Постанова Київський апеляційний суд № 362/2917/22

справа № 362/2917/22 головуючий у суді І інстанції Марчук О.Л. провадження № 22-ц/824/4814/2023 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І. ПОСТАНОВА Іменем України 05 грудня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Мостової Г.І., суддів: Березовенко Р.В., Лапчевська О.Ф., розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Пугача Сергія Васильовича на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 02 грудня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, - в с т а н о в и в: У липні 2022 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_1 , у якому просила суд стягнути з відповідача аліменти на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 5 000 грн щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття. Позов обґрунтовано тим, що 03 листопада 2007 року сторони зареєстрували шлюб. За час перебування в шлюбі у них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюбні відносини між сторонами припинені у січні 2016 року, а рішенням Васильківського районного суду Київської області від 06 липня 2017 року шлюб між нами розірвано. З цього часу відповідач залишив сім`ю і виїхав на інше невідоме позивачу місце проживання. ОСОБА_3 проживає разом з позивачем, перебуває повністю на її утриманні. Позивач самостійно забезпечую належний догляд за сином, утримує його, всебічно допомагає його розумовому розвитку та навчанню, піклується про його здоров`я. У зв`язку із захворюванням очей ОСОБА_3 перебуває на обліку в ДУ «Інститут очних хвороб та тканинної терапії ім. В.П. Філатова Академії медичних наук України», проходить лікування в центрі корекції зору, потребує постійних медичних обстежень та лікувань, однак відповідач не цікавиться станом здоров`я сина, матеріальної допомоги не надає, а наявних у позивача коштів недостатньо для забезпечення фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку сина та його лікування. Відповідач має можливість надавати необхідну матеріальну допомогу, однак ухиляється від належного виконання свого батьківського обов`язку. Відповідач, з моменту припинення нашого спільного проживання у січні 2016 року, проживає окремо, не піклується про духовний та моральний розвиток сина, жодного разу не відвідував школу, де син навчається, не виявляє бажання спілкуватися з сином та приймати участь у його вихованні. Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 02 грудня 2022 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у сумі 4 000 грн щомісячно, починаючи з 28 липня 2022 року до досягнення дитиною повноліття. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 у дохід держави 992 грн у відшкодування судових витрат. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що аліменти у розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, запропоновані відповідачем у відзиві на позов, визнані судом першої інстанції недостатніми для утримання дитини відповідного віку. Відповідачем не надано суду доказів того, що малолітня ОСОБА_4 дійсно перебуває на його утриманні. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Пугач С.В. подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 02 грудня 2022 року та ухвалити нове судове рішення, яким визначити до стягнення з нього на користь позивача аліменти на дитину у розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з липня 2022 року (дати подання позовної заяви) і до повноліття дитини. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при ухваленні рішення не було належним чином враховано наявність на утримані відповідача ще кількох дітей: - доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 яка проживає разом із відповідачем; - доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є студенткою денної форми навчання (стаціонару) Тернопільського мистецького фахового коледжу імені Соломії Крушельницької і буде навчатися в цьому коледжі до 30 червня 2024 року; На підставі рішення Малинського районного суду Житомирського області від 16 січня 2007 року № 2-124 із відповідача стягуються аліменти на його старшу доньку - ОСОБА_5 та на виконання указаного рішення відкрито виконавче провадження № НОМЕР_4. Позивач не надала доказів того, що вона самостійно несе витрати та самостійно утримує дитину, а також доказів того, що у скаржника є відповідний розмір доходу для сплати аліментів у такій сумі. У відповідача відсутній постійний дохід для сплати аліментів у розмірі, визначеному судом в оскаржуваному рішенні, що підтверджується податковими деклараціями про стан і доходи, які здавалися ФОП ОСОБА_1 у фіскальні органи. Підприємницьку діяльність відповідач не здійснює і доходів не має вже протягом тривалого часу (більше року). Також відповідач посилається на те, що у нього відсутнє право власності на нерухоме майно. Апелянт і надалі планує продовжувати надавати гроші для забезпечення належних умов життя сина. До апеляційної скарги ОСОБА_1 надані Витяг з автоматизованої системи виконавчого провадження станом на 29 грудня 2022 року, постанова про відкриття виконавчого провадження, копія свідоцтва про шлюб, довідка про склад сім`ї. Згідно з частиною 8 статті 83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Отже, єдиний винятковий випадок, коли є можливим прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом строку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких також покладений на учасника справи, у цьому випадку на відповідача. Пунктом 6 частини 2 статті 356 ЦПК України передбачено, що в апеляційний скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції. Відповідно до частини 3 статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Системний аналіз змісту пункту 6 частини 2 статті 356, частин 1-3 статті 367 ЦПК України вказує на те, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі подання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції. Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. З матеріалів цивільної справи вбачається, що така розглядалася у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач скористався своїм правом та подав відзив на позов та докази (а.с. 50-61). В апеляційній скарзі відповідачем не заявлене клопотання про долучення доданих до неї доказів та не надано доказів неможливості подання таких до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, у зв`язку з чим апеляційним судом такі не приймаються та підлягають залишенню без розгляду, як подані після закінчення процесуальних строків. Позивач, повідомлена належним чином про розгляд справи у суді апеляційної інстанції, не скористалася своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направила. За змістом частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З огляду на те, що зазначений спір є малозначний, ця справа є справою незначної складності, відноситься до категорії справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи, а тому справа розглядається судом апеляційної інстанції у порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи. Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дійшла таких висновків. Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що сторони у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 8). Відповідно до Витягу про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 12 липня 2022 року, виданого Гребінківською селищною радою Білоцеківського району Київської області, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 19). ОСОБА_1 є батьком: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 55), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 (а.с. 57). Згідно з довідкою від 12 серпня 2021 року ОСОБА_5 є студенткою Тернопільського мистецького фахового коледжу ім. Соломії Кркшельницької, форма навчання - денна, джерело фінансування - бюджет, початок навчання 01 вересня 2021 року, кінець навчання 30 червня 2024 року (а.с. 56). З податкової декларації про майновий стан і доходи ОСОБА_1 за звітний (податковий) період 2021 року вбачається, що відомості про його доходи відсутні (а.с. 59-63). Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. Статтею 182 СК України визначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Згідно з частиною 3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Отже, позивач скористалася своїм правом щодо визначення способу стягнення аліментів саме у твердій грошовій сумі. За змістом частини другої статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Відповідно до частин 1 і 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789X11 (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що судом першої інстанції не взято до уваги його матеріальне становище, ту обставину, що відповідач утримує двох дітей. На підтвердження свого тяжкого матеріального стану відповідачем надано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2021 рік, відповідно до якої доходи відповідача за указаний звітний період відсутні (а.с. 59-63). Апеляційний суд враховує, що вичерпного і чіткого переліку документів про майновий стан особи закон не містить, але такими доказами можуть бути, наприклад, довідки Пенсійного фонду України форми ОК-5 та ОК-7, а також інформація (витяг, довідка) про доходи з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, які містять, зокрема, дані щодо суми всіх доходів фізичної особи за відповідний період. Однак, надана відповідачем довідка сама по собі не може бути розцінена як достатній доказ на підтвердження його скрутного матеріального становища, оскільки не містить відомостей про майновий стан відповідача, який може мати інші джерела доходу (вклади, нерухоме та рухоме майно та ін.). Обставини, на які посилається відповідач, за відсутності загальних відомостей про його доходи не свідчить про такий його майновий стан, який не дозволяє йому сплачувати аліменти на його сина у визначеному, оскаржуваним рішенням суду, розмірі. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач є молодим за віком та працездатним, доказів того, що за станом здоров`я він не має змоги працювати, у встановленому законом порядку останнім не надано, що свідчить про можливість відповідача працевлаштуватися, отримувати дохід та, відповідно, надавати матеріальну допомогу своїй дитині. Доводи апеляційної скарги щодо неможливості сплачувати аліменти у розмірі, визначеному судом першої інстанції, з підстав того, що відповідач має на утриманні інших дітей: неповнолітню ОСОБА_4 та повнолітню ОСОБА_5 , яка продовжує навчання (джерело фінансування - бюджет), також не звільняють відповідача від обов`язку, як батька, утримувати свою дитину від попереднього шлюбу, яка також має потреби у матеріальному забезпеченні, фізичному, духовному, моральному розвитку, здобутті освіти. Крім того, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що він утримує двох інших дітей: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Доводи відповідача про здійснення ним добровільної сплати аліментів на дитину ОСОБА_3 не підтверджені жодними доказами, а також апеляційний суд зауважує, що добровільний переказ коштів відповідачем на користь позивача не перешкоджає матері, з якою проживає дитина, звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів з батька дитини. За таких обставин, враховуючи спільний обов`язок батьків матеріально утримувати дитину до повноліття, встановивши, що неповнолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом із матір`ю, суд першої інстанцій дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на дитину. Даючи оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що розмір аліментів на дитину, визначений судом першої інстанції у розмірі 4 000 грн на неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія апеляційного суду вважає, що рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 02 грудня 2022 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. Оскільки, судове рішення залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення, то судовий збір за подання апеляційної скарги не відшкодовується та покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу. Керуючись статтями 367, 369, 375, 381-384 ЦПК України, суд - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Пугача Сергія Васильовича залишити без задоволення. Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 02 грудня 2022 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий Г.І. Мостова Судді Р.В. Березовенко О.Ф. Лапчевська