Постанова 4851 № 520/4858/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 січня 2024 р. Справа № 520/4858/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Калиновського В.А., Суддів: Мінаєвої О.М. , Кононенко З.О. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2023, головуючий суддя І інстанції: Рубан В.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 520/4858/23 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування рішень, ВСТАНОВИВ: Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просив суд: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області №00046540710 від 14.02.2022; - визнати протиправним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій Головного управління ДПС у Харківській області №00046530710 від 14.02.2022. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає винесені рішень протиправними та необґрунтованими, оскільки не вчиняв протиправних діянь, а висновки відповідача, викладені в акті перевірки не відповідають фактичним обставинам справи. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2023 року адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишено без задоволення. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що судом першої інстанції не звернуто увагу на те, що формулювання в наказі №89-п Про проведення фактичної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підстав перевірки, не дає цілковите розуміння, що підставою перевірки є здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, оскільки за змістом резолютивної частини цього наказу, контролюючим органом наказано провести фактичну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з метою здійснення контролю за дотриманням, зокрема, вимог Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», та інших нормативно-правових актів у сфері обігу підакцизних товарів. Прийняте відповідачем за наслідками вищевказаної перевірки спірне податкове повідомлення-рішення №00046540710 від 14.02.2022, є рішенням про застосування до позивача штрафу за порушення та на підставі Закону України від 06.07.1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а не законодавства у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів тощо. Отже, Головним управлінням ДПС у Харківській області не дотримано вимог пункту 81.1 статті 81 ПК України, у відповідності до якого, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому, окрім іншого, зазначаються мета та підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом. З огляду на протиправність призначення та проведення вищевказаної перевірки позивача, ухвалені за її наслідками податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області №00046540710 від 14.02.2022 та рішення про застосування фінансових санкцій Головного управління ДПС у Харківській області №00046530710 від 14.02.2022 є протиправними, та такими, що підлягають скасуванню. Також зазначив, що ФОП ОСОБА_1 не здійснював роздрібну торгівлю алкогольними напоями ані за адресою свого місцезнаходження, ані в будь-якому іншому місці, бо він є платником єдиного податку, що підтверджується наданими до матеріалів справи деклараціями платника єдиного податку за перевіряємий період, та здійснення продажу алкогольних напоїв у такому випадку прямо заборонено законодавством. Твердження контролюючого органу про роздрібну торгівлю алкогольними напоями ФОП ОСОБА_1 без наявності ліценції на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями не відповідає дійсним обставинам справи та не підтверджено жодними належними доказами. Контролюючим органом як під час проведення самої перевірки, так і під час судового розгляду справи не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження обставин та факту роздрібної торгівлі алкогольними напоями ФОП ОСОБА_1 у господарському об`єкті за адресою: АДРЕСА_1 . Контролюючим органом не було зазначено на підставі яких документів чи інших матеріалів, був зроблений висновок щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства. Посадові особи, що проводили перевірку, не встановлювали фактичну та кількісну наявність алкогольних напоїв у господарському об`єкті за адресою: АДРЕСА_1 . В акті перевірки не відображено відомостей про інвентаризацію алкогольних напоїв, опис та зняття залишків з торгівлі алкогольних напоїв, спосіб зберігання алкогольних напоїв, так само, як і факт реалізації та зберігання позивачем алкогольних напоїв іншим особам. Водночас, ці обставини складають об`єктивну та суб`єктивну сторони правопорушення, відповідальність за вчинення якого встановлена приписами частини другої статті 17 Закону України №481/95-ВР. Беручи до уваги викладене, вважає, що суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову лише на підставі доводів відповідача, не надавши належної оцінки усім вимогам і доводам позивача та не з`ясувавши всіх обставин у цій справі, які впливають на правильність її вирішення. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач зареєстрований як фізична особа - підприємець та перебуває на обліку як платник єдиного податку. Видами діяльності згідно кодів КВЕД є: 74.90 Інша професійна, наукова та технічна діяльність, н.в.і.у. (основний); Інші: 96.01 Прання та хімічне чищення текстильних і хутряних виробів. 96.09 Надання інших індивідуальних послуг, н.в.і.у., 49.41 Вантажний автомобільний транспорт. 49.42 Надання послуг перевезення речей (переїзду), 55.10 Діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розмішування. 55.20 Діяльність засобів розмішування на період відпустки та іншого тимчасового проживання. 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування. 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. 69.10 Діяльність у сфері права. 20.01.2022 року відповідно до наказу №89-п від 12.01.2022 посадовими особами Головного управління ДПС у Харківській області проведено фактичну перевірку діяльності ФОП ОСОБА_1 у господарському об`єкті готель " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 12.01.2022. За результатами перевірки складено Акт фактичної перевірки від 20.01.2022 (бланк № 001522), в якому зафіксовані порушення: п. 1, 2 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: не проведення розрахункової операції через РРО на суму 50грн. (продаж коньяку "Шабо" 3 зірочки міцністю 40%, місткість 0,05л., за ціною 50 грн.) та не видача розрахункового документа встановленої форми на суму покупки у розмірі 50 грн.; ст. 15 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин що використовуються в електронних сигаретах та пального", а саме: роздрібна торгівля алкогольними напоями без наявності відповідної ліцензії на роздрібну торгівлю. У зв`язку з непогодженням з висновками, що викладені в Акті фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 подано заперечення №26/01 від 26.01.2022 на акт фактичної перевірки. Листом №416/ж 12/20-40-07-10-15 від 10.02.2022 ГУ ДПС у Харківській області повідомило ФОП ОСОБА_1 про те, що висновки оскаржуваного акту перевірки залишені без змін. На підставі висновків акту перевірки від 20.01.2022 Головним управлінням ДПС у Харківській області винесені податкове повідомлення-рішення №00046540710 від 14.02.2022 року, яким зобов`язано ФОП ОСОБА_1 сплатити суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 50,00 грн. та рішення про застосування фінансових санкцій №00046530710 від 14.02.2022, яким зобов`язано ФОП ОСОБА_1 сплатити суму штраф у розмірі 17000,00 грн. Позивач оскаржив вказані рішення до Державної податкової служби України в адміністративному порядку. Рішенням про результати розгляду скарги від 19.01.2023 №1495/6/99-00-06-03-02-06 Державної податкової служби України оскаржувані рішення від 14.02.2022 №00046540710 та №00046530710 залишені без змін, а скаргу ФОП ОСОБА_1 залишено без задоволення. Не погоджуючись з вказаними рішеннями відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду. Суд першої інстанції, залишаючи позов без задоволення, виходив з того, що відповідач, приймаючи спірні рішення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені нормами діючого законодавства. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст.ст. 67-68 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Згідно підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків. Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Підстави проведення фактичної перевірки регламентовано статтею 80 Податкового кодексу України, відповідно до пункту 80.2 якої фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: - у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів (підпункт 80.2.1 пункту 80.2 статті 80); - у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80); - письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування (підпункт 80.2.3 пункту 80.2 статті 80); - неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками (підпункт 80.2.4 пункту 80.2 статті 80); - у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80); - у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3 (щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (підпункт 80.2.6 пункту 80.2 статті 80); - у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (підпункт 80.2.7 пункту 80.2 статті 80). Відповідно до п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Як зазначено у пункті 86.1 статті 86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України встановлено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків. Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального на території України визначаються Законом України від 19.12.1995 №481-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" (далі також Закон №481/95-ВР). За змістом абзацу 3 частини четвертої статті 11 Закону України №481/95-ВР алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством. Частиною двадцять першою статті 15 Закону України №481/95-ВР встановлено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю. З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що 20.01.2022 року відповідно до наказу №89-п від 12.01.2022 посадовими особами Головного управління ДПС у Харківській області проведено фактичну перевірку діяльності ФОП ОСОБА_1 у господарському об`єкті готель " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 12.01.2022. У наказі №89-п від 12.01.2022 «Про проведення фактичної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 )» підстави для призначення перевірки сформульовані таким чином: "На підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 (здійснення функцій, визначних законодавством у сфері алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах), підпунктів 19-1.1.4, 19-1.1.14, 19-1.1.16, 19-1.1.17, 19-1.1.18, 19-1.1.19, 19-1.1.20 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України, частини першої статті 16 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального..." /а.с.24/. Слід зазначити, що Верховним Судом, сформульована стійка та послідовна правова позиція щодо підстав проведення фактичних перевірок та відсутності правових наслідків неналежно призначеної фактичної перевірки. Суть полягає у тому, що податковий орган не вправі призначити фактичну перевірку просто вказавши у відповідному наказі підпункти статті Податкового кодексу України. Необхідно конкретизувати також і фактичну підставу проведення такої перевірки, наприклад, стверджуючи про наявність порушень, що вимагають застосування контрольних функцій податкового органу, слід вказати на наявність конкретних порушень даного платника та походження інформації про них. Колегія суддів з даного приводу застосовує у цій справі висновки щодо правозастосування, сформульовані у постанові Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №460/2663/22. Відповідно до абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу. Отже, ПК України закріплює таку обов`язкову вимогу щодо змісту наказу про проведення перевірки як необхідність відображення підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення. Відповідно до підпунктів 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема: - у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80); У питанні застосування підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України практика Верховного Суду є сформованою і усталеною, полягає в тому, що ця норма містить дві самостійні (автономні) підстави для проведення фактичної перевірки у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального: (1) отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства, а також (2) здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у цій сфері. Тобто цей пункт передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо. Здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. Колегія суддів також бере до уваги висновки Верховного Суду (зокрема, але не виключно, викладені у постановах від 11 липня 2022 року у справі №120/5728/20-а, від 21 грудня 2022 року у справі №500/1331/21) про те, що формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, однак, з обов`язковим дотриманням вимог норм абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК щодо змісту наказу про проведення перевірки. У разі встановлення в одному підпункті статті декількох самостійних підстав для проведення перевірки кожна з них не обов`язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі. Виконання такої вимоги забезпечує розуміння суб`єктом господарювання причин, що зумовили проведення перевірки, а також кола питань, які можуть бути її предметом, залежно від підстави проведення. У такій ситуації в разі виникнення спору щодо наявності дійсних підстав для проведення перевірки або обґрунтованості припущень щодо вчинення суб`єктом господарювання порушень суд має можливість перевірити ці питання під час розгляду адміністративної справи. Судом встановлено, що у наказі про проведення фактичної перевірки міститься посилання не лише на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, а прямо вказується на здійснення функцій, визначених законодавством у сфері обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, тобто безпосередньо у наказі зазначається підстава проведення перевірки та перераховуються норми податкового та іншого законодавства, якими такі функції передбачено. Функції контролюючого органу щодо контролю за виробництвом і обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального визначено Податковим кодексом України та Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального". Так, згідно з підпунктами 19-1.1.14, 19-1.1.16, 19-1.1.17 п. 19-1.1 ст. 19-1 Податкового кодексу України, контролюючі органи: здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль та їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері; здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального; проводять роботу щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального. Частиною 1 статті 16 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" встановлено, що контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії. Даною нормою на органи ДПС України було покладено функції контролю у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів і пального, як на суб`єктів, що здійснюють їх ліцензування. Отже, підставою видання наказу від 12.01.2022 року № 89-п «Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 » є здійснення функцій контролю, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального про що зазначено в абзаці першому вказаного наказу. Враховуючи викладене, судова колегія зазначає, що наказ ГУ ДПС оформлений з дотриманням вимог, встановлених ст. 81 Податкового кодексу України. Зазначення в наказі будь-яких додаткових відомостей (фактичних обставин, що стали передумовою для призначення перевірки за цією підставою) законодавством не вимагається. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає неспроможними доводи апеляційної скарги про те, що Головним управлінням ДПС у Харківській області не дотримано вимог пункту 81.1 статті 81 ПК України, у відповідності до якого, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому, окрім іншого, зазначаються мета та підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом. Щодо виявлених в ході перевірки порушень колегія суддів зазначає наступне. Як свідчать матеріали справи за результатами перевірки складено Акт фактичної перевірки від 20.01.2022 (бланк № 001522), в якому зафіксовані порушення: п. 1, 2 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: не проведення розрахункової операції через РРО на суму 50 грн. (продаж коньяку "Шабо" 3 зірочки міцністю 40%, місткість 0,05л., за ціною 50 грн.) та не видача розрахункового документа встановленої форми на суму покупки у розмірі 50 грн.; ст. 15 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин що використовуються в електронних сигаретах та пального" (далі - Закон № №481/95-ВР), а саме: роздрібна торгівля алкогольними напоями без наявності відповідної ліцензії на роздрібну торгівлю. Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі - Закон № 265/95-ВР), дія якого поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі. За визначеннями, наведеними у ст.2 Закону №265/95-ВР, реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з приймання готівки для подальшого переказу. До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп`ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо; розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну. Пунктами 1, 2 та 11 ст. 3 Закону № 265/95-ВР встановлено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції; проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування (для пального із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД), цін товарів (послуг) та обліку їх кількості. За правилами ст. 17 Закону № 265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: 1) у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності на місці проведення розрахунків суми готівкових коштів сумі коштів, зазначеній у денному звіті реєстратора розрахункових операцій, більше ніж на 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а в разі використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання: 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення; Отже, наслідком здійснення розрахункової операції без використання реєстратора розрахункових операцій, реалізації товарів через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування кожного товару, є застосування до суб`єкта господарювання за рішенням відповідних контролюючих органів фінансових санкцій. Відповідно до ст. 1 Закону № №481/95-ВР алкогольні напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об`ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206 (крім квасу "живого" бродіння), 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об`ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД. Статтею 15 Закону №481/95-ВР встановлено, що ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами видаються за заявою суб`єкта господарювання. Ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на один рік. У додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) зазначається адреса місця торгівлі і вказуються перелік електронних контрольно-касових апаратів та інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення, фіскальні номери програмних реєстраторів розрахункових операцій; реєстраційні номери книг обліку розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі. Відповідно до ст. 17 Закону № 481/95-ВР за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством. До суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом), - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в ході фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 , господарський об`єкт за адресою: АДРЕСА_1 посадовими особами ГУ ДПС у Харківській області встановлено факт не проведення розрахункової операції через РРО на суму 50 грн. (продаж коньяку "Шабо" 3 зірочки, міцністю 40%, місткістю 0,05л, за ціною 50 грн.) без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями. Вказане зафіксовано в акті перевірки. Перевірка проведена у присутності ФОП ОСОБА_1 , який підписав акт перевірки без зауважень. До акту перевірки додано опис наявних купюр та монет. За результатами перевірки ГУ ДПС застосовано до ФОП ОСОБА_1 штрафні санкції на загальну суму 17050 грн.: 17000 грн. - за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії (рішення про застосування фінансових санкцій від 14.02.2022 № 00046530710) та 50 грн. - за не проведення розрахункової операції через РРО, вчинене вперше (податкове повідомлення-рішення від 14.02.2022 № 00046540710). Отже, з огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає правомірними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що відповідач, приймаючи спірні рішення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені нормами діючого законодавства, а отже підстави про визнання їх протиправними та скасування є такими, що не підлягають задоволенню. Колегія суддів вважає хибними доводи апеляційної скарги про те, що ФОП ОСОБА_1 не здійснював роздрібну торгівлю алкогольними напоями ані за адресою свого місцезнаходження, ані в будь-якому іншому місці, бо він є платником єдиного податку, а отже здійснення продажу алкогольних напоїв у такому випадку прямо заборонено законодавством, оскільки певні обмеження податкового законодавства для платників податків відповідної групи не доводять дотримання встановлених обмежень позивачем та, відповідно, не спростовують факт встановленого контролюючим органом порушення. Крім того, судова колегія вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що посадові особи, що проводили перевірку, не встановлювали фактичну та кількісну наявність алкогольних напоїв у господарському об`єкті за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки не стосувалися обліку та залишків продукції. Натомість, висновки відповідача полягали у встановленні факту не проведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій та не видачі розрахункового документа встановленої форми на суму покупки у розмірі 50,00 грн.; факту роздрібної торгівлі алкогольних напоїв без наявності відповідної ліцензії на роздрібну торгівлю. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що ФОП ОСОБА_1 був присутній під час проведення перевірки, з актом фактичної перевірки ознайомлений та отримав один примірник 20.01.2022, про що свідчить його підпис. Отже, у разі незгоди із діями посадових осіб відповідача під час перевірки та зафіксованими порушеннями, позивач мав змогу подати відповідні пояснення та зауваження до акту перевірки. Проте, ФОП ОСОБА_1 від надання пояснень відмовився, акт перевірки підписаний ним без зауважень. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що спірні рішення є такими, що відповідають вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, а отже позовні вимоги про визнання їх протиправними та скасування є такими, що не підлягають задоволенню. Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2023 року по справі № 520/4858/23 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2023 по справі № 520/4858/23 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді О.М. Мінаєва З.О. Кононенко