Постанова 4824 № 361/5418/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД апеляційне провадження №22-ц/824/12519/2023 справа №361/5418/19 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 листопада 2023 року м.Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Поліщук Н.В. суддів Мережко М.В., Невідомої Т.О. за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 червня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Сердинського В.С., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Броварського міського нотаріального округу Київської області Дядюк Ганна Дмитрівна, Головне територіальне управління юстиції Київської області, про поділ спільного сумісного майна подружжя, визнання права власності на нерухоме майно, - встановив: У серпні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності на 1/2 частину квартири. Позовні вимоги мотивує тим, що 31 серпня 2002 року ОСОБА_2 і ОСОБА_1 уклали шлюб. Від шлюбу позивач та відповідачка мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначає, що з 09 січня 1999 року по 13 грудня 2016 року позивач працював на ТОВ "Броварський домобудівний комбінат "Меркурій". У 2004 року ТОВ "Броварський домобудівний комбінат "Меркурій" надало позивачу квартиру для проживання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана квартира надана позивачу, як працівникові ТОВ "Броварський домобудівний комбінат "Меркурій". Вказує, що отримав квартиру, яка не була придатною для проживання. Позивач власними силами та за власні кошти здійснив ремонт квартири та обставив її всім необхідним для проживання. У травні 2019 року позивач отримав від відповідачки позовну заяву про розірвання шлюбу, при цьому остання погрожувала позивачу, що вижене його з квартири, яку він отримав як працівник ТОВ "Броварський домобудівний комбінат «Меркурій». 02 липня 2019 року позивач отримав інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек щодо об`єкта нерухомого майна. Із даних довідки позивачу стало відомо, що 12 травня 2017 року приватним нотаріусом Дядюк Г.Д. посвідчено договір купівлі-продажу квартири між ТОВ "Броварський домобудівний комбінат Меркурій" та ОСОБА_4 . Цього ж дня приватним нотаріусом Дядюк Г.Д. посвідчений договір дарування квартири між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . Зазначає, що перед тим, як відповідачка разом із своєю мамою ОСОБА_4 здійснили купівлю квартири, відповідачка повідомила позивача, що потрібні кошти для внесення на рахунок ТОВ "Броварський домобудівний комбінат "Меркурій", щоб в подальшому здійснити купівлю квартири, у якій позивач та відповідач проживали однією сім`єю з 2004 року. Оскільки у сторін були відсутні такі кошти, позивач змушений був звернутися до своїх родичів з проханням позичити йому грошові кошти. Окрім того, зазначена квартира була також виплачена за рахунок заробітної плати позивача. Позивач уважає, що спірна квартира є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Звертає увагу, що ТОВ «Броварський домобудівний комбінат «Меркурій» не повідомило його про продаж квартири третій особі - ОСОБА_4 . Мотивуючи наведеним, просить суд визнати за ОСОБА_2 право спільної сумісної власності на квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Здійснити поділ та визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 червня 2023 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_2 . В порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 . Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу. Зазначає, що оскаржуване рішення постановлене з порушенням норм процесуального та неправильного застосування норм матеріального права. Вказує, що згідно статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте ним, нею на час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування. Відтак, спірна квартира не була, не є та не може бути спільною сумісною власністю подружжя. Мотивуючи наведеним, просить суд рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 червня 2023 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В судовому засіданні представник позивача - адвокат Філіпова О.В. проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила суд відмовити у її задоволенні. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені судом належним чином. Відповідно до статті 372 ЦПК України суд ухвалив розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились в судове засідання. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача - адвоката Філіпової О.В., розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Задовольнивши позов, суд першої інстанції вказав, що спірне майно придбано за час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, матір відповідачки придбала спірну квартиру без повідомлення про це позивача та без отримання його згоди. При цьому відповідачкою не спростовано презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте за час шлюбу, що є її процесуальним обов`язком. Суд зробив висновок, що оскільки спірна квартира була придбана в період шлюбу сторін, відтак це майно є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, а та обставина, що воно зареєстроване на одного з подружжя, не позбавляє іншого права на частку в такому майні. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та зазначає про таке. Установлено, що 31 серпня 2002 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 укладено шлюб, що підтверджується даними свідоцтва про одруження НОМЕР_1 від 31 серпня 2002 року (том 1 а.с. 37). Від спільного життя сторони мають доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (том 1 а.с. 38). З даних трудової книжки, виданої на ім`я ОСОБА_2 № НОМЕР_2 від 09 червня 1999 року, убачається, що позивач 09 червня 1999 року прийнятий на посаду газоелектрозварювальник 3 розряду у спецдільницю у ТОВ «Броварський домобудівний комбінат «Меркурій». 13 грудня 2016 року позивача звільнено за згодою сторін на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України (том 1 а.с. 18-19). Згідно даних протоколу засідання дирекції ТОВ "Броварський домобудівний комбінат "Меркурій" від 10 травня 2017 року убачається, що на порядок денний висунуто питання про продаж квартири та укладення договору купівлі-продажу між ТОВ "Броварський домобудівний комбінат "Меркурій" та ОСОБА_4 . Вирішено продати квартиру АДРЕСА_2 та укласти договір купівлі-продажу однокімнатної квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 45,7 м2 (житлова площа 17,0 м2) на мансардному поверсі 10-поверхового з мансардним поверхом житлового будинку, - вартістю 150 000,00 гривень, у тому числі ПДВ 25 000,00. До підписання договору покупець сплатив повну вартість квартири - 150 000,00 гривень, в тому числі ПДВ 25 000,00 гривень (а.с. 158). 12 травня 2017 року між ТОВ «Броварський домобудівний комбінат «Меркурій» (Продавець) та ОСОБА_4 (Покупець) укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Броварського МНО Київської області Дядюк Г.Д. та зареєстрований в реєстрі за №920 (том 1 а.с. 163). Згідно пункту 1.2. Договору відчужувана квартира належить продавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 26 травня 2003 року, виданого виконкомом Броварської міської ради на підставі рішення від 28.08.2001 року, номер: 315 та зареєстрованого в Броварському бюро технічної інвентаризації 26 травня 2003 року в книзі: 24/3, номер запису: 6966, в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером: 1214139. Відповідно пункту 2.1. Договору купівлі-продажу квартири за домовленістю сторін, зазначена в п. 1.1. цього Договору квартира продається за 150 000,00 грн в тому числі ПДВ 25 000,00 грн, які покупець сплатив до підписання цього Договору. Підписання продавцем цього Договору свідчить про проведення з ним повного розрахунку за продану квартиру та відсутність будь-яких претензій, в тому числі і майнових до покупця. Згідно даних договору дарування від 12 травня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Броварського МНО Київської області Дядюк Г.Д. та зареєстрований в реєстрі за №923, убачається, що ОСОБА_4 подарувала, а ОСОБА_1 прийняла в дар квартиру АДРЕСА_2 (том 1 а.с. 162). Згідно даних акту обстеження житлово-побутових умов від 23 жовтня 2019 року ОСОБА_2 проживає у квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з 2004 року по теперішній час. За період проживання ОСОБА_2 зробив ремонт у квартирі та облаштував квартиру всім необхідним для проживання (том 1 а.с. 65). Згідно даних інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно убачається, що власником квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_1 (том 1 а.с.31-36). Згідно з частиною першою статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка, зокрема, є майно: набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто. Відповідно до частини першої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України). Звертаючись до суду, позивач посилається на те, що набута ОСОБА_1 квартира є спільною сумісною власністю, відтак підлягає поділу у рівних частках. Разом з цим, судом установлено, що згідно договору купівлі-продажу 12 травня 2017 року спірну квартиру набула у власність ОСОБА_4 , та у подальшому відповідачка ОСОБА_1 набула право власності на спірну квартиру на підставі договору дарування від 12 травня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Броварського МНО Київської області Дядюк Г.Д.. Матеріали справи не містять доказів про визнання недійсними або розірвання цих договорів. За установлених обставин, ураховуючи положення статті 57 СК України, спірна квартира не є об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , відтак не підлягає поділу в порядку статті 60 СК України. Суд першої інстанції на вказане уваги не звернув та зробив помилковий висновок про задоволення позовних вимог. Відповідно до статті 376 ЦПК України неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 червня 2023 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Броварського міського нотаріального округу Київської області Дядюк Ганна Дмитрівна, Головне територіальне управління юстиції Київської області, про поділ спільного сумісного майна подружжя, визнання права власності на нерухоме майно - відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повну постанову складено 05 грудня 2023 року. Суддя-доповідач Н.В. Поліщук Судді М.В. Мережко Т.О. Невідома