Ухвала КЦС ВС № 428/6455/19

УХВАЛА 05 грудня 2023 року м. Київ справа № 428/6455/19-ц провадження № 61-13567ск23 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Гулька Б. І. розглянув заяву ОСОБА_1 про відвід судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Гулька Бориса Івановича за заявою ОСОБА_1 про перегляд постанови Луганського апеляційного суду від 12 березня 2020 року за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 15 серпня 2023 року, ВСТАНОВИВ: Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 16 липня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15 січня 2016 року по 06 березня 2019 року у розмірі 149 051 грн 12 коп., визначений без утримання податків й інших обов`язкових платежів. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат. Постановою Луганського апеляційного суду від 12 березня 2020 року апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» задоволено частково. Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 16 липня 2019року змінено, викладено його мотивувальну частину у редакції цієї постанови; зменшено стягнутий з приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 149 051 грн 12 коп. до 40 000 грн та на користь держави судовий збір з 768 грн 40 коп. до 400 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 липня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Постанову Луганського апеляційного суду від 12 березня 2020 року залишено без змін (провадження № 61-7045св20). У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду апеляційної інстанції із заявою про перегляд постанови Луганського апеляційного суду від 12 березня 2020 року за нововиявленими обставинами. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 15 серпня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами відмовлено. Постанову Луганського апеляційного суду від 12 березня 2020 року залишено в силі. 14 вересня 2023 року до Верховного Суду через засоби поштового зв`язку ОСОБА_1 подано касаційну скаргу, у якій просить ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду заяви. Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 вересня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, запропоновано надати документ, що підтверджує сплату судового збору. Зазначено строк виконання ухвали суду, а також попереджено про наслідки її невиконання. Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30 жовтня 2023 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено. Продовжено строк для усунення недоліків, зазначених в ухвалі Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2023 року. Зазначено строк виконання ухвали суду, а також попереджено про наслідки її невиконання. 05 грудня 2023 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Гулька Б. І., яка обґрунтована тим, що існують обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді, так як, на його думку, вказаним суддею-доповідачем порушено норми Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ЦПК України, оскільки безпідставно постановив ухвалу про відмову у звільненні від сплати судового збору та залишив його касаційну скаргу без руху з підстав такої несплати. Зазначав, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду. Надав суду довідку про розмір його доходу за минулий рік, який, на його думку, є безумовною підставою для звільнення його від сплати судового збору у повному обсязі. Вказана заява ОСОБА_1 є необґрунтована. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Відповідно до пунктів 3, 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (частина четверта статті 36 ЦПК України). У частині четвертій статті 10 ЦПК України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. У рішенні ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» (№ 33949/02, § 49-52, від 09 листопада 2006 року) зазначено, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд, як такий, та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, допоки не надано доказів протилежного. Стосовно об`єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими. Верховний Суд, оцінюючи наявність підстав для відводу за суб`єктивним критерієм, констатує відсутність підстав стверджувати, що суддя Верховного Суду Гулько Б. І. виявляє особисту упередженість. Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з`являться докази на користь протилежного. За об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об`єктивно виправдані. Доводи заяви про відвід судді Верховного Суду Гулька Б. І.зводяться до незгоди заявника з прийнятим процесуальним судовим рішенням у справі, що відповідно до статті 36 ЦПК України не є підставою для відводу судді. При цьому, доводи заяви не містять посилання на обставини, які б давали підстави для висновку про необ`єктивність та упередженість судді Верховного Суду Гулька Б. І. Водночас, Верховний Суд наголошує на тому, що необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є так само порушенням права на справедливий суд, як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді. Отже, оскільки суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Гулька Б. І., тому відповідно до частини третьої статті 40 ЦПК України питання про відвід судді підлягає передачі на розгляд іншому судді, визначеному у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України. Керуючись статтями 33, 36, 40 ЦПК України, Верховний Суд УХВАЛИВ : Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Гулька Бориса Івановича за заявою ОСОБА_1 про перегляд постанови Луганського апеляційного суду від 12 березня 2020 року за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 15 серпня 2023 року визнати необґрунтованою. Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Гулька Б. І. передати для вирішення зазначеного питання, у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України, іншому судді. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Б. І. Гулько