Постанова Закарпатський апеляційний суд № 299/3191/22

Справа № 299/3191/22 П О С Т А Н О В А Іменем України 07 березня 2023 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в складі: головуючого судді: Джуги С.Д. суддів: Кондора Р.Ю., Бисаги Т.Ю. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , на рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 04 серпня 2022 року у складі судді Левка Т.Ю., у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,- встановив : У липні 2022 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу. Позов мотивовано тим, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб від 09 серпня 1997 року. Від даного шлюбу у них народилося троє дітей, одна дитина неповнолітня син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Подружнє життя не склалося через відсутність спільних інтересів, різні погляди на життя, відсутність взаєморозуміння. Сторони проживають окремо, спільне господарство не ведуть. За вказаних обставин позивач ОСОБА_3 просила розірвати шлюб між нею та ОСОБА_1 , укладений 09 серпня 1997 року у Виноградівському районному відділі РАГСУ Закарпатської області за актовим записом №125. Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 04 серпня 2022 року шлюб між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , укладений 09 серпня 1997 року у Виноградівському районному відділі РАГСУ Закарпатської області за актовим записом №125 - розірвано. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , просить рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи та ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Судом не перевірено існування обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Зокрема, суд невірно встановив, що сторони не підтримують подружніх стосунків, оскільки на момент реєстрації шлюбу та до 04.07.2022 сторони підтримували подружні стосунки, а у момент їх погіршення намагалися знайти вихід із ситуації та зберегти шлюб. Сторонами не вирішено питання відносно поділу майна та місця проживання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак, судом першої інстанції під час вирішення справи не було встановлено чи є у сторін спір стосовно спільного майна. Апелянт також вказує на те, що не мав можливості висловити своє заперечення стосовно позову, оскільки його не було повідомлено про розгляд справи. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що така не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Задовольняючи заявлений позов суд першої інстанції врахував, що позивачка категорично заперечує щодо примирення, прийнявши до уваги договірну природу шлюбу та принцип добровільності, дійшов до переконання що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити інтересам позивачки. З такими висновками погоджується і апеляційний суд, виходячи з наступного. Судом встановлено, що 09 серпня 1997 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено шлюб, який зареєстрований у Виноградівському районному відділі реєстрації актів громадянського стану у Закарпатської області, про що складено актовий запис №125. Від даного шлюбу у подружжя народилося троє дітей, одна дитина неповнолітня син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ч.1 ст.8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачає право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя. Відповідно до ч.6 ст.7 СК України жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Статтею 24 СК Українита ст.51 Конституції України встановлено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Тобто, зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що йдеться у ст.16 Конвенції «Про дискримінацію жінок» у ч.1 підпункту «с» - «однакові права і обов`язки під час шлюбу і після його розірвання». Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. За таких обставин, примушування одного з подружжя до перебування у шлюбі, який проти цього заперечує, буде порушувати його законні права та інтереси і суперечити вимогам закону. Відповідно до ч.1 ст.104 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Згідно з ч.3 ст.105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до ст.110 цього Кодексу. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ч.1 ст.110 СК України). Згідно з ч.2 ст.112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них. Відповідно до ч.3,4 ст.56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом. В даному випадку, позивачем у позовній заяві та заяві про розгляд справи без її участі висловлено свою позицію, що подальше збереження шлюбу є неможливим, буде суперечити її інтересам та просила не надавати строку для примирення, а задовольнити позов про розірвання шлюбу. При цьому, слід зауважити про те, що СК України чітко визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Колегія суддів погоджується з правильністю висновку суду першої інстанції про те, що примирення і подальше подружнє життя сторін не є можливим, оскільки сім`я фактично розпалася і подальше збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивачки, яка не бажає перебувати в шлюбі з відповідачем, тобто на даний час не існує її вільної згоди на шлюб, а відтак, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про розірвання шлюбу між сторонами. Доводи апелянта про те, що судом не перевірено існування обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, є необґрунтованим і зводяться виключно до незгоди з рішенням суду. В суді першої інстанції, так і на момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивачка не заявляла клопотань про відмову від позову чи надання сторонам строку для примирення, що свідчить про небажання позивачки перебувати в шлюбі з відповідачем. Відмова у розірванні шлюбу буде примушенням позивачки до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим. Посилання в апеляції на те, що судом першої інстанції під час вирішення справи про розірвання шлюбу не взято до уваги, що сторонами не вирішено питання відносно поділу майна та місця проживання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не беруться до уваги, оскільки спір щодо поділу майна та місця проживання дитини сторони мають право вирішити у окремому позові, і дана обставина не може бути перешкодою для розгляду справи про розірвання шлюбу. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції про наявність правових підстав для розірвання шлюбу. Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, дотримався процедури розгляду справи та вирішив спір у відповідності з чинним законодавством. Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає. Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З врахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,- постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , залишити без задоволення. Рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 04 серпня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено 07 березня 2023 року. Головуючий: Судді: