Постанова Харківський апеляційний суд № 639/2735/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «05» грудня 2023 року м. Харків справа № 639/2735/23 провадження № 22ц/818/2381/23 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач), суддів Мальованого Ю.М., Яцини В.Б., за участю секретаря Волобуєва О.О., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , представниця позивача ОСОБА_2 , відповідач - ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Бєсєда О.Д. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 26 вересня 2023 року в складі судді Гаврилюк С.М. в с т а н о в и в: У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Бєсєда Оксана Дмитрівна, про розірвання спадкового договору, який в подальшому уточнив. Позовна заява мотивована тим, що 22 жовтня 2021 року між ним та ОСОБА_3 укладено спадковий договір, посвідчений приватним нотаріусом Бєсєдою О.Д. за реєстраційним номером № 435, відповідно до якого він передає відповідачу після своєї смерті належну йому двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 . За умовами пункту 3.1 договору відповідач зобов`язався: надавати відчужувачу довічне матеріальне забезпечення у вигляді купівлі продуктів, харчування та одягу; готувати їжу, прати особисті речі відчужувача; прибирати та здійснювати поточний ремонт квартири; надавати відчужувачу необхідну допомогу та догляд; забезпечувати відчужувача згідно з рецептами лікарів належними лікарськими засобами, медикаментами та виробами медичного призначення. Зазначив, що відповідач порушив умови спадкового договору. Відповідач за ним не доглядає, будь-якої допомоги не надає. Він є інвалідом другої групи, йому тяжко пересуватись та не може самостійно обслуговувати себе в побуті. Вказав, що невиконання відповідачем договору, відсутність тривалий час їжі та ліків спричинили йому тяжкі моральні страждання. Він вимушений був повзати по квартирі в пошуках їжі та води. Йому потрібна операція на кишківнику, оскільки він вимушений користуватися калоприймачем. Моральну шкоду оцінює в розмірі 20 000,00 грн. Посилався на те, що на даний час за ним доглядає його сусід ОСОБА_4 , який купує ліки та продукти харчування за його кошти. Витрачена сума складає 2 000,00 грн. Зазначив, що у нього виникла заборгованість за комунальні платежі внаслідок несплати відповідачем за двадцять місяців з моменту укладення договору в розмірі 25 986,00 грн. Вказав, що відповідач неправомірно забрав та залишив собі матеріальну допомогу від Харківської міської ради в сумі 8 000,00 грн, яка повинна належати йому особисто. Також він потребує здійснення необхідної операції, подальшого лікування та купівлі лікарських засобів, медикаментів та виробів медичного призначення, про що відповідачу достеменно відомо, але він нічим не допоміг йому в покращенні його здоров`я, а вартість лікування складає 10 000,00 грн. Зазначив, що подальше нотаріальне оформлення розірвання договору з урахуванням 5% становить 10 000,00 грн. Просив спадковий договір від 22 жовтня 2021 року, укладений між ним та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Бєсєдою О.Д., розірвати; стягнути з ОСОБА_3 на його користь моральну шкоду в розмірі 20 000,00 грн, грошові кошти як матеріальна допомога Харківської міської ради в розмірі 8 000,00 грн, грошові кошти на лікування 10 000,00 грн, грошові кошти за сплату комунальних послуг 25 986,00 грн, грошові кошти на нотаріальні послуги 10 000,00 грн, грошові кошти як витрати на продукти харчування 2 000,00 грн. Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 26 вересня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, розірвано спадковий договір, укладений 22 жовтня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бєсєдою О.Д., р. № 434; стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на продукти харчування у розмірі 665,70 грн; відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди у розмірі 20 000,00 грн, матеріальної допомоги Харківської міської ради у розмірі 8 000,00 грн, витрат на лікування у розмірі 10 000,00 грн, витрат на комунальні послуги у розмірі 25 986,00 грн, витрат на нотаріальні послуги у розмірі 10 000,00 грн, витрат на продукти харчування у розмірі 1 334,30 грн; стягнуто з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір у розмірі 1 083,05 грн. На вказане рішення суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати частково в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 20 000,00 грн, матеріальної допомоги Харківської міської ради у розмірі 8 000,00 грн, витрат на лікування у розмірі 10 000,00 грн, витрат на комунальні послуги у розмірі 25 986,00 грн, витрат на нотаріальні послуги у розмірі 10 000,00 грн, витрат на продукти харчування у розмірі 1 334,30 грн, і ухвалити у відповідній частині нове рішення, яким задовольнити ці позовні вимоги. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, не врахував того, що прожитковий мінімум для непрацездатної особи у 2023 році складає 2 093,00 грн. а суд першої інстанції стягнув витрат на продукти харчування лише в розмірі 665,70 грн. Зазначив, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що за вчинення нотаріальних дій державні нотаріуси справляють державне мито у розмірах, встановлених чинним законодавством. Отже, після розірвання договору йому буде потрібно сплатити плату за реєстрацію розірвання спадкового договору нотаріусом. Вказав, що він постійно перебуває в моральних стражданнях у зв`язку із станом свого здоров`я. Посилався на те, що через несплату відповідачем у нього виникла заборгованість за комунальні послуги. Відповідач неправомірно забрав кошти від Харківської міської ради та не допоміг йому в покращенні його здоров`я. Відзивів на апеляційну скаргу від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило. Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що ОСОБА_1 оскаржує рішення суду лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди у розмірі 20 000,00 грн, матеріальної допомоги Харківської міської ради у розмірі 8 000,00 грн, витрат на лікування у розмірі 10 000,00 грн, витрат на комунальні послуги у розмірі 25 986,00 грн, витрат на нотаріальні послуги у розмірі 10 000,00 грн, витрат на продукти харчування у розмірі 1 334,30 грн, у зв`язку з чим в іншій частині рішення суду не переглядається. В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його представниця підтримали апеляційну скаргу та просила її задовольнити. Акцентували увагу на тому, що моральна шкода відшкодовується і за порушення спадкового договору. В свою чергу ОСОБА_3 заперечував проти задоволення апеляційної скарги та пояснив, що він виконував всі умови договору до того часу, поки відносини між ним та ОСОБА_1 не погіршилися. Він вважав, що підстав для відшкодування моральної шкоди немає, оскільки спадковий договір було розірвано фактично за згодою обох сторін. До суду апеляційної інстанції третя особа, будучи належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, не з`явилася. Клопотань щодо відкладення розгляду справи від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило. У зв`язку з чим суд апеляційної інстанції уважав за можливе розглянути справу за відсутності третьої особи на підставі частини другої статті 372 ЦПК України. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з`явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, рішення суду в оскаржуваній частині залишити без змін. Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині мотивовано тим, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 22 жовтня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено спадковий договір, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бєсєдою О.Д., реєстраційний номер № 434, за умовами якого ОСОБА_3 зобов`язується виконувати розпорядження ОСОБА_1 і в разі його смерті набуває право власності на його майно, яке складається з квартири АДРЕСА_1 . Пунктом 3.1 вказаного договору визначено, що ОСОБА_3 зобов`язується виконувати особисті майнові розпорядження ОСОБА_1 , а саме: надавати відчужувачу довічне матеріальне забезпечення у вигляді купівлі продуктів харчування та одягу; готувати їжу, прати особисті речі відчужувача; прибирати та здійснювати поточний ремонт зазначеної квартири; надавати відчужувачу необхідну допомогу та догляд; забезпечувати відчужувача згідно з рецептами лікарів належними лікарськими засобами, медикаментами та виробами медичного призначення. За змістом пункту 3.2 договору за згодою відчужувача виконання окремих дій за договором може бути здійснено третіми особами за рахунок набувача. Пунктами 3.4, 3.5 договору визначено, що відповідно до статті 214 ЦК України за взаємною згодою сторони можуть відмовитись від цього правочину; відповідно до статті 1308 ЦК України спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень, або на вимогу набувача у разі неможливості виконання ним розпоряджень відчужувача (а.с.10-13). Як вбачається з довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ № 681028 від 02 листопада 2022 року ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи з 04 жовтня 2022 року безстроково (а.с.8-9). Із консультативного висновку № 854666 від 29 серпня 2022 року, наданого Державною установою «Інститут патології хребта та суглобів ім. проф. М.І. Ситенка» вбачається, що ОСОБА_1 встановлено діагноз: остеохондроз, спондилоартроз шийного і поперекового відділів хребта, полісегментарна форма. Протрузії дисків С3-С4, С4-С5, С5-С6, С6-С7. Нижній парапарез на тлі токсичної енцефалополіневропатії. Цервікалгія з порушенням функції хребта і н/кінцівок. Рекомендації: обмеження навантажень на н/кінцівки; НПЗП, хондромодулятори; ФТЛ, ЛФК, масаж; санаторно-курортне лікування; фіксація шийного відділу хребта м`яким ортезом; нагляд і лікування у невролога (а.с.25). Як вбачається з консультативного висновку спеціаліста кардіолога № 2303 від 29 серпня 2022 року ОСОБА_1 встановлено діагноз: гіпертонічна хвороба ІІ стадії, 2 ступеня. СН І ст. із збереженою фракцією викиду лівого шлуночка (63%). Рекомендовано: дообстеження: ліпідограма, ТТГ, Т3 вільний, Т4 вільний, калій, магній у крові, огляд кардіолога; амбулаторне спостереження кардіолога; приймати в середину: амлодипін 5 мг 1 раз на добу (а.с.25 зворот). Із виписки № 1062 вбачається, що ОСОБА_1 з 10 квітня 2023 року по 19 квітня 2023 року перебував на стаціонарному лікуванні у Комунальному некомерційному підприємстві «Міська лікарня № 3» Харківської міської ради, та у зв`язку з хворобою йому призначені лікувальні заходи: реосорбілакт 200,0 в/в крап, тіоктон 600 мг, магнезія 25%5,0 в/м № 10, карбарутин 3,0 в/в № 10, медогистин 24 мгх2 р.д. (бетасерк). Рекомендовано: спостереження і лікування у невролога, терапевта за місцем проживання, контроль, дієта з обмеженням повареної солі, тваринних жирів, легкозасвоюваних вуглеводів; медичні препарати: лайнера 1 т. х 2 р.д., цефавора 20 крап.х 2 р.д. (1 місяць), медогистин 24 мг х 2 р.д. (бетасерк), періндопрес 4 мг 1 т. (а.с.23-24). Матеріали справи містять копії фіскальних чеків, які датовані травнем 2023 року за придбання продуктів харчування на загальну суму 665,70 грн (а.с.14). Надані позивачем копії рахунків свідчать про наявність заборгованості за комунальні послуги, що надавались за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.15-16). З наданих позивачем копій фотознімків вбачається, що квартира, в якій проживає позивач, без ремонту, в тому числі поточного, не прибрана, в квартирі безлад (а.с.17-22). ОСОБА_3 надав до суду першої інстанції квитанції про переказ коштів 10 квітня 2023 року 500,00 грн та 2 000,00 грн, а також роздруківки щодо замовлень таксі (а.с.95-110). Також в суді першої інстанції були допитані свідки, а саме ОСОБА_5 , яка пояснила, що вони з відповідачем є добрими знайомими. Позивача вона бачила два рази, була в його квартирі у грудні 2021 року. Зі слів ОСОБА_6 їй відомо, що він доглядає позивача. Їй відомо, що мати відповідача готувала для позивача їжу, а ОСОБА_3 відносив їжу позивачу. Вона сама бачила, як відповідач у 2023 році йшов до позивача, приносив йому великий судок каші, макарони. Свідок ОСОБА_4 пояснив, що він проживає по сусідству з позивачем ОСОБА_1 та знає ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , з яким перебуває у дружніх відносинах. Він обізнаний, що між сторонами укладено спадковий договір, але відповідач умови договору не виконував. У квартирі він нічого не робив. З лютого 2022 року по серпень 2023 року позивач просив свідка купувати йому ліки та продукти один раз на тиждень. Свідок ОСОБА_7 пояснила, що вона знає сторони. Відповідач ОСОБА_3 є її сином. Позивача знає зі слів сина. Вона готувала позивачу їжу, яку син відносив позивачу кожен день. З початку війни до травня 2022 року вона з сином знаходились у сховищі, де була кухня. Вони готували їжу, яку син відносив позивачу через день. Перші страви позивач не хотів їсти. Повернувшись додому, вона продовжувала готувати для позивача їжу до весни 2023 року. У той час, коли вона не готувала, син купував для позивача готові котлети. Син носив позивачу їжу, а саме, м`ясо, каші, макарони, консерви, овочі у вихідні дні або після роботи. Інколи син купував для позивача шприци, ліки, калоприймачі. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України). Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Відповідно до статті 1302 ЦК України за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов`язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача. Статтею 1305 ЦК України передбачено, що набувач у спадковому договорі може бути зобов`язаний вчинити певну дію майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття. Враховуючи зазначене, спадковий договір є двостороннім правочином, за концепцією якого набувач зобов`язаний вчинити певні дії за вказівкою відчужувача, взамін чого до нього переходить право власності на майно. Згідно зі статтею 1308 ЦК України спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень. Частиною другою статті 22 ЦК України передбачено, що збитками визначаються витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України). Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Як вбачається з матеріалів справи в період дії спадкового договору та невиконанням його умов ОСОБА_3 , зокрема щодо матеріального забезпечення у вигляді купівлі продуктів харчування, ОСОБА_1 самостійно придбавав ці продукти, а саме у травні 2023 року на загальну суму 665,70 грн, що підтверджено відповідними фіскальними чеками. Доказів придбання продуктів харчування на суму 2 000,00 грн матеріали справи не містять та до суду апеляційної інстанції їх також не надано. Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується зі стягненням на користь ОСОБА_1 665,70 грн за придбання продуктів харчування, оскільки ОСОБА_1 надано належні докази щодо сплати ним тільки цієї суми, а не 2 000,00 грн. Що стосується стягнення з відповідача 8 000,00 грн як матеріальна допомога Харківської міської ради, то колегія суддів виходить з того, що належних, допустимих та достовірних доказів щодо надання Харківською міською радою цих коштів ОСОБА_1 , або ОСОБА_3 для ОСОБА_1 матеріали справи не містять, як і не містять доказів, в разі надання цих коштів, що ці кошти були витрачені не в інтересах ОСОБА_1 . Таким чином, підстави для задоволення цих вимог відсутні. Погоджується колегія суддів з правильним висновком суду першої інстанції щодо відмови у стягненні витрат за комунальні послуги у розмірі 25 986,00 грн, оскільки до обов`язків ОСОБА_3 оплата комунальних послуг за спадковим договором не входила. Таким чином у позивача відсутні правові підстави для заявлення таких вимог. Також ОСОБА_1 , звертаючись до суду з даним позовом посилався на те, що він потребує здійснення необхідної операції, подальшого лікування та купівлі лікарських засобів, медикаментів та виробів медичного призначення, про що відповідачу достеменно відомо, але він нічим не допоміг йому в покращенні його здоров`я, а вартість лікування складає 10 000,00 грн. Однак, матеріали справи не містять доказів щодо необхідності в проведенні операції ОСОБА_1 або доказів проведення операції, відповідно подальшого лікування та купівлі лікарських засобів, медикаментів та виробів медичного призначення. Також, відсутні докази щодо понесення ОСОБА_1 витрат на лікування, у зв`язку з чим колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком щодо відмови у задоволенні цих вимог. Правильним є висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення грошових коштів на нотаріальні послуги в розмірі 10 000,00 грн, оскільки жодних доказів на підтвердження понесення таких витрат та обґрунтування їх розміру позивачем не надано, а тому ця вимога задоволенню не підлягає у зв`язку з необґрунтованістю та недоведеністю. Щодо позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, колегія суддів виходить з наступного. Згідно з пунктом 9 частини другої статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, визначених Конституцією та законами України. Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України). Відшкодування моральної шкоди визначено у пункті 4 частини першої статті 611 ЦК України як один із можливих правових наслідків порушення зобов`язання. Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Велика Палата Верховного Суду у пункті 49 постанови від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц вказала, що, виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства. Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 посилався на те, що невиконання відповідачем договору, відсутність тривалий час їжі та ліків спричинили йому тяжкі моральні страждання. Він вимушений був повзати по квартирі в пошуках їжі та води. Йому потрібна операція на кишківнику, оскільки він вимушений користуватися калоприймачем, у зв`язку з цим моральну шкоду оцінює в розмірі 20 000,00 грн. З пояснень ОСОБА_3 вбачається, що він не заперечує того, що з весни 2023 року ним припинено виконання взятих на себе зобов`язань за зазначеним спадковим договором. Виходячи зі змісту наведених норм права, стягнення моральної шкоди за порушення спадкового договору (як різновиду цивільно-правового договору) не пов`язується ні з закріпленням права на компенсацію моральної шкоди у спадковому договорі, ні з визначенням цього права в нормах, які регулюють спадковий договір (статті 1302-1308 ЦК України). Такий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 438/558/16-ц (провадження № 61-15931св20). Однак суд першої інстанцій правильно зазначив, що позивачем, окрім самого лише факту невиконання відповідачем обов`язків за спадковим договором, у зв`язку з чим такий договір було розірвано в судовому порядку, не доведено тих обставин, якими він обґрунтовує протиправність дій відповідача та настання для нього негативних наслідків у виді порушення його особистих немайнових прав внаслідок таких (за його твердженням) протиправних дій відповідача у зв`язку з невиконанням ним зобов`язань за спадковим договором, а це означає, що позивачем не доведено наявності усіх складових частин цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди, якими є: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням її заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями відповідача та його вини в її заподіянні, тому підстави для задоволення цієї вимоги відсутні. Отже, висновки суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої неналежним виконанням спадкового договору, відповідають обставинам справи, які встановлено відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані. Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення в оскаржуваній частині, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Докази та обставини, на які посилається ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року). Оскільки судове рішення в оскаржуваній частині перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що судове рішення в оскаржуваній частині судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення в оскаржуваній частині без змін. В іншій частині рішення суду не оскаржувалось та не переглядалось. Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Апеляційну скаргу залишено без задоволення, тому підстав для перерозподілу судових витрат за перегляд справи у апеляційному порядку не вбачається. Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.ст.381, 384, 389 ЦПК України п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 26 вересня 2023 року в оскаржуваній частині залишити без змін. В іншій частині рішення суду не оскаржувалось та не переглядалось. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили. Головуючий І.В. Бурлака Судді Ю.М. Мальований В.Б. Яцина Повний текст постанови складено 06 грудня 2023 року.