Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/9643/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 грудня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/9643/23 Перша інстанція: суддя Попов В.Ф. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Вербицької Н.В., суддів - Джабурії О.В., - Кравченка К.В., при секретарі судового засідання Коблова А.О., за участю представника апелянта Половенка В.Ю., позивача ОСОБА_1 та її представника адвоката Сокалюка В.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2023 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, за участю третьої особи управління СБУ в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И Л А : 02 травня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просила визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 20.12.2022 року за №51031400000511 про відмову в оформленні (видачі) їй, як громадянці Російської Федерації посвідки на тимчасове проживання в Україні. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що з 2014 року разом зі своїм чоловіком, громадянином України, переїхали на постійне проживання в Україну. Вона отримала посвідку на проживання, яку систематично продовжувала. За цей час народилось дві доньки, які є громадянками України. У зв`язку із закінченням терміну посвідки ОСОБА_1 звернулась до ГУ ДМС із заявою про продовження строку перебування в Україні, однак рішенням ГУ ДМС позивачу відмовлено в оформлені посвідки на підставі пп. 9 п. 61 Порядку №322. Таку відмову міграційного органу позивач вважає протиправною, оскільки жодних дій, які б могли бути підставою для відмови в оформленні або видачі посвідки, нею не вчинялось. Відповідач заперечував проти задоволення позову, зазначаючи, що в ході розгляду заяви ОСОБА_1 до УСБУ в Одеській області було направлено запит щодо наявності чи відсутності інформації відносно вказаної особи. Від управління СБУ надійшла відповідь, відповідно до якої вони заперечували стосовно обміну/видачі посвідки на тимчасове проживання позивачці, у зв`язку з чим ГУ ДМС в Одеській області прийнято рішення про відмову в оформленні посвідки на тимчасове проживання. Управління СБУ в Одеській області надало пояснення по справі, в яких зазначило про відсутність інформації відносно позивачки, щодо вчинення нею дій які б свідчили про те, що вона може загрожувати національній безпеці, громадського порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України. Але в той же час, працівники УСБУ в Одеській області не змогли провести спілкування з позивачкою в силу відсутності інформації про засоби зв`язку з нею, що унеможливило надання іншого висновку ніж заперечення проти продовження посвідки. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено. Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог. Зокрема, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що лист управління СБУ є достатньою та обґрунтованою підставою для відмови ОСОБА_1 у видачі посвідки на тимчасове проживання в Україні. Позивач надала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, у зв`язку із необґрунтованістю доводів апелянта. Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне. Судом першої інстанції встановлені та з матеріалів справи вбачаються наступні обставини. 23 липня 2014 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка Російської Федерації, уклала шлюб з громадянином України ОСОБА_2 та в цьому ж році переїхала разом з чоловіком у м. Одесу та отримала посвідку на тимчасове проживання, яку щорічно продовжувала. У 2104 та 2016 році позивачка народила двох доньок: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які є громадянками України та яких виховують разом із чоловіком. 13 серпня 2021 року ОСОБА_1 вкотре отримала посвідку на тимчасове проживання строком дії до 12.08.2022. 01 серпня 2022 року позивач звернулась до ГУ ДМС в Одеській області із заявою про надання дозволу на продовження строку перебування в Україні, однак відповідь на заяву не отримала. 24 серпня 2022 року, після звернення позивача до Офісу Президента України, ДМС України повідомило ОСОБА_1 , що ДМС тимчасово припинено прийом заяв від громадян, зокрема, про обмін посвідки на тимчасове проживання, розроблено проект нормативно правового акту, який встановлює умови подачі громадянами країни агресора заяв про отримання адміністративних послугу міграційній сфері, який перебуває на стадії погодження. 24 січня 2023 року позивач звернулась із скаргою до ДМС України, в якій просила перевірити її документи та надати можливість повторного звернення для оформлення посвідки для продовження строку перебування в Україні. На зазначену скаргу позивач отримала лист ДМС від 07.02.2023 року, відповідно до якого 20.12.2022 року ГУ ДМС в Одеській області прийнято рішення № 51031400000511 про відмову в оформленні позивачці посвідки на тимчасове проживання на підставі пп.9 п.61 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №433, відповідно до листа управління СБУ від 08.12.2022 року № 65/1/3/4751 (а.с.56-57). Не погоджуючись з рішенням ГУ ДМС в Одеській області, ОСОБА_1 звернулась до суду позовною заявою. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на час прийняття оскаржуваного рішення ГУ ДМС в Одеській області не мало належних та допустимих доказів подання іноземцем/позивачкою завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів, що свідчить про протиправність рішення від 20.12.2022 року за №51031400000511 про відмову в оформленні (видачі) громадянці Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідки на тимчасове проживання в Україні. Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне. Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, визначається Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 №3773-VI. Відповідно до частини 14 статті 4 Закону №3773-VI іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз`єднання сім`ї з особами, які є громадянами України, або під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах третій - тринадцятій цієї статті, уклали шлюб з громадянами України та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період до отримання посвідки на постійне проживання чи набуття громадянства України. Згідно із частинами 3, 14 статті 5 Закону №3773-VI іноземці та особи без громадянства, зазначені у частинах четвертій - п`ятнадцятій, вісімнадцятій та двадцятій статті 4 цього Закону, отримують посвідку на тимчасове проживання. Підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому частиною чотирнадцятою статті 4 цього Закону, є заява іноземця або особи без громадянства і документ, що підтверджує факт перебування у шлюбі з громадянином України, дійсний поліс медичного страхування. Якщо шлюб між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства було укладено за межами України відповідно до права іноземної держави, дійсність такого шлюбу визначається згідно із Законом України "Про міжнародне приватне право". Статтею 5-1 Закону №3773-VI визначено строки дії посвідки на тимчасове проживання для відповідних категорій іноземців та осіб без громадянства, які, згідно із пунктом 5 цієї статті Закону, у випадку позивачки становлять один рік. Частиною 2 статті 5-3 Закону №3773-VI визначено, що іноземець або особа без громадянства подає документи для продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання не пізніш як за 10 календарних днів до закінчення строку її дії. Також, частиною 5-5 Закону №3773-VI (в редакції, станом на час звернення позивача із заявою про продовження посвідки) встановлювалось, що іноземець або особа без громадянства подає заяву про оформлення або продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання та відповідні документи, визначені цим Законом та Кабінетом Міністрів України, особисто або через свого представника на підставі довіреності до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів. Вказані положення Закону №3773-VI кореспондуються із приписами Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року №322. За приписами підпункту 3 пункту 7 Порядку №322, обмін посвідки здійснюється у разі закінчення строку дії посвідки. Згідно п.19 Порядку№ 322, у разі закінчення строку дії посвідки документи для її обміну можуть бути подані не пізніше ніж за 15 робочих днів до дати закінчення строку її дії. У такому випадку посвідка, що підлягає обміну, після прийому документів повертається особі та здається нею під час отримання нової посвідки. Пункті 42 Порядку №322 визначено, що рішення про оформлення, обмін посвідки приймається територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС за результатами ідентифікації іноземця або особи без громадянства, перевірки поданих ними документів та у разі відсутності підстав для відмови в її оформленні. Приписами пункту 61 Порядку № 322 визначені випадки, коли територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, зокрема, - отримано від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу інформацію про те, що дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, чи іноземець або особа без громадянства вчинили злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності, як їх визначено в міжнародному праві, або розшукуються у зв`язку з учиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином (п.п.7); - встановлено факт подання іноземцем або особою без громадянства завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів (п.п.9). За обставинами справи, позивач своєчасно звернулась до ДМС із відповідною заявою про обмін посвідки, однак отримала відмову у її продовженні з підстав, визначених п.п.9 п.61 Порядку №

322. Суд першої інстанції вірно врахував, що зазначеною нормою врегульовано правову підставу територіального органу ДМС для відмови іноземцю в оформленні або видачі посвідки у разі встановлення факту подання іноземцем завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів. При цьому, судом першої інстанції вірно встановлено, що оспорюване рішення не містить посилань на фактичні обставини подання іноземцем при зверненні за обміном посвідки завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів. Фактично, підставою для відмови в оформленні (видачі) позивачці посвідки на тимчасове проживання стали заперечення Управління СБУ стосовно обміну/видачі іноземному громадянину посвідки на тимчасове проживання в Україні. Вказані висновки УСБУ зроблені за результатом перевірки наявності або відсутності інформації про те, що дії іноземця можуть загрожувати національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні. Як вбачається з матеріалів справи, заперечення УСБУ щодо оформлення (обміну) позивачці посвідки не містять посилань на інформацію про те, що дії іноземця загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, чи іноземець або особа без громадянства вчинили злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності, як їх визначено в міжнародному праві, або розшукуються у зв`язку з учиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином. В поясненнях представник управління СБУ в Одеській області зазначив, що заперечує проти обміну посвідки на проживання для позивача, через те, що позивач не була встановлена за вказаним нею місцем реєстрації та не відповідала на телефонні дзвінки. Разом з тим, управління СБУ в Одеській області зазначає, що за своїм змістом їх лист не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не містить вказівок щодо прийняття рішень або здійснення будь яких дій, а лише інформує міграційний орган про причетність іноземного громадянина до дій, що становлять загрозу національній безпеці України. Враховуючи викладене, без належних і допустимих доказів, зазначений лист управління СБУ в Одеській області не міг стати для відповідача підставою відмови ОСОБА_1 у продовженні дії посвідки на тимчасове проживання в Україні. У зв`язку із наведеним, обґрунтованими є висновки суду першої інстанції, що рішення міграційної служби не містить достатніх мотивів його прийняття, не містить конкретних підстав (фактичних і юридичних) прийняття рішення, а відтак не може вважатись обґрунтованим і правомірним. Додатково судова колегія враховує, що позивач неодноразово зверталась як до ГУ ДМС в Одеській області, так і до Офісу Президента України із заявою про надання дозволу на продовження строку перебування в Україні, що свідчить про вірність доводів позивача стосовно того, що вона зацікавлена в отриманні посвідки на проживання, а тому зазначає у документах вірні відомості. Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст.308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, судова колегія П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Головного управління ДМС в Одеській області залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. Повний текст постанови складений та підписаний колегією суддів 06 грудня 2023 року. Головуючий: Н.В.Вербицька Суддя: О.В.Джабурія Суддя: К.В.Кравченко