Постанова 4824 № 760/32723/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 листопада 2023 року місто Київ єдиний унікальний номер справи: 760/32723/21 номер провадження: 22-ц/824/10985/2023 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач), суддів: Гуля В.В., Шебуєвої В.А., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу представника акціонерного товариства «Універсал Банк» - Македона Олександра Андрійовича на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 14 березня 2023 року у складі судді Усатової І.А., у справі за позовом акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В: У грудні 2021 року акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі -АТ «Універсал Банк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Позовна заява мотивована тим, що у жовтні 2017 року АТ «Універсал Банк» запустило новий проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю даного проекту є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms. Зазначав, що 14 вересня 2019 року відповідачка ОСОБА_2 звернулась до банку з метою отримання банківських послуг, де підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 14 вересня 2019 року, в якій визначено, що ця анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Своїм підписом відповідачка підтвердила, що ознайомилась та отримала примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір та зобов`язується виконувати його умови. На підставі укладеного договору відповідачка ОСОБА_2 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту у розмірі 14 000 грн 00 коп. на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 . Позивач вказував, що за умовами кредитного договору позичальник мала своєчасно повертати кредит та проценти платежами, однак вона зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала та станом на 28 квітня 2021 року прострочення зобов`язання зі сплати щомісячного мінімального платежу за договором становить понад 90 днів, у зв`язку з чим на підставі положення п.п.5.16 п.5 Розділу II Умов відбулось істотне порушення відповідачем зобов`язань. 28 квітня 2021 року банк направив відповідачці повідомлення «пуш» про істотне порушення умов договору та про необхідність погасити суму заборгованості. Проте відповідачка не вчинила жодних дій щодо погашення заборгованості, у зв`язку з чим відповідно до п.5.18, 5.19 кредит став у формі «на вимогу». На залишок простроченої заборгованості банк нараховував неустойку, передбачену тарифами, а саме: санкції за порушення зобов`язань за кредитом (в залежності від кількості днів прострочення): від 1 до 30 днів - штраф у розмірі 50 грн.; від 31 до 90 днів - штраф у розмірі 100 грн.; від 91 до 120* (210) днів - штраф, що розраховується за формулою: 100 грн + 6,4 % від суми загальної заборгованості, що виникла на перший день відповідного календарного місяця. При цьому діє ставка 0,00001% річних; від 121 (211) дня до повного погашення строк, після спливу якого формується фінальний рахунок, що визначається банком в односторонньому порядку, але не менше 120 днів з моменту настання прострочення виконання зобов`язання та не більше 210 днів - штраф у розмірі 100 грн 00 коп. та пеня у розмірі 6,4 % на місяць від суми загальної заборгованості за кожен день прострочення виконання. При цьому діє ставка 0,00001% річних. Позивач вказував, що станом на 14 вересня 2021 року загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за договором становить 22 372 грн 73 коп., що є загальним залишком заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту). Однак відповідачка заборгованість за договором не погасила. З урахуванням наведеного, АТ «Універсал Банк» просило стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на свою користь заборгованість станом на 14 вересня 2021 року за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 14 вересня 2019 року у розмірі 22 372 грн 73 коп. Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 14 березня 2023 року у позові АТ «Універсал Банк» відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник АТ «Універсал Банк» - Македон О.А. подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги банку задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи при вирішенні спору, а також на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було досліджено належним чином механізму отримання банківських послуг проекту monobank, а також процедуру ознайомлення споживача з Умовами, правилами обслуговування рахунків фізичних осіб, Тарифами, Таблицею розрахунку вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту, у зв`язку з цим, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про те, що відповідачка не була ознайомлена із вищезазначеними складовими кредитного договору. Зазначив, що між сторонами було погоджено усі істотні умови договору, який оформлено в електронній формі з використанням електронного підпису. Підписуючи анкету-заяву, відповідачка приєдналась та була ознайомлена з вказаними вище документами, а укладений між банком та відповідачкою договір про надання кредиту в електронній формі відповідає положенням Закону України «Про електронну комерцію». Відповідачка висловила свою згоду з вищевказаними документами в електронному вигляді у мобільному застосунку «Monobank» шляхом застосування клієнтом та банком електронного цифрового підпису. Виконаний банком розрахунок заборгованості є належним доказом, який підтверджує розмір заборгованості за кредитним договором, та який не спростований відповідачкою. Вказаний розрахунок підтверджується також випискою по картковому рахунку відповідачки, яка була додана до апеляційної скарги та з якої вбачається, що відповідачка неодноразово здійснювала банківські операції із використанням власної картки (переказ коштів, поповнення мобільного телефону, оплата товарів у торгових точках та ін..). Таким чином, відповідачка надала свою згоду із змінами, доповненнями до договору про надання банківських послуг від 14 вересня 2023 року. Відповідачка ОСОБА_1 не скористалась своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направила. Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Оскільки в даній справі ціна позову становить 22 372 грн 73 коп., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму, і дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 14 вересня 2019 року між сторонами був укладений кредитний договір шляхом підписання відповідачкою анкети-заяви до договору про надання банківських послуг (а.с.7). Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором від 14 вересня 2019 року, станом на 14 вересня 2021 року заборгованість відповідача за наданим кредитом складає 22 372 грн 73 коп. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) (а.с.5-6). Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що будь-яких доказів погодження суми встановленого кредитного ліміту у розмірі 14 000 грн 00 коп., отримання відповідачкою платіжної картки, видачі кредитних коштів, підвищення (збільшення) кредитного ліміту до матеріалів справи позивачем надано не було. Відтак, жодних належних доказів фактичного отримання відповідачкою коштів, використання коштів, період користування та повернення цих коштів, дійсного розміру заявленої до стягнення заборгованості суду не надано. Перевіряючи такі висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного. Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію», на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних. Як було вказано позивачем у поданій до суду позовній заяві, у жовтні 2017 року АТ «Універсал Банк» запустив новий проект «Monobank», в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки «Monobank». Після перевірки кредитної історії на платіжних картках монобанк за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю проекту «Monobank» є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та реєстраційного номера облікової картки платника податків в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга - переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Відповідно до положень ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. За змістом вказаних норм, позичальник за кредитним договором зобов`язаний повернути кредитодавцеві ту суму кредиту, яка була ним отримана на підставі такого договору. Розмір зобов`язання щодо повернення суми кредиту визначається не встановленим кредитним лімітом, а сумою фактично отриманого кредиту в рамках договору. При цьому, абзацом другим ч.2 ст.639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. У ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до ч.3 ст.11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина п`ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Згідно з ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилами ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. У позовній заяві АТ «Універсал Банк» вказувало на те, що особливістю проекту monobank є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга - переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення. Частиною 2 ст.78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. На обґрунтування позовних вимог банк долучив до позовної заяви копію анкети-заяви до договору про надання банківських послуг АТ «Універсал Банк» від 14 вересня 2019 року, витяг з Умов обслуговування рахунків фізичної особи, копію паспорту та копію картки платника податків ОСОБА_1 та розрахунок заборгованості (а.с.5-25). З матеріалів справи вбачається, що відповідачка ОСОБА_1 14 вересня 2019 року з метою отримання банківських послуг підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. За змістом цієї анкети-заяви визначено, що вона разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Анкета-заява містить докладну інформацію щодо особи ОСОБА_1 зокрема, дату її народження, індивідуальний податковий номер, серію, номер паспорта і дату його видачі, адресу проживання, номер мобільного телефону, а також соціальний статус, джерело та розмір доходу. В анкеті-заяві містяться відповідні сторінки паспорта ОСОБА_1 які скопійовані нею та надані до анкети в електронному вигляді. У анкеті-заяві міститься прохання відповідачки відкрити поточний рахунок № НОМЕР_2 у гривні на її ім`я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану в додатку відповідно до умов договору та наведених нижче умов. Також зазначено прохання вважати наведений зразок його власноручного підпису або його аналогів (у тому числі його електронний/ електронний цифровий підпис) обов`язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкритій їй в банку. Разом з тим, вказані документи у їх сукупності не підтверджують факт отримання відповідачкою коштів на підставі анкети-заяви та наявність у неї заборгованості перед позивачем. Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом з тим, відповідно до п.5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у п.62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 (у редакції, чинній на час вирішення справи судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій). Отже, виписка за картковим рахунком може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі №204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі №209/3046/20, від 26 жовтня 2022 року у справі №333/5483/20. У відповідності до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відтак, розрахунок заборгованості, на який посилається банк, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані банком в позовній заяві, а отже не є належним доказом існування боргу. Інших доказів на підтвердження існування заборгованості, зокрема, виписки за картковим рахунком відповідача, відкритих в АТ «Універсал банк», банком суду надано не було, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявність кредитних відносин з відповідачкою та заборгованості, що заявлена до стягнення. Посилання у апеляційній скарзі на доведеність факту укладення сторонами кредитного договору у електронній формі на висновки суду першої інстанції не впливають, оскільки сам по собі факт укладення кредитного договору ще не свідчить про порушення сторонами умов його виконання, виникнення заборгованості та її розмір. Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, представник банку долучив до апеляційної скарги виписку за картковим рахунком відповідача. Вирішуючи порушене представником банку питання, колегія суддів звертає увагу, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.5 та 6 ст.81 ЦПК України). Згідно із вимогами ст.83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Відповідно до ч.2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Частиною 3 ст.367 ЦПК України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Зі змісту апеляційної скарги убачається, що банк посилається на указану вище виписку, як на доказ, підтверджуючий факт отримання відповідачкою кредитних коштів та утворення за нею кредитної заборгованості. Однак, будь-яких посилань щодо неможливості подання цієї виписки до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від позивача, апеляційна скарга не містить. Так, за змістом ст.ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі ухвалити рішення по справі на користь протилежної сторони. Отже, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі, а не суду. У справах про стягнення кредитних коштів на банк або іншу фінансову установу покладений обов`язок довести факт передачі коштів позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, в іншому випадку, без доведення цього факту, втрачається право банку на пред`явлення будь-якої вимоги. Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов`язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого ст.12 ЦПК України. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі №61-28582ск18. В той же час, звертаючись до суду із вказаним позовом, банк просив суд здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше (ч.5 ст.279 ЦПК України). Подавши суду першої інстанції клопотання про розгляд справи без виклику позивача в порядку спрощеного позовного провадження, позивач, тим самим підтвердив, що подав усі докази на обґрунтування своїх вимог разом із позовною заявою. Таким чином колегія суддів вважає, що відсутні підстави для прийняття судом апеляційної інстанції нового доказу, а саме, виписки по картковому рахунку відповідачки, оскільки такий доказ до суду першої інстанції позивачем не подавався, такий доказ не був предметом дослідження суду першої інстанції, будь-яких заяв про долучення до матеріалів справи вказаного доказу позивачем не подано, а також не обґрунтовано та не надано доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції виконано вимоги ст.89 ЦПК України щодо оцінки доказів і ст.263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно досліджено і оцінено докази та встановлено обставини у справі, правильно застосовано норми матеріального права, внаслідок чого ухвалено законне та обґрунтоване рішення про відмову в позові. Доводи апеляційної скарги таких висновків суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав, апеляційна скарга АТ «Універсал Банк» підлягає залишенню без задоволення, а рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 14 березня 2023 року - без змін. Згідно з ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Керуючись ст.ст.374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу представника акціонерного товариства «Універсал Банк» - Македона Олександра Андрійовича залишити без задоволення. Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 14 березня 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Головуючий Судді: