Постанова Дніпровський апеляційний суд № 180/959/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3313/26 Справа № 180/959/25 Суддя у 1-й інстанції - Нанічкіна Н. М. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 червня 2026 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: судді - доповідача Халаджи О. В. суддів: Агєєва О.В., Никифоряка Л.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у письмовому провадженні у м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості ( ОСОБА_2 , повний текст складено 20.11.2025 року), - В С Т А Н О В И В: У травні 2025 року ТОВ «Санфорд Капітал» звернулось до Марганецького міського суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просило суд стягнути з відповідача на їх користь заборгованість за кредитним договором № 26201000011459 від 12.09.2018 року у розмірі 85 077,20 гривень, суму сплаченого судового збору в розмірі 2 422,40 гривень та витрати, понесені на професійну правничу допомогу, в розмірі 7 200 гривень. Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2025 рокупозовні вимоги ТОВ «Санфорд Капітал» задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_1 на їх користь заборгованість за за договором № 26201000011459 про встановлення кредитного ліміту від 12.09.2018 року у розмірі 85 077,20 гривень, яка складається із: залишку по тілу кредиту 39 279,88 гривень, залишку по відсотках 45 797,32 гривень, а також, суму сплаченого судового збору в розмірі 2 422,40 гривень. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Із вказаним рішенням не погодився ОСОБА_1 та подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також не відповідність висновків суду обставинам справи. Зокрема зазначав, що відповідача не було належним чином повідомлено про розгляд справи у суді першої інстанції та він не отримував копію позовної заяви, оскільки поштова кореспонденція не надсилалась за фактичний місцем його проживання, а тому не зміг надати заперечення щодо вимог позовної заяви. Також зазначав, що судом першої інстанції неправомірно задоволено позовні вимоги у повному обсязі, оскільки заборгованість за відсотками нараховувалась поза межами 12 місячного строку дії кредитного договору та без врахування часткового погашення тіла кредиту. А тому вважав що максимальна обґрунтована сума заборгованості по процентам складає 21 996,73 грн. (39 279,88 * 56%) Враховуючи наведене просив скасувати рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2025 року від 20.11.2025 року та постановити нове, яким стягнути заборгованість за договором № 26201000011459 у розмірі 63 080,47 грн. з яких 39 279,88 грн. тіло кредиту та 21 996,73 грн.- заборгованість по відсотках. Представником ТОВ «Санфорд Капітал» - адвокатом Маслюженко М.П. надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване, а також стягнути з відповідача на користь товариства витрати на правову допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 3 000 грн. Зокрема зазначав, що не подання відповідачем відзиву не може свідчити про порушення його процесуальних прав, а є лише наслідком його процесуальної поведінки. Матеріали справи містять виписки по картковому рахунку Відповідача та довідку-розрахунок заборгованості, в яких, в свою чергу, вказано поетапне нарахування заборгованості та які співвідносяться між собою, а саме є ідентичними по складовим сумам. Також звертає увагу, що сторонами укладено договір кредиту у вигляді відновлювальної кредитної лінії, тобто відповідач отримав можливість за необхідності за необхідності використовувати грошові кошти, отримуючи кредит від банку в необхідному розмірі (в межах встановленого ліміту) для виконання платежів понад суму власних коштів. Звертає увагу, що 39 279,88 грн., яка заявлена позивачем як тіло кредиту є різницею між сумою отриманих коштів кредиту та сумою повернутих коштів, а сума 49 999 грн. є лімітом в рамках якого відповідач має право кредитуватись. З приводу строку дії договору, звертав увагу на те, що строк кредитування дійсно складає 12 місяців, однак кредитна лінія кожного разу відновлювалась і термін її існування відраховувався від кожної первісної проведеної операції, після погашення суми. Відповідно до частини 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. В даній справі ціна позову становить 85 077,20 грн. тобто менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму (3 328х30 =99 840), а тому справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Судом першої інстанції встановлено, що 12.09.2018 року між Акціонерним товариством «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ОСОБА_1 укладено Договір № 26201000011459 про встановлення кредитного ліміту, за умовами якого Позикодавець надав відповідачу кредитний ліміт у розмірі 49999,00 гривень, строк дії кредиту 12 місяців з дати встановлення кредитного ліміту, процентна ставка фіксована та нараховується в наступному розмірі: на строкову дату заборгованості за кредитом 48% річних, на прострочену заборгованість за кредитним лімітом 56 % річних. Пільговий період 66 днів, розмір процентної ставки протягом пільгового періоду складає 0,01% річних. Реальна річна процентна ставка за кредитом 58,89%. Договір підписано ОСОБА_1 особисто (а.с.179). 11.04.2021 року між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ТОВ «Санфорд Капітал» було укладено Договір факторингу № 11/04/24, згідно якого фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступає факторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами (портфель заборгованості) відповідно до реєстру боржників згідно додатку 1 (а.с.21-24). Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 26201000011459 від 12.09.2018 року станом на 10.04.2024 року перед АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» існує заборгованість у загальному розмірі 84922,68 гривень (а.с.163-165). Відповідно до реєстру боржників за договором № 26201000011459 від 12.09.2018 року, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Санфорд Капітал» складає 85077,20 гривень (а.с.166). 20.01.2025 року ТОВ «Санфорд Капітал» звернулося до ОСОБА_3 з вимогою про погашення заборгованості у розмірі 85077,20 гривень. На час звернення до суду заборгованість не погашена (а.с.178). Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що свої зобов`язання перед відповідачем за договором виконало, однак відповідач не повернув кредитні кошти у повному обсязі в результаті чого утворилась заборгованість право вимоги якої перейшло до позивача. При цьому заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу не підтверджено належними та допустимими доказами. Такий висновок в оскаржуваній частині щодо процентів відповідає встановленим обставинам справи та вимогам закону. Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що позивач фактично оскаржує рішення суду у частині відсотків, томі рішення суду першої інстанції у не неоскаржуваній частині на предмет правомірності не переглядалось. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Відповідно до положень розділу 1 Договору №26201000011459 від 12.09.2018 року процентна ставка 48% річних, на прострочену заборгованість 56% річних, пільгова 0,01% річних, реальна 58,89% річних. При цьому заборгованість погашається до 05 числа через один місяць після місяця в якому було використано кредит (розділ 3), а строк дії кредитного ліміту складає 12 місяців від дня встановлення з можливістю пролонгації (Якщо не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії кредитного ліміту жодна зі сторін в установленому в УДБО порядку не заявить про припинення строку дії кредитного ліміту, строк дії кредитного ліміту продовжується на той же строк і на тих же умовах, що встановлені у цьому договорі. Продовження строку може здійснюватись необмежену кількість разів.) Матеріли справи не містять відомостей про те, що строк дії договору №26201000011459 припинявся у встановленому договором порядку якоюсь зі сторін, а тому доводи апеляційної скарги щодо нарахування відсотків поза межами строку дії договору не знайшли свого підтвердження. Крім того з наданої позивачем виписки по рахунку відповідача та розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 продовжував користуватись кредитним лімітом та погашав частково заборгованість протягом заявленого у позові строку нарахування кредитної заборгованості, а отже кожного разу відбувалась пролонгація 12 місячного строку дії договору, яка відповідно до його умов не обмежена у кількості разів. Щодо тверджень апеляційної скарги з приводу того, що розрахунок заборгованості за відсотками слід проводити виходячи із розміру кредитного ліміту 49 999 грн. та з ставкою 56%, то суд апеляційної інстанції звертає увагу, що вказана сума є кредитним лімітом, а не фактичним розміром заборгованості по кредиту. Кредитна лінія - форма кредитування, за якою, у межах встановленого ліміту здійснюється видача і погашення Кредиту згідно з умовами відповідного Кредитного договору. У разі часткового або повного погашення Кредиту ліміт Кредитної лінії відновлюється до встановленого розміру та Клієнт може повторно отримати Кредит у межах доступного ліміту протягом строку дії Кредитної лінії. Таким чином розрахунок заборгованості за відсотками здійснюється за сумами фактично отриманих позичальником кредитних коштів при цьому розмір цих коштів не може перевищувати погодженого сторонами кредитного ліміті 49 999 грн. Згідно із розрахунком заборгованості, в якому відображені суми аналогічні сумам відображеним у виписці по рахунку, сума заборгованості за тілом кредиту складає 39 279,88 грн. на яку і буди нараховані відсотки за користування кредитом, отже доводи апеляційної скарги щодо неправомірності нарахування відсотків спростовуються матеріалами справи. Крім того в розрахунок включено суми внесені позичальником на погашення кредитної заборгованості. За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення. У постанові від 18 березня 2020року у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановив обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надав належну оцінку поданим доказам й обґрунтовано виходив з того, що позивачем доведено розмір заборгованості за кредитним договором №26201000011459. Що ж стосується доводів апеляційної скарги з приводу не повідомлення відповідача про розгляд справи, то суд апеляційної інстанції звертає увагу, що розгляд справи в суді першої інстанції проводився в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, а тому у суду апеляційної інстанції не має підстав у розумінні ч.3 ст. 376 ЦПК України для обов`язкового скасування рішення суду першої інстанції. Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Суд першої інстанції повно та всебічно перевірив обставини справи, дав їм належну оцінку та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги щодо відсотків не має. В неоскаржуваній частині рішення суду першої інстанції від 20 листопада 2025 року на предмет правомірності не переглядалось Враховуючи зазначене, апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення, а судове рішення в оскаржуваній частині - без змін. Що ж стосується вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 3 000 грн. заявлених у відзиві на апеляційну скаргу, слід зазначити наступне. Стаття 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до вимог частин 1, 2, 13 статті 141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Підсумовуючи, можна зробити висновок, що у ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. На підтвердження надання професійної правничої допомоги у суді апеляційної інстанції у розмірі 3 000 грн. до відзиву на апеляційну скаргу додано ордер №1310920 на надання правничої допомоги ТОВ «Санфорд капітал» у всіх судах апеляційної інстанції адвокатом Маслюженко М.П., свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю та акт приймання- передачі послуг з правничої допомоги №7 від 25 березня 2026 року відповідно до якого ТОВ «Санфорд капітал» прийняло, а адвокат Маслюженко М.П. надав наступні види послуг: складання, підписання та подача відзиву на апеляційну скаргу на рішення у справі №180/959/25 щодо боржника ОСОБА_1 на загальну суму 3 000 грн. Також матеріали справи містять договір про надання правової допомоги №1/04 від 01 квітня 2024 року укладений між ТОВ «Санфорд капітал» та АО «Альянс ДЛС» в особі адвоката Маслюженко М.П.. Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (див.: пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц). Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи її доцільність, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 1 000 грн. Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, ціна позову у яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 85 077,20 грн. грн. що менше двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись статтями 374, 375, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Судді: О.В. Халаджи О.В. Агєєв Л.П. Никифоряк