Постанова Київський апеляційний суд № 371/725/23

Справа № 371/725/23 Головуючий в суді І інстанції - Кириленко М.О. Провадження № 33/824/4937/2023 Доповідач в суді II інстанції - Рудніченко О.М. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 листопада 2023 року м. Київ Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Рудніченко О.М., секретар: Сіваєва Ю.В., за участю: особи, яка притягається до відповідальності ОСОБА_1 , захисника Демиденко М.В., потерпілого ОСОБА_2 представника потерпілого Божка М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Демиденко Мирослави Валеріївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову Миронівського районного суду Київської області від 31 серпня 2023 року, якою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, проживаючого за адресом АДРЕСА_1 , працюючого водієм в ТОВ «Дім дверей»,- визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та закрито справу у зв`язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення,- В С Т А Н О В И В : Як встановлено судом першої інстанції, 19.05.2023 року о 18-35 год. в с. Карапиші вул. Незалежності буд. 10 Обухівський район Київській області, водій автомобіля Mersedes д/н НОМЕР_1 ОСОБА_1 під час виконання обгону, не переконався що водій транспортного засобу CRAND CHEROKEE д/н НОМЕР_2 під керуванням громадянина ОСОБА_2 рухався по трасі по тій самій смузі, в самому повороті ліворуч, в результаті відбулось зіткнення. В результаті чого транспортний засіб отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.п.14.2 б Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ст.124 КУпАП. Постановою Миронівського районного суду Київської області від 31 серпня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України. Справу про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП України закрито, у зв`язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення. Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції адвокат Демиденко М.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Миронівського районного суду Київської області від 31 серпня 2023 року та закрити провадження по справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначає, що суд першої інстанції грубо порушив норми права, зокрема ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, ст. 62 Конституції України, а відтак під час розгляду адміністративної справи, зайнявши упереджену позицію на користь обвинувача і потерпілого, взагалі проігнорував доречні аргументи сторони захисту та фактично усунувся від необхідності наведення у своєму рішенні належних мотивів їх відхилення, що призвело не лише до порушення права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на справедливий суд, а й до прийняття судом передчасного рішення про винуватість ОСОБА_1 . Захисник стверджує, що висновки суду першої інстанції про порушення водієм ОСОБА_1 вимог п. 14.2 «б» Правил дорожнього руху України (наявність складу адміністративного правопорушення) суперечать обставинам адміністративного правопорушення та не підтверджуються належними і допустимими доказами. Сторона захисту звертала увагу суду першої інстанції на те, що висновки органу Національної поліції, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 183100 від 19.05.2023, не лише не відповідають фактичним обставинам самої події, а до того ж суперечать суті порушення, викладеному поліцією у самому протоколі. Однак такі аргументи захисту судом проігноровані. Так, захисник зазначає, що водій ОСОБА_1 не допускав порушень вимог п. 14.2 «б» Правил дорожнього руху України, на що вказує те, що водій автомобіля «Джіп Гранд Чирокі» д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_2 як перед моментом початку виконання маневру повороту ліворуч, так і в процесі його виконання не вмикав світловий покажчик повороту. Крім того, у момент виконання автомобілем «Джіп Гранд Черокі» д.н.з. НОМЕР_2 повороту ліворуч автомобіль «Мерседес-Бенс Спрінтер» д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_1 вже рухався по смузі зустрічного руху, що виключало необхідність виконання ним вимог п. 14.2 «б» Правил дорожнього руху України, оскільки зазначена норма Правил регламентує необхідність виконання ним відповідних дій до моменту початку обгону. У даному конкретному випадку органом Національної поліції, виходячи із суті вимог п. 14.2 «б» Правил дорожнього руху України, не надано жодного доказу, які б підтверджували, що водій автомобіля «Джіп Гранд Чирокі» д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_2 дійсно вмикав світловий покажчик лівого повороту перед його виконанням і такі висновки поліції ґрунтуються лише виключно на показаннях зазначеної особи. Крім того не надано жодного доказу на те, що автомобіль «Мерседес-Бенс Спрінтер» д.н.з. НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_1 у момент вмикання водієм ОСОБА_2 світлового покажчика лівого повороту ще рухався по тій самій смузі руху, тобто ще не здійснив перестроювання на смугу зустрічного руху для обгону. З викладеного випливає, що у даному випадку орган Національної поліції не надав жодних належним і допустимих доказів, які б давали можливість суду першої інстанції встановити поза розумним сумнівом, що водій ОСОБА_1 допустив порушення вимог саме п. 14.2 «б» Правил дорожнього руху України і що таке порушення могло перебувати у прямому причинному зв`язку з даною дорожньо-транспортною пригодою, а саме обвинувачення по суті ґрунтується виключно на показаннях потерпілого. Крім того, апелянт звертає увагу на те, що судом першої інстанції проігноровано той факт, що протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 «183100» від 19.05.2023 складений з порушенням вимог закону, а тому є незаконним. Так, викладаючи суть вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, працівник поліції вніс виправлення в частині опису дій водія ОСОБА_2 щодо подавання ним попереджувального сигналу. Внаслідок цього стає незрозумілим, за яких саме умов відбулось порушення водієм ОСОБА_1 вимог п. 14.2 «б» Правил Дорожнього руху України: за умови подавання водієм ОСОБА_2 сигналу повороту ліворуч чи за умови неподавання ним цього сигналу. Окрім цього, в порушення вимог п. 9 Інструкції № 1376, у протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 183100 від 19.05.2023 працівник поліції виклав суть адміністративного правопорушення, яке не відповідає ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у ст. 124 КУпАП. Зокрема, поліцейський вказав, що у результаті зіткнення механічні пошкодження отримали «водії», а не транспортні засоби. Крім того, апелянт звертає увагу на те, що внаслідок прояву упередженості під час розгляду даної адміністративної справи судом першої інстанції проігнорований факт перебування у причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою дій водія «Джіп Гранд Чирокі» д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_2 . З матеріалів справи вбачається, що у даному випадку, перед виконанням повороту ліворуч (зміною напрямку руху) водій ОСОБА_2 не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, перед виконанням повороту ліворуч (зміною напрямку руху) не переконався, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху (водію ОСОБА_1 ), а тому виїхав на смугу зустрічного руху, по якій вже рухався автомобіль «Мерседес-Бенс Спрінтер» д.н.з. НОМЕР_4 , почав її перетинати, внаслідок чого і відбулось зіткнення. Крім того, на думку апелянта у даній справі органом Національної поліції порушено процедуру притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, що виключало можливість проведення судом першої інстанції судового процесу у даній адміністративній справі. Також, захисник звертає увагу на те, що рішенням суду першої інстанції від 31.08.2023 ОСОБА_1 вдруге притягнуто до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а тому воно є незаконним. Так, у даному випадку, судом першої інстанції проігноровано той факт, що на момент прийняття ним рішення про визнання винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, вказана особа вже була притягнута до адміністративної відповідальності по цьому ж факту органом Національної поліції та відбула покарання (сплатила штраф). У досліджених судом матеріалах адміністративної справи № 371/725/23 міститься постанова по справі про адміністративне правопорушення серії БАД № 786343 від 19.05.2023, якою орган Національної поліції притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та застосував відносно нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Указану постанову суд першої інстанції не лише дослідив, а й послався на неї у своєму рішенні від 31.05.2023 як на доказ винуватості ОСОБА_1 . При цьому, суд констатував, що ОСОБА_1 відбув призначене йому «покарання», оскільки сплатив штраф. Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника Демиденко М.В., яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, пояснення ОСОБА_1 , який також підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, пояснення потерпілого ОСОБА_2 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, пояснення представника потерпілого Божка М.І., який також заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного. Основним завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення, відповідно до ст.245 КУпАП є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із Законом. Згідно ст.280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Адміністративна відповідальність за статтею 124 КУпАП настає у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Відповідно до ст.14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. За змістом п. 2.3 (б) Правил дорожнього руху України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. Згідно з п. 14.2 (б) ПДР України, перед початком обгону водій повинен переконатися в тому, що водій транспортного засобу, який рухається попереду по тій самій смузі, не подав сигналу про намір повороту (перестроювання) ліворуч. Тобто, даний пункт Правил підкреслює пріоритетність руху транспортних засобів, що їдуть попереду, тому, якщо на транспортному засобі, що рухається попереду, поданий сигнал покажчика лівого повороту, водій транспортного засобу, який рухається за ним, зобов`язаний утримуватись від виконання свого маневру. Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 183100, 19.05.2023, о 18-35 год. в с. Карапиші вул. Незалежності буд. 10 Обухівський район Київській області, водій автомобіля Mersedes д/н НОМЕР_1 ОСОБА_1 під час виконання обгону, не переконався що водій транспортного засобу CRAND CHEROKEE д/н НОМЕР_2 під керуванням громадянина ОСОБА_2 рухався по трасі по тій самій смузі, в самому повороті ліворуч, в результаті відбулось зіткнення. В результаті чого транспортний засіб отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.п.14.2 б Правил дорожнього руху України (а.с. 4). Отже, протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факт учинення ОСОБА_1 неправомірних дій, і є одним із джерел доказів, у силу положень ст.251 КУпАП. Також, вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення підтверджується схемою місця дорожньо-транспортної пригоди (а.с.6), яка міститься в матеріалах справи, де зазначено напрямок руху транспортних засобів, місце їх зіткнення та розташування після зупинки, а також послідовними та незмінними поясненнями потерпілого ОСОБА_2 , в тому числі, наданими ним у судовому засіданні суду першої інстанції, де останній упевнено вказував, що їхав на автомобілі із невеликою швидкістю та завчасно увімкнув сигнал повороту ліворуч почавши здійснювати поворот ліворуч, після чого приблизно через 3/5 секунд був удар та автомобіль «Мерседес» переїхав клумбу. За вказаних підстав, місцевий суд дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 керуючи автомобілем «Мерседес» рухався в попутному напрямку позаду автомобіля «Гранд Черокі» під керуванням ОСОБА_2 та мав виконати вимоги п. 14.2 (б) Правил дорожнього руху України, а саме, перед початком обгону повинен переконатись в тому, що водій транспортного засобу, який рухається попереду по тій самій смузі, не подав сигналу про намір повороту ліворуч і відповідно зобов`язаний був утриматись від виконання маневру обгону. Доводи захисника про те, що висновки органу Національної поліції, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 183100 від 19.05.2023, не лише не відповідають фактичним обставинам самої події, а до того ж суперечать суті порушення, викладеному поліцією у самому протоколі, є необґрунтованими. Так, апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять жодних відомостей щодо протиправності дій працівників поліції, зокрема на час складання протоколу, та оскарження таких дій і їх результатів. Також таких відомостей не встановлено під апеляційного перегляду справи. Доводи захисника про те, що в порушення вимог п. 9 Інструкції № 1376, у протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 183100 від 19.05.2023 працівник поліції виклав суть адміністративного правопорушення, яке не відповідає ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у ст. 124 КУпАП, зокрема, поліцейський вказав, що у результаті зіткнення механічні пошкодження отримали «водії», а не транспортні засоби, є такими не спростовують правильність висновків суду першої інстанції. Доводи захисника про те, що суд першої інстанції зайняв упереджену позицію на користь обвинувача і потерпілого, взагалі проігнорував доречні аргументи сторони захисту та фактично усунувся від необхідності наведення у своєму рішенні належних мотивів їх відхилення, що призвело не лише до порушення права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на справедливий суд, а й до прийняття судом передчасного рішення про винуватість ОСОБА_1 , є необґрунтованими та такими, що не знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи. Судом першої інстанції в повній мірі досліджено всі наявні у матеріалах справи докази, надано їм належну правову оцінку, допустимість та належність цих доказів, та обґрунтовано судом підстави врахування одних доказів та відхилення інших. Крім того, ОСОБА_1 скористався наданим йому законодавством правом щодо збирання та надання до суду доказів. Так, стороною захисту було надано висновок експерта № 122/23 від 19.06.2023, якому була надана належна оцінка у сукупності з іншими доказами та обставинами провадження. Фактично, в апеляційній скарзі наведено лише незгоду з висновками суду першої інстанції, що не може розцінюватися як порушення, допущене під час судового розгляду. Посилання апелянта про наявність саме в діях водія ОСОБА_2 порушення Правил дорожнього руху України, які, проявились у не увімкненні попереджувального сигналу повороту останнім, що знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди, не може оцінюватись судом у даному провадженні, оскільки розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється судом на підставі протоколу про адміністративне правопорушення за порушення відповідного пункту Правил дорожнього руху України, що в даному випадку стосується порушення ОСОБА_1 п. 14.2 «б» Правил дорожнього руху України. Відтак, доводи апелянта про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення є необґрунтованими і не заслуговують на увагу. Таку позицію останнього слід розцінювати, як намагання ОСОБА_1 уникнути встановленої Законом відповідальності за скоєне. Інших доводів, які б заслуговували на увагу і підтверджували позицію апелянта щодо незаконності постанови судді місцевого суду та наявності підстав для закриття провадження в справі, в апеляційній скарзі не наведено. Отже, викладені обставини вказують на те, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив матеріали справи, дав правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Також законним та обґрунтованим є рішення суду першої інстанції про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП щодо ОСОБА_1 у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення. Враховуючи, що при розгляді справи судом першої інстанції не допущено порушень вимог ст. 280 КУпАП, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність особи, що притягується до адміністративної відповідальності у вчиненому правопорушенні та кваліфікацію дій, підстав для скасування, або зміни постанови суду не вбачається, а тому апеляційну скаргу захисника слід залишити без задоволення. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Демиденко Мирослави Валеріївни на постанову Миронівського районного суду Київської області від 31 серпня 2023 року - залишити без задоволення. Постанову Миронівського районного суду Київської області від 31 серпня 2023 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя О. М. Рудніченко