Ухвала КЦС ВС № 196/276/19

УХВАЛА 29 листопада 2023 року м. Київ справа № 196/276/19 провадження № 61-16060ск23 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Дніпро» про розірвання договорів оренди землі, ВСТАНОВИВ: У лютому 2019 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Фермерського господарства «Дніпро» (далі - ФГ «Дніпро») про розірвання договорів оренди землі. Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є власницею двох земельних ділянок з кадастровими номерами 1225680500:02:007:0055 площею 4,4869 га, та 1225680500:02:007:0059 площею 4,9702 га, які знаходяться на території Бабайківської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, які вона передала в оренду ФГ «Дніпро» 24 листопада 2014 року та 18 вересня 2015 року за договорами оренди, внаслідок укладення яких право оренди відповідача зареєстровано 04 грудня 2014 року та 02 жовтня 2015 року у встановленому законом порядку. Умовами договорів визначено внесення орендарем орендної плати у формі та розмірі 4,5 % від нормативної оцінки орендованої земельної ділянки у строк після збору врожаю в період до 31 грудня поточного року, однак відповідач, в порушення умов договорів оренди, жодного разу, починаючи з 2014 року за першим договором оренди, та з 2015 року за другим договором оренди і аж до 2018 року, орендної плати не здійснював, що за умовами пунктів 13.5.2 договорів оренди, статті 32 Закону України «Про оренду землі» та статті 141 Земельного кодексу України є правовою підставою для їх розірвання. Позивачка просила суд розірвати договір оренди землі, укладений 18 вересня 2015 року, об`єктом оренди за яким є земельна ділянка площею 4,4869 га, кадастровий номер 1225680500:02:007:0055; розірвати договір оренди землі, укладений 24 листопада 2014 року, об`єктом оренди за яким є земельна ділянка площею 4,9702 га, кадастровий номер 1225680500:02:007:0059. Рішенням Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Розірвано договір оренди земельної ділянки площею 4,4869 га, кадастровий номер 1225680500:02:007:0055, розташованої на території Бабайківської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, укладений 18 вересня 2015 року між ОСОБА_1 та ФГ «Дніпро». Розірвано договір оренди земельної ділянки площею 4,9702 га, кадастровий номер 1225680500:02:007:0059, розташованої на території Бабайківської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, укладений 24 листопада 2014 року між ОСОБА_1 та ФГ «Дніпро». Стягнуто з ФГ «Дніпро» на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 536,80 грн. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ФГ «Дніпро» задоволено. Рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову. ОСОБА_1 , в особі свого представника - адвоката Якименка О. В. у листопаді 2023 року через підсистему «Електронний суд» подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року у вищевказаній справі, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження. Відповідно до пункту 5 частини четвертої статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Предметом позовів у цій справі є вимоги про розірвання договорів оренди землі. Верховний Суд, враховуючи характер спірних правовідносин, предмет спору та усталену судову практику, вважає, що справа № 196/276/19 є справою незначної складності. У касаційній скарзі заявник зазначає, що суд першої інстанції встановив, що справа за своєю складністю не відноситься до малозначних. З огляду на положення статті 19 у системному зв`язку з нормами статей 274, 389 та 394 ЦПК України суд вправі віднести справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду. Розгляд справи судом першої інстанції в порядку загального позовного провадження не змінює характер і предмет позову у цій справі та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень на визнання справи малозначною, оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України поширюються й на касаційне провадження, відтак зазначені доводи заявника суд відхиляє. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження. Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню. Посилання заявника на пункти 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу касаційного оскарження не заслуговують на увагу, оскільки з указаних підстав підлягають оскарженню рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанова суду апеляційної інстанції крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, зокрема у малозначних справах. Тобто такі доводи є виконанням вимог процесуального закону щодо змісту будь-якої касаційної скарги, а тому самі по собі не вказують на фундаментальність порушених у скарзі питань для формування єдиної правозастосовчої практики, та не свідчить про наявність інших випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню. Обґрунтування касаційної скарги підставами, передбаченими частиною другою статті 389 ЦПК України, не звільняє заявника від обов`язку, у відповідності до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, обґрунтувати підстави перегляду в касаційному порядку судових рішень у малозначних справах. Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року). Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, а обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не наведені, то відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі. Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Дніпро» про розірвання договорів оренди землі відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді:І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний О. В. Ступак