Постанова 4855 № 741/1059/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua Головуючий у першій інстанції: Крупина А.О. Суддя-доповідач: Епель О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 грудня 2023 року Справа № 741/1059/22 Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді Епель О.В., суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І., розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 25 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення, В С Т А Н О В И В : Історія справи.

1. ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - Відповідач), в якому просив скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі серії АА № 00001557 від 02.11.2022 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у розмірі 8500,00 грн та закрити справу про адміністративне правопорушення. В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 стверджував, що фактична маса споряджених транспортних засобів, а саме: автомобіля MAN TGX 26.480, д. н. з. НОМЕР_1 , рухаючись із контейнеровозом GRANALU OP24, д.н.з. НОМЕР_2 , під час руху 19.09.2022 не повинна була перевищувати 44 тони, але в оскаржуваній постанові за основу взята дозволена максимальна фактична маса 40 тон.

2. Рішенням Носівського районного суду Чернігівської області від 25 жовтня 2023 року адміністративний позов задоволено повністю. Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що спірна постанова не містить виміряних з урахуванням похибки вагових параметрів транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові параметри, установлені саме для контейнеровозів та при обрахунку перевищення нормативних параметрів використано параметри, установлені п. 22.5 ПДР України саме для транспортних засобів та їх составів з фактичною масою до 40 тон, а не для контейнеровозів (понад 44 тони).

3. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, викладаючи норми законодавства та стверджуючи, що Позивач вчинив правопорушення, за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності. При цьому Апелянт посилається на практику П`ятого апеляційного адміністративного суду у справі № 496/1562/23 та зазначає, що Позивач не використовував спеціалізований напівпричіп як контейнеровоз і не перевозив вантаж у контейнері. Разом з тим Апелянт зазначає, що максимальне значення фактичної маси автомобіля 44 тони передбачено саме для перевезення контейнерів та змінних кузовів. Тому, на переконання Апелянта, перевезення транспортним засобом, який не є контейнеровозом в розумінні норм чинного законодавства має бути не більше 40 тон. Також Апелянт заперечує проти стягнення на користь Позивача заявлених ним витрат на правничу допомогу. З цих та інших підстав Апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.

4. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.11.2023 та від 16.11.2023 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.

5. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити таку скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів Апелянта та правильності висновків суду першої інстанції. Крім того, Позивач у своєму відзиві просить покласти процесуальні витрати на Відповідача, але при цьому не надає доказів понесення таких витрат, посилаючись на ч. 7 ст. 139 КАС України.

6. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.

7. Обставини справи, установлені судом першої інстанції. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником транспортного засобу - спеціалізованого вантажного сідлового тягача марки MAN модель TGX 26.480, д.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Також Позивач є власником спеціалізованого напівпричепу - самоскида-контейнеровоза - Е марки GRANALU модель OP24, д.н.з. НОМЕР_2 . 19.09.2022 о 14:39 за адресою: М-05 Київ-Одеса, км 36+303 було зафіксовано транспортний засіб MAN TGX 26.480, д.н.з. НОМЕР_1 з перевищенням нормативних параметрів, зазначених у п. 22.5 Правил дорожнього руху України, та вказано про перевищення загальної маси транспортного засобу на 6,4 % (2,584 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон. За результатами фіксації в автоматичному режимі адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки на автомобільному транспорті винесено постанову серії АА № 00001557 від 02.11.2022, якою Позивачайловича притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500,00 грн. Також зі спірної постанови вбачається, що вимірювання ваги транспортного засобу здійснювалося технічним засобом WIM 5,5, серія та номер свідоцтва про повірку технічного засобу та строк його дії - №№35-02/5714, 5715, 5716, 5717 до 30.09.2022. Крім того, у вказаній постанові міститься посилання на веб-сайт з ідентифікатором доступу та відображена фотосвітлина транспортного засобу в момент вчинення правопорушення. Із протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу № 01563-00065-22, проведеного ТОВ ДП «Центрстандарт система» 09.05.2022 вбачається: категорія, марка, модель 04, GRANALU OP24, номерний знак НОМЕР_2 ; дата державної реєстрації: 10.10.2019; суть переобладнання (за наявності): переобл. для перевез. контейнерів типу 1С та встан. гідравл. обладь. та гідравл. системи для самоск. розвантаження. Транспортний засіб після технічного контролю визнано технічно справним. Листом Укртрансбезпеки від 28.11.2022 вих. № 7350/3.6/15-22 скаргу ОСОБА_1 на постанову серії АА № 000014557 від 02.11.2022 було залишено без задоволення, а оскаржувану ним постанову - без змін.

8. Позивач, вважаючи таку постанову протиправною, звернувся до суду з цим позовом.

9. Нормативно-правове обґрунтування. Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), Законом України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII (далі - Закон № 3353-XII), Правилами проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 (далі - Правила № 30), Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР), Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 № 1174 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16.06.2021 № 623) (далі - Порядок № 1174), Інструкцією з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженою наказом Міністерства інфраструктури України від 27.09.2021 № 512 (далі - Інструкція № 512), Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (далі - Правила № 363). Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з частиною п`ятою статті 14 Закону № 3353-XII учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. У п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Пунктом 1.3 ПДР передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Згідно з п. 22.5 ПДР за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 36 т двовісний автомобіль (тягач) з двовісним напівпричепом, 40 т. двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом, 40 т трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом, 42 т двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра, 44 т трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра. Частиною другою статті 132-1 КУпАП України передбачено адміністративну відповідальність у випадку перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами. Згідно з частиною першою статті 14-3 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб. Відповідно до частини сьомої статті 258 КУпАП у разі виявлення адміністративного правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, правопорушення, передбаченого статтею 132-2 цього Кодексу, та/або порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису), протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Копії постанови у справі про адміністративне правопорушення та матеріалів, зафіксованих за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, надсилаються особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, протягом п`ятнадцяти днів з дня винесення такої постанови, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 279-1 цього Кодексу. Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначено Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим Постановою КМУ № 1174 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16.06.2021 № 623). Згідно п. 2 Порядку № 1174 система фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі - взаємопов`язана сукупність автоматичних пунктів та інформаційної телекомунікаційної системи. Фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах, які облаштовані відповідно до вимог, визначених у додатку (п. 7 Порядку № 1174). Відповідно до п. 12 Порядку № 1174 автоматичний пункт може забезпечувати: вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; вимірювання загальної маси транспортного засобу; визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; вимірювання міжосьових відстаней транспортного засобу; визначення кількості коліс (скатності) на осях транспортного засобу; вимірювання габаритів транспортного засобу; фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знаку транспортного засобу); фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей); первинне оброблення зібраних даних та передачу інформації до інформаційної телекомунікаційної системи за допомогою засобів захищених каналів зв`язку із використанням наскрізного шифрування; автентифікацію автоматичного пункту, контроль цілісності, авторства, доступності, а також неспростовності дій щодо інформації, що передається від автоматичного пункту до інформаційно-телекомунікаційної системи. Інформація від автоматичних пунктів передається до інформаційної телекомунікаційної системи у вигляді метаданих (п. 14 Порядку № 1174). Згідно п. 15 Порядку № 1174 метадані повинні містити дані про: - засоби вимірювальної техніки - назва засобу вимірювальної техніки та його умовне позначення, серійний номер, найменування виробника, рік виготовлення, метрологічні характеристики, найменування власника засобу вимірювальної техніки, документи про відповідність та/або результати повірки (дата повірки, строк дії повірки); - місце фіксації (кілометр + метр, географічні координати); - найменування автомобільної дороги загального користування, вулиць і доріг міст та інших населених пунктів; - дату і час фіксації здійснення вимірювання, смугу руху, напрямок руху, максимальне дозволене навантаження на вісь, державний номерний знак транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу), категорію транспортного засобу, тип транспортного засобу згідно з пунктом Г.2 додатка Г ДСТУ 8824:2019 «Автомобільні дороги. Визначення інтенсивності руху та складу транспортного потоку», повну масу транспортного засобу, ширину, висоту, довжину, розподіл навантаження за вісями транспортного засобу (номер вісі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей, фактичну міжосьову відстань, фактичну шинність (кількість коліс) на вісі); - фотографії транспортного засобу - фронтальна, фотографія державного номерного знака транспортного засобу, фотографія державного номерного знака причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу), оглядова фотографія із зображенням розпізнаного державного номерного знака; - відеозапис руху транспортного засобу через автоматичний пункт (за наявності). Згідно із ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до п.п. 1, 2, 5 Розділу ІІ Інструкції № 512, уповноважена посадова особа розглядає справи про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, які передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою та третьою статті 132-1 КУпАП. Справи про адміністративні правопорушення розглядаються за місцем оброблення таких правопорушень в Державній службі України з безпеки на транспорті. Уповноважена посадова особа здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення шляхом опрацювання інформаційного файлу системою фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, необхідного для об`єктивного розгляду справи та винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі. На першому етапі (рівні) за результатами опрацювання матеріалів інформаційного файлу уповноважена посадова особа, за наявності відомостей у справі про адміністративне правопорушення стосовно осіб, зазначених у частинах першій та другій статті 14-3 КУпАП, щодо відповідності символів номерного знаку зафіксованого транспортного засобу, наявності та повноти інформації про зафіксований транспортний засіб та відповідальну особу або особу, яка ввезла такий транспортний засіб на територію України, відсутності інформації про протиправне використання зафіксованого транспортного засобу або його номерних знаків іншими особами та відсутності обставин, що виключають адміністративну відповідальність особи, виносить із використанням засобів системи постанову, зміст якої відповідає вимогам статті 283 КУпАП, з підтвердженням прийнятого рішення шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису та створення кваліфікованої електронної печатки. Статтею 283 КУпАП передбачено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення. Постанова повинна містити: - найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; - дату розгляду справи; - відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; - опис обставин, установлених під час розгляду справи; - зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; - прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: - дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; - транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); - технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); - розмір штрафу та порядок його сплати; - правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; - відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності. Відповідно до п. 12.5 Правил № 363, для транспортування вантажу треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху. Висновки суду апеляційної інстанції.

10. З метою збереження автомобільних доріг від руйнування через значні навантаження на дорожнє покриття законодавцем установлено заборону перевезення подільних вантажів транспортними засобами та їх составами, що перевищують установлені параметри фактичної маси та навантаження на вісь (осі). При цьому, у разі перевезення подільних вантажів вагові параметри не повинні перевищувати вищезазначені межі, а якщо останні мають більші значення, то видача дозволів на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові та габаритні параметри яких перевищують нормативні, також не допускається.

11. Разом з тим, законодавством регламентовано граничну дозволену масу транспортних засобів та їх складів, перевищення яких є правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.

12. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, судова колегія звертає увагу на те, що транспортний склад, за перевищення маси якого Позивача притягнуто до відповідальності, складається з трьохвісного автомобіля (тягача) та напівпричіпа-контейнеровоза, для яких законодавством визначено граничну масу 44 тони. Зворотного Апелянтом не доведено. Водночас, як убачається з матеріалів справи, спірною постановою Позивача притягнуто до відповідальності за перевищення граничної маси транспортного складу 40 тон без урахуванням виду напівпричепу, приєднаного до тягача. При цьому колегія суддів відзначає, що спірна постанова, усупереч вимогам Інструкції № 512 (додатку 1) та абзацом 5 пункту 15 Порядку № 1174, взагалі не містять даних щодо марки, моделі, державного номерного знаку причепу-контейнеровоза, приєднаного до сідельного тягача MAN TGХ 26.480. Втім, як убачається з вищевикладеного та з огляду на обставини цієї справи, недотримання Відповідачем вказаних вимог нормативно-правових актів в даному конкретному випадку призвело до безпідставного притягнення Позивача до адміністративної відповідальності.

13. При цьому судова колегія зазначає, що адміністративне правопорушення, за вчинення якого Позивача притягнуто до відповідальності, зафіксовано в автоматичному режимі, але як було зазначено судом першої інстанції, це не обмежує посадову особу Укртрансбезпеки у реалізації повноважень, передбачених пунктом 4 Інструкції № 513, зокрема щодо встановлення під час опрацювання матеріалів отриманого інформаційного файлу повноти інформації про зафіксований транспортний засіб. Однак такі дії Відповідачем в особі його уповноважених працівників виконані не були, що як вказувалося раніше, призвело до накладення на Позивача штрафу за адміністративне правопорушення, яке не було ним вчинено, та до порушення принципу «належного урядування». У пунктах 70-71 рішення по справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункт 72, «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, «Тошкуца та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), пункт 119). Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58, «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67). Відповідно до ст. 6 КАС України ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки Європейського суду з прав людини є джерелом права.

14. Доводи Апелянта про те, що Позивач вчинив правопорушення, за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності, спростовуються матеріалами справи.

15. Посилання Апелянта на практику П`ятого апеляційного адміністративного суду у справі № 496/1562/23 судова колегія до уваги не приймає, оскільки відповідно до ст. 7 КАС України рішення судів апеляційних інстанцій не є джерелом права, яке застосовується судами, а їх висновки, згідно зі ст. 242 КАС України, не є обов`язковими.

16. Доводи Апелянта про те, що Позивач не використовував спеціалізований напівпричіп як контейнеровоз і не перевозив вантаж у контейнері, спростовуються матеріалами справи.

17. Твердження Апелянта про те, що максимальне значення фактичної маси автомобіля 44 тони передбачено саме для перевезення контейнерів та змінних кузовів і що, на переконання Апелянта, перевезення транспортним засобом, який не є контейнеровозом в розумінні норм чинного законодавства має бути не більше 40 тон, судова колегія до уваги не приймає з огляду на раніше наведене.

18. Доводи Апелянта щодо безпідставності стягнення на користь Позивача заявлених ним витрат на правничу допомогу суд апеляційної інстанції судова колегія відхиляє, враховуючи наступне. Так, відповідно до частин першої, другої статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Згідно з частинами першою, другою, третьою, четвертою, п`ятою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. У пунктах 4, 6, 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.05.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що витрати на правничу допомогу є одним з видів судових витрат і адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право позивача на відшкодування понесених документально підтверджених ним витрат на правничу допомогу. При цьому, законодавцем передбачено можливість вирішення питання щодо відшкодування позивачу понесених ним витрат на правничу допомогу шляхом ухвалення у справі додаткового судового рішення з метою усунення такого недоліку, як неповнота судового рішення в частині розподілу судових витрат. Разом з тим, апеляційний суд враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», у справі «East/West Alliance Limited» проти України» та «Ботацці проти Італії» (заява № 34884/97, п. 30), в яких ЄСПЛ, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Водночас, перевіряючи вищенаведені доводи апеляційної скарги, судова колегія звертає увагу на те, що заявлені Позивачем у цій справі вирати на правничу допомогу підтверджуються відповідними доказами, серед яких договір № 09/12-021 від 09 грудня 2021 року про надання правової допомоги, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Бондюком Б.В., ордер про надання правничої (правової) допомоги на підставі вищевказаного договору, додаткову угоду № 6 від 19 грудня 2022 року до договору про надання правової допомоги № 09/12-021 від 19 грудня 2022 року, акт прийому-передачі наданих послуг відповідно до додаткової угоди № 6 за договором про надання правової допомоги № 09/12-021 від 09 грудня 2021 року, платіжну інструкцію № Р24A1433718259D1739 від 11 липня 2023 року на суму 9500 грн. Разом з тим судова колегія відзначає, що суд першої інстанції, виходячи з принципу співмірності, стягнув на користь Позивача 3000,00 грн із заявлених ним 9500,00 грн, що відповідає обставинам справи та узгоджується із обсягом робіт, виконаних адвокатом і складністю спору. З огляду на це, колегія суддів відхиляє відповідні доводи апеляційної скарги щодо безпідставності стягнення судом таких витрат.

19. Аналізуючи всі доводи учасників справи, колегія суддів приймає до уваги правові висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

20. Отже, перевіривши рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, згідно з частиною першою статті 308 КАС України, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення позову в цій справі та вважає, що судом повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

21. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

22. Таким чином, апеляційна скарга Державної служби України з безпеки на транспорті підлягає залишенню без задоволення, рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 25 жовтня 2023 року - без змін.

23. Розподіл судових витрат. Відповідно до статті 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 286, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - залишити без задоволення, а рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 25 жовтня 2023 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена. Судове рішення виготовлено 06 грудня 2023 року. Головуючий суддя О.В. Епель Судді: О.В. Карпушова Є.І. Мєзєнцев