Постанова Київський апеляційний суд № 361/7261/22

Постанова Іменем України 05 грудня 2023 року м. Київ провадження № 22-ц/824/16008/2023 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого судді: Мазурик О. Ф. (суддя-доповідач), суддів: Желепи О. В., Немировської О. В., за участю секретаря Ратушного А. В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитсервіс" на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 червня 2023 року в складі судді Сердинського С. В. у цивільній справі №361/7261/22 Броварського міськрайонного суду Київської області за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитсервіс" треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Данич Оксана Федорівна, приватний виконавець виконавчого округу Київської області Канцедал Олександр Олександрович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, У С Т А Н О В И В: Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 червня 2023 року позов задоволено та вирішено питання про судові витрати. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитсервіс" (далі - ТОВ "Кредитсервіс") на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 992,40 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду в частині стягнення витрат на правничу допомогу, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на те, що рішення суду в цій частині ухвалено судом з порушенням норм процесуального права та за неповного з`ясування обставин, що мають значення при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат. В обґрунтування апеляційної скарги посилався на те, що в рішенні суду взагалі відсутні обґрунтування стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу. Наголошував на тому, що позивачем в порушення вимог ч. 3 ст. 137 ЦПК України не надано жодного документу щодо детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Вважав, що вартість послуг, яка заявлена у цій справі в розмірі 10 000 грн є безпідставною, оскільки виходячи із моніторингу ринку юридичних послуг середня вартість за консультацію становить 500 грн та 1000 грн за написання позовної заяви про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Додав, що відсутність акту виконаних робіт лише підтверджуєнеспівмірністьзаявлених витрат із наданими послугами. Зазначив, що позовна заява у цій справі є незначної складності, оскільки є шаблонним документом, підготовка якого не потребує багато часу, значних зусиль, особливих навиків та знань; судова практика з питань визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у подібних правовідносинах є сталою. Також зазначив, що за своєю категорією дана справа не є складною для адвокатський за своїм правовим статусом має достатню правову кваліфікацію, а наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн, адже цей розмір не відповідає критерію розумної необхідності таких витрат. Вартість послуг, заявлених представником позивача у даній справі, є суттєво завищеною, необґрунтовано високою, не відповідає ринковим цінам за аналогічні послуги та не відповідає критерію розумності, співмірності зі складністю та тривалістю справи. Звернув увагу, що він був позбавлений можливості надання своїх заперечень щодо розміру витрат на правничу допомогу, оскільки не отримав жодних доказів на обґрунтування понесених позивачем витрат, як то попереднього розрахунку, акту виконаних робіт тощо. Вважав, що відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу (оплати витрат) є підставою для відмови в задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. За наведених обставин просив скасувати рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 06.06.2023 в частині стягнення витрат на правничу допомогу та в цій частині ухвалити нове судове рішення про зменшення розміру судових витрат на правничу допомогу (відмову в задоволенні вимоги про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу). Відповідач, належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання свого представника не направив. Від представника відповідача Павленка С. В. надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника ТОВ "Кредитсервіс". Позивач, належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, що підтверджується звітом про доставку судової повістки на електронну адресу представника позивача, в судове засідання не з'явився (а. с. 114). Треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Данич О. Ф., приватний виконавець виконавчого округу Київської області Канцедал О. О., належним чином повідомлялися про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися та своїх представників не направили. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи та їхніх представників. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження та вимог, що заявлялись у суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Частиною 3 статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). З матеріалів справи вбачається, що в позовній заяві ОСОБА_1 зазначила попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, а саме вказала, що при розгляді даної справи вона очікує понести такі судові витрати: гонорар адвоката - 10 000 грн та 992,40 грн судового збору. До позовної заяви на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачкою долучено Ордер на надання правничої (правової) допомоги Серія АА №1220996 від 27.12.2022, згідно якого адвокат Оснач С. А. здійснює представництво інтересів ОСОБА_1 в Броварському міськрайонному суді Київської області та Договір про надання правничої допомоги №09/22 від 08.08.2022 (а. с. 16-19). З наданих ОСОБА_1 доказів на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу вбачається наступне. 08 серпня 2022 року між адвокатом Оснач С. А. та ОСОБА_1. (клієнт) укладено Договір про надання правничої допомоги №09/22, за умовами якого адвокат зобов'язується надати правову допомогу клієнту з питання визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Пунктом 4.1. Договору від 08.08.2022 визначено, що на визначення розміру гонорару адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь складності справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень клієнта. В пунктах 4.2., 4.3. сторони Договору про надання правничої допомоги від 08.08.2022 визначили, що гонорар адвоката є формою винагороди адвоката за надання правової допомоги клієнту та складає 10 000 грн. Клієнт сплачує оплату послуг адвоката у наступному порядку: 1 000 грн в день підписання Договору; 1 000 грн щомісячно. Беручи до уваги викладене а також враховуючи, що суд першої інстанції ухвалив рішення про задоволення позову, колегія суддів вважає, що керуючись положення п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд обґрунтовано виходив з того, що наявні правові підстави для розподілу витрат на правничу допомогу. Апеляційна скарга не містить доводів незгоди з висновками, викладеними в рішенні суду саме щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки понесених останньою витрат на правничу допомогу. В апеляційній скарзі наведено доводи незгоди з рішенням суду в цій частині лише щодо неспівмірності розміру витрат на правничу допомогу, який стягнуто судом. Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, відповідач посилався на те, що рішення суду необґрунтоване в частині визначеного розміру витрат на правничу допомогу, містить лише посилання на норми процесуального права, якими врегульовано порядок розподілу судових витрат та при цьому не містить мотивів щодо реальності понесених позивачкою витрат на правничу допомогу та їх співмірності з урахуванням предмету та обставин справи. Колегія суддів частково погоджується з такими доводами апеляційної скарги, з наступних підстав. Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц). Згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом в постанові від 15.09.2021 у справі №924/675/20, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менше, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України (ч. 4 ст. 137 ЦПК України). Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зазначено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і в пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18. Проте, як вбачається зі змісту рішення, судом не наведено мотивів стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн, а лише зазначено загальні формулювання про врахування складності справи, значення її для сторін, та про необхідність врахування розумності та справедливості. Проаналізувавши надані позивачем докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, в яких зазначено здійснені адвокатом роботи (послуги), а також врахувавши правові висновки Верховного Суду щодо застосування норм права при вирішенні питання розподілу судових витрат, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що визначений судом розмір витрат на правничу допомогу в сумі 10 000грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру; такі витрати не співрозмірні з виконаною роботою під час розгляду справи в суді першої інстанції. Як вбачається зі змісту позовної заяви, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 10.04.2022 дану справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судом першої інстанції у даній справі було призначено два засідання, а саме на 25.04.2023, яке згідно довідки Броварського міськрайонного суду Київської області від 25.04.2023 не відбулося у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, та на 06.06.2023, в якому судом ухвалено рішення про задоволення позову (а. с. 48, 51-53, 61). При цьому, на обидва судові засідання представник позивача не з'явився. Аналіз матеріалів та виконаних адвокатом послуг, а саме подання позовної заяви, заяви про забезпечення позову та заяви про повернення для доопрацювання заяви про забезпечення позову, вказує на те, що дана справа є нескладною, а відтак не потребувала від адвоката позивача значних зусиль у наданні правничої допомоги, зокрема, таких як подання додаткових клопотань та участь в судових засіданнях. Крім того, колегія суддів враховує, що у даній категорії справ вже сформувалася стала судова практика, що в свою чергу не потребує додаткового правового аналізу з боку адвоката для складання документів та формування правової позиції у справі. Також колегія суддів враховує, що визначений позивачем розмір витрат на правничу допомогу в сумі 10 000 грн є завищеним у даній категорії справ і з тих підстав, що в аналогічних справах про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, які містяться в загальному доступі в мережі Інтернет на офіційному сайті Єдиного державного реєстру судових рішень, середня вартість адвокатських послуг становить значно менше ніж 10 000,00 грн. Ураховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що визначений позивачем та його адвокатом розмір витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн є неспівмірним з позовними вимогами, зважаючи при цьому на характер правовідносин та сталу судову практику щодо їх вирішення і у зв'язку з цим витрачений адвокатом час на надання відповідних послуг, а саме написання та подання позовної заяви, заяви про з З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що визначений позивачем розмір витрат на правничу допомогу в сумі 10 000 грн у суді першої інстанції не відповідає критеріям розумності та реальності, не є співмірними із складністю справи і виконаними адвокатом роботами. За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених ОСОБА_1 на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, через призму критеріїв, встановлених частиною п`ятою статті 137 та частиною третьою статті 141 ЦПК України, та враховуючи обсяг виконаних адвокатом робіт, суд доходить висновку про наявність підстав для зменшення витрат на професійну правничу допомогу до 5 000 грн (з розрахунку 1 000 грн за один місяць, оскільки з часу звернення до суду з даним позовом до дня ухвалення судового рішення, тобто за 5 місяців). Доводи апеляційної скарги про відсутність доказів оплати відхиляються колегією суддів, оскільки Верховний Суд у своїх постановах неодноразово вказував на те, що до понесених стороною витрат на професійну правову допомогу відносяться як витрати, які оплачені стороною/третьою особою до моменту заявлення вимоги про їх відшкодування так і ті, які будуть оплачені нею в майбутньому, якщо це відповідає умовам договору. Даний висновок сформульований Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19, провадження №61-21442св19, від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/16-ц, провадження №61-21197св19, від 17 лютого 2021 року у справі №753/1203/18, провадження №61-44217св18, у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 16 червня 2021 року у справі №640/4126/19, провадження №61-14735св20 та ін. Такий підхід також прослідковується і в судових рішеннях Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі №925/1137/19 та Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 26 червня 2019 року у справі №813/481/18, провадження №К/9901/13036/19, від 08 вересня 2020 року у справі №640/10548/19, провадження №К/9901/33762/19, від 29 жовтня 2020 року у справі №686/5064/20, провадження №К/9901/22452/20. Крім того в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц міститься висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. З урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, колегія суддів приходить до висновку про зменшення розміру витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції та про необхідність стягнення з ТОВ "Кредитсервіс" вартості витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн. Відповідно до ч. 4 с. 376 ЦПК України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної (та (або) резолютивної частини. За наведених обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду щодо вирішення питання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в силу ст. 376 ЦПК України підлягає зміні в частині визначеного розміру таких витрат шляхом зменшення сум з 10 000 грн до 5 000 грн. Оскільки відповідач в апеляційній скарзі просив скасувати рішення суду в частині стягнення витрат на правничу допомогу та ухвалити нове судове рішення про зменшення розміру витрат або відмову у стягненні таких витрат, а колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, то апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 376, 383, 384, 389 ЦПК України П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитсервіс" - задовольнити частково. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 червня 2023 року в частині позовних вимог про стягнення судових витрат на правничу допомогу - змінити та зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, як підлягають стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитсервіс" на користь ОСОБА_1 , з 10 000 грн до 5 000 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду. Головуючий О. Ф. Мазурик Судді О. В. Желепа О. В. Немировська