Постанова 4803 № 243/1265/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/8091/23 Справа № 243/1265/23 Суддя у 1-й інстанції - Старовецький В.І. Суддя у 2-й інстанції - Кішкіна І. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 грудня 2023 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Кішкіної І.В., суддів Агєєва О.В., Корчистої О.І., за участю секретаря судового засідання Шумило І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №243/1265/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 11 липня 2023 року (суддя Старовецький В.І.), в с т а н о в и в : В жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, свої вимоги обґрунтовував тим, що сторони перебувають у шлюбі з 14 серпня 2009 року, який зареєстрований Краматорським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків). Від даного шлюбу мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На теперішній час діти проживають разом із матір`ю. Вказує на те, що відносини між ним та відповідачкою були не стабільними та розладилися з січня 2023 року, к моменту звернення до суду між ними зникло взаєморозуміння. Спору щодо місця проживання дітей не мають, діти за домовленістю із відповідачкою проживають з нею, позивач матеріально допомагає своїм дітям. Можливості зберегти сім`ю немає, на примирення не згоден та вважає, що шлюб необхідно розірвати. Просив суд розірвати шлюб, зареєстрований Краматорським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) за актовим записом №560, 14 серпня 2009 року, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 11 липня 2023 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задоволено. Шлюб, зареєстрований 14 серпня 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , Краматорським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), за актовим записом № 560- розірвано. Вирішено питання про судові витрати. З вказаним рішенням не погодилася позивачка ОСОБА_2 та оскаржила його в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що їх шлюбні відносини тривають майже 14 років та між ними завжди було порозуміння між собою та їхніми дітьми, відносини будувались на почуттях взаємної любові, поваги, дружби та взаємодопомоги. Після початку військового стану на території України, події які відбувалися та відбуваються призвели до пригніченого морально-психологічного та стресового стану, в якому вони з чоловіком, як напевно і більшість населення України, перебувають тривалий час. Вважає, що незначні сварки, які іноді виникають між ними, обумовлені виключно вищенаведеними обставинами, прямо пов`язаними з військовою агресією російської федерації на території України та постійною потенціальною загрозою життю та здоров`ю членам їхньої сім`ї. Зазначає, що збереження їхніх сімейних відносин та їхнього шлюбу прямо призведе до належного батьківського виховання їхніх малолітніх дітей та безперешкодного спілкування дітей з батьками, що є забезпеченням прав їхніх дітей. З огляду на вищенаведені обставини просила суд надати час для примирення, тому як її чоловік та їхні діти є сенсом її життя, фактично в них не має підстав для розірвання шлюбу, а незначні сварки між нею та чоловіком є лише наслідком морального та психологічного впливу військової агресії з боку російської федерації та масштабних воєнних дій в Україні. У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 , рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання апеляційного суду не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про що свідчить довідка про доставку повідомлення. Позивач ОСОБА_1 у судове засідання апеляційного суду не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить довідка про доставку повідомлення. Згідно із частиною 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав. Згідно із частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , 14 серпня 2009 року Краматорським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), за актовим записом № 560, було зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 . Після реєстрації шлюбу відповідачка змінила своє прізвище на « ОСОБА_6 » (а.с. 5). Згідно із свідоцтвом про народження дитини серії НОМЕР_2 , ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 . Її батьками зазначені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 10). Відповідно до свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_3 ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 . Його батьками зазначені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 11). Ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 09 травня 2023 року клопотання відповідачки ОСОБА_2 про надання строку на примирення задоволено частково. Надано сторонам строк для примирення тривалістю один місяць (а.с.58-60). Задовольняючи позовні вимоги, суд оцінивши докази в їх сукупності, прийняв до уваги існуючи взаємини між подружжям, ступінь конфліктних стосунків та причини розлучення, небажання продовжувати шлюбні відносини, дійшов висновку, що подальше подружнє життя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та збереження їх сім`ї є неможливе та суперечить їх інтересам. Рішення суду першої інстанції відповідає встановленим обставинам та вимогам закону. Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Відповідно до статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Згідно із частиною 1 статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Згідно із частинами 3, 4 статті 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом. Відповідно до частини 1 статті 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Згідно із частиною 3 статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (частина 1 статті 110 СК України). Відповідно до статті 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. У пунктах 10, 11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21 грудня 2007 року роз`яснено, що проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бут розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішення позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитина-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя. З наведених обставин справи вбачається, що сторони у справі є подружжям, проте один із них наполягає на розірванні шлюбу. Оскаржуючи рішення суду першої інстанції відповідачка в апеляційній скарзі не навела обґрунтованих мотивів, які б свідчили про неправильність висновків суду щодо наявності підстав для розірвання шлюбу, зокрема доказів, які б свідчили про помилковість його висновку щодо неможливості збереження шлюбу. Твердження ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про вплив на психологічний стан позивача запровадженням військового стану на території України не знайшли свого підтвердження. За приписами частин 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Натомість, доказів зазначеним доводам матеріали справи також не містять. Разом з тим, виходячи з засад сімейного законодавства, шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання його права вимагати розірвання шлюбу. Встановивши, що позивач не має наміру продовжувати подальші шлюбні відносини, збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, а також врахувавши відсутність майнового спору, суд першої інстанції, враховуючи конституційне право особи на шлюб за вільною згодою, дійшов правильного висновку про неможливість збереження шлюбу та наявність підстав для задоволення позову про розірвання шлюбу. Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, тому за відсутності обставин, які б свідчили про можливість збереження шлюбу сторін, доводи апеляційної скарги відповідача є безпідставними. Твердження апелянта про те, що суд не вжив заходів щодо примирення сторін, є неспроможними та відхиляються апеляційним судом. Згідно із статтею 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. У постанові Верховного Суду від 26 листопада 2018 року у справі № 761/33261/16-ц (провадження № 61-33349св18) зроблено висновок по застосуванню статті 111 СК України та вказано, що «примирення подружжя здійснюється судом лише за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов`язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя. Ухвалою суду першої інстанції від 09 травня 2023 року за клопотанням відповідачки судом надано сторонам строк для примирення. Отже, у справі, що переглядається, відповідачка не навела наявності обставин, які свідчать про реальну можливість примирення сторін. Лише бажання відповідачки примиритись з позивачем при небажанні позивача зберігати шлюб, який є фактично припиненим, не є достатніми підставами для надання строку для примирення сторін, а суд не може формально застосовувати інститут примирення подружжя. Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову. Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів та незгоди з висновками суду по їх оцінці. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для скасування судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги відсутні, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає. Керуючись статтями 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 11 липня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 06 грудня 2023 року. Судді І.В. Кішкіна О.В. Агєєв О.І. Корчиста