Постанова 4855 № 620/1362/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua Головуючий у першій інстанції: Тихоненко О.М. Суддя-доповідач: Епель О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 липня 2023 року Справа № 620/1362/23 Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді Епель О.В., суддів: Губської Л.В., Мєзєнцева Є.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2023 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, відділу державного нагляду (контролю) у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови, В С Т А Н О В И В : Історія справи.

1. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - Відповідач-1), відділу державного нагляду (контролю) у Чернігівській області (далі - Відповідач-2), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Чернігівській області від 02.11.2022 № 329957 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 стверджував, що оскаржувану постанову винесено під час проходження ним військової служби без повідомлення про розгляд Відповідачем відповідної справи щодо застосування до нього адміністративно-господарського штрафу.

2. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2023 року адміністративний позов задоволено повністю. Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Позивач проходить військову службу з 16.05.2022 по теперішній час по мобілізації, згідно з Указом Президента України № 65 від 24.02.2022. Разом з тим суд зазначив, що оскаржувана Позивачем постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу № 329957 без належного повідомлення Позивача про розгляд справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, що є порушенням вимог чинного законодавства. При цьому суд зауважив, що в матеріалах справи відсутні докази щодо повідомлення позивача про розгляд справи про порушення ним законодавства про автомобільний транспорт.

3. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Відповідач - Державна служба України з безпеки на транспорті подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, викладаючи норми законодавства та зазначаючи, що під час рейдової перевірки водій транспортного засобу марки БАЗ А079.23 д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 не надав контролюючому органу тахокарти за поточний день та попередні 28 календарних днів, про що було складено акт, який підписаний вказаним водієм без зауважень. Апелянт стверджує, що ним направлялося Позивачу повідомлення про розгляд відповідної справи, яке ним отримано 07.10.2022. Водночас Апелянт зазначає, що Позивач не з`явився на розгляд справи та жодних клопотань, заперечень не подав. З цих та інших підстав Апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.

4. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.05.2023 та від 13.06.2023 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.

5. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить таку скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів Апелянта та правильності висновків суду першої інстанції.

6. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.

7. Обставини справи, установлені судом першої інстанції. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, з 16.04.2008 ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець (далі - ФОП ОСОБА_1 ) та перебуває на податковому обліку як платник податків. Видами господарської діяльності Позивача за КВЕД є: 49.39 інший пасажирський наземний транспорт; 49.41 діяльність вантажного автомобільного транспорту. З 16.05.2022 по теперішній час по мобілізації Позивач проходить військову службу у Збройних Силах України. 26.09.2022 працівниками Відділу державного нагляду (контролю) у Чернігівській області на підставі направлення на перевірку від 26.09.2022 № 006956 проведено перевірку транспортного засобу ФОП ОСОБА_1 , марка «БАЗ-А079.23», державний номер НОМЕР_1 , серія та номер свідоцтва про реєстрацію - НОМЕР_2 , з питання додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, за результатами якої складено акт №345127. У вказаному акті зазначено про порушення Позивачем ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме абз. 3 ч. 1 - перевезення пасажирів за відсутністю на момент проведення перевірки документів, передбачених ст. 39 Закону. Під час перевірки Відповідачем встановлено порушення при наданні послуг з перевезення пасажирів на міжміському маршруті загального користування Чернігів - Сосниця, при цьому на момент проведення перевірки у водія відсутні документи, визначені ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме тахокарти у кількості, що передбачено ЄУТР за поточний день та попередні 28 днів, чим порушено п.3.3 Наказу МТЗУ №386 від 24.06.2010. У зв`язку із зазначеним начальник Відділу державного нагляду (контролю) у Чернігівській області 02.11.2022, розглянувши справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт, виніс постанову про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу № 329957, якою на Позивача накладено штраф у розмірі 17000,00 грн.

8. Позивач, вважаючи таку постанову протиправною, звернувся до суду з цим позовом.

9. Нормативно-правове обґрунтування. Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III (далі - Закон № 2344-III), Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 (далі - Порядок № 1567). Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з частиною першою статті 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Статтею 39 Закону № 2344-III передбачено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Документи для регулярних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника-ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України; для пасажира - квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка чи довідка, на підставі якої надається пільга); а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - електронний квиток та документи для пільгового проїзду. Документи для регулярних спеціальних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником транспортних послуг, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії) реєстраційні документи на транспортний засіб, схема маршруту, розклад руху інші документи, передбачені законодавством України. Документи для нерегулярних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України. Документи для юридичної особи, що здійснює перевезення пасажирів на таксі: для автомобільного перевізника - ліцензія, інші документи, передбачені законодавством України; для водія таксі - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу інші документи, передбачені законодавством України. Документи для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів на таксі: для автомобільного перевізника - ліцензія, інші документи, передбачені законодавством України; для водія таксі - посвідчення водія відповідної: категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, інші документи, передбачені законодавством України. Документи для юридичної особи, що здійснює перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення: для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником послуги, інші документи, передбачені законодавством України; для водія легкового автомобіля - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, копія договору із замовником послуги, інші документи, передбачені законодавством України. Документи для автомобільного самозайнятого перевізника: ліцензія, посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, сервісна книжка, медична довідка. Документи для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення: для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником послуги, інші документи, передбачені законодавством України; для водія легкового автомобіля - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, копія договору із замовником послуги, інші документи, передбачені законодавством України. Документи на перевезення пасажирів автобусами для власних потреб: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, список пасажирів, яких перевозять, завірений підписом перевізника, інші документи, передбачені законодавством України; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на автобус, список пасажирів, яких перевозять, завірений підписом перевізника, інші документи, передбачені законодавством України. Документи для водія юридичної особи на. перевезення пасажирів легковими автомобілями для власних потреб - посвідченню водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, інші документи, передбачені законодавством України. Документи для фізичної особи на перевезення пасажирів легковими автомобілями для власних потреб - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, інші документи, передбачені законодавством України. Порядком № 1567 визначено процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провалять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на. виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками- нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами. Згідно з п.п. 3-4 Порядку № 1567 органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи. Державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Положення про формений одяг, службове посвідчення, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку посадової особи та працівника Укртрансбезпеки затверджує Мінінфраструктури. Рейдові перевірки можуть проводитися із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, органу місцевого самоврядування та/або місцевої держадміністрації, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Укртрансбезпеки, та власників (балансоутримувачів) пунктів габаритно-вагового контролю (за погодженням з їх керівниками). Відповідно до п. 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56. 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режимі/ праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв: у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів. Згідно з п. 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. У разі виявлення вчиненого іноземним перевізником порушення посадова особа складає відповідний акт та приймає постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу, а інформацію про виявлені порушення та адміністративно-господарський штраф надсилає центральному органові виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи. Відповідно до п. 26 Порядку № 1567, справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. Згідно з п. 27 Порядку № 1567, у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком

5. Висновки суду апеляційної інстанції.

10. Системний аналіз наведених законодавчих приписів надає підстави стверджувати, що прийняттю уповноваженим органом постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, зокрема за порушення норм Закону № 2344-III має перебувати процедура розгляду справи про порушення відповідним суб`єктом норм законодавства. При цьому означена процедура передбачає необхідність належного та завчасного повідомлення особи, у відношенні якої здійснюється відповідне провадження, про дату, час та місце розгляду її справи і забезпечення такій особі реальної можливості реалізувати свої процесуальні права щодо участі у розгляді справи, надання пояснень, заперечень тощо.

11. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, судова колегія звертає увагу на те, що у період здійснення Відповідачем рейдової перевірки, а також під час розгляду справи щодо притягнення до відповідальності ФОП ОСОБА_1 та винесення Відповідачем спірної постанови Позивач перебував на військовій службі у ЗСУ та проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_3 ( АДРЕСА_1 ) /т.1 а.с.10-11/.

12. З огляду на це, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскаржувана Позивачем постанова винесена з порушенням його прав, зокрема права на участь у розгляді відповідної справи, що зумовлює її протиправність.

13. При цьому судова колегія зазначає, що критерій урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення випливає з принципу гласності прийняття рішень. Право бути вислуханим є одним із фундаментальних принципів справедливої процедури й означає забезпечення особі можливості надавати адміністративному органу факти й аргументи у справі. Право бути вислуханим має бути забезпечене, насамперед, у справах, де передбачається прийняття «несприятливих» адміністративних актів, тобто таких, які негативно впливають на права, свободи та законні інтереси відповідної особи. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.09.2021 у справі № 420/9061/20.

14. Разом з тим порушення процедури прийняття рішення нівелює відповідні правові наслідки, передбачені таким рішення. Аналогічний вимір суттєвості викладено в постанові Верховного Суду від 27.05.2021 у справі № 826/954/17. Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України» сформовано доктрину «плодів отруйного дерева» (fruit of the poisonous tree), відповідно до якої , якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж. Крім того, винесення рішення на підставі результатів незаконної перевірки є порушенням принципу «належного урядування». У пунктах 70-71 рішення по справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункт 72, «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, «Тошкуца та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), пункт 119). Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58, «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67). Відповідно до ст. 6 КАС України ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки Європейського суду з прав людини є джерелом права.

13. Доводи Апелянта про те, що під час рейдової перевірки водій транспортного засобу марки БАЗ А079.23 д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 не надав контролюючому органу тахокарти за поточний день та попередні 28 календарних днів, про що було складено акт, який підписаний вказаним водієм без зауважень, судова колегія відхиляє з огляду на вищенаведене.

14. Доводи Апелянта про те, що ним направлялося Позивачу повідомлення про розгляд відповідної справи, яке ним отримано 07.10.2022 у смт Сосниця, судова колегія до уваги не приймає, оскільки, як відзначалося вище, у відповідний період, зокрема 07.10.2022 Позивач проходив військову службу в ЗСУ у військовій частині НОМЕР_3 у АДРЕСА_1 /т.1 а.с.10-11/, а отже не міг ані отримати відповідне поштове відправлення, тим більше в смт Сосниця (перебуваючи в цей час у м. Чернігові), ані з`явитися на розгляд його справи та/або реалізувати інші процесуальні права.

15. Аналізуючи всі доводи учасників справи, колегія суддів приймає до уваги правові висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід. Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

16. Отже, перевіривши рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, згідно з частиною першою статті 308 КАС України, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення позову в цій справі та вважає, що судом повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

17. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

18. Таким чином, апеляційна скарга Державної служби України з безпеки на транспорті підлягає залишенню без задоволення, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 квітня 2023 року - без змін.

19. Розподіл судових витрат. Відповідно до статті 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2023 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена. Судове рішення виготовлено 11 липня 2023 року. Головуючий суддя О.В. Епель Судді: Л.В. Губська Є.І. Мєзєнцев