Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/13029/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 грудня 2023 р. Справа № 520/13029/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Калиновського В.А., Суддів: Кононенко З.О. , Мінаєвої О.М. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.08.2023, головуючий суддя І інстанції: Григоров Д.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 520/13029/23 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ: Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України, в якому просила суд: - визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення рішення ГУ ДПС у Харківській області (філія) відокремлений підрозділ ДПС України № 0/10464/2420 від 04.05.2023р. на суму штрафних (фінансових) санкцій яка складає 1020,00 грн.; В обґрунтування позову зазначила, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що порушує її права. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.08.2023 року у задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначила, що спірне рішення не відповідає вимогам п. 58.1.1 ПК України в частині підстав для його прийняття, також до нього не надано будь-якого детального розрахунку податкового зобов`язання (за наявності) та штрафних фінансових санкцій. Також зазначила, що при камеральній перевірці не є можливим відповідно до вимог п. 75.1 ст. 75 ПК України визначення та встановлення недостовірності будь-яких відомостей щодо платника податків, а так само не є можливим встановлення збільшення/зменшення податкових зобов`язань платника податків. Крім того, недостовірні відомості, невідповідність податкових зобов`язань платників податків не була встановлена взагалі. Визначене, на думку апелянта, свідчить про неможливість застосування до платника податків вимог п. 119.1 ст. 119 ПК України як при проведенні камеральної перевірки, так й під час прийняття податкового повідомлення-рішення. Зауважила, що вимогами діючого законодавства передбачена саме адміністративна відповідальність за несвоєчасне подання звітності, а не штрафні (фінансові) санкції ст. 119 ПК України. Проте суд, вважаючи штрафні санкції одним із видів адміністративної відповідальності застосовує до платника податків таку відповідальність в порушення вимог Закону від 03.03.2022 № 2115-IX. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Відповідно до п. 3 ч. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що посадовою особою Головного управлінням ДПС у Харківській області, з посиланням на пп. 75.1.1. п. 75.1. ст. 75, ст. 76, п. 86.2. ст. 86 Податкового кодексу України, було проведено камеральну перевірку податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) позивачкою на користь фізичних осіб і суми утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за І-ІV квартали 2022 року, за результатами якої складено Акт за №8633/20-40-20-06 від 06.04.2023р. Згідно висновків Акту встановлено порушення за перший, другий, третій та четвертий квартал 2022 року вимог п.п. 49.18.2 , п. 49.18 ст. 49. п. 119.1 ст.119 Податкового кодексу України. На підставі розгляду висновків даного акту перевірки Головним управлінням ДПС у Харківській області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.05.2023р. №0/10464/2420, яким визначено позивачу штраф за порушення п.п. 49.18.2, п. 49.18 ст. 49, ст. 51, абзацу «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України на загальну суму 1020,00грн. Не погодившись з наведеним, позивач звернулась до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що у даній справі відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, в повній мірі належними та допустимими доказами доведено законність та обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Доводи позовної заяви вказаних висновків не спростовують. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (надалі - ПК України). Згідно п.п. 49.18.2 ПК України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); Відповідно до п.п.19-1.1.1 п.19-1.1 ст.19-1 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків. Згідно з п.п.20.1.4 та п.п.20.1.19 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України. За приписами п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. При цьому, абз. 1 п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО. Згідно з абз. 2 п.п.75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах, повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини першої та пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні». Порядок проведення камеральної перевірки, в свою чергу, безпосередньо встановлено статтею 76 Податкового кодексу України, пунктами 76.1 та 76.2 якої, передбачено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу. Указом Президента України від 24.02.2022р. №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022р. №2102-ІХ, у зв`язку із воєнною агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022р. строком на 30 діб, який в подальшому продовжувався Указом Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року №2119-ІХ, Указом Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року №2212-IX, Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року №2263-IX, Указом Президента України від 12 серпня 2022 року №573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» та який станом як на час проведення камеральної перевірки позивача, так і станом на час розгляду цієї адміністративної справи триває. Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» від 03.03.2022р. №2118-ІХ (далі Закон №2118-ІХ) у зв`язку з Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., №№ 13-17, ст. 112) доповнено пунктом

69. Абзацом 1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України (в редакції Закону №2118-ІХ) установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті. Відповідно до п.п. 69.1 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України (в редакції Закону №2118-ІХ) у випадку відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок, зокрема щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом трьох місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні. Згідно з п.п. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України (в редакції Закону №2118-ІХ) податкові перевірки не розпочинаються, а розпочаті перевірки зупиняються. В подальшому Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» від 12.05.2022р. №2260-ІХ (далі Закон №2260-ІХ), який набрав чинності 27.05.2022 р. внесено зміни до п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України шляхом викладення підпункту 69.2 в такій редакції: «абзаци 1-4, 17 підпункту 69.2. Податкові перевірки не розпочинаються, а розпочаті перевірки зупиняються, крім: а) камеральних перевірок. У разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з цим Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 цього Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності. При цьому вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються". Також, внесено зміни до п.69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України шляхом викладення підпункту 69.1 в такій редакції: «абзаци 1-4, 8 підпункту 69.1. У разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні. У разі відсутності можливості у платника податків щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, такий платник податків звільняється від відповідальності, визначеної цим Кодексом, у межах діяльності, що провадиться через такі філії, представництва, відокремлені чи інші структурні підрозділи, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України. Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 липня 2022 року, подання податкової звітності до 20 липня 2022 року та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31 липня 2022 року. Платники податків, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, у яких відновилася можливість виконувати свої податкові обов`язки, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня відновлення можливості платника податків, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, передбачених цим Кодексом, за умови виконання ними таких податкових обов`язків, щодо реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності, сплати податків і зборів, протягом 60 календарних днів з першого дня місяця, наступного за місяцем відновлення таких можливостей платників податків. Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у цьому підпункті, та перелік документів на підтвердження затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.». При цьому, п.1 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2260-ІХ встановлено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім змін до абзаців другого, п`ятого восьмого підпункту 69.2 та підпункту 69.11 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України в частині камеральних перевірок декларацій та уточнюючих розрахунків (у разі їх подання), до яких подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, які набирають чинності з 2 червня 2022 року. З аналізу наведених норм слідує, що Законом №2260-ІХ було відновлено можливість контролюючих органів на проведення всіх камеральних перевірок, тобто й тих, предметом яких відповідно до абз.2 п.п.75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України, окрім питань правильності оформлення податкових декларацій, можуть бути і інші питання, такі як своєчасність реєстрації податкових накладних в ЄРПН. Також Законом №2260-ІХ відновлено можливість проведення контролюючими органами документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків та/або з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, та/або документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями. Відтак, станом на 06.04.2023р. (дату проведення камеральної перевірки позивача, за результатами якої було складено Акт №8633/20-40-20-06 від 06.04.2023р.), мораторію на проведення камеральних перевірок не існувало, отже, відповідач, з урахуванням наведених вище норм ПК України щодо наданої компетенції, був наділений у встановленому законом порядку повноваженнями щодо проведення такої перевірки позивача. Крім цього, Законом №2260-ІХ було відновлено податковий обов`язок платників податків, у яких є можливість виконувати свої податкові обов`язки, зокрема, в частині щодо дотримання термінів сплати податків, подання податкової звітності та реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН. В обґрунтування доводів щодо протиправності оскаржуваного рішення позивач посилається на те, що: податкове повідомлення-рішення повинно бути прийняте виключно в межах встановлених актом перевірки порушень, проте визначені інші порушення вимог Закону, ніж ті які були встановлені актом перевірки; при проведенні камеральної перевірки орган ДПС має право перевірки виключно питання своєчасного перерахування узгоджених сум податків, а не встановлення порушень в частині їх визначення; вимогами чинного законодавства передбачена саме адміністративна відповідальність за несвоєчасне подання звітності, а не штрафні (фінансові) санкції згідно ст. 119 ПК України. Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне. Як свідчать матеріали справи ФОП ОСОБА_1 податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за формою № 4ДФ за 4 квартал 2022 рік подано до податкового органу 01.03.2023 року (граничний термін подання 09.02.2023), чим порушені вимоги пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, ст. 51, абзацу "б" п. 176.2 ст. 176 ПК України. Вказане порушення зазначено в акті перевірки від 06.04.2023 № 8633/20-40-24-20-06, що наявний в матеріалах справи. Відповідно до пункту 119.1 статті 119 ПК України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не в повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми, нараховані (виплачені) фізичним особам за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень. Отже, за результатами перевірки було прийнято спірне податкове повідомлення - рішення в межах встановлених актом перевірки порушень. Колегія суддів вважає хибними доводи апеляційної скарги про те, що податкове повідомлення-рішення повинно бути прийняте виключно в межах встановлених актом перевірки порушень, проте визначені інші порушення вимог Закону, ніж ті які були встановлені актом перевірки, оскільки відповідно до оскаржуваного податкового повідомлення - рішення встановлено порушення: пп. 49.18.2, п. 49.18, ст. 49, ст. 51, абзацу "б" п. 176.2 ст. 176 ПК України, відповідно до акту перевірки від 06.04.2023 № 8633/20-40-24-20-06 встановлено порушення: пп. 49.18.2, п. 49.18, ст. 49, ст. 51, абзацу "б" п. 176.2 ст. 176 ПК України. Тобто, контролюючий орган діяв правомірно та на підставах чинного законодавства, доводи апелянта про визначення інших порушень з боку контролюючого органу при формуванні податкового повідомлення - рішення не мають жодного підтвердження та є такими, що не відповідають дійсності. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що при камеральній перевірці не є можливим відповідно до вимог п. 75.1 ст. 75 ПК України визначення та встановлення недостовірності будь-яких відомостей щодо платника податків, колегія суддів зазначає, що на підставі чинного законодавства податковий орган має відповідні повноваження щодо встановлення факту несвоєчасного виконання податкових зобов`язань за результатами камеральної перевірки. Так, відповідно до п. 76.1. ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Щодо доводів апелянта про те, що вимогами чинного законодавства передбачена саме адміністративна відповідальність за несвоєчасне подання звітності, а не штрафні (фінансові) санкції, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до пункту 119.1 статті 119 ПК України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не в повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми, нараховані (виплачені) фізичним особам за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/ або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень. Отже, прямою нормою законодавства, встановлена можливість застосування штрафних санкцій за несвоєчасне подання, тобто подання податкової звітності з порушеннями законодавчо встановлених строків до платника податків. Більш того, штрафні санкції є видом адміністративної відповідальності, а отже, доводи апелянта в цій частині є неспроможними. Щодо застосування до позивача штрафних санкцій під час дії військового стану, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022р. № 225 затверджено «Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України» (далі Порядок № 225). Відповідно до п. 1 Розділу ІІ Порядку № 225 до платників податків/податкових агентів, які не можуть виконувати податкові обов`язки, передбачені Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються правила для підтвердження можливості чи неможливості виконання платником такого обов`язку, передбачені цим Порядком. Згідно п. 3 Розділу ІІ Порядку № 225 до платників податків, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, які на дату набрання чинності цим Порядком мають можливість подати до контролюючого органу заяву та документи (копії документів), інформацію про відсутність можливості виконання податкових обов`язків, застосовуються такі правила. У разі неможливості виконання платником податків податкового обов`язку, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, платник податків подає не пізніше 30 вересня 2022 року заяву про відсутність такої можливості разом з вичерпним переліком документів (копій документів), інформації, які передбачені Переліком документів, що підтверджують неможливість платника податків - юридичної особи, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу своєчасно виконати свій податковий обов`язок, у тому числі обов`язок податкового агента затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року № 225 або Переліком документів, що підтверджують неможливість платника податків - фізичної особи, зокрема самозайнятої особи, своєчасно виконати свій податковий обов`язок, у тому числі обов`язок податкового агента затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року № 225 (далі - Переліки документів) до контролюючого органу в порядку передбаченому пунктом 8 цього розділу. Відповідно пункту 4 розділу II Порядку № 225 у разі відсутності у платника податків, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, можливості подати таку заяву та відповідні документи (копії документів), інформацію у строки, визначені пунктом 3 розділу II Порядку № 225, платник податків подає заяву та відповідні документи (копії документів), інформацію одночасно з набуттям можливості виконання одного із податкових обов`язків контролюючий орган, але не пізніше 60 календарних днів з першого дня місяця, наступного за місяцем відновлення таких можливостей платника податків. Платники податків, які не подали у строки, встановлені пунктами 3 та 4 розділу II Порядку № 225, заяви у довільній формі та відповідних документів (копії документів), що підтверджують неможливість виконання податкового обов`язку, передбаченого Кодексом або іншим законодавством, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи вважаються такими, що мають можливість своєчасно виконати податкові обов`язки у терміни, визначені Кодексом або іншим законодавством, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи. У свою чергу законодавством встановлено відповідну процедуру підтвердження неможливості виконання своєчасно податкових зобов`язань, а саме звернення до контролюючого органу із відповідною заявою та відповідними підтверджуючими документами, перелік яких передбачено Порядком № 225, після отримання такої заяви, контролюючий орган повинен її розглянути та винести відповідне рішення щодо можливості чи неможливості виконання платником своєчасно своїх обов`язків. Як слідує з матеріалів справи, позивачка не зверталася із заявою про неможливість виконання своїх податкових обов`язків та не підтвердила у встановленому законодавством порядку неможливість своєчасної подачі податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за формою № 4ДФ за 4 квартал 2022 року. При цьому факту невчасної подачі податкових розрахунків позивачка фактично не заперечувала, посилаючись лише на недоліки проведеної перевірки та застосування іншого виду відповідальності, ніж передбачено законом. Суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні №37801/97 від 01.07.2003 р. по справі Суомінен проти Фінляндії Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. За приписами ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В даній справі відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, суду в повній мірі належними та допустимими доказами доведено законність та обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Доводи позовної заяви вказаних висновків не спростовують. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність визначення Головним управлінням ДПС у Харківській області позивачу штрафу на загальну суму 1020,00 грн. та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0/10464/2420 від 04.05.2023р. Таким чином, адміністративний позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.08.2023 року по справі № 520/13029/23 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприєця ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.08.2023 по справі № 520/13029/23 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді З.О. Кононенко О.М. Мінаєва