Постанова Закарпатський апеляційний суд № 299/5565/22

Справа № 299/5565/22 П О С Т А Н О В А Іменем України 09 листопада 2023 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в складі: головуючого судді: Джуги С.Д., суддів: Собослоя Г.Г., Кондора Р.Ю. з участю секретаря судового засідання: Чичкало М.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , на рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 17 березня 2023 року у складі судді Надопта А.А., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування Виноградівської міської ради про стягнення аліментів та позбавлення батьківських прав,- встановив : У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування Виноградівської міської ради про стягнення аліментів та позбавлення батьківських прав. Свої вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірваний рішенням Щорського районного суду Чернігівської області від 08.05.2019 року №732/1804/18. Діти проживають разом із позивачем. Між позивачем та відповідачем не досягнуто згоди з приводу матеріального утримання та виховання спільних дітей. Позивач вказує, що протягом тривалого часу діти проживають з ним, позивач самостійно займається її вихованням, піклується про їх фізичний та духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя. Відповідачка жодного з покладених законом на батьків обов`язків не виконує. З дітьми не спілкується, не проявляє до них батьківської турботи, не цікавиться дітьми, не відвідує їх, не турбується про фізичний та духовний розвиток дітей. Така ситуація має місце вже кілька років поспіль (після припинення шлюбних відносин), за ці роки діти не бачили свою матір. Відповідач також не здійснює належне матеріальне утримання дітей, в тому числі не надає необхідної фінансової допомоги на забезпечення їх повноцінного розвитку. За вказаних обставин позивач ОСОБА_1 просив суд: стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача аліменти на утримання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 2700 грн. щомісяця на кожну дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дітьми повноліття; позбавити відповідачку ОСОБА_3 батьківських прав відносно неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 17 березня 2023 року у задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не врахував обставини, які наведені в обґрунтування заявленого позову, не дав їм належної правової оцінки, та безпідставно відмовив у заявленому позові. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість. Зокрема, вказує на те, що позивач разом зі своєю дружиною налаштував старших дітей проти неї, перешкоджає спілкуванню з дітьми. Дзвінки блокуються, зв`язок неможливий, відстань з дітьми дуже віддалена, приховується будь-яка інформація щодо дітей. Вказує, що позивач уникав можливості самостійно вийти на зв`язок і разом вирішити питання щодо виховання дітей та їх утримання. Відповідач звертає увагу на те, що наразі діти вступили до вузів, зокрема, син ОСОБА_6 в м. Бар Вінницької області, а донька ОСОБА_7 в м. Мукачево Закарпатської області, і у вільний час від навчання, коли перебували на дистанційному навчанні самостійно працювали, а з цього літа перейшли жити в інше місце - окремо від батька, і тільки нещодавно почали спілкувати з відповідачкою. Сторони в судове засідання не з`явилися. Про дату, час, місце розгляду справи належним чином повідомлені. Справа на підставі ч.2 ст. 372 ЦПК України розглянута у відсутності сторін. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що така не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Ч.3 ст.12 ЦПК України покладає на кожну сторону обов`язок довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно ч. 5 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Судом встановлено, що з 23 липня 2005 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі. В даному шлюбі у сторін народилося четверо дітей: син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дочка ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та дочка ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Щорського районного суду Чернігівської області від 08.05.2019 у справі №732/1804/11 шлюб між сторонами розірвано, ОСОБА_10 відновлено дошлюбне прізвище « ОСОБА_11 ». Позивач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідачка ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Позивачем до позовної заяви надано довідки про реєстрацію місця проживання дітей від 29.06.2021 №713, №714, з яких слідує, що станом на 29.06.2021 місце реєстрації дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вказано АДРЕСА_1 (а.с.10,13 том 1). Відомості про зареєстроване місце проживання дітей станом на день подачі позову жовтень 2022 рік, не додавались. Статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним. Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Відповідно до роз`яснень викладених в п.15 Постанови Пленуму ВСУ від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (далі по тексту Постанова Пленуму), позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Згідно п.16 вказаної Постанови Пленуму, ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач посилається на те, що відповідач не приймає жодної участі у житті дітей, вихованні та їх утриманні. Зокрема, з дітьми не спілкується, не проявляє до них батьківської турботи, не цікавиться про фізичний та духовний розвиток дітей. Однак, позивачем, всупереч приписів ст.ст.12, 81 ЦПК України, не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підставі яких можна дійти до беззаперечного висновку про те, що ОСОБА_3 злісно ухиляється від участі у вихованні дітей. З матеріалів справи вбачається, що відповідачка проживає в іншій області, намагається спілкуватися з дітьми у телефонному режимі та налагодити зв`язок між ними. Відповідно до ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Згідно висновку Органу опіки та піклування Виноградівської міської ради № 02-22/3702 від 29.12.2022 року такий вважає доцільним позбавити відповідачку ОСОБА_3 батьківських прав відносно неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Разом з тим, 09.12.2022 року, комісією з питань захисту прав дитини Городнянської міської ради Чернігівської області, не було встановлено вагомих підстав для позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно її дітей. У справі відсутні докази застосування до відповідача заходів впливу у вигляді попередження з боку органів внутрішніх справ, накладення адміністративної відповідальності, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування. З матеріалів справи вбачається, що відповідачка робила спроби налагодити зв`язок з дітьми, зокрема шляхом телефонних розмов. При цьому, у відповідачки ОСОБА_3 наявні перешкоди у прийнятті участі у вихованні дітей через неприязні стосунки з колишнім чоловіком та проживання відповідачки з молодшими дітьми у іншій області. Таким чином, ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідачкою відносно своїх дітей в матеріалах справи відсутні. Суд критично оцінює висновок органу опіки та піклування від 29.12.2022 року щодо можливого позбавлення відповідачки батьківських прав стосовно неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки даний висновок складений без врахування всіх обставин справи, зокрема, ставлення відповідачки до дітей, прагнення відповідачки налагодити спілкування з дітьми та брати участь у їх вихованні. З урахуванням викладеного, конкретних обставин справи та положень частини шостої статті 19 СК України суд вірно не погодився із зазначеним висновком органу опіки та піклування. Відповідно до ч.4 ст.10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Аналогічні положення зазначено і в ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV. У рішенні у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року(пункт 54 та пункт 58) наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки, факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини. Оцінюючи вищевказані докази в їх сукупності, а також те що, відповідачка має намір спілкуватися з дітьми, заперечує проти позбавлення її батьківських прав, проживає від своїх дітей на значній відстані, що створює додаткові труднощі для побачень з дітьми та участі в їх вихованні, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для можливості застосування до відповідача такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав. Відтак, суд першої інстанції дійшов до правльного висновку про відсутність підстав для задоволення позову про позбавлення батьківських прав та стягнення з відповідачки аліментів. Таким чином рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За вказаних обставин апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , залишити без задоволення Рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 17 березня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено 24 листопада 2023 року Головуючий: Судді: