Постанова Дніпровський апеляційний суд № 180/1360/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7561/23 Справа № 180/1360/22 Суддя у 1-й інстанції - Нанічкіна Н. М. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 грудня 2023 року Дніпровський апеляційний суд в складі колегії: судді-доповідача: Новікової Г.В. суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П., розглянувши у письмовому провадженні без виклику сторін в м. Дніпро апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Іваниці О.О. на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 15 березня 2023 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, - В С Т А Н О В И В: У жовтні 2022 року ТОВ «ФК ««Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду із зазначеним вище позовом, який обґрунтовувало тим, що 02 листопада 2020 року між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 3443565, який підписано електронним підписом позичальника. 14 червня 2021 року ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція повернення боргів» укладено Договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників № 1 від 14 червня 2021 року до Договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 22235,44 гривень, з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу 6563,00 гривень, сума заборгованості за відсотками 15672,44 гривень. 20 листопада 2020 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 07521-11/2020, який підписано електронним підписом позичальника. 21 травня 2021 року ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 21052021, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Інвеструм» передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція повернення боргів» приймає належні ТОВ «ФК «Інвеструм» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників від 21 травня 2021 року до Договору факторингу № 21052021 від 21 травня 2021 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 6840,00 гривень, з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу 2000,00 гривень, сума заборгованості за відсотками 4840,00 гривень. 23 листопада 2020 року між ТОВ «Гоуфінгоу» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 3642310897/339440, який підписано електронним підписом позичальника. 30 вересня 2021 року ТОВ «Гоуфінгоу» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 30092021, у відповідності до умов якого ТОВ «Гоуфінгоу» передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Гоуфінгоу» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників від 30 вересня 2021 року до Договору факторингу № 30092021 від 30 вересня 2021 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 14000,00 гривень, з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу 3500,00 гривень, сума заборгованості за відсотками 10500,00 гривень. Враховуючи наведене, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до суду та просило стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за Договором позики № 3443565 у загальному розмірі 22235,44 гривень, за кредитним договором № 07521-11/2020 у загальному розмірі 6840,00 гривень, за кредитним договором № 3642310897/339440 у загальному розмірі 14000,00 гривень, а всього стягнути 43 075,44 гривень, а також судовий збір. Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 15 березня 2023 року позовні вимоги задоволенота стягнуто із ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за Договором позики № 3443565 в розмірі 22235,44 гривень, з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу 6563,00 гривень, сума заборгованості за відсотками 15672,44 гривень; за кредитним договором № 07521-11/2020 в розмірі 6840,00 гривень, з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу 2000,00 гривень, сума заборгованості за відсотками 4840,00 гривень; за кредитним договором № 3642310897/339440 в розмірі 14 000,00 гривень, з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу 3500,00 гривень, сума заборгованості за відсотками 10500,00 гривень, а всього стягнуто 43 075,44 гривень; а також стягнуто витрати по сплаті судового збору в розмірі 2481,00 гривень. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги залишити без задоволення, судові витрати покласти на позивача. В обґрунтування посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неврахування норм, які підлягали застосуванню, а також не з`ясування судом всіх обставин справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Зазначає, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено наявність у ОСОБА_1 заборгованості за вказаними договорами позики. Зокрема звертає увагу, що суду не надано підтверджень відкриття на ім`я відповідача рахунків, виписки за такими рахунками, які б могли підтвердити отримання ним кредитних коштів. Крім того, позивач не надав суду відомостей щодо порядку нарахування заборгованості, зокрема процентів та доказів письмового повідомлення відповідача про зміну кредитора. Наголошує, що ОСОБА_1 не укладав із ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», ТОВ «ФК «Інвеструм», ТОВ «Гоуфінгоу» зазначених вище договорів і не отримував від них кошти, а також припускає, що його номером телефону скористались шахраї. Також вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів переходу до нього від ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», ТОВ «ФК «Інвеструм», ТОВ «Гоуфінгоу» права вимоги до відповідача через неналежне оформлення документів та їх зміст, зокрема розмір вимоги до відповідача. У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «ФК ««Європейська агенція з повернення боргів» просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване. Зокрема,з посиланням на доводи аналогічні позовній заяві зазначав, що ними доведено факт укладення ОСОБА_1 із ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», ТОВ «ФК «Інвеструм», ТОВ «Гоуфінгоу» договорів позики в електронному вигляді із погодженням зокрема розміру відсотків за користування коштами. Відповідач підписав ці договори електронним підписом, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису), який був надісланий на номер мобільного телефону останнього. Щодо підтвердження перерахування відповідачу кредитних коштів шляхом надання первинної бухгалтерської документації, зазначає, що не мав такої можливості під час розгляду справи у суді першої інстанції, оскільки не є первісним кредитором, а ця інформація є банківською таємницею. З приводу відступлення права вимоги зазначав що вони надали належні та допустимі докази відступлення їм ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», ТОВ «ФК «Інвеструм», ТОВ «Гоуфінгоу» права вимоги до ОСОБА_1 .. Крім того зазначає,що договори укладені між ними та первісними кредиторами є дійсними і ніким не оспорені. Звертає увагу, що до позовної заяви долучені копії повідомлення про відступлення права вимоги, оригінал якого надіслано відповідачу. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно із ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. У ч.1 ст. 369 ЦПК України зазначено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Зважаючи, що по даній справі ціна позову становить 43 075,44 грн., тобто менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і справа не відноситься до справи, яка не підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін. Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Відповідачем до відзиву на апеляційну скаргу додано довідки, розрахунок заборгованості та довідки із реєстру боржників, які вони просили залучити до матеріалів справи. Проте, як доказ вони не можуть бути прийняті до уваги, оскільки позивач зобов`язаний був подати її разом з поданням позовної заяви відповідно до положень статті 83 ЦПК України. Також позивачем не надано доказів неможливості її подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги відповідно до статті 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 отримав у ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», ТОВ «ФК «Інвеструм», ТОВ «Гоуфінгоу» кредитні кошти, які вчасно не повернув, отже з нього на користь правонаступника кредиторів - ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» належить стягнути заборгованість, що виникла внаслідок неналежного виконання ним умов договорів. Такий висновок відповідає встановленим обставинам справи та вимогам закону. Судом першої інстанції встановлено, що 02 листопада 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 був укладений договір позики №3443565, на підставі якого відповідач отримав 6563 грн. на строк 30 днів. 14 червня 2021 між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір факторингу №14/06/21, у відповідності до умов якого, первісний кредитор відступив позивачу право вимоги до відповідача коштів, включаючи проценти, комісії, штрафні санкції та інші платежі. Відповідно до Витягу з реєстру боржників №1, позивач набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 22 235,44 гривень. Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №3443565 від 02 листопада 2020 року, заборгованість за період з 14 червня 2021 року по 31 серпня 2022 року складає 22235,44 гривень, з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу 6563 гривень, сума заборгованості за відсотками 15672,44 гривень. Також, 20 листопада 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвеструм» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання фінансового кредиту №07521-11/2020, на підставі якого відповідач отримав 2000,00 гривень на строк 20 днів. 21 травня 2021 між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір факторингу №21052021, у відповідності до умов якого, первісний кредитор відступив позивачу право вимоги до відповідача коштів, включаючи проценти, комісії, штрафні санкції та інші платежі. Відповідно до Витягу з реєстру боржників, позивач набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 6840,00 гривень . Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №07521-11/2020 від 20 листопада 2020 року, заборгованість за період з 21 травня 2021 року по 31 серпня 2022 року складає 6840 гривень, з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу 2000,00 гривень, сума заборгованості за відсотками 4840 гривень. Крім того, 23 листопада 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гоуфінгоу» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання фінансового кредиту №3642310897/339440, на підставі якого відповідач отримав 3500 гривень на строк 30 днів. 30 вересня 2021 між ТОВ «Гоуфінгоу» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір факторингу №30092021, у відповідності до умов якого, первісний кредитор відступив позивачу право вимоги до відповідача коштів, включаючи проценти, комісії, штрафні санкції та інші платежі. Відповідно до Витягу з реєстру боржників, позивач набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 14000 гривень. Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором№3642310897/339440 від 23 листопада 2020 року, заборгованість за період з 30 вересня 2021 року по 31 серпня 2022 року складає 14000 гривень, з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу 3500 гривень, сума заборгованості за відсотками 10500 гривень. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України). За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України). Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі. Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України). У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону). Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Як зазначалося вище з матеріалів справи вбачаться, що ОСОБА_1 уклав з ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» договір позики 02.11.2020 року щодо отримання 6 563 грн., із ТОВ «ФК «Інвеструм» договір про надання фінансового кредиту від 20.11.2020 року на суму 2 000 грн., із ТОВ «Гоуфінгоу» договір про надання фінансового кредиту від 23.11.2020 року на отримання 3 500 грн., в яких зазначені процентні ставки за користування кредитними коштами та які підписані відповідачем електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора. Кредити надавались клієнту в безготівковій формі на реквізити банківської карти вказаної клієнтом. З огляду на зазначене, з урахуванням встановлених обставин справи та досліджених доказів, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про укладання та підписання ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора кредитних договорів з ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», ТОВ «ФК «Інвеструм», ТОВ «Гоуфінгоу», невиконання позичальником своїх зобов`язань щодо повернення, отриманих в борг коштів та наявності в нього боргових зобов`язань перед цими фінансовими установами. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. У справі, що переглядається позичальником не доведено належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених вказаними договорами, презумпція правомірності яких не спростована. Окрім того, відповідач, зазначаючи в апеляційній скарзі, що він не укладав договори позики, не надав жодних доказів на підтвердження цього, зокрема не звертався до суду із позовами про визнання цих договорів недійними або до правоохоронних органів з приводу шахрайських дій. Щодо договорів факторингу слід зазначити наступне. В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 липня 2014 року у справі №6-14194св14, зроблено висновок, що підтвердженням суми заборгованості є кредитний договір, договір факторингу, який у встановленому порядку недійсним не визнаний та в якому визначено розмір відступленої заборгованості, та розрахунок кредитної заборгованості, здійснений банком при відступленні права вимоги. Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Згідно з статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» надало належні, достатні та допустимі докази на підтвердження переходу права вимоги до ОСОБА_1 , а саме договори факторингу, укладені ТОВ «ФК «ЄАПБ» з первісними кредиторами 14.06.2021 року, 21.05.2021 року, 30.09.2021 року, акти прийому-передачі Реєстру боржників за договорами факторингу від 14.06.2021 року, 21.05.2021 року, 30.09.2021 року, витяги з Реєстрів боржників до договорів факторингу 14.06.2021 року, 21.05.2021 року, 30.09.2021 року. Доводи апеляційної скарги про те, що зазначені документи не підтверджують перехід права вимоги від первісних кредиторів до ТОВ «ФК «ЄАПБ» є помилковими. Так згідно п.п. 1.2 договорів факторингу від 14.06.2021 року, 21.05.2021 року, 30.09.2021 року перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників згідно додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору. У матеріалах справи наявні копії актів прийому-передачі Реєстру боржників за договорами факторингу від 14.06.2021 року, 21.05.2021 року, 30.09.2021 року, таким чином є підтвердженим факт переходу до позивача права вимоги до ОСОБА_1 .. Отже, ТОВ «ФК «ЄАПБ», як новий кредитор, набуло право вимоги до ОСОБА_1 за укладеними кредитним договором та договорами позики. З приводу доводів апеляційної скарги щодо неповідомлення ОСОБА_1 про зміну кредитора, то як правильно зазначив суд першої інстанції, таке не повідомлення не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише визначає його право на погашення заборгованості первісному кредитору. Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції з урахуванням встановлених фактичних обставин, дійшов обґрунтованого висновку про те, що є підстави для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача заборгованості за кредитними договорами на користь правонаступника кредиторів - ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів». Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджено обставини справи. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні. З огляду на те, що апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін, підстав для відшкодування, зміни або перерозподілу судових витрат у відповідності до ст.141 ЦПК України не має. Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, ціна позову у яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 43 075,44 грн. що менше двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст. 368, 369, 375, 382,384 ЦПК України, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Іваниці О. О. залишити без задоволення. Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 15 березня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Судді: