Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/15976/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 05 грудня 2023 року м. Дніпросправа № 160/15976/23 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Шальєвої В.А. суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 липня 2023 року (суддя Серьогіна О.В.) в справі № 160/15976/23 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань № 4» про визнання дій протиправними, відшкодування моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань № 4» про визнання протиправними дій з утримання його в неналежних умовах, стягнення завданої моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 липня 2023 року відмовлено у відкритті провадження у справі. В апеляційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що заявлений ним позов має розглядатися за правилами цивільного судочинства, оскільки носить приватно-правовий характер, та вказує, що його права порушені суб`єктом владних повноважень, адміністрація установи відбування покарання здійснює відносно нього владні управлінські функції. Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга має бути задоволена з наступних підстав. Суд першої інстанції, встановивши, що права та інтереси, які просить захистити позивач, носять приватно-правовий характер, дійшов висновку, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а повинен розглядатися місцевим судом за правилами цивільного судочинства. Судом першої інстанції вказано, що в спірних правовідносинах Державна установа «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» не здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, що не породжує публічно-правового спору. Врахувавши зміст позовних вимог, підстави позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що сформульовані позивачем позовні вимоги не підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства, а повинен розглядатися місцевим судом за правилами цивільного судочинства. Суд визнає приведений висновок передчасним, з огляду на наступне. Судом встановлено, що ОСОБА_1 відбуває покарання в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№4)». Підставою цього позову, в якому позивач просить визнати протиправними дії відповідача, є утримання його в установі виконання покарань в неналежних умовах. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. За визначенням, наведеним у частині першій статті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (пункт 1); публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (пункт 2); суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7). Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження. Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства (пункт 2 частини другої статті 19 КАС України). Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, в якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Виконання судових рішень у кримінальному провадженні регулюється розділом VIII Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України). Статтею 537 КПК України визначений перелік питань, які вирішуються судом під час виконання вироків, відповідно до частини першої якої під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: 1) про відстрочку виконання вироку; 2) про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання; 3) про заміну невідбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким; 4) про звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років; 5) про направлення для відбування покарання жінок, звільнених від відбування покарання внаслідок їх вагітності або наявності дітей віком до трьох років; 6) про звільнення від покарання за хворобою; 7) про застосування до засуджених примусового лікування та його припинення; 7-1) про застосування до засуджених примусового годування; 8) про направлення звільненого від покарання з випробуванням для відбування покарання, призначеного вироком; 9) про звільнення від призначеного покарання з випробовуванням після закінчення іспитового строку; 10) про заміну покарання відповідно до частини п`ятої статті 53, частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України; 11) про застосування покарання за наявності кількох вироків; 12) про тимчасове залишення засудженого у слідчому ізоляторі або переведення засудженого з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або колонії до слідчого ізолятора для проведення відповідних процесуальних дій під час досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених іншою особою або цією самою особою, за які вона не була засуджена, чи у зв`язку з розглядом справи в суді; 13) про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України; 13-1) про оскарження інших рішень, дій чи бездіяльності адміністрації установи виконання покарань; 13-2) про застосування заходу стягнення до осіб, позбавлених волі, у виді переведення засудженого до приміщення камерного типу (одиночної камери); 13-3) про зміну обов`язків, покладених на засудженого, звільненого від відбування покарання з випробуванням; 13-4) про звільнення від відбування покарання у зв`язку з прийняттям рішення про передачу особи для обміну як військовополоненого; 14) інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку. Відповідно до частини другої статті 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається: 1) до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 2-4, 6, 7 (крім клопотання про припинення примусового лікування, яке подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться установа або заклад, в якому засуджений перебуває на лікуванні), 7-1, 13-1, 13-4, 14 частини першої статті 537 цього Кодексу; 2) до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу; 3) до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого проживає засуджений, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 5, 8, 9, 13-3 частини першої статті 537 цього Кодексу; 4) до суду, який ухвалив вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 1, 10 (в частині клопотання про заміну покарання відповідно до частини п`ятої статті 53 Кримінального кодексу України), 12 (у разі якщо вирішення питання необхідне в зв`язку із здійсненням судового розгляду, воно вирішується судом, який його здійснює), 14 частини першої статті 537, статті 538 цього Кодексу. За положеннями частини дев`ятої статті 539 КПК України розгляд справ щодо питань, визначених у пункті 13-1 частини першої статті 537 цього Кодексу, здійснюється в порядку адміністративного судочинства. Таким чином, вирішення питань про оскарження інших рішень, дій чи бездіяльності адміністрації установи виконання покарань належить здійснювати у порядку адміністративного судочинства, що забезпечує на законодавчому рівні визначення ефективного засобу юридичного захисту засудженого в аспекті вирішення питань, пов`язаних із правовим режимом відбуванням покарання в установах виконання покарань, що не підлягають розгляду у порядку, визначеному кримінальним процесуальним законодавством. Так, питання, пов`язані з оскарженням інших рішень, дій чи бездіяльності адміністрації установи виконання покарань можуть стосуватися розгляду справ про оскарження дій посадових осіб виправної колонії, які розкривають та переглядають адресовану засудженому кореспонденцію; переведення засудженого для подальшого відбування покарання з однієї виправної чи виховної колонії до іншої тощо. До «інших рішень, дій чи бездіяльності адміністрації установи виконання покарань» у розумінні пункту 13-1 частини першої статті 537 КПК України, на думку суду, належить й дії адміністрації установи виконання покарань стосовно розгляду звернень осіб, які відбувають покарання, щодо умов затримання тощо. Судом першої інстанції не з`ясовано, які саме дії адміністрації установи відбування покарань щодо умов тримання, позивачем оскаржуються в межах цієї справи. Суд першої інстанції обмежився лише констатацією, що зі змісту позовної заяви вбачається, що утримання в неналежних умовах, які принижують гідність, позивач пов`язує з вироком суду Київського районного суду м. Харкова від 18 лютого 2019 року, який 02 лютого 2021 року набрав законної сили. Оскільки судом першої інстанції не з`ясоване, які дії відповідача оскаржуються позивачем, а також підстави позову, висновок суду першої інстанції, що цей позов пов`язаний виключено із захистом порушених цивільних прав та тому повинен розглядатися в порядку цивільного судочинства, є передчасним. Крім того, судом першої інстанції взагалі не звернуто уваги на приписи статей 537 та 539 КПК України, зокрема, щодо можливості оскарження інших рішень, дій чи бездіяльності адміністрації установи виконання покарань в порядку адміністративного судочинства. Для правильного вирішення питання, в якій юрисдикції повинен вирішуватися цей спір, суд першої інстанції мав з`ясувати підстави позову та уточнити, які саме дії оскаржуються позивачем. При цьому суд звертає увагу, що суд першої інстанції у разі з`ясування, що цей спір не є публічно-правовим, не позбавлений права закрити провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України. З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції при постановленні ухвали неповне з`ясовані обставини, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення питання та є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 липня 2023 року в справі № 160/15976/23 задовольнити. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 липня 2023 року в справі № 160/15976/23 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань № 4» про визнання дій протиправними, відшкодування моральної шкоди скасувати. Направити справу № 160/15976/23 для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення 05 грудня 2023 року та касаційному оскарженню не підлягає. Повне судове рішення складено 05 грудня 2023 року. Суддя-доповідач В.А. Шальєва суддя С.М. Іванов суддя В.Є. Чередниченко