної ситуації, перешкод іншим учасникам дорожнього руху. Як наголошував позивач, в розділі 9 оскаржуваної постанови «до постанови додаються» жодних даних немає, що вказує на відсутність будь-яких доказів на підставі яких посадовою особою винесено постанову про накладення адміністративного стягнення. До того ж, інспектором поліції порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, а саме позивачу не роз`яснено прав, не повідомлено про прово на виклик адвоката. Відповідач з позовними вимогами не погоджувався з підстав викладених у письмовому відзиві на позовну заяву зазначаючи, що керуючи транспортним засобом марки TOYOTA COROLA ОСОБА_1 не виконано вимоги дорожнього знаку 3.21 «В`їзд заборонено», у зв`язку з чим порушено вимоги п.п. «в» п.8.4 Правил дорожнього руху. За вказане порушення передбачено відповідальність ч.1 ст.122 КУпАП. Вчинення позивачем означеного порушення підтверджується поясненнями свідка. Як вказує відповідач, ОСОБА_1 було ознайомлено з правами згідно ст.268 КУпАП та ст.63 Конституції України. Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 20.07.2021р. у справі №522/4767/21 позов ОСОБА_1 задоволено. Скасовано постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАН №3876881, винесену 06.03.2021р. інспектором роти №3 батальйону №1 Управління патрульної поліції в Одеській області лейтенантом поліції Есерт Олександром Олександровичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративне правопорушення з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255грн. Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КУпАП закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Задовольняючи позовну заяву ОСОБА_1 суд першої інстанції вказав на те, що під час винесення постанови поліцейські не представилися, а також не роз`яснили позивачу його права, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП. При цьому, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження своєї позиції, викладеної у постанові про накладення адміністративного стягнення, а також будь-яких доказів на підтвердження дотримання процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення. Не погодившись з вищеозначеним рішенням місцевого суду Управлінням патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції подано апеляційну скаргу в якій зазначено про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, у зв`язку з чим відповідач просить його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції зазначає, що позивачем не було надано жодних доказів, які б спростовували факт вчинення ним адміністративного правопорушення, а також доказів на підтвердження того, що під час винесення оскаржуваної постанови було порушено процедуру розгляду справи. На думку відповідача, окремі дефекти рішення суб`єкта владних повноважень не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо його протиправності. В силу приписів пункту 1 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв`язку з положеннями чинного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, з урахуванням такого. Зокрема, колегією суддів установлено, що 06.03.2021р. громадянин ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом TOYOTA COROLA, державний номерний знак НОМЕР_1 , у м.Одесі по вул.Водопровідна не виконав вимоги дорожнього знаку 3.21 «В`їзд заборонено», чим порушив п.8.4 Правил дорожнього руху, відповідальність за яке передбачено ч.1 ст.122 КУпАП. Надаючи оцінку спірним правовідносинам у системному зв`язку із положеннями чинного законодавства, колегія суддів вважає за доцільне зазначити таке. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності до закону. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна ця особа в його вчиненні. Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух і здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Пунктами 1.3 та 1.9 Правил дорожнього руху розділу 1 установлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Підпунктом «в» пункту 8.4 розділу 8 Правил дорожнього руху визначено, що заборонні знаки запроваджують або скасовують певні обмеження в русі. Згідно із Правилами дорожнього руху знак 3.21 «В`їзд заборонено» забороняє в`їзд усіх транспортних засобів з метою: - запобігання зустрічному руху транспортних засобів на ділянках доріг з одностороннім рухом; - запобігання виїзду транспортних засобів назустріч загальному потоку на дорогах, позначених знаком 5.8; - організації відокремленого в`їзду і виїзду на майданчиках, що використовуються для стоянки транспортних засобів, майданчиках відпочинку, автозаправних станцій тощо; - запобігання в`їзду на окрему смугу руху, при цьому знак 3.21 повинен застосовуватись разом з табличкою 7.9; - запобігання в`їзду на дороги, що безпосередньо простягаються у межах прикордонної смуги до державного кордону і не забезпечують пересування до встановлених пунктів пропуску через державний кордон (крім сільськогосподарської техніки, інших транспортних засобів і механізмів, задіяних у провадженні відповідно до законодавства і за наявності відповідних на те законних підстав сільськогосподарської діяльності або інших робіт, ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків, а також транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Держприкордонслужби, ДМС, ДФС, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Національної поліції і органів прокуратури під час виконання оперативних та службових завдань). Дія знака не поширюється на транспортні засоби, що рухаються за встановленими маршрутами. Зона дії знака - від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, - до кінця населеного пункту. Дія знака не переривається в місцях виїзду з прилеглих до дороги територій і в місцях перехрещення (прилягання) з польовими, лісовими та іншими дорогами без покриття, перед якими не встановлено знаки пріоритету. Відповідно до частини першої статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Об`єктивна сторона вказано правопорушення полягає у порушенні вимог забороняючого дорожнього знаку «В`їзд заборонено». Як на доказ підтвердження вчинення ОСОБА_1 означеного адміністративного правопорушення, відповідач посилається на пояснення гр. ОСОБА_2 від 06.03.2021р. При цьому, будь-яких інших належних і допустимих доказів, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП, відповідачем до матеріалів справи не додано. Між тим, апеляційний суд зазначає, що пояснення свідка, за відсутності інших належних та допустимих доказів вчинення особою адміністративного правопорушення, не є достатніми. Обставини, що підтверджуються показаннями свідка повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, лише тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому адміністративному правопорушенні. Аналогічна позиція викладене Верховним Судом у постанові від 29.04.2020 р. у справі № 161/5372/17. У даному випадку, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи скаржника про наявність у позивача обов`язку доводити свою невинуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, приписами ч.2 ст.77 КАС України, покладено, зокрема, на відповідача (суб`єкта владних повноважень). Крім того ані під час розгляду даної справи в суді першої інстанції, ані під час перегляду рішення місцевого суду в суді апеляційної інстанції відповідачем не доведено та до матеріалів справи не додано жодних доказів на спростування доводів позивача щодо порушення поліцейським процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення. Установлені в межах розгляду даної справи вищенаведені фактичні обставини справи у повному обсязі спростовують наведені в апеляційній скарзі доводи відповідача. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи відповідача, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування. З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, а рішення Приморського районного суду м.Одеси від 20.07.2021 року у справі № 522/4767/21 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та, з урахуванням приписів ст.272 КАС України, оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Димерлій О.О. Судді Єщенко О.В. Танасогло Т.М.